А чи є в Україні медицина?

Немає лікарів... Немає медичних шкіл... Нема післядипломної освіти... Точка зору українського лікаря

Прийнято вважати, що здоров`я нації на 70% залежить від об`єктивного стану того середовища, де вона мешкає, і лише на 30% від рівня розвитку системи охорони здоров`я.

Це справедливо тільки для тих націй, де охорона здоров`я має «людське обличчя», тобто настільки розвинена, що насправді лікує, а не вдає, прикидаючись лікувальною установою або санаторієм, а «більше двох тижнів на ліжку за наказом напівп`яного начальства» не має права тримати хворого.

У відповідь на справедливі докори (і звинувачення навіть) народу – дайте нам гідну діагностику і лікування – народний гнів відфутболюється лікарями-чиновниками, які ближче за два метри до хворого не підходили: а ви не паліть, а ви не пийте, а ви живіть у будинках, де висота стель не менша 3,75 метра, а ви не займайтеся небезпечним сексом, а ви не живіть у містах, де рівні шкідливих речовин у воді, повітрі, грунті і рослинах в тисячі разів перевищують гранично допустимі норми... Тоді, мовляв, ми будемо вас добре лікувати після правильної діагностики.

Народ мре, як мухи, зараз смертність вже в 2 рази перевищила народжуваність. Такими темпами вже не вимирає жодна нація в світі, окрім, мабуть, Судану. Але там сарана може зжерти за декілька годин усю зелень країни, та й постійні війни . А в Україні найтовщий і найродючіший чорноземний шар на Земній кулі. І жодних військових дій не спостерігається.

 НЕМАЄ ЛІКАРІВ

Не в тому сенсі, що їх мало або не вистачає, а в тому що весь цей “СБРОД” в білих халатах НЕ Є ЛІКАРЯМИ.

Фахівці зі Всесвітньої організації охорони здоров`я приходять в тихий жах. Вони свіжим і неупередженим поглядом визначають ситуацію – в стаціонарах панує атмосфера страху. Хворі бояться лікарів, лікарі не просто бояться хворих, вони їх НЕНАВИДЯТЬ.

Врятувати становище може тільки ОДНОРАЗОВА і абсолютно НЕЗАЛЕЖНА сертифікація. До 70% лікарів, яким дозволена самостійна діяльність, повинні бути позбавлені цього привілею НЕГАЙНО. НЕМАЄ МЕДИЧНИХ ШКІЛ

Більшість лікарів носять це горде ім`я ФОРМАЛЬНО, на зразок стетоскопа на шиї, щоб їх в мигтінні білих халатів відрізняли від медсестер і санітарок.

Медичні навчальні заклади не дали їм справжніх та найелементарніших знань для практичної діяльності – лікарі не знають, як спілкуватися з ХВОРИМИ.

Навчання в «УНІВЕРСИТЕТАХ» - це проглядання кінофільму «Парк юрського періоду», де старизна глибока з химерами і чудовиськами «ще тієї медицини» на пальцях і «в два притупування і два плескання» шість років в одне вухо влітає, в інше вилітає.

Якщо студент заплатив за початок «навчання», то вже у обов`язковому порядку ОДИПЛОМИТЬСЯ і поповнить масу таких же. Дипломи видаються обов`язково всім, хто доповз до державних іспитів.

ДЕРЖАВНИЙ іспит, де наперед відомі всі питання, і які від якоїсь цифри в умовних одиницях коштує СВОЄ (п`ятірка – 1 у.о., четвірка – 0,7 у.о., трійка – 0,3 у.о.), можна назвати тільки в хворобливому або похмільному стані. НЕЗАЛЕЖНОЇ перевірки немає і не може бути, оскільки все зв`язано і «змащено»: хто не приїде з вищестоящої установи перевіряти, той і «ситий, і п`яний, і ніс в тютюні».

А ось в США для всіх медичних шкіл іспит єдиний і проводиться навіть не в стінах навчального закладу. Викладачам не тільки не дозволяється бути присутнім під час іспиту НА ЛІКАРЯ їхніх студентів, вони просто не знають, в якій частині країни «студента учитимуть». Спробуй хто-небудь з них лише поцікавитися географією іспиту, найближчі 10 (!) років до викладацької роботи хід закрито. Тестові питання іспиту привозяться на броньованих автомобілях, а результати відповідей охороняються не гірше за Форт Нокса (золотий запас США).

НЕМАЄ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Тріщали на весь світ - у нас краща система ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ лікарів, тільки у нас, і ніде більше, є широка мережа інститутів для цього.

Все у нас не так, як у Й-И-Х: у журналі відкрив розділ СМЕ (підвищення кваліфікації), прочитав статейку, відповів на тестові питання, послав (за гроші, для нас – хороші) за адресою або через Інтернет, і чекай поки комп`ютер підрахує «кредити». Накопичиш якесь потрібне число таких кредитів – стаєш на яку те сходинку більш кваліфікованим.

Хіба так можна? А де ж лекції, а де ж семінари, а де ж живе спілкування молодих лікарів з корифеями ПЕРЕДОВОЇ РАДЯНСЬКОЇ НАУКИ?

А простіше сказати, як шляхом дистанційного навчання можна одержувати «НА ЛАПУ» повчального з рук навчаного? Конвейєрний метод ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, коли кожні п`ять років лікар ПРИМУСОМ під страхом звільнення за свій рахунок має їхати далеко від місця роботи, носить формальний характер. Головний принцип: «прийшов – відмітився – одержав». Результату немає, але головне НЕ РЕЗУЛЬТАТ, головне УЧАСТЬ.

У програші від такого, з дозволу сказати підвищення, залишається як сама лікарська кваліфікація, так і хворі, від яких виїхав лікар НА НАВЧАННЯ.

ГРОШІ

Немає грошей у нас на медицину, не дає нам державу бути здоровими, ми хочемо дешевої медицини і так далі.

Держава – це ми (не Наполеон, а «ти, він, вона – разом ціла сім`я”). Це треба не забувати. Ми дозволили, щоб нас пограбували, значить, самі винні, що грошей немає, і на медицину, зокрема. Ну, це все обговорювати, як кажуть, не медикам і не куховаркам.

У МЕДИЦИНІ ГРОШЕЙ ДОСИТЬ, треба, по-перше, знати, як їх правильно витрачати, а по-друге, мати хороший моніторинг, хто, скільки і яким способом вкрав державних грошей від ХВОРИХ і надійно їх розмістив в своїх безрозмірних кишенях.

Куди йдуть наші з вами гроші, можна сказати по діяльності тих, хто голосніше за всіх кричить про їх брак. На всіх ГОЛОВЛІКАРЯХ, НАЧАЛЬНИКАХ РАЙ і ОБЛЗДРАВІВ «шапка горить»: вони одержують «відкати» зі всього, що ПРОДАЄТЬСЯ в медицині – ліків, лікувального і діагностичного устаткування, ліжок, столів, стільців. Якщо приватний лікар купує безпосередньо на фірмі яке-небудь устаткування, то воно йому коштує іноді не в 2, а більше разів дешевше. Тому що, ЗАХРЕБЕТНИКИ вимираючого населення «накручену» половину вартості ділять між собою.

У лікарнях у нас лежать довго, але абсолютно без толку. Санаторне лікування – це атавізм і відрижка системи Семашка підтримується у вже абсолютно безнадійному стані.

 ЧИ Є СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЯ?

Системи охорони здоров`я у нас немає. Незрозуміла система, яку з гордістю в серці злодії і бандюги в законі від медицини, що сидять в керівних м`яких кріслах, називають ім`ям Семашка, є скопище якихось напівзруйнованих будівель з непотребом замість устаткування всередині.

Є ОБЛ, РАЙЗДРАВИ, є МІНІСТЕРСТВО охорони здоров`я, але немає і не скоро буде у народу те, що називають ЗДОРОВ`ЯМ.

Коли «ж я захворію, до лікарів звертатися не стану. Звернуся я до друзів!» Ми звикли, що утрирувана знаменитою бардівською піснею ситуація вже давно не сприймається, ніби весь наш народ «В МАРЕННІ». Ніхто не йде офіційним шляхом в установи-притулки НЕУКІВ. Ми починаємо шукати через знайомих, «через ЗАВСКЛАД, через ДЮРЕХТОР МАГА-З-З-ИН» так званого «хорошого лікаря». Потім платимо, платимо і платимо. І, нарешті, вельми пристойно і без жодного приниження гідності вибираємо для свого рідного і близького «ЄВРОТРУНУ» і церемонію відспівування по грошам.

Чи є хороші лікарі і лікарні в Україні? Є, але це виняток, а не правило.

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров`я  до 2030 року в Україні буде не більше 30 мільйонів осіб...

Еміль Пік, лікар,h.ua