Подаруйте Дарницю...

Про рішення суду співробітники компанії "Дарниця" дізналися лише через два роки... Найпарадоксальніше в цій ситуації те, що держава не може захистити...

Наївним був той, хто вважав, що із закінченням приватизації підприємства, які лихоманило з початку розпаду СРСР, почнуть, нарешті, працювати, забезпечуючи тисячі людей роботою, а держава – бюджетними надходженнями. Закінчиться, мовляв, неспокійний, а місцями і небезпечний для життя етап ділення власності, коли міліції чималими зусиллями вдавалося утримувати ситуацію під контролем. Проте не так сталося, як гадалося.

Після поділу власності настала черга її перерозподілу. Знову на межі законності, а в деяких випадках і далеко за її межами. Нові схеми захоплення чужого майна прийшли із заходу і не мають нічого спільного зі стріляниною і рекетом. Вони делікатні і, що цікаво, – законні. Принаймні, з погляду судів, оскільки поняття законності, або, навпаки злочинності, нам диктує наш найгуманніший у світі суд. Саме він і став “хрещеним батьком” рейдерству. Ще кілька років тому мало не кожна така атака відбувалася за підтримки правоохоронних органів. Причому вони могли бути як у таборі нападаючих, які за рішенням суду діяли цілком законно, так і на протилежному боці, де захищалися так само законно, знову ж таки за рішенням суду, проте іншій територіальній приналежності. Тоді нікого не бентежило, що, наприклад, районний суд Черкаської області виносив рішення про зміну власника підприємства, яке знаходилося, скажімо, в Київській області, а суд Донецької області його відміняв.

З того часу ситуація дещо змінилося. Принаймні, позиція МВС. Глава відомства заборонив міліції брати участь у рейдерстві. Попередив він і охоронні структури. Відтепер їх участь у подібних атаках є достатньо ризикованою. МВС може позбавити ліцензії. Ці заходи внесли певні корективи до діяльності рейдерів. Проте, говорити про вирішення проблеми рано. Рейдерство набуває нових форм і прояву. Як ніхто інший про це знає Олексій Тройніков – один із керівників фармацевтичної фірми “Дарниця”. Його історія починалася так.

Олексій Тройніков: "У середині липня цього року до нас, до нашого реєстратора, який веде реєстр фірми "Дарниця", прийшов співробітник комісії з цінних паперів і фондового ринку на прізвище Рябокляч, який у дуже грубій формі зажадав негайно передати йому реєстр фірми "Дарниця", нібито для вивчення в рамках перевірки. Тоді, дивлячись на дії представника комісії, ми і припустити не могли, що може існувати якогось роду змова. Відповідно і не чули про якісь рішення суду, згідно яким цей співробітник комісії діяв".

Олексій Тройніков радий, що майже весь реєстр залишився у реєстратора, і підприємство може працювати спокійно. Проте, прецедент, що відбувся, вельми тривожний. Головний у цій історії документ – рішення Соснівського суду міста Черкаси про негайну передачу списку всіх акціонерів, чи не найбільшого фармацевтичного заводу України, підприємства більш ніж стратегічного, від реєстратора, якого вибрали на загальних зборах, якому довіряють всі акціонери, іншому – нікому невідомому. Окрім, можливо, ініціатора судового позову – громадянки Трубочкіної Надії Миколаївни. Проте про неї нижче. Судове засідання відбулося, якщо вірити документу, 17 листопада 2005 року. Рішення підписане головуючою і закріплене печаткою. Якщо уважно подивитися на неї, стає незрозуміло, чому ніхто не помітив або не хотів помічати того, що замість правильної назви суду "Соснівський", на печатці написано – "Совнівський". Невже суд дійсно користується печаткою із граматичною помилкою, або ж її зробив чи, точніше, підробив хтось сторонній. Про рішення суду співробітники компанії "Дарниця" дізналися лише через два роки, і відбулося це так.

Олексій Тройніков: "Ми навіть не знали про те, що виконавча служба якимсь незрозумілим чином могла відкрити виробництво за рішенням суду. Навіть дивлячись на дати, які фігурували в цьому судовому рішенні, можна відзначити, що це почалося майже через два роки, коли нібито це рішення мало місце. Дивує той факт, що виконавча служба буквально наступного дня після візиту співробітника на прізвище Рябокляч, відкрила виконавче виробництво з даного питання, і дізналися ми про це абсолютно випадково, оскільки ні суд, ні позивач необхідних даних нам не дав".

Сумніву щодо достовірності судового рішення надалі тільки посилювалися. І справа не тільки в дивній печатці. Та ж Трубочкіна Надія Миколаївна, прізвище якої фігурувало у справі в графі "позивач", була вельми здивована, побачивши судове рішення. Адже 17 листопада в 2005 році вона не була в Черкасах, навіть проїздом. Жінка негайно склала відповідну заяву і завірила його у нотаріуса. У ньому чітко сказано про те, що громадянка Трубочкіна ніколи не подавала судових позовів на "Дарницю", більш того, ніколи не одержувала документів з виконання рішень Соснівського суду. Проте і це ще не все. Про дивне рішення суду не знали не лише Трубочкіна і керівництво "Дарниці". Заперечували факт існування подібної справи і глава Соснівського районного суду і його заступник. Вони дали офіційну відповідь на запит щодо розгляду такої справи. У документі йдеться про те, що Соснівським судом цивільна справа з позовом Трубочкіної про перегляд реєстру не розглядалася. Під вказаним номером у суді значиться інша справа – про стягнення аліментів. Проте це не перешкодило подіям за допомогою цього документа розгортатися з детективною інтригою.

Олексій Тройніков: "16 серпня в 11.40 п`ять чоловік у цивільному, не відрекомендувавшись, намагалися проникнути на територію фірми, не надавши при цьому необхідних документів і не пояснивши виразно, навіщо вони прийшли. Після того, як вони були затримані державною службою охорони, услід за ними з`явилися близько десяти чоловік у формі, які силою пройшли через турнікет. Хвилин через 15 всі пішли, нібито, як було сказано, існує якась кримінальна справа, пов`язана з горезвісним рішенням суду".

Пізніше з`ясувалося, що невідомі намагалися виконати рішення суду, факт існування якого заперечував голова суду. Правда, можливо, це була спроба стягнути аліменти, проте невідомо, чому в такій формі.

Олексій Тройніков: "Я був у прокуратурі Дарницького району. Вони підтвердили факт порушення кримінальної справи. Я надав їм документи, згідно яким рішення суду можна визнати підробленим. На що одержав відповідь: мовляв, ми знаємо і про дивну печатку, і про те, що Трубочкіна не подавала позовну заяву, і про те, що глава суду заперечує наявність подібної справи, але при цьому, що ми можемо зробити, ми люди маленькі. Які після цього можуть бути питання. Зрозуміло, в якій країні ми живемо!!!".

Тепер стало відомо, що кримінальну справу, щодо невиконання фармацевтичною фірмою "Дарниця" рішення чи то Соснівського, чи то Совнівського суду – закрито. Міліцією відкрито кримінальну справу щодо дій деяких чиновників. Все начебто налагодилося, проте питання щодо рейдерства все ж таки існує. Правда, найкраще їх розуміють ті, хто так чи інакше стикався з цією проблемою.

Олексій Тройніков: "Маючи певного роду юридичну освіту, можна самому "підготувати" справу. Для цього не потрібно йти до суду, досить вирізати печатку. Маючи певні контакти у виконавчій службі і в тій структурі, яка займається даним питанням, у нашому випадку це компанія з цінних паперів і фондового ринку, можна прийти куди завгодно, аж до адміністрації президента і попросити Віктора Андрійовича залишити те місце, що не належить йому згідно якомусь рішенню суду. Можна прийти в квартиру з виконавцями і сказати: даруйте, ось рішення суду, і вам протягом п`яти хвилин потрібно зібрати речі і залишити квартиру. Найпарадоксальніше в цій ситуації те, що держава не може захистити, розводить руками і каже – щонайменше, співчуваю".

Микола Сергієнко,Версии

УНІАН в Google News