Уся правда про Hyundai (дорожні нотатки)

Найбільший недолік нових потягів Hyundai, які дістали назву «Український експрес», – велика кількість кнопочок, призначення багатьох з яких пересічному пасажирові зрозуміти важко. Інші недоліки, смачно описані у ЗМІ, видалися перебільшеними… (Фоторепортаж)

Найбільший недолік нових потягів Hyundai, які дістали назву «Український експрес», – велика кількість кнопочок, призначення багатьох з яких пересічному пасажирові зрозуміти важко. Інші недоліки, смачно описані у ЗМІ, видалися перебільшеними.

Випробувати на собі красу нового рухомого складу Hyundai ми повважали правильним у звичайному згідно з графіком його рейсі, а не у прес-турі, враженнями від якого переважно діляться сьогодні журналісти. УНІАН проїхався в «Українському експресі» – міжрегіональному електропотягу виробництва Hyundai Rotem – за маршрутом Київ – Донецьк.

Вагон Hyundai – вигляд з перону

«Український експрес» на лінії

Насамперед варто відзначити, що особисто я (кореспондент УНІАН) – прихильниця нічних потягів. Люблю (і вважаю зручним) виїжджати з пункту відправлення ввечері і прибувати у пункт призначення вранці. На мій обивательський погляд, це раціонально і для ділових візитів, і для сімей з дітьми. Обожнюю «вагонні суперечки», а чай, який провідник заварює у склянці з підсклянником, здається особливо смачним. Але мої вподобання у "прискореній" поїздці трохи нівелювалися.

Як виявилося, понад 700 км з Києва до Донецька, які «Український експрес» подолав за 6 годин (зазвичай 12 годин), не такий уже й довгий шлях. Ми приїхали до Донецька точно за розкладом – о 12.45 і майже цілий день до відправлення був у нашому розпорядженні. Поїздка виявилася невтомливою, навіть попри те, що протягом усього часу на моніторах показували один і той самий сюжет про досягнення транспортної галузі, відкриття нових терміналів в аеропортах «Бориспіль» і «Київ» (Жуляни), внутрішнє облаштування вагонів Hyundai.

У дорозі ми старалися розвіяти (або підтвердити, як вдасться) декілька міфів про Hyundai.

Вагон Hyundai – тамбур

Міф перший – у потягу сильно хитає

Переконалися, що це не зовсім так. Завдяки реконструкції колійного господарства хід потяга здавався досить плавним. Не було чутно стукоту, не трясло. На крутих поворотах, особливо якщо вони виконувалися на великій швидкості, злегка заносило. Якщо під час їзди йти по вагону, похитує. Втім, тим, хто хоч трохи обізнаний з фізикою руху, зрозуміло, що таким чином виявляється сила інерції (хто не знає про цей принцип, радимо почитати підручник фізики за 7-й клас). Проте переконалися, що занесення на поворотах є показником рівня професіоналізму машиніста: якщо йому «подобаються» круті віражі, то пасажири можуть під час таких каскадерських прийомів відлетіти до стінки.

Міф другий: рух – «не швидкісний»

На дисплеях, розташованих у вагоні, крім промороликів про українських транспортників, постійно транслювалася інформація про час, температуру, а також про швидкість, з якою у даний момент рухається потяг. За нашими спостереженнями, вона на маршруті Київ – Донецьк коливалася від 92 до 154 км на годину, причому основний час шляху наближалася саме до позначки 154. Сама швидкість під час руху майже не давала про себе знати (потяг йшов доволі плавно), а якщо в дорозі чимось займатися, наприклад, писати нотатки, читати або спати, то вона не відчувається взагалі. Відмінність «прискореного» руху від «звичайного» можна відчути, тільки пересівши у звичайний потяг, який після поїздки в Hyundai, – черепаха.

Між іншим, максимальна конструктивна швидкість російських швидкісних потягів «Сапсан» виробництва концерну Simens для Російських залізниць, які сьогодні часто наводять як приклад «справжнього швидкісного руху», становить 250 км на годину. У напрямку Москва – Санкт-Петербург вони курсують зі швидкістю 211-207 км на годину, а на маршруті Москва – Ніжній Новгород – не більш ніж 160 км на годину. Розвинути велику швидкість інфраструктура РЗ не дозволяє.

Міф третій – харчування

У третьому вагоні потяга розташоване кафе, яке «Укрзалізниця» вже широко розрекламувала. Крім того, закуски і напої можна купити у стюардів, які розвозять цей товар вагонами на спеціальних візках.

Пригадується, за розповідями, пасажири перших рейсів Hyundai до Харкова були шоковані – пасажирові, який замовив чай, бармен простягнув склянку, цукор, пакетик із заваркою і навіть паличку для перемішування. Але на запитання, де ж окріп, відповів: «А окропу у нас немає».

У Hyundai, очевидно, є проблеми з окропом, але, залізничники, здається, справді намагаються їх вирішити. Особисто ми бачили, що каву у барі готують у кавоварках, а ось воду для чаю кип'ятять у звичайних електрочайниках, і чорного підбадьорливого напою постійно не вистачає. Втім, нам це могло здатися.

Міф четвертий – про wi-fi і техніку

Незважаючи на обіцянки залізничників, що все буде діяти справно, wi-fi у Hyundai працює, м'яко кажучи, дивно. Під час відкриття інтернет-браузера завантажується стартова сторінка з привітанням «Укрзалізниці». На ній пропонують підключити Інтернет, але вдається це не завжди. Чим далі від Києва і ближче до Донецька, тим важче завантажити. На окремих ділянках Інтернет можна завантажити через звичайний мобільний модем.

Hyundai – обід у вагоні

У дорозі ми зіштовхнулися зі ще однією технічною проблемою. Пасажирські місця у Hyundai обладнані розетками, але на екранах підключених до них нетбуків періодично з'являвся сигнал «пристрій працює від акумулятора». Допускаємо, що це – тимчасове явище, або ж нам просто не пощастило.

Міф п'ятий – сидячи їхати незручно

Сидячи, справді, їхати незручно. В кожному разі гірше, ніж лежачи. Але в Hyundai сидіння цілком прийнятні. У них затишно сидіти, вони ергономічні, їх легко можна підлаштувати під себе.

Крісла для пасажирів у вагоні Hyundai

Що розчулило особливо: якщо сусід попереду надумає подрімати і почне відкидати спинку крісла, ваш столик, розташований на ній, не змінить свого положення і ви зможете спокійно продовжити ланч чи написання мемуарів. Крім того, крісло обладнане навушниками, через які можна вивести звук фільмів, що демонструються на моніторах вагона. Правда, в українських Hyundai таких лише 4 на весь вагон і вони невеликі, тому зображення може видатися мілкуватим.

Труднощі, або Менталітет "все – своїми руками" проти тотальної автоматизації

Найбільшою проблемою у Hyundai нам здалося відкривання дверей. Вони у вагоні скляні. Ми досить довго намагалися знайти ручку, але її не було. Була якась кругла кнопка. Виявилося, що потрібно натиснути на неї, – за декілька секунд вона спалахувала зеленим світлом і двері відчинялися автоматично.

Скляні двері у вагоні Hyundai

Доволі непростим виявився пошук важеля зливу у санвузлі. З'ясувалося, що він   розташований на бічній стіні, забарвлений у синій колір і має вигляд звичайної кнопки. Здогадатися, що це саме те, що потрібно, може тільки досить кмітливий пасажир.

Санвузол у Hyundai

Проблематичною видається подорож в «Українському експресі» з маленькими дітьми – ці потяги все-таки розраховані на дорослих пасажирів, котрі їдуть у справах. Аргумент, що «з дітьми треба вдома сидіти», на наш погляд, не є переконливим.

Підсумок

Загалом Hyundai справив доволі хороше враження. Ми переконалися, що швидкісний рух має перспективу. Допомогти «Укрзалізниці» у розвитку проекту «Український експрес» можуть авіакомпанії, які не поспішають знижувати ціни на внутрішніх рейсах. При такому розкладі Hyundai не залишиться без пасажирів.

Анна Левченко (УНІАН),
Київ – Донецьк – Київ

УНІАН в Google News