Рішення УЄФА як тест для Дніпропетровська й Одеси

Вибір міст-господарів остаточний, його оскарження чи апеляція не передбачені взагалі...

Гучна справа Юрія Луценка, який бідово розбирався із “хрюканням” працівниці аеропорту Франкфурта-на-Майні надихнула наших авторів зробити рейтинг “відмазок” вітчизняних політиків найвищого рівня. Президент, прем’єр, “рядові” міністри і лідер опозиції зайняли гідні поваги перші місця в хіт-параді недолугих пояснень. Проте креатив “топ-менеджерів” потрапив на благодатний грунт і знайшов продовження.

Як відомо, діти вчаться у своїх батьків манерам, культурі (безкультур’ю) поведінки, словам і вчинкам. У політиці все приблизно так, як і в сім’ї, тим більше в її українській інтерпритації.

Приклад “батьків держави” дуже успішно переймають чиновники меншого масштабу – мери міст і члени міських рад. Неадекватна реакція керівників Дніпропетровська та Одеси на рішення УЄФА щодо міст-господарів Євро-2012 стала приводом продовжити тему “відмазок” чиновників, тільки місцевого самоврядуваня.

Патріотизм і безмежну любов та відданість Івана Куліченка та Едуарда Гурвіца своїм громадам ніхто не ставить під сумнів – їх обрали керувати містами саме за ці якості, ділову хватку та вміння успішно господарювати. І цілком зрозуміло, в якому стані вони перебували 13 травня. Для кожного одесита чи дніпропетровця рішення УЄФА стало неприємним і болючим, а для мерів – узагалі шоковим.

Однак вже пройшло чимало часу, аби оговтатися від перших вражень, відійти від емоційних оцінок і вчинити адекватно та гідно - визнати поразку, привітати конкурентів і жити та творити далі. Життя не закінчилось після 13 травня, не закінчиться і після 2012 року. Розпочаті проекти і роботи в містах у рамках підготовки до чемпіонату варто продовжувати, потрібно будувати і ремонтувати. Перетворювати міста на європейські і надавати їх сучасного блиску.

Натомість, видається так, що міські голови і їхні команди стурбовані, в першу чергу, власними рейтингами, які можуть постраждати внаслідок відмови УЄФА. Тому взялися за давно перевірений і випробуваний метод – звинуватити всіх і шукати винних деінде, але не в собі, в результатах власної роботи.

Іван Куліченко

«Я хочу почути відповідь: хто від імені уряду України надав державні гарантії під будівництво аеропорту у Львові? Я хочу також дізнатися, з чиєї вини з Міністерства транспорту нанесено удар по іміджу Дніпропетровська», - слова із заяви мера Дніпра Івана Куліченка.

Едуард Гурвіц

Мер Одеси Едуард Гурвіц написав у листі президентові ФІФА Джозефу Блаттеру : «Чиновники УЄФА завжди публічно заявляли, а Мішель Платіні навіть особисто запевняв мене в тому, що рішення Виконкому УЄФА щодо міст, які прийматимуть Євро-2012, ухвалюватиметься виключно за підсумками оцінки ступеня їх готовності експертами футбольного союзу. Проте в Бухаресті виконком УЄФА, врозріз з думкою власних експертів, ухвалює рішення про виключення Одеси з числа міст, які прийматимуть Чемпіонат Європи 2012, і навіть з числа запасних, що стало для нас цілковитою несподіванкою й абсолютно неприйнятним».

На закінчення він висловив думку, що керівництво УЄФА візьме до уваги позицію мерії, і, можливо, «визнає необхідним - вжити всіх можливих заходів для виправлення ситуації, що склалася».

Гнівні звинувачення у підступності, мало не вселенській змові з метою “принизити” і “розтоптати” честь міст і їх жителів, апеляції і скарги, мітинги незгодних з вибором... Навіщо, заради чого? Спробуємо проаналізувати і подивитися з іншого боку.

Теза перша – ніяких змін на користь Дніпропетровська чи Одеси вже не буде, по крайній мірі, якщо не станеться чогось надзвичайного. Пояснення – жодні апеляції чи оскарження рішень Виконкому УЄФА по приймаючим містам як в Україні, так і в Польщі, не передбачені взагалі.

Конкретніше. Після перемоги спільної заявки двох країн на Євро-2012 УЄФА підписав з кожним із дванадцяти міст-претендентів окрему угоду. В пункті 5 цього документу зазначається, що рішення по відбору міста для проведення матчів турніру УЄФА прийматиме на власний розсуд і оцінюватиме рівень відповідності стандартам чемпіонату за власними критеріями. Крім того, ніяких зобов’язань щодо відшкодуваня витрачених на підготовку коштів і ресурсів Європейський футбольний союз на себе не бере.

Тобто, підготовка інфраструктури кожного окремого міста до Євро-2012 – справа абсолютно добровільна. Хочеш позмагатися, маєш силу і ресурси – будь ласка. Немає бажання чи можливостей – ніхто не примушує. Два роки тому всі шість українських міст погодилися на такі умови, жодне не відмовилося. Тепер обурюватися нема чого – і пан Куліченко, і пан Гурвіц знали, на що йшли.

По-друге, чемпіонат є надбаням всієї України і кожне місто має реальні можливості гідно презентувати себе і отримати від нього вигоду. Тим більше Дніпропетровськ і Одеса. Витрачати дорогоцінний час і сили на списуваня паперу видається марним. Тим більше, що до 2012 року далеко. Сусіди вже заявили, що не будуть припиняти роботи у Кракові та Хожуві і якщо раптом якесь із чотирьох польських міст не впорається, матимуть запасний варіант. Для України і вболівальників буде лише користь, коли ще два міста підійдуть до турніру у повній бойовій готовності.

По-третє, не варто забувати про репутацію і авторитет держави. УЄФА ревно пильнує не лише за стадіонами, аеропортами та готелями, а й за всим, що відбувається навколо Євро. “Атмосфера свята” – не просто слова для Платіні і команди. Їхній зміст так само важливий, як перелічені вище матеріальні речі. Футбол і все, що коїться навколо нього, не мють нести негативу. Тож піднята хвиля обурення і гучних заяв щодо упередженості УЄФА та несправедливої оцінки завдають великої і непоправної шкоди репутації країни та проекту загалом.

І остання теза – поразки також потрібно вміти гідно приймати. Умови і правила змагання знали, кожен відіграв у міру своїх кондицій і сил, але ж усі одразу не переможуть.

Подивіться, як повів себе тренер бременського “Вердера” після поразки у фіналі Кубку УЄФА від “Шахтаря”. Після фінального свистка Томас Шааф не скандалив, не апелював до Платіні за нечесне судівство. Зберігаючи спокій і гідність підійшов до стрибаючого від радості Мірчи Луческу, потиснув руку, привітав з перемогою і так само, зберігаючи гідність, пішов до своєї зони.

А його стан був не легшим, ніж у наших батьків міст. Два роки важкого шляху до фіналу, сповненого синців і травм, поту і крові футболістів, а коли завітний трофей був на відстані витягнутої руки, його втратили. Важко уявити, що коїлося в душі наставника бременців. Проте він знайшов у собі сили привітати суперника. Вчинок справжнього чоловіка і сильної особистості в ситуації програшу.

До речі, чи може хтось запідозрити інспекторів УЄФА у лобіюванні чи упередженості при оцінці того чи іншого міста? Переконаний, що ні. Футбольні експерти лише фіксували результати та відповідно до них з урахуваням власного досвіду прогнозували розвиток ситуації. Тому вибір УЄФА по приймаючим містам є справедливим і чесним. А причини саме такого рішення краще шукати в собі, у своїй роботі.

Варто відповісти лише на кілька запитань, аби припустити, що на якомусь етапі було втрачено пильність чи допущено зволікання. Наприклад, чому Дніпропетровське керівництво своєчасно не дотиснуло Президента й РНБОУ в питанні аеропорту? Чому не надали УЄФА твердих і чітких гарантій по розселенню високих гостей, в тому числі й на круїзних судах? Можливості були і є, є зв’язки, авторитет, але десь не допрацювали.

Чому в Одесі питання стадіону міська влада вирішила лише в лютому, а не раніше, якщо дійсно хотіла прийняти Євро? Чому відсутній проект й інвестор реконструкції аеропорту, що є власністю міста? І чому так само, як і в Дніпропетровську, відсутні тверді гарантії по готелям і круїзним судам, що можуть їх замінити?

Що ж до Львівського аеропорту, то уряд надав гарантії, бо він і Бориспіль – лише два аеропорти, які належать державі. Решта мають приватних або муніципальних власників. Тому стверджуючи, що уряд когось лобіював, шановні керівники Дніпра й Одеси або не знають цього, що мало ймовірно, або намагаються ввести в оману своїх жителів.

З поваги до місцевої влади та міських громад УЄФА не надав широкому загалу своїх оцінок та зауважень, розуміючи, як вони можуть вплинути на настрій жителів. Але наполегливі скарги та звинувачення керівництва Європейського футбольного союзу в упередженості можуть змусити розкрити, до певної міри, звіти і тоді авторитет міської влади може дійсно постраждати.

Тож рішення УЄФА може стати тестом на відповідність міської влади Дніпропетровська й Одеси європейським стандартам муніципального самоврядування. Після припинення моніторингу футбольних експертів, перед управлінськими командами стоять великі завдання завершити розпочате і довести спроможність прикрасити міста гідними дорогами, готелями, стадіонами.

Петро Кулик

УНІАН в Google News