Лікар-гематолог Ірина Крячок: Лейкоз можна виявити за звичайним аналізом

Що може наштовхнути людину на думку про онкогематологічну патологію? Чи варто звертати увагу на збільшені лімфатичні вузли? Які симптоми онкогематологічних хвороб?..

У рамках інформаційної кампанії «Рак виліковний», що розпочав Благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України», УНІАН продовжує публікувати серію інтерв`ю з провідними онкологами України.

Що може наштовхнути пацієнта на думку запідозрити у себе онкогематологічну патологію? Чи варто звертати увагу на збільшені лімфатичні вузли? Які симптоми онкогематологічних хвороб? Про це в інтерв`ю УНІАН розповідає заступник директора Національного інституту раку доктор медичних наук лікар-гематолог Ірина КРЯЧОК.

Ірино Анатоліївно, розкажіть, будь ласка, чим займається онкогематологія?

Онкогематологія – галузь медицини, яка займається злоякісними  захворюваннями кровотворної і  лімфоїдної систем.

Ця група захворювань включає гострий і хронічний лейкози, мієлодиспластичний синдром, лімфому Ходжкіна, неходжкінські лімфоми, парапротеїнемічні гемобластози (найпоширенішим захворюванням цієї групи є множинна мієлома) та інші захворювання. На онкогематологічні захворювання страждають як і дорослі, так і діти. Зазвичай, всі ці захворювання набуті, і виникають на різних етапах життя людини.

Чи відома причина виникнення онкогематологічних патологій?

На жаль, єдиної причини виникнення  того або іншого злоякісного захворювання крові поки не існує. Серед імовірних причин, які спричиняють онкогематологічні захворювання, можуть бути, – віруси, бактерії, різні несприятливі чинники навколишнього середовища – бензол, гербіциди, інсектициди.

Проте, при деяких захворюваннях причина захворювання ідентифікована. Наприклад, відомо, що до розвитку одного з підваріантів лімфоми, який уражає травний тракт (MALT-лімфома), призводить збудник Helicobacter pylori. І, якщо захворювання діагностоване на першій стадії, досить пролікувати пацієнта антихелікобактерними засобами без застосування цитостатичної терапії.

Відома також роль деяких вірусів у розвитку лімфоми. Наприклад, роль вірусу Епштейна-Барра доведена в етіології лімфоми Беркита, вірусу імунодефіциту людини – у розвитку деяких видів агресивних лімфом.

Вивчення причин виникнення злоякісних захворювань  є предметом пошуку для учених багатьох клінік світу.

Проте, кожній людині дуже важливо знати, якщо захворювання вже є, потрібно починати спеціальне лікування у фахівця-гематолога або онколога, а не витрачати час на альтернативне лікування, яке часто пропонують представники нетрадиційної медицини, часто ті, хто навіть не має медичної освіти.

Що включає це спеціальне лікування?

Базове спеціальне лікування при онкогематологічних заболеванях включає терапію цитостатичними і кортикостероїдними препаратами, променеву терапію.

Останніми роками, розроблено нові засоби у лікуванні онкогематологічних хвороб, які належать до групи біологічних препаратів.  Це - моноклональні антитіла-препарати, які впливають на клітину- мішень, безпосередньо на пухлинну клітину, імуномодулювальні препарати, інгібітори протеасом. Поява цих препаратів дає додаткові можливості в лікуванні онкогематологічних захворювань.

Чи дороговартісні ці лікарські засоби?

На жаль, вартість їх досить висока. Розробка  кожного нового протипухлинного препарату є дорогою процедурою, що впливає на вартість препарату на етапі застосування його в клінічній практиці.

Слід пам`ятати, що ці препарати не прийшли на зміну існуючим, вони забезпечують додатковий терапевтичний ефект. Базовим лікуванням онкогематологічних захворювань залишається  цитостатичне лікування і лікування кортикостероїдними препаратми. Для отримання максимально ефективного лікування  при виникненні онкогематологічного захворювання дуже важливо вчасно звернутися до лікаря, лікування захворювання на ранніх стадіях  набагато ефективніше, ніж при задавнених.

Що може змусити пацієнта запідозрити у себе онкогематологічну патологію?

За наявності у пацієнта хронічного лімфопроліферативного захворювання (лімфома, хронічний лімфолейкоз) характерним симптомом є збільшення лімфатичних вузлів. Слід зазначити, що лімфаденопатія є часто реактивною при вірусних і бактерійних інфекціях. Звертати увагу на збільшені лімфатичні вузли необхідно, якщо ці зміни зберігаються по завершенню «простудного» захворювання або ж збільшилися без зв`язку з яким-небудь захворюванням. При такій ситуації необхідно звернутися до лікаря, який може призначити біопсію лімфатичного вузла з подальшим спеціальним дослідженням, яке прояснить, чи є цей лімфатичний  вузол реактивним (зміни в нім виникли, як реакція на запальний процес) або ж злоякісним. При ураженні лімфатичних вузлів грудної порожнини симптомами захворювання може бути кашель, утруднене дихання і біль в грудній клітці, при значному збільшенні лімфатичних вузлів черевної порожнини, селезінки і печінки - дискомфорт, біль і збільшення живота.

Одним з симптомів, який може насторожити щодо онкогематологічного захворювання, – це болі в кістках переважно у осіб літнього віку. Даний симптом характерний для множинної мієломи – захворюванні, при якому вражаються кістки скелета і на задавненій стадії можуть виникати переломи. Дуже часто такі пацієнти починають своє лікування у невропатологів, мануальних терапевтів, а до онколога потрапляють вже в запущеній стадії з наявністю переломів. Необхідно пам`ятати, що перед виконанням комплексу лікування, що включає стимулюючі процедури, що мають високий ризик травматизації необхідно зробити щонайменше загальний аналіз крові. Наявність в аналізі крові анемії, прискореного СОЕ дозволить запідозрити у пацієнта множинну мієлому і вимагатиме звернення  до фахівця для проведення додаткового дослідження.

Дуже часто симптоми онкогематологічного захворювання неспецифічні, тобто не є унікальними і можуть зустрічатися при низці інших захворювань. Серед таких симптомів необхідно відзначити виражену слабкість, стомлюваність, зпітніння, переважно в нічний час. Настороженість щодо імовірних симптомів захворювання повинна бути як у пацієнта, так і у лікаря загально-лікувальної мережі.

Що має насторожити у показаннях загального аналізу крові?

Особливу увагу має привернути на себе прискорене ШОЕ, зазвичай, спільно з анемією. Це повинно насторожити пацієнта і примусити звернутися до гематолога. ШОЕ у жінок у нормі становить до 15 мм на годину, у чоловіків - до 10 мм на годину. При онкогематологічному захворюванні, ШО, як правило, вище 30 мм на годину. Про наявність анемії свідчить зниження рівня гемоглобіну у жінок нижче 120 г/л, у чоловіків - нижче 130 г/л, особливої уваги вимагає ситуація, коли рівень гемоглобіну нижчий 100 г/л.

Кількість лейкоцитів у дорослої людини в нормі коливається від 4 до 9х1012/л. Ці клітини виконують багато функцій в організмі людини, головна з яких – забезпечення захисту організму від інфекцій. При відхиленні даного показника від норми також слід проконсультуватися у лікаря. Кількість тромбоцитів –клітин крові, які відповідають за здатність крові до згущення,  в нормі становить від 160 до 400 х109/л, якщо їх показники або вищі, або нижчі, потрібно звернуться до гематолога за консультацією. Слід пам`ятати, що кровотворна система крові є дуже лабільною і реагує на різні ситуації, які виникають в організмі людини. Відхилення від норми в аналізі крові не завжди є ознакою злоякісного захворювання крові, а можуть бути проявом будь-якого гострого захворювання (бактерійні, вірусні інфекції) або ж симптомом незлоякісного захворювання крові (анемії). Проте, за ситуації, коли виявлені зміни в аналізі крові, краще одержати консультацію у фахівця-гематолога.

Які види онкогематологічної патології в Україні лідирують?

У групі  онкогематологічних захворювань лідирують лімфоми, інші хронічні лімфопроліферативні захворювання, лейкоз. Зростання захворюваності спостерігається з віком. Що старше пацієнт, то вищий ризик захворіти на лімфому або хронічний лімфолейкоз (це захворювання осіб літнього віку).

Чи впливає спосіб життя на розвиток раку?

Серед чинників ризику розвитку онкогематологічних захворювань традиційно розглядаються такі, загальні для всіх неопластичних захворювань, чинники, як хімічні - канцерогени, несприятливі умови навколишнього середовища, іонізуюча радіація. У розвитку деяких варіантів лімфом доведена роль інфекційних агентів - віруса Епштейн—Барра, збудника Helicobacter pylori. Так було встановлено, що у дітей хворих на ендемічну африканську лімфому Беркітта в 95% випадків спостерігалося інфікування вірусом Епштейн—Барра.

Серед чинників ризику, пов`язаних із способом життя людини, відзначають наступні: куріння, вживання в їжу великої кількості м`яса і жирної їжі, ожиріння.

Ризик захворіти на лімфому підвищується з віком, більшість неходжкінських лімфом діагностують у віці старше 60 років.

Підвищується ризик захворіти на лімфому в осіб, які одержали імуносупресивну терапію щодо пересадки органів або тканин. 

До кого  звернутися, якщо у людини виникли подібні проблеми? 

До онкогематолога або онколога. Онкологічна служба в Україні побудована таким чином, що в кожному обласному центрі є обласний онкодиспансер або онкологічне відділення в обласній лікарні, в країні є 36 відділень гематології для дорослих в міських і  обласных лікарнях, обласных онкодиспансерах, науково-дослідних інститутах. 

Пацієнти з гострим і хронічним лейкозом лікуються у гематологів. Пацієнти з лімфомами і множинною мієломою лікуються як у гематолога і онколога. У кожному районному центрі також є районний онколог - це лікар первинної  ланки. До нього можна звернутися за первинною консультацією, при цьому не обов`язково відразу їхати в обласний центр по допомогу. У всіх великих містах України також є профільні науково-дослідні інститути. Наприклад, в Києві в Національному інституті раку є відділення онкогематології. Проблемами онкогематології  в Києві займаються також в Інституті гематології і переливання крові (його клінічна база – лікарня № 9), у відділеннях гематології Київської обласної лікарні, військового госпіталю, в Центрі радіаційної медицини. Клінік з даної проблеми в Україні достатньо.

Люди повинні знати, що є служба в яку вони можуть звернутися. Не потрібно бояться звернутися до лікаря-фахівця. Хай краще лікар не підтвердить побоювання пацієнта. На жаль, дуже часто пацієнти з підозрою на захворювання крові звертаються до народних цілителів.

При цьому упускається дорогоцінний час, позаяк людина не одержує спеціального лікування. Це не відкидає можливості додаткового лікування травами або іншими методами, які є супровідними на етапах спеціального лікування або по його завершенню. Але жодним чином таке лікування не повинне замінювати традиційне, оскільки пацієнт втрачає шанси на лікування.

Відомо, що рівень надання допомоги в столиці на порядок вище, ніж в областях. Чи може хворий з регіону без направлення потрапити на консультацію до київських фахівців?

Пацієнт може звернутися по консультативну і лікувальну допомогу до лікувальних установ Києва без направлення, за власним бажанням. Наприклад, при Національному інституті раку працює консультативна поліклініка, яка приймає дуже багато пацієнтів зі всіх куточків України, - до 2000 пацієнтів на тиждень. Робота побудована таким чином, що пацієнт максимально обстежується в амбулаторних умовах, при необхідності проведення лікування – госпіталізується у відділення відповідного профілю. При цьому важливо, щоб при зверненні по консультативну допомогу у пацієнта була при собі вся медична документація (амбулаторна карта, результати попередніх обстежень), що допоможе лікареві розібратися в клінічній ситуації.

Чи відомий Вам хоч один випадок, коли народна медицина все-таки вилікувала ракову хворобу?

Ні, з таким я не зустрічалася.

Наталія Максименко