Василь Князевич: Якби мені дали ще три роки спокійної роботи й достатнє фінансуванні, я б навів лад в охороні здоров'я

Як працює Національна програма боротьби з туберкульозом?.. Чому не дає ефекту програма боротьби з онкозахворобами?.. Інтерв`ю

 

Як працює національна програма боротьби з туберкульозом?.. Чому не дає ефекту національна програма боротьби з онкозахворюваннями?.. Яким буде новий механізм держзакупівель?.. Міністр охорони здоров`я України Василь КНЯЗЕВИЧ дає інтерв`ю. 

 

Експерти Світового банку стверджують, що Україна — епіцентр ВІЛ-інфекції в Європі. Чи дійсно ми на першому місці серед європейських країн і держав СНД за темпами поширення і кількістю хворих?

Так, за темпах поширення ВІЛ-інфекції Україна до останнього часу займала одне з перших місць серед європейських країн. Та, починаючи з 2008 року, ми бачимо перші позитивні результати роботи МОЗ у цьому напрямку. По-перше, у нас відбувається стабілізація смертності від СНІДу. По-друге, скоротилося зараження дітей. Зараз тільки в 7% випадків інфікування дитини хворою матір’ю, тоді як раніше цей показник становив до 40%. Таку тенденцію високо оцінила ООН, де я виступав з доповіддю. Україну ставили як приклад. Ми почали лікувати хворих і вагітних жінок, тому тепер СНІД передається меншій кількості дітей. Упевнений, що за підсумками 2009 року Україна не буде лідером у поширенні СНІДу. Це дуже нелегка робота, тому що хворі на СНІД, як правило, складний контингент (наркомани, асоціальні елементи). Ці люди не хочуть лікуватися, їм важко поставити діагноз. Наше завдання — виявити хворих, створити реєстр і змусити їх лікуватися.

Як працює національна програма боротьби зі СНІДом? Чи достатньо вона фінансується?

Зараз національна програма боротьби зі СНІДом фінансує здебільшого держава, а не Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, як це було раніше. Держава поступово бере на себе відповідальність за лікування хворих і боротьбу з цією недугою.

Скільки грошей цього року виділено на цю програму?

Приблизно 180 млн. грн., до того ж Глобальний фонд продовжує надавати допомогу. Тому сьогодні пацієнти в більшості випадків забезпечені необхідними препаратами.

За нашою інформацією експрес-тести для перевірки крові на СНІД цього року не поставлялися у пологові будинки, на станції переливання крові. Чи дійсно це так?

Цю проблему вже вирішили. Зараз експрес-тести є у всіх регіонах країни, але вирішували ми її майже півроку.

Чому?

Річ у тому, що всі закупівлі МОЗ проводяться через тендери. Цього року, якщо я не помиляюся, тендери переносили п’ять разів. Кожний з учасників тендера може скасувати його результати, таке в нас законодавство. А незадоволені завжди знайдуться, адже переможець тільки один. Крім того, тендери, які проводить МОЗ, можуть скасувати інші органи влади, наприклад, Мінекономіки. Вважаю, що тендери в нинішньому вигляді приносять більше шкоди, ніж користі. Система держзакупівель перетворює МОЗ на заручника чужих інтересів. Наприклад, цього року тендерні закупівлі інсуліну в рамках національної програми боротьби з цукровим діабетом, якими раніше займалося міністерство, передали місцевій владі. Результат всі бачили — багатократна різниця вартості закуповуваного інсуліну.

Що ви робите, щоб це змінити?

Ми почали працювати з урядами Німеччини, Польщі, з ВООЗ для вивчення передового досвіду і його впровадження, який стосується питання закупівель у системі охорони здоров’я.

Наше законодавство потребує змін для здійснення цієї процедури. Зараз робоча група МОЗ готує рекомендації для уряду України. Як зробити закупівлі прозорими? Насамперед необхідно створити реєстр хворих і протоколи лікування, і, швидше за все, це повинно бути держзамовлення. Це допоможе відвернути корупційні схеми. Водночас МОЗ працює над створенням спеціального органу боротьби з корупцією, який діятиме при міністерстві. Зараз наші фахівці стажуються за кордоном, ми готуємо відповідний проект постанови Кабміну. Планується закцентувати увагу на превентивних, докримінальних заходах. Переконаний, що міністерство має давати рекомендації про коридор закупівельних цін, оскільки відсутність чітких орієнтирів залишає простір для зловживань на місцях.

Яким буде новий механізм закупівель?

Один з моментів: гроші будуть на місцевому рівні, але МОЗ збиратиме заявки — скільки і який інсулін хочуть купувати місцеві органи влади. Потім будемо домовлятися з виробниками про ціну. Це завдання міністерства, так працює світ, щоб зменшити ціни. Не треба безконтрольно пускати все на торги, до рівня окремої лікарні, окремого регіону, які відразу починають фантазувати.

 

Як працює національна програма боротьби з туберкульозом? У нас усе ще спостерігається епідемія (хворі понад 1% населення)?

У нас зберігається епідемія туберкульозу, але за останні два роки ситуація покращилася. Я — фтизіатр і переконаний, що національна програма боротьби з туберкульозом зараз працює ефективно. Для остаточного вирішення проблеми туберкульозу в Україні необхідно законодавчо затвердити примусове лікування від цієї недуги. Цим ми зараз і займаємося. Це непопулярне рішення, але воно дозволить у найближчі роки подолати епідемію.

Чому не дає ефекту національна програма боротьби з онкозахворюваннями?

У нінішньому вигляді ця програма не може серйозно вплинути на ситуацію. Цього року виділяється приблизно 218 млн. грн. на закупівлю препаратів. Цього замало. Ми розробили нову національну програму боротьби з онкологією. Сподіваюся, що затверджений урядом проект нової програми, яка розрахована до 2016 року, прийме ВР. Це дуже потужна програма. У випадку її прийняття на боротьбу з онкозахворюваннями в Україні буде виділено близько 3,7 млрд. грн. Крім того, цьогоріч уряд пішов на безпрецедентні заходи, збільшивши асигнування на технічне оснащення онколікарень. До кінця року будуть введені в експлуатацію два центри, оснащені найсучаснішим устаткуванням — так звані центри радіохірургії із застосуванням найсучасніших пет-технологій, де діагностуватимуть і лікуватимуть. Перший — на Святошині у міському онкоцентрі, другий — у Феофанії.  На це буде витрачено майже 150 млн. грн. Планується, що ці центри працюватимуть у три зміни й відповідатимуть найвищим світовим стандартам. У найближчі три роки такі центри запрацюють і в регіонах. Кожний з них зможе обслужити приблизно 2 млн. осіб.

Лікування в цих центрах буде безкоштовним?

Уряд поставив перед нами таке завдання, і, якщо держава знайде для цього кошти, ми реалізуємо його. Зараз збільшилися можливості лікування навіть запущених випадків. Але першочерговим завданням, на мою думку, є посилення діагностичного напрямку. Лікування небуги на ранніх стадіях відбувається легше й обходиться дешевше.

В Україні з’явилася платна послуга (майже $200) — вакцинація від онкозахворювань, наприклад, дівчат від раку шийки матки. Чому ця вакцинація не ввійшла до національної програми боротьби з раком?

Ми працюємо над цим. Така вакцина в нас уже зареєстрована. Однак навіть у країнах ЄС ще точаться дискусії чи варто проводити вакцинацію, обов’язкова вона чи ні. Наразі ми вирішили, що вакцинація від онкозахворювань повинна бути добровільною і платною. Я звернувся до Академії медичних наук з проханням вивчити питання про доцільність і можливість обов’язкової вакцинації. У випадку позитивної відповіді, вона ввійде до національної програми. 

Фахівці ВООЗ заявляють, що в Україні відбувається безпрецедентне для мирного часу зменшення населення — 6 млн. осіб за роки незалежності. Це найвищі в Європі темпи вимирання. Чому ж не просувається реформа системи охорони здоров’я?

Тривалість життя тільки на 10% залежить від системи охорони здоров’я. Звісно, медицина відіграє величезну роль, але не слід переоцінювати її можливості. Є речі, які не залежать від медиків. Треба розмежувати два моменти: демографія, стан здоров’я, тривалість життя, з одного боку, система охорони здоров’я, що повинна дати якісну й доступну медичну допомогу, — з іншого.

Хоча один з головних пунктів реформи — перехід до сімейної медицини — може вплинути на тривалість життя. І ми вже приступили до реалізації цього напрямку .

Сімейний лікар, або лікар загальної практики — це той же дільничний з глибшими знаннями. Сімейні лікарі зможуть лікувати як дорослих, так і дітей. У містах районні поліклініки стануть центрами сімейної медицини, де й прийматимуть сімейні лікарі. Пацієнт матиме право вибору лікаря. Тому від поганих сімейних лікарів люди будуть іти до кращих фахівців. У сільській місцевості сімейні лікарі прийматимуть в амбулаторіях сімейної медицини (АСМ). Наприкінці літа уряд розпочав роботу з відродження сільської медицини, почали реалізовуватися кілька проектів. Уже протягом 2009–2010 років плануємо побудувати в сільській місцевості нові амбулаторії сімейного лікаря (з розрахунку один сімейний лікар, дві-три медсестри на 1200–1800 осіб) і фельдшерсько-акушерські пункти. Розвиток сільської медицини став одним з пріоритетів державної політики, бо там з медициною найгірше. Щоб підвищити престижність цієї роботи, ми плануємо забезпечити кожного сімейного сільського лікаря житлом і транспортом. Одним з головних завдань сімейних лікарів стане превентивна медицина. Це дозволить попереджати, діагностувати захворювання на ранніх стадіях і в більшості випадків не доводити справу до лікарні. Сімейні лікарі допоможуть скоротити витрати на дуже витратне утримування хворих у стаціонарі. Потрапити до лікарні можна буде тільки за направленням сімейного лікаря або за певну плату, якщо направлення немає. Зараз розробляємо механізми оплати профілактичних заходів, які будуть проводити сімейні лікарі. Один сімейний лікар зможе якісно надавати допомогу майже 1,5 тис. осіб у місті й 1–1,2 тис. — у сільській місцевості. Це європейські стандарти. За нашими підрахунками, Україні необхідно приблизно 30 тис. сімейних лікарів. Зараз їх уже 7 тис.

А де ви сподіваєтеся взяти стільки сімейних лікарів? Адже це не найпопулярніша спеціальність.

Більшість сімейних лікарів буде підготовлена шляхом перекваліфікації медиків. Але для цього потрібно створити умови, коли вони самі захотіли б працювати за цією спеціальністю.

Чому наша безкоштовна медицина так дорого обходиться недужим?

Я вважаю, що нинішній стан медицини — результат неправильних кроків, зроблених ще в дев’яностих. Тоді була система охорони здоров’я, яка функціонувала за стандартами, розробленими Семашко, нехай радянська, але система. На неї можна було «накладати» економічні відносини, в той час можна було впроваджувати страхову медицину. А так... За 15 років зруйновано все, нічого нового не запропоновано. Уся країна живе в системі ринкових відносин, а медицина опинилася в якомусь незрозумілому стані. Ніхто серйозно не намагався змінити складну й занадто витратну систему охорони здоров’я. У результаті, у системі охорони здоров’я панує хаос. Платна медична допомога, безкоштовна — усе переплуталося. Держава гарантує одне, а в насправді все по-іншому. Зараз люди платять, не знаючи за що, не маючи гарантій. Ми зробили лікарів корупціонерами, а пацієнтів — заручниками цієї системи. 

Після «помаранчевої революції» були задекларовані правильні кроки, але для їх впровадження в життя, необхідний час, сучасна законодавча база, продумана модель нової системи охорони здоров’я. Тому зараз ми тільки готуємо майбутню реформу. Настав такий час, коли всі — і влада, і народ, — хочуть змін у медицині. Ми розробляємо план реформування галузі, який можна буде реалізувати лише після стабілізації політичної ситуації, після президентських виборів.

У чому суть майбутньої реформи?

Наше головне завдання — чітко розділити медичні послуги на три рівні: первинний (центри сімейної медицини та АСМ), вторинний (лікарні загального профілю, амбулаторна робота вузьких фахівців — окулістів, ендокринологів і т.д.) і медичну допомогу третього рівня (університетські лікарні-високоспеціалізовані комплекси на базі університетів). Від університетських клінік ми чекаємо прискореного впровадження новітніх наукових розробок у практику лікування. Великі надії й відповідальність покладаємо на сімейного лікаря, що не тільки займатиметься профілактичною роботою і наданням першої допомоги, але й вчасно виявить симптоми серйозного захворювання і направить пацієнта в спеціалізовану клініку, де є всі умови, кадри, устаткування для висококваліфікованої допомоги. Власне, у цьому й полягає суть реформування медичної галузі. Крім того, лікарні повинні бути безпечними для життя людей. Зараз ми розробляємо дуже серйозні правила для лікарень. Я сам очолив акредитаційну комісію. Якщо лікарня не відповідає стандартам — вона небезпечна для пацієнтів. Якщо там не проводиться 1500 операцій на рік, 400 пологів щорічно, ця лікарня потихеньку повинна змінювати свій профіль. Якщо в стаціонарі менше 45 ліжок — лікарі втрачають кваліфікацію і вже не можуть надавати якісні медпослуги. Це європейські стандарти, ми будемо їх дотримуватися. Фінансування галузі необхідно збільшити до 7–8% ВВП. Цьогоріч на медицину в бюджеті передбачено 33,4 млрд. грн. Це всього-на-всього 3,2% ВВП.

Як ви оцінюєте рівень корупції в медицині?

Це складне питання. Одні називають корупцією коробку цукерок, шампанське, з якими іноді приходять до лікаря, інші — вимагання з боку медиків: «не заплатиш — не лікуватимемо». Також є величезні проблеми із закупівлями лікарських препаратів і нецільовим використанням бюджетних коштів. Однак вважаю, якби це було тільки в медицині, ми швидко б навели лад.

Де лікуєтеся особисто ви? Чи є у вас страховка?

У принципі я намагаюся не хворіти. Це, звісно, жарт. Сподіваюся на державну медицину й профілактичні заходи. Страховки не маю. Раз на рік обстежуюся в поліклініці на вул. Верхній, 5, яка обслуговує співробітників Верховної Ради, Кабміну та інших центральних органів влади. Я був керівником четвертоого управління (Держуправління справами), там і перебуваю на обліку. За кордоном не лікуюся. Моя дочка нещодавно народжувала у звичайному київському пологовому будинку, її обслуговує звичайний дільничний педіатр. Вважаю, що медицина повинна бути якісною і державною.

А ви даєте хабарі лікарям?

Я особисто ні. Як подяку можу принести шампанське, цукерки й квіти

Ви очолювали групу медиків, які лікували Президента…

Зараз я міністр охорони здоров’я — це моя головна функція. На попередній роботі я дійсно займався, серед іншого й лікуванням Президента. Він здоровий і добре виглядає. Тоді працювала велика команда фахівців, ми вилікували Президента після отруєння.

За кордоном вилікували?

Випадок безпрецедентний, тому довелося консультуватися з усіма найкращими фахівцями в цій галузі. Ви знаєте, що діагноз йому поставили за кордоном, в Австрії, потім у Швейцарії. Він неодноразово туди їздив. На жаль, рівень діагностики в нашій країні значно нижчий. Та основні процедури, у тому числі оперативні втручання — все робилося тут.

Як ви оцінюєте Віктора Андрійовича як пацієнта? Він дослухається до порад своїх лікарів?

Він сучасний пацієнт: поки не розумів логіки дій лікарів, вимагав пояснень, і тільки після цього виконував вказівки.

Усі вказівки?

Пацієнти рідко виконують усі призначення лікаря, і я не виконую всього! Але Президент виконував, адже ситуація була дуже непроста. Заслуговує великої поваги, як гідно і з якою завзятістю він боровся за своє життя і здоров’я, і в підсумку ми бачимо прекрасний результат.

Останнім часом активізувався скандал навколо того, чи взагалі отруювали Президента. Що може сказати про це?

Я брав участь у лікуванні Президента і можу з усією відповідальністю заявити, що Віктор Ющенко був отруєний.

Рівень кваліфікації випускників медичних ВНЗ практикуючі лікарі вважають низьким. Які медики лікуватимуть українців завтра?

Я погоджуюся з тим, що рівень підготовки молодих лікарів низький. Зараз ми готуємо перехід на західну систему навчання лікарів. Наприклад, нейрохірург повинен навчатися набагато довше, ніж сімейний лікар. Наполягаю на введенні для таких фахівців, крім інтернатури, ще й резидентури. Це продовжить термін навчання до дев’яти років. Переконаний, що до реформи охорони здоров’я необхідний системний підхід. Це довгий процес. Для того щоб навести лад в системі, необхідно не менше десяти років. Якби мені дали ще три роки спокійної роботи й достатнє фінансуванні — 7–8% ВВП, я б зумів реалізувати її основні етапи. І тоді буде не важливо, хто прийде в крісло міністра, тому що система запрацює як єдиний налагоджений механізм.

Наталя Зайцева

www.weekly.ua