Чи стане обов'язкове страхування панацеєю для української медицини?

Досвід інших країн свідчить, що може виникнути загроза зловживань: адміністративні витрати зростатимуть, а накопичених коштів спочатку буде недостатньо...

Об`єктивна реальність для більшості з нас така, що хворіти в Україні страшно.

Адже разом з вірусами та інфекціями хворого атакують ще й сумні думки про те, де взяти гроші на візити до лікарів (адже лише формально вважається, що медицина у нас безкоштовна) і незліченну кількість ліків.

Багато хто звик годинами стояти в черзі у поліклініці, стикатися з байдужістю лікарів, відсутністю сучасного устаткування в лікарнях, необхідністю платити навіть за спирт і вату. Що вдієш, така у нас зараз система охорони здоров`я. Можна, звісно, чекати, коли все зміниться, можна звертатися до платних клінік або купити медичну страховку.

Найчастіше серйозні компанії, особливо іноземні, страхують свій персонал чи пропонують працівникам застрахуватися за пільговим тарифом. У цьому випадку якість наданої медичної допомоги суворо контролюється. Щасливчики мають право отримувати комерційну невідкладну допомогу, проходить медкомісії, стаціонарне лікування. Страховка дає можливість отримувати безкоштовні для пацієнта медикаменти. В цілому ж усі тонкощі страхових відносин прописані у спеціальному договорі.

«Він визначає, на які медичні послуги має право володар полісу, - розповідає співробітниця мережевого рекламного агентства Ганна Носова. - Скажімо, у нас це відвідання та аналізи. Окрім цього, частково відшкодовують вартість ліків (діє франшиза 20%), виділяється фіксована сума на стоматологічні процедури. Раз на місяць приходить «офісний лікар» - терапевт. У нього можна отримати консультацію, взяти довідку. Ще корисна річ - «офісна аптечка». На роботі завжди є найнеобхідніші ліки: від головного болю, горла, кашлю і так далі. Крім того, наш поліс дозволяє безкоштовно вакцинуватися від грипу. Але взагалі у різних страхових програмах є винятки. Наприклад, нам не оплачують лікування туберкульозу, серцевих захворювань, супровід вагітності. Не дуже приємно, що доводиться, незважаючи на страховку, платити 20% за пілюлі й мікстури. Заради справедливості треба сказати, що нам усе-таки пропонували доплатити і застрахуватися за іншою програмою, в якій ширший спектр медпослуг».

Якщо вірити Ганні, то медична страховка - зручна річ. Але що робити тим, за кого підприємство поки що не готове платити, адже далеко не кожен українець сам може оплачувати медичну страховку (в середньому річний страховий поліс для абсолютно здорової людини коштує 5 тисяч гривень на рік), здебільшого ми живемо за принципом «може, пронесе» і аж ніяк не бажаємо збагачувати страхові компанії.

Втім, держава нам пропонує альтернативу - обов`язкове соціальне медичне страхування. Воно - предмет давніх дискусій і медиків, і політиків. Частина з них перераховує плюси страхової медицини, апелює до досвіду інших країн, посилається на катастрофічну ситуацію в охороні здоров`я, мовляв, необхідно терміново щось змінювати, адже нація старіє, хвороби перемагають українців: нас було 52 мільйони, а залишилося?.. У їхньому розумінні обов`язкове медичне страхування - шлях виходу з кризи. Фахівці стверджують, що воно дасть можливість придбати сучасне медичне устаткування, підвищить ефективність роботи галузі, забезпечить кожному українцю конституційне право на охорону здоров`я. Противники такого реформування кажуть, що в Україні на медицину виділяється і так достатньо коштів, а ми їх не вміємо раціонально витрачати. А хтось навіть називає систему обов`язкового медичного страхування черговою фінансовою пірамідою.

Добровільно-примусово

Отже, об`єкт медичного страхування - здоров`я і життя громадян. Мета його благородна - забезпечити застрахованим особам при виникненні страхового випадку можливість отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних заходів. Просто кажучи, під час хвороби застрахованої особи, витрати на лікування та медикаменти буде відшкодовано за рахунок страхової компанії.

Є дві форми медичного страхування - обов`язкова і добровільна. У різних державах перевагу віддають тій чи іншій, хоча часто обидві працюють паралельно. Зараз виділяють три основних види фінансування охорони здоров`я: державне, через обов`язкове і добровільне медстрахування та змішане.

Обов`язкове медичне страхування існує у Франції, Німеччині, Австрії, Бельгії, Японії. У США найчастіше зустрічається змішана форма: близько 90% жителів користуються послугами приватних страхових компаній. А ось у Великобританії, Шотландії, Італії домінує державна система фінансування, тобто використовуються кошти від податкових надходжень до бюджету. Поки що так живе і Україна.

Таким чином, обов`язкове медичне страхування дозволяє розраховувати на підтримку страховика, при цьому не створюючи жодних проблем з вибором (купувати страховку чи ні), адже все в обов`язковому порядку! Тож, перефразовуючи розхоже «заплатив податки - спи спокійно»: застрахувався - хворій спокійно.

Платно-безкоштовні послуги

Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров`я вже підготував новий, але далеко не перший, законопроект «Про фінансування охорони здоров`я та обов`язкове медичне страхування». Цьому документу пророкують депутатську підтримку. Тетяна Бахтєєва, голова Комітету з питань охорони здоров’я, стверджує, що наше суспільство готове до обов`язкового медстрахування, а ухвалення відповідного законопроекту є своєчасним, необхідним кроком до реформування всієї системи фінансування охорони здоров`я.

Валерій Коновалюк, автор законопроекту про обов`язкове страхування, презентуючи документ, зазначив, що за останніх п`ять років бюджет країни на охорону здоров`я збільшився фактично втричі - на 20 млрд грн. При цьому Україна сьогодні лідирує за дитячою смертністю, зростанням захворюваності на туберкульоз, СНІД, екологічні хвороби. За його словами, кожна третя гривня, яка йде на охорону здоров`я, осідає в кишені чиновників.

Швидше, нинішній стан охорони здоров`я наближений до критичного. Валентин Судакевич, завідувач травматологічного відділення Уманської ЦРЛ, говорить, що все через те, що охорона здоров`я працює сьогодні при гострому дефіциті бюджетних коштів: «На фінансування охорони здоров`я має виділятися мінімум 5% ВВП, а в Україні за останніх 15 років цей показник не перевищував 3,4%. Ці кошти - смертний вирок для медицини». Для порівняння: у країнах Європи на потреби охорони здоров`я спрямовують понад 10% ВВП. І якщо вірити експертам, цьогоріч в Україні рівень фінансування галузі ще більше знизився. У держбюджеті на охорону здоров`я передбачено 29, 96 млрд грн. Фактично це майже в два рази менше необхідних 56 млрд грн. Всім відомі плачевні наслідки: смертність працездатного населення зростає (показники смертності в Україні у 2-4 рази перевищують аналогічні показники країн Євросоюзу), народжуваність падає.

За роки незалежності безкоштовна медична допомога стала малодоступною, дедалі за більшу кількість послуг доводиться платити. Результат - підвищення захворюваності на туберкульоз, серцево-судинні захворювання. Грошей не вистачає на устаткування, на гідну оплату праці медперсоналу (зарплата медпрацівників нижча, ніж у освітян), та ще й використовуються кошти нераціонально. До речі, Арсеній Яценюк, колишній спікер парламенту, наводячи аргументи проти соціального медстрахування, вказує на те, що в Україні зараз виділяється достатньо грошей на фінансування медицини, але використовують їх неефективно. Саме це слід якось виправити.

Тим ні менш, Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров`я дотримується іншої точки зору: проблема номер один - недофінансування. Тому й запропоновано роздобути додаткові кошти, в чому допоможе бюджетно-страхова модель фінансування. Тим більше очікується, що обов`язкове соціальне медичне страхування гарантує підвищення якості медичного обслуговування, дасть можливість його контролювати. Та й гроші, отримані від страхувальників, буде відправлено виключно на потреби охорони здоров`я. «Це додаткове джерело фінансування дозволить удвічі збільшити кількість коштів на придбання медикаментів, устаткування, на зміцнення матеріально-технічної бази і зарплату медикам», - зокрема говорить Бахтєєва.

Згаданий законопроект передбачає, що застраховано буде всіх - від малого до старого. За працюючих осіб та їхніх дітей страховку зобов`язаний платити працедавець, за непрацююче населення, пенсіонерів - держава. При цьому не буде задіяно страхові компанії, створять єдиний державний страховий фонд, затверджувати який буде парламент, а керувати його діями - Кабмін. Буде визначено спектр медичних послуг, витрати на які покриє обов`язкове страхування, також розмір внесків. Частина медичних послуг залишиться платною (громадянам доведеться оплачувати їх з власної кишені або страхуватися добровільно).

Можна говорити і про те, що підвищаться витрати держави на фінансування галузі. Адже доведеться платити не лише традиційні відрахування, а й страхові внески за непрацююче населення. Цікаво, звідки ж на них візьмуться кошти? Та ще й у період кризи.

А чи буде краще?

Справді, нинішня система охорони здоров`я має чимало недоліків, багато що нас не влаштовує. Це й ігнорування прав пацієнтів, відсутність можливості вибору лікаря, лікувальної установи, рівень забезпеченості медичних закладів сучасним устаткуванням, їх матеріальна база (обшарпані стіни і допотопні прилади не додають оптимізму і віри у швидке одужання). Далеке від ідеального ставлення медперсоналу до пацієнтів, часто ми бачимо недостатній професіоналізм служителів медицини. Навіть заплативши, ми не завжди отримуємо кваліфіковану консультацію, допомогу. Що зміниться, якщо в Україні узаконять обов`язкове медичне страхування?

Тож страхова схема така: на першому етапі внески повинні сплачувати працедавці - 1,5-2% від щомісячного фонду заробітної плати підприємства. На другому етапі джерело внесків зміниться - їх платитимуть уже не лише працедавці, а й самі працевлаштовані громадяни. Це 30-35 гривень на місяць. Третій рівень, за версією авторів останнього законопроекту, - забезпечення за рахунок держбюджету страхування дітей, пенсіонерів, солдатів строкової служби та безробітних. Четвертий - розмір страхових відрахувань для працедавців і працівників буде доведено до 3-4% щомісячного фонду зарплати і доходу співробітників.

У результаті всі прибічники страхової медицини в Україні декларують підвищення якості медичних послуг. Контроль за нею - прерогатива держави. Дуже зручно для простих громадян, що якщо закон усе-таки буде ухвалено, українцям не доведеться платити страхові внески з власної кишені. За них це зробить працедавець або держава.

Закон про страхування так само спровокує гнучкішу політику страхових компаній. З`явиться більший вибір страхових програм, можливо, знизиться їхня вартість.

Але є й інший бік медалі. Наприклад, те, що результатів подібного реформування доведеться чекати - не варто думати, що після того, як українці отримають страхові поліси, одразу все зміниться. Досвід інших країн свідчить, що може виникнути загроза зловживань: адміністративні витрати зростатимуть, а накопичених коштів спочатку буде недостатньо. До того ж невідомо, які медичні послуги покриє обов`язкове соціальне страхування, а за що потрібно буде платити додатково. Раптом безкоштовним для українців виявиться якийсь зовсім куций мінімум?

«База для обов`язкового соціального медичного страхування недостатньо підготовлена у нашій країні, - продовжує Валентин Судакевич. – Перш за все законодавча. Має бути чітко прописаний механізм поповнення страхових внесків, необхідно точно визначити, які витрати на себе візьме держава (зі швидкої медичної допомоги, лікування гострих патологічних станів). Врегульованою має бути система обов`язкового страхування всіх громадян України - від малозабезпеченого до олігарха. Лише тоді можна буде сказати, що соціальне медстрахування принесе користь і медицині, і пацієнтам».

Загадкою залишається реакція працедавців, адже соціальне страхування - ще одна стаття витрат для них. І ще виникає питання, чи підвищать за рахунок страхових внесків зарплати медпрацівникам настільки, що вони й чути не захочуть про неофіційну оплату їхніх послуг. Чи це припущення занадто фантастичне? Розмірковувати і припускати можна довго, але чи буде така система ефективною і дієвою - ми дізнаємося лише після того, як на власній шкурі відчуємо обов`язкове соціальне медичне страхування.

Євгенія Устинова

ua.glavred.info

УНІАН в Google News