Компенсація по-українськи: можливість захиститися "правовим методом" обмежили

Набув чинності закон про відшкодування витрат на правову допомогу. Документ обмежив можливості українців відновити порушені права, при цьому полегшив роботу суддів під час винесення рішень про компенсацію...

І знову влада зробила «крок назустріч» незахищеним у соціальному плані українцям. Мова йде про правову допомогу. Президент України підписав закон про встановлення граничного розміру компенсації витрат на неї у цивільних та адміністративних справах.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надає правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням і під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У випадку, якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5% встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням і під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Відразу після прийняття Верховною Радою цього закону Асоціація правників України направила звернення на ім`я Президента з проханням ветувати документ. Як відзначали в Асоціації, правова допомога не обмежується тільки тими видами, які передбачені документом. При цьому правові послуги включають в себе, крім здійснення представництва інтересів особи в судах, ще й надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Таким чином, вважають в АПУ, вищезгаданий перелік правових послуг є абсолютно необхідним у будь-якому судовому процесі, залишається не відшкодованим. Хоча ці витрати, як передбачено законодавством, повинні бути справедливо відшкодовані.

З правовою допомогою в Україні давно склалася досить дивна ситуація. Не секрет, що «гонорар» адвоката часом зіставний із сумою, яка є ціною питання звернення до суду. А з урахуванням усіляких законодавчих нововведень, а також кризових явищ, «кланятися» Феміді доводитися українцям все частіше. Але, відмовляючись від послуг дорогого адвоката або професійного юриста, ми, покладаючись на власні сили, часто отримуємо відмову у вимогах, або розтягуємо процес на довгий час. Адвокати ж втрачають значну частину можливої клієнтури. Тут і виникає питання компенсації правової допомоги. Але до використання цього механізму в повному обсязі практично справа не доходить. Може, підписаний Президентом закон наведе лад у цій сфері?

Як відзначає партнер ЮК JURIMEX Богдан Шаповал, з 2007 року і до сьогодні граничний розмір даних виплат встановлювався постановою Кабінету Міністрів (№ 590 від 27.04.2006 р.). Прийнятим законом дотримані вимоги Кодексу адміністративного судочинства (КАСУ) та Цивільного процесуального кодексу (ЦПКУ), які свідчать, що розмір граничних виплат на правову допомогу встановлюється законом, а не підзаконним актом уряду. Це є плюсом прийнятого документа.

«Згідно з документом, розмір компенсацій буде визначатися, виходячи з кількості годин, витрачених адвокатом. Тобто, облік часу, витраченого на надання правової допомоги, буде знаходитися в рамках контролю судді», - зазначає юрист.

Між тим, як підкреслив Б.Шаповал, до закону є ряд істотних зауважень. Зокрема, необґрунтовано звужено кількість видів правової допомоги, вартість яких підлягає компенсації. Наприклад, чомусь складання процесуальних документів (позовних заяв, клопотань тощо) не потрапило в даний список.

«Якщо порівняти постанову і закон, то виходить, що перший документ допускав включення в розрахунок граничної вартості правової допомоги практично весь спектр послуг, який можна підвести до поняття «правова допомога». Закон, однозначно, скоротив реальний розмір компенсації на правову допомогу, в порівнянні з існуючими правилами. Між тим, в існуючих умовах судової системи закон в частині чіткого визначення видів правової допомоги, яка включається до розрахунку граничної їх вартості, є виправданим», - підкреслив експерт.

Але, за словами юриста, якщо говорити про життєздатність документа, то тут не все так гладко. «Стала судова практика в цивільних та адміністративних справах свідчить про те, що суди в дуже рідкісних випадках взагалі задовольняють такі судові витрати як правова допомога. Тому в даний час гонорар юриста, що представляє інтереси свого клієнта в цивільному чи адміністративному процесі, як правило, ніяк не залежить від задоволення або незадоволення судом витрат на правову допомогу. Таким чином, даний закон на вартість послуг адвокатів та інших фахівців у сфері права не вплине», - підсумував юрист.

Керуючий партнер ТОВ «Юридична контора Спектор» Володимир Гаріпов також зазначає, що закон з одного боку полегшив роботу суддям, а з іншого - обмежив можливість в повному обсязі реалізовувати право громадян на правову допомогу, що передбачено міжнародним правом.

«У першу чергу, необхідно зазначити, що в судах України навіть до прийняття зазначеного закону вкрай рідко судді в повному обсязі задовольняли вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу особам, які виграли судовий спір. Переважно представництво в суді і правову допомогу здійснюють адвокати. Згідно зі ст. 12 Закону «Про адвокатуру», оплата праці адвокатів здійснюється на підставі угоди між громадянином, юридичною особою і адвокатським об`єднанням або адвокатом. В законодавстві не існує обмежень щодо розміру вартості послуг осіб, які надають правову допомогу, проте з прийняттям зазначеного закону суттєво обмежується можливість захисту своїх прав у повному обсязі», - підкреслює експерт.

За його словами, варто брати до уваги, що багато хто звертається за правовою допомогою до фахівця лише за наявності можливості надалі покрити свої витрати за рахунок сторони, яка винна в порушенні їхніх прав. При цьому законодавство України не обмежує розмір вартості послуг адвокатів. «Таким чином, час роботи фахівців у сфері права може варіюватися від 200 грн. до 2000 тисяч і більше, залежно від багатьох суб`єктивних факторів. З урахуванням того, що мінімальна заробітна плата на сьогодні становить 1134 гривні, вартість граничного розміру компенсації трохи більше 400 грн., яка відповідає середньостатистичній вартості юридичної консультації по Києву. Проте встановлення обмежень може спричинити за собою як зниження конкуренції на ринку надання юридичних послуг, так і зниження довіри інших держав до органів правосуддя України. Іншими словами, закон обмежує можливості осіб, які бажають відновити свої порушені права, отримати кваліфіковану якісну правову допомогу, так само як і збільшення судових зборів у зв`язку з прийняттям Закону «Про судовий збір». З іншого боку, закон уніфікував розміри витрат на правову допомогу, чим значно полегшив роботу суддів під час винесення рішень про компенсацію», - підкреслив В.Гаріпов.

На сьогоднішній день потреба в юридичній допомозі у сфері трудового, сімейного, цивільного права виникає дуже часто (на щастя, щодо кримінальної відповідальності рідше). Але суди «неохоче» приймають рішення про відшкодування витрат на правову допомогу в повному обсязі. Тобто, для тих, хто потребує захисту, право довести свою правоту обмежене. При цьому послуги адвоката є конституційним правом громадянина. Тому практика відшкодування витрат на них повинна розширити своє застосування, а не навпаки. Це буде свідчити (хоча б у даній сфері), що Україна - правова держава.

Олена Бистрицька (УНІАН)

УНІАН в Google News