Попереду повна НБУзація фондового ринку
Попереду повна НБУзація фондового ринку

Попереду повна НБУзація фондового ринку

16:16, 13.07.2012
14 хв.

Принятим ВР законом про систему депозитарного обліку цінних паперів до структури фондового ринку вводиться новий елемент - Центральний розрахунковий центр. Фахівці вважають, що таким чином створюється державна монополія в особі НБУ...

Ця історія має майже детективний сюжет, зрештою як і будь-яка інша, пов’язана з прийняттям в останній час Верховною Радою важливих законопроектів. Так, ще у грудні минулого року парламент прийняв у першому читанні проект Закону «Про систему депозитарного обліку цінних паперів», що передбачав створення Центрального депозитарію та виділення клірингу у новий вид професійної діяльності. Варто зазначити, що над створенням цього документу працювала кваліфікована чимала робоча група, що складалася з учасників ринку та представників міжнародних інституцій. Здається, ніщо не віщувало якихось проблем з проходженням законопроекту у ВР у другому читанні, проте… Як зазначають учасники ринку, для них великою несподіванкою стало те, що під час підготовки документу до другого читання його редакція зазнала кардинальних змін, зокрема в частині, що стосується клірингової діяльності. До структури фондового ринку вводиться новий елемент - Центральний розрахунковий центр. Фахівці вважають, що таким чином створюється державна монополія на такі ринкові функції як кліринг і розрахунки за угодами з фінансовими інструментами.

Відверто кажучи, ні для кого не є секретом, що до цієї ініціативи має пряме відношення Національний банк України. Фактично внесення даних змін має на меті сконцентрувати всю клірингову та розрахункову діяльність на фондовому ринку в структурах, контрольованих саме НБУ, який паралельно активно "підгортає" під себе ключові для ринку структури. Так, згідно з оприлюдненою інформацією щодо результатів підписки на акції додаткової емісії Національного депозитарію України, Нацбанк придбав 25% НДУ, власником ще одного блокуючого пакету став «Ощадбанк», і зрештою трохи більше 10% має недержавний пенсійний фонд знову таки НБУ.

Що ж до того, хто найбільше програє від внесених правок, то, на перший погляд, це, звичайно, біржі. На даний час гроші клієнтів депонуються саме на рахунках бірж. Після набуття чинності закону гроші клієнтів, скоріше за все, будуть депонуватись вже у структурах, підконтрольних НБУ. Погано це чи добре, кожен оцінює по-різному, але  реакція значно більшої кількості суб'єктів ринку на ситуацію була негативною. Як наслідок, з'явився відкритий лист до Президента, під яким поставили підпис 27 суб’єктів та учасників ринку, серед яких - ПФТС, «Українська біржа», «Тройка Діалог Україна», «Драгон Капітал». Автори листа висловили ряд зауважень та аргументів щодо запропонованих поправок та попросили Президента «вжити заходів щодо перегляду редакції законопроекту з урахуванням думки професійних учасників ринку в частині, що стосується клірингової діяльності». Крім публічних звернень опоненти закону  підключили й інші важелі впливу, аби заблокувати проходження неприйнятних для них поправок у ВР.

Відео дня

Проте, не так сталося, як гадалося… Законопроект був таки проголосований в минулу п'ятницю з вказаними поправками. Чи була це прогнозована перемога однієї з груп впливу, чи перемогла вічна неконтрольованість та хаотичність українського парламентаризму, сказати зараз важко. Проте факт залишається фактом - Верховна Рада під головуванням Адама Мартинюка прийняла документ у другому читанні. Агентство УНІАН звернулось до авторитетних гравців ринку, аби вони прокоментували ситуацію.

Директор біржі «Перспектива» Станіслав Шишков:

- Питання централізації розрахункової і клірингової моделі на рівні єдиного розрахункового центру викликали на ринку жваві дискусії. Між тим, фондовий ринок без прийняття цього закону так і залишився б без центрального депозитарію, але з трьома депозитаріями і трьома установами, що позиціонуються як центральний контрагент. Ринок так би і лишився без більш-менш універсальної та адекватної розрахункової моделі та інфраструктури.

Можна сперечатися щодо необхідності консолідації функцій клірингу та розрахунків під егідою НБУ, але останні ініціативи були, по суті, першим випадком активного інтересу держави до побудови дієвої національної системи клірингу і розрахунків. Ці заходи можуть подобатися або не подобатися, але слід пам'ятати, що моделі, передбаченої чинним законодавством в якості базової (з грошовими розрахунками через розрахунковий банк) в нормальній, прийнятній для ринку формі, реально так і не було створено за останні 16 років.

У будь-якому випадку, скільки б не було клірингових установ, з точки зору міжнародних рекомендацій, над ними необхідний постійний нагляд саме центрального банку. Цілком очевидно, що кліринг і розрахунки акумулюють ризики, які можуть негативно вплинути на функціонування національної системи міжбанківських розрахунків. Наслідки їх збою в масштабах банківської системи можуть виявитися апокаліптичними у порівнянні з будь-якою кризою на фондовому ринку. Саме тому системи клірингу і розрахунків на фінансових ринках в усьому світі вважаються системно значущими і підлягають жорсткому контролю, ліцензуванню та нагляду. А зараз далеко не всі системи грошових розрахунків і клірингу на національному фондовому ринку адекватно регулюються, що важко назвати нормальною ситуацією. Тому прийняття цього закону в цілому є досить позитивним.

Голова правління «Всеукраїнського депозитарію цінних паперів» (ВДЦП) Дмитро Чугаєвський:

- Прийняття Закону «Про систему депозитарного обліку цінних паперів», створення центрального депозитарію, розрахункового центру вже давно на часі, і це є позитивним моментом для фондового ринку та економіки держави в цілому.

Ми ознайомилися з текстом документу лише після його прийняття Верховною Радою. Варто зазначити, що в його основу закладено європейську модель функціонування депозитарної системи, хоча не враховано деякі моменти функціонування українського фондового ринку. Крім того, він має і низку суттєвих недоліків, на яких акцентували увагу під час обговорення та прийняття документу в сесійній залі, зокрема, депутати, юридичне управління Верховної Ради, потім – учасники ринку. Даний закон ще не підписаний Президентом, тому, ймовірно, він може бути відправлений на доопрацювання.

На разі правління готує аналітичну записку до Наглядової ради ВДЦП щодо новацій, закладених у прийнятому законі, які змінюють структуру взаємодії учасників фондового ринку. Ми чекаємо, що Наглядова рада найближчим часом розгляне дане питання на засіданні та ініціює скликання загальних зборів акціонерів, які й приймуть рішення щодо стратегії та подальшого розвитку ВДЦП, відповідно до вимог законодавства України.

Необхідно підкреслити, що ВДЦП – потужний депозитарій, який обслуговує 80% ринку депозитарних послуг (його депозитарні активи складають понад 600 млрд грн), виконує як депозитарні, так і розрахунково-клірингові операції, має сучасну технологічну та методологічну базу, кваліфікованих фахівців і готовий взяти на себе виконання тих функцій, які визначать акціонери відповідно до законодавства.

Голова Ради Асоціації «Українські фондові торгівці» (АУФТ) Сергій Антонов:

- Упевнений, що прийняття цього закону є етапом у розвитку ринку: нарешті виникла нова фінансова послуга - кліринг на фінансовому ринку, на рівні закону визначено єдиний Центральний депозитарій, роль Національного банку України в регулюванні розрахунків та клірингу на фінансовому (фондовому) ринку. Останнє найбільш відрадно, але вимагає пояснень у зв'язку з вже існуючими коментарями.

Зрозуміло, що розрахунки на фондовому ринку України не можуть проходити поза Національної платіжної системи. У той же час, особливості таких розрахунків мають значну специфіку і вимагають створення спеціальних Систем розрахунку з цінних паперів (Secutities settlement system - SSS), які повинні бути максимально інтегровані до т.зв. системам великих платежів (large value payment system - далі LVPS). Ці системи досить специфічні, оскільки не тільки припускають активну взаємодію торговельних, клірингових та платіжних систем, але й продукують значні ризики. Останні, відповідно, можуть бути перенесені на системи платежів великими сумами і це знаходиться під пильною увагою центральних банків. Вся ця проблематика описується в найдокладніших міжнародних рекомендаціях.

Однак в Україні досі не існує такої системи розрахунку з цінних паперів, хоча спроби її створення тривають не менше 15 років, але назвати їх успішними важко. Існують окремі спроби різних бірж або депозитаріїв імітацій подібних систем, що більш-менш відповідають чинному законодавству, але жодна з них не відповідає міжнародним принципам і не інтегрована в Систему електронних платежів НБУ (український аналог LVPS).

У цих умовах Національний банк взяв на себе створення Системи розрахунків з цінних паперів та Розрахункового центру для обслуговування договорів на фінансових ринках. При цьому слід враховувати природну консервативність самої платіжної системи та об'єктивну тривалість комплексного внесення змін до нормативних актів. Тому було запропоновано замість регуляторного контролю НБУ тимчасово (терміном на 5 років) замінити його на корпоративний контроль регулятора, передавши саме Нацбанку витрати на створення і супутні підприємницькі ризики.

Здається, такий підхід цілком логічний. Чомусь ні в кого свого часу не викликало подиву, що саме Національний банк створював СЕП, а то що саме НБУ і сьогодні забезпечує функціонування СЕП є умовою довіри до системи.

Слід нагадати, що свого часу великі інфраструктурні проекти фінансового ринку в Європі створювалися за участі держави і лише згодом, коли держава переконалася в безризиковості їх функціонування, вони були приватизовані, до речі, не без вигоди для самої держави. Прикладом такого підходу може слугувати і Росія, де держава через центробанк та інші державні банки володіє базовою біржею ММВБ-РТС і через неї контролює розрахункову та депозитарну інфраструктуру країни.

Фактично на ринку в частині розрахунків відбувається безладний рух. А з втручанням Національного банку виникає впевненість у регулюванні та передбачуваності. Можливо й через зрозумілу і прозору систему контролю з боку НБУ довіра до банківської системи з боку населення незрівнянно вища ніж до фондового ринку (достатньо порівняти обсяги депозитів та інвестицій в цінні папери).

Голова правління «Української біржі» Олег Ткаченко:

- Законопроект, який пройшов перше читання, був досить непоганий. Я не кажу, що він був ідеальний, але він був компромісний. Але при підготовці законопроекту до другого читання його було дуже сильно змінено.

Після відкритого листа учасників ринку до Президента цей документ трошки змінили. Але текст законопроекту, який розглядала Верховна Рада у другому читанні, не став кращим і мав ті самі вади. При цьому він мав масу помилок, не лише принципових, але й технічних. Мова йде навіть про знаки пунктуації, розставлені не в тому місці, що докорінно змінює сам зміст закону і робить неможливим його виконання.

Варто також зазначити, що прийняття даного закону відбулось всупереч висновкам юридичного управління Верховної Ради, яке написало – документ потребує ґрунтового доопрацювання.

Щодо принципових помилок, то, зокрема, у цьому законі прописано, що центральний депозитарій створюється на базі Національного депозитарію України. Всі діючі депозитарії мають передати свої глобальні сертифікати протягом року НДУ і що через рік з моменту опублікування цього закону вони втрачають свої ліцензії. Якщо говорити іншими словами, у Всеукраїнського депозитарію цінних паперів просто відбирають його бізнес і передають його НДУ.

Згідно до цього закону на гроші НБУ фактично створюється монополіст не лише по розрахункам, але й клірингу. А це в свою чергу означає, що дана структура-монополіст перебирає на себе й послуги центрального контрагента. Я, наприклад, не чув, аби хтось з представників ринку просив про це.

У законі прописано, що і учасники ринку можуть створювати клірингові організації, але ж розрахунки проводитимуться все одно у розрахунковому центрі. Особисто я ніде не чув, аби дві структури, що конкурують між собою на одному ринку, надавали б одна одній послуги по розрахункам.

Відповідно до закону, клієнт може отримувати послуги і по клірінгу, і по розрахункам в розрахунковому центрі. А це означає, що розрахунковий центр не просто отримує від клієнтів гроші для розрахунків, але й бере на себе їх ризики та зобов'язання. А тепер виникає логічне питання - чому державі в особі Національного банку доведеться закривати якісь позиції, які нагенерували учасники ринку, державними грошима? Чому ризики якихось комерційних організацій мають закриватися державними, суспільними грошима? Бізнесові ризики має закривати бізнес.

Щодо світового досвіду. У світі немає жодного прикладу, коли аналоги розрахункових центрів та клірингових організацій в одній особі були відірвані від бірж. Так, ця система не може працювати. Дуже важливо, аби існував тісний зв'язок між тим, де уклаються угоди, де вони виконуються і де гарантуються. Фактично, мова йде про державну монополію.

Я вважаю, що цей закон у тому вигляді, у якому його прийнято, має бути заветований. Ринок просто не зможе працювати по встановлених ним правилах.

Зрозуміло, що деякі учасники фондового ринку могли б висловитись і різкіше щодо прийнятого закону. Проте зараз всі прекрасно розуміють, що все залежить від того, підпише гарант його, чи поверне на доопрацювання. Хоча на питання, хто зараз має кращі виходи на Адміністрацію Президента та самого керманича країни - учасники фондового ринку чи керівництво Національного банку, напрошується досить прогнозована відповідь.

Андрій Гарасим (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся