Вакцини від паніки не існує

Щорічно вакцинація запобігає мільйонам  смертей, проте суспільне занепокоєння, пов’язане з вакцинами, продовжує перешкоджати проведенню програм імунізації...

Щорічно вакцинація сприяє попередженню  мільйонів випадків смерті, і, тим не менш, суспільне занепокоєння і побоювання,  пов’язані з вакцинами, що ігнорують науково обґрунтовані дані, продовжують перешкоджати проведенню програм імунізації.

Для більшості дітей в різних країнах імунізація проти цілого ряду інфекційних хвороб являється однією з форм охорони здоров’я, що часто приймається як належне. Цим дітям йде на користь вакцинація проти більш, як 20 хвороб. При цьому продовжується розробка нових вакцин – останнім часом проти ротавірусу і паппіломавірусу людини.

Однак в країнах, що розвиваються, проведення регулярної вакцинації серед тих, хто її потребує, залишається однією з основних проблем вітчизняної охорони здоров’я, а головними перешкодами на шляху її вирішення є відсутність інфраструктури охорони здоров’я, висока вартість і великий розрив в часі між впровадженням вакцин в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.

Не дивлячись на ці перешкоди, глобальна вакцинація розвинена завдяки точним науковим дослідженням. За даними “Короткого звіту про імунізацію” Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), за 2007 рік, завдяки вакцинації проти чотирьох хвороб – кашлюку, дифтерії, стовбняку (КДС) і кору – за рік було попереджено більше 2,5 млн. випадків смерті у всіх вікових групах. В 2006 році глобальне охоплення дітей грудного віку вакцинацією проти КДС досягло 79% порівняно з 20% в 1980 році. В ширших масштабах стали також застосовуватися деякі вакцини, що використовуються недостатньо, включаючи вакцини проти гепатиту В, краснухи і жовтої пропасниці.

Вакцинація проти віспи вже давно увінчалася переконливим успіхом. В 1979 році було оголошено про викорінення віспи. Поліомієліт був ліквідований в регіонах ВООЗ для країн   Америки, Європи і Західної частини Тихого океану, в той час, як кількість країн, в яких полієміліт вважається серйозною проблемою охорони здоров’я, скоротилось з 125 в 1988 року, коли була почата кампанія ліквідації, до всього чотирьох – Афганістан, Індія, Нігерія Пакистан, де хвороба залишається епідемічною.

Було досягнуто значних успіхів. Так, за даними Центрів США боротьби з хворобами і їх профілактики, в 1980 році в Сполучених Штатах Америки стала проводитися вакцинація проти бактеріального менінгіту, що викликається Haemophilus influenzae, в результаті якої захворюваність знизилась на 99%. В 2006 році Республіка Корея, досягнувши 99-процентного охоплення вакцинації проти кору, оголосила про ліквідацію цієї смертоносної хвороби.

Не дивлячись на ці успіхи, побоювання щодо вакцин продовжують періодично перешкоджати проведенню цих високоефективних заходів громадської охорони здоров’я. В деяких промислово розвинених країнах (в основному це стосується США) населення занепокоєне не стільки хворобами, які можна попередити за допомогою вакцинації,  скільки ризиками, пов’язаними з самими вакцинами. Інтернет став одним з найважливіших каналів розповсюдження негативних поглядів на вакцинацію. Популярний веб-сайт для обміну відеоматеріалами You Tube пропонує безліч кліпів, спрямованих проти вакцинації. До того ж, Інтернет став також форумом для представників альтернативної медицини, де вони можуть висловити свої негативні думки з приводу вакцинації і просувати альтернативні продукти.

Так, наприклад, в той час, як батьки в країнах, що розвиваються, безпосередньо зіштовхуються з кором і схвалюють протикорову вакцинацію, в багатьох розвинутих країнах рівень використання комбінованої вакцини проти кору, свинки і краснухи знизився, за результатами одного дослідження, що пов’язує цю вакцину з аутизмом. На відновлення попереднього рівня буде необхідно майже  10 років, не дивлячись на те, що саме дослідження вже давно дискредитоване і існує величезна кількість наукових даних, що спростовують такий зв’язок.

Подібні побоювання щодо зв’язку вакцини, яка містить ртутну сполуку, тіомерсал, і аутизмом, призвело до вилучення цієї сполуки зі складу більшості вакцин США і Європи, не дивлячись на відсутність наукових даних на підтримку такого заходу. Дійсно, п’ять широкомасштабних досліджень не змогли встановити зв’язку між тіомерсалом  і артизмом, а за даними деяких досліджень, після припинення застосування тіомерсалу в вакцинах рівень захворюваності на артизм зріс.

Побоювання, пов’язані з вакцинацією, можуть мати довготривалі негативні наслідки. В середині 1970-х років в зв’язку з занепокоєнням щодо несприятливих неврологічних наслідків в Японії була припинена вакцинація проти коклюшу (або судомного кашлю). На той момент ця хвороба в Японії знаходилося під контролем після введення імунізації в 1947 році. Коклюш являється в високій мірі заразною хворобою і одною з найбільш розповсюджених у світі причин смерті, яку можливо попередити за допомогою вакцинації. Щорічно цю хвороба спричиняє 300 000 випадків смерті, переважно серед невакцинованих або частково вакцинованих дітей грудного віку, які продовжують страждати від блювоти, дегідрації і недостатнього харчування.

Д-р Девід Сніадек, молодший співробітник Розширеної програм по імунізації, Бюро ВООЗ для країн Західної частини Тихого океану, заявив: “При менш, ніж 10-процентному охопленні вакцинацією дітей грудного віку в 1976 році наступило зростання захворюваності на коклюш. В 1979 році вибухнула епідемія коклюшу з 13 000 випадками захворювання і 41 смертельним випадком. Після впровадження в 1981 році вакцинації проти КДС, захворюваність на коклюш знизилась до дуже низького рівня.

Показники вакцинації проти гепатиту В у Франції до цих пір залишаються низькими в порівнянні з іншими країнами Європи, що, в значній мірі, є результатом упередження поти вакцини у неправильно інформованого населення. Д-р Патрік Зубер, керівник групи ВООЗ по безпечності вакцин, з’явив: “Всі дані, які ми маємо в наявності, свідчать про те, що вакцина проти гепатиту В така ж сприятлива, як  і будь-яка інша вакцина, але з’явилися чутки про її зв’язок з аутизмом, розсіяним склерозом і лейкемією. Всі ґрунтовні епідеміологічні дослідження не змогли в жодній мірі підтвердити такий зв’язок.”

11-місячна перерва  в проведенні кампанії імунізації в Кано ті інших північних штатах Нігерії призвела до того, що в серпні 2003 року в країні знову з’явився полієміліт, який потім розповсюдився в 13 інших африканських країнах, а з Судану – в Саудівську Аравію і Ємен, а згодом в Індонезію.

Д-р Бардан Джанг Рана, медичний співробітник Розширеної програми ВООЗ по імунізації в Джакарті, заявив: “Після 10-річної відсутності випадків захворювання на полієміліт, 21 квітня 2005 року Національна лабораторія по полієміліту в Бандунгу повідомила про ізолювання дикого поліовірусу. Генетичні аналізи вірусу показали його ідентичність з недавно ізольованими вірусами  в Саудівській Аравії і Ємені. Після виявлення випадку захворювання Індонезія провела два етапи імунізації в тих провінціях, що межують з місцем, де був зафіксований випадок захворювання, а потім п’ять Національних днів імунізації (НДІ) і три Синхро-НДІ.”

Не дивлячись на те, що більшість побоювань, пов’язаних  з вакцинацією, не обґрунтовані науковими даними, занепокоєність суспільства  щодо безпечності нових вакцин цілком зрозуміла. Американський експерт з інфекційних хвороб і вакцинолог д-р Пол Оффрит пов’язує суспільну недовіру до вакцинації з подією, що відбулася в Лабораторіях Каттер в 1950-х роках, коли у багатьох тисяч людей в США розвинувся полієміліт вакцинного походження в результаті їх імунізації вакциною, виготовленою в Лабораторіях Каттер, яка містила живий поліовірус. В написаній ним у 2007 році книзі під назвою “The Cutter Incident” Оффрит нагадує, що з 220 000 інфікованих людей, включаючи 100 000 дітей, у 70 000 людей розвинулася м’язова слабкість, 164 людини були тяжко паралізовані і 10 людей померло.

Зубер вважає, що до проблеми побоювань з приводу вакцинації, треба застосовувати різносторонній підхід, включаючи залучення урядів відповідних країн і поширення наукових даних про безпечність вакцинації. Він посилається на успішні заходи у відповідь на протидію вакцинації в Нігерії. “Співробітники ВООЗ зустрічалися з представниками національних органів влади та іншими місцевими лідерами. Вони вислухали їх думку, що базувалися на побоюваннях стосовно безпечності вакцинації.” В кінці кінців , органи влади були заспокоєні і після інтенсивного діалогу вакцинація знову була прийнята.

Як і у випадку з самими хворобами, профілактика побоювань стосовно вакцинації краще, ніж боротьба з ними. Глобальний консультативний комітет ВООЗ з безпечності вакцинації повинен проводити певні заходи у відповідь на дезінформацію, що підриває зусилля в галузі вакцинації, шляхом постійного моніторингу і перевірки безпечності вакцин, а також надання точної інформації про будь-які негативні наслідки. В обов’язки 14 членів комітету, яких приймають на роботу на 3-річний період з метою застосування спеціальних знань в цілому ряді взаємопов’язаних областей, включаючи епідеміологію, фармакологію, інфекційні хвороби, регулювання і безпечність ліків, входить, між іншим,  наукові рекомендації по вакцинації. Комітет разом з іншими членами спілки спеціалістів охорони здоров’я і розвитку, зіграв основну роль в тому, щоб схилити чашу терезів  на користь надійної інформації. Веб-сайти Мережі ВООЗ, що містять інформацію про безпечність вакцин, вважаються такими, що заслуговують на довіру.

Зубер заявив: “Програми імунізації вже надзвичайно успішні, але їх потенційний вплив ще більший. Технічно можлмве щорічне попередження додаткових чотирьох мільйонів випадків смерті в результаті грипу, пневмококу, рота-вірусу, сказу, холери, тифу, епідемічного менінгіту і японського енцефаліту. Всі ці хвороби становлять значні проблеми охорони здоров’я, але проти всіх них існують безпечні, ефективні вакцини.”

Джейн Перрі

www.who.int

УНІАН в Google News