Мононуклеоз у дитячому віці може нагадати про себе у зрілості

Мононуклеоз у дитячому віці може нагадати про себе у зрілості

Часто інфекційним мононуклеозом діти заражаються через іграшки, забруднені слиною хворої дитини...

За даними ВООЗ, смертність, обумовлена герпесвірусами, займає друге місце після грипу. Зокрема, його  різновид - вірус Епштейна-Барра може призвести до паралічу і смерті людини.

Вірусом Епштейн-Барр заражаються з дитинства. Він викликає інфекційний мононуклеоз, який передається повітряно-крапельним шляхом. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров`я, ним хворіють 90% населення земної кулі.
Ця хвороба починається з дуже високої температури, яка через кілька днів падає, а потім знов несподівано піднімається. У хворої дитини розвивається сильна ангіна. Значно збільшується селезінка, набухають лімфатичні залози - підщелепні, за вухами, може вражатися і центральна нервова система. Тому спочатку педіатри, як правило, вважають, що у дитини ангіна, її і лікують. Остаточний і правильний діагноз допоможе встановити тільки розгорнений аналіз крові.
Часто інфекційним мононуклеозом діти заражаються через іграшки, забруднені слиною хворої дитини. А ось підлітки можуть «підхопити» вірус з першим поцілунком. Недаремно інфекційний мононуклеоз називають хворобою «поцілунку».
Слід пам`ятати, що вірус виділяється зі слиною не лише в розпал захворювання, але і через шість і більше місяців після одужання.
Оскільки часто хвороба проходить у прихованій формі, багато людей навіть не підозрювали, що в дитинстві перехворіли мононуклеозом. А з наслідками хвороби вони можуть зіткнутися після багатьох років.
Ускладнення при інфекційному мононуклеозі можуть бути досить серйозними. Наприклад, розриви селезінки, набряк мигдалин і слизової глотки, що може стати причиною закупорки верхніх дихальних шляхів. Можуть розвинутися міокардит, пневмонія, гепатит, гемолітична анемія”.
Можуть виникнути ускладнення і з боку нервової системи: енцефаліт, паралічі черепномозкових нервів (найчастіше - лицьового нерва), параліч Бела, менінгоенцефаліт, мієліт, психоз, полірадикулоневрити за типом синдрому Гійєна-Барре, поліневрити. Причому, першими ознаками захворювання можуть бути судоми. А у разі синдрому Гійєна-Барре можуть наступити повний параліч і смерть.
У хворих іноді порушується сприйняття простору і розмірів предметів. Причому, поразки нервової системи спостерігаються, в основному, у молодих людей у віці 30-35 років.
Активізацію вірусу Епштейн-Барр викликає синдром хронічної втоми.  У людини з самого ранку спостерігається невмотивована слабкість, немов вона абсолютно не відпочивала. У неї болять горло, суглоби. Порушена координація рухів. Вже пополудні вона відчуває сонливість, і не може продовжувати роботу без кави або якихось стимуляторів. Крім того, така людина часто застуджується.
На жаль, вірус Епштейн-Барр - латентний. Він деколи таїться в організмі дитини або дорослого роками, ніяк не виявляючись. А потім несподівано, коли для нього наступить «підходящий» час, може прокинутися. Вірус активізується, якщо у людини з якихось причин падає імунітет. Наприклад, на тлі хронічних запалень, злоякісних новоутворень, опромінювання, впливає на нього і вся та хімія-фізика, яку ми споживаємо постійно з продуктами харчування. Захворювання може розвинутися і на тлі стресу, сильного нервового перенапруження - не випадково інфекційний мононуклеоз діагностується у студентів.
За словами медиків, найстрашніше, що вірус Епштейн - Барр сприяє розвитку злоякісної пухлини лімфатичної тканини, назофарингеальної карциноми (рак гортані).
Оскільки діяти вірус починає, коли імунна система людини ослаблена, в першу чергу, він небезпечний для ВІЛ-інфікованих і людей, хворих на туберкульоз.
Трапляється, що людина, скажімо, в сім років перехворіла на мононуклеоз і навіть не знала про це, а в сорок у неї з`явилася злоякісна пухлина. На жаль, остаточно позбавитися вірусу Епштейн-Барр неможливо: особливість всієї групи герпесвірусів у тому, що і після лікування вони залишаються в організмі людини в латентному стані на все життя і можуть виявитися будь-якої хвилини. Або ніколи.
Олеся Донченко,
сімейний лікар.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter