Як мати формує психологію сина та його життя

Чому не можна бити хлопчика? Та чому не можна надмірно опікати?..

Ма­ти - най­пер­ша жінка на шля­ху кож­но­го чоловіка - несвідомо визначає йо­го май- бутнє лю­бов­не жит­тя, пояснює нам психо- аналітик Ален Бра­кон’є. Відсторонена, зверх опікуюча, за­ко­ха­на... Всьо­го він пропонує п`ять психологічних типів жінок-матерів і пояснює їх особливості.

З її любов`ю не зрівняється ніяка інша. Ма­ти знає, наскільки міцний, який унікальний її зв`язок із си­ном, навіть як­що не го­во­рить про це вго­лос або на сло­вах применшує йо­го зна­чен­ня. Во­на - за ви­зна­чен­ням - пер­ша жінка в житті сво­го ма­лень­ко­го чоловіка!

Це породжує в ній особ­ли­ве по­чут­тя впевненості, що дає пра­во вес­ти се­бе так, не­мов у неї ніколи не бу­де су­пер­ниць. Во­на і справді ні з ким не зрівняється, вва­жав за­снов­ник психоаналізу Фрейд, яко­го ма­ма в дитинстві на­зи­ва­ла «зо­ло­тий мій Зіггі». Як­що доч­ка, дівчинка трь­ох-шес­ти років, пе­ре­жи­ва­ю­чи так зва­ний едипів період роз­вит­ку, змінює пер­ший об`єкт своєї любові і пе­ре­но­сить по­чут­тя з матері на бать­ка, то лю­бов си­на в то­му ж віці залишається зо­се­ред­же­ною на матері*.

«Зна­ю­чи, наскільки людські відносини взагалі пронизані су­пер­ниц­т­вом, мож­на зрозуміти ве­ли­чез­не зна­чен­ня зв`яз­ку між матір`ю і си­ном, повністю від су­пер­ниц­т­ва вільною, а та­кож її вплив на все по­даль­ше лю­бов­не жит­тя май­бутньо­го чоловіка», - пояснює психоаналітик Ален Бра­кон’є. Він та­кож нагадує про те, як важ­ли­ве влас­не став­лен­ня до чоловіків і ба­жан­ня самої матері, які во­на несвідомо передає синові.

Психоаналітик пропонує роз­гля­ну­ти п`ять психологічних типів, які співіснують в кожній жінці-матері, але мо­жуть в різній мірі про­яви­ти­ся в залежності від особ­ли­вос­тей її особистості та життєвого досвіду, а та­кож від тієї ролі, яку відіграє в сім`ї її чоловік або су­пут­ник жит­тя.

Ма­ти за­ко­ха­на

Її поведінка: по­гляд, жес­ти, сло­ва - все висло- влює лю­бов­не за­хоп­лен­ня си­ном, на яко­го во­на повністю пе­ре­но­сить своє уяв­лен­ня про чоловічий ідеал. Во­на зав­ж­ди го­то­ва хва­ли­ти йо­го кра­су, ро­зум та інші достоїнства, во­на гор­да і щас­ли­ва, ко­ли він домагається успіхів.

Во­на впев­не­на в йо­го блис­ку­чо­му май­бутньо­му не­за­леж­но від то­го, го­во­рить во­на про це чи ні. Во­на хо­че для сво­го си­на ли­ше найк­ра­що­го і го­то­ва по­жерт­ву­ва­ти за­ра­ди ньо­го со­бою: він для неї - сенс жит­тя. Во­на не тільки всіляко підтримує си­на, а й ба­га­то чо­го вимагає від ньо­го. Во­на не хо­че ми­ри­ти­ся з про­ява­ми посередності ні в ньо­му са­мо­му, ні в йо­го оточенні. Ця ма­ти покладає на си­на всі свої надії.

Навіть як­що во­на за ха­рак­те­ром стри­ма­на і за­мкну­та, во­на заохочує йо­го, не шко­ду­ю­чи по­хвал, лас­ки і тур­бо­ти. Це ти­по­ва ма­ти «ве­ли­ко­го чоловіка».

Її вплив: та­ка ма­ти випромінює ве­ли­чез­ну си­лу. Від неї син отримує міцну впевненість у собі, зав­дя­ки якій без стра­ху зустріне будь-які життєві про­бле­ми. Він упев­не­ний в собі і чес­то­люб­ний. Цей «обра­ний», окри­ле­ний і нат­х­нен­ний без­умов­ною ма­те­ринсь­кою лю­бов`ю, відправиться на по­шу­ки тієї, яка прий­ме ес­та­фе­ту в йо­го матері і все жит­тя не бу­де спус­ка­ти з ньо­го за­хоп­ле­но­го по­гля­ду.

Але буває, що йо­го надії не ви­прав­до­ву­ють­ся, - і тоді ро­ма­ни слідують один за іншим. По­шук єдиної обертається по­шу­ком при­год, і пре­крас­ний принц, дізнавшись гіркоту роз­ча­ру­ван­ня, перетворюється на дон­жу­а­на. Як­що цей прискіпливий за­вой­ов­ник все ж відшукає свою обра­ни­цю, він ви­ма­га­ти­ме від неї са­моз­ре­чен­ня і відданості на все жит­тя. Сильні, незалежні жінки, як і вітряні завойовниці чоловічих сер­дець, за­зви­чай ма­ло йо­го цікавлять.

Ма­ти, яка надмірно опікує

Її поведінка: це ти­по­ва єврейська ма­ти з фільмів Вуді Ал­ле­на - три­вож­на влас­ни­ця, яка мріє зли­ти­ся з си­ном в єдине ціле і постійно втручається в йо­го спра­ви. Її ме­та - яко­мо­га дов­ше за­ли­ша­ти­ся в житті си­на єдиною і не­пов­тор­ною жінкою.

Для цьо­го во­на без­со­ром­но грає на кон­трас­тах, діючи то за­ля­ку­ван­ням - во­на перебільшує не­без­пе­ку, як емоційну, так і матеріальну, то лас­кою - балує си­на, ство­рю­ю­чи для ньо­го мак­си­маль­но ком­форт­ну ото­чен­ня.

Че­рез свою гли­бо­ку тривожність во­на передає синові песимістичний по­гляд на людські відносини, що викликає у ньо­го схильність до емоційної залежності і в свою чер­гу тривожність.

Її вплив: си­ни, роздавлені цією жор­сто­кою лю­бов`ю, рос­туть в атмосфері не­спо­кою, емоційної незрілості і по­чут­тя про­ви­ни. Їм важ­ко на­ла­го­ди­ти близькі сто­сун­ки, важ­ко ви­с­ло­ви­ти свої по­чут­тя і розповісти про них ...

Чоловікам, бук­валь­но прив`яза­ним до своєї матері, як­що і вдається перерізати пу­по­ви­ну, то ли­ше в результаті свар­ки, при­чо­му раз і на­зав­ж­ди. В іншому ви­пад­ку во­ни зберігають відданість матері і вва­жа­ють за кра­ще до­три­му­ва­ти­ся дистанції з іншими жінками, яких зустрічають на життєвому шля­ху і яким, зрозуміло, рідко вдається за­во­ю­ва­ти прихильність потенційної свек­ру­хи.

То­му такі чоловіки воліють кілька інфантильних жінок, яких «ма­моч­ка» мо­же символічно удо­че­ри­ти.

Ма­ти відсторонена

Її поведінка: во­на гли­бо­ко сумнівається в то­му, що мо­же бу­ти хо­ро­шою матір`ю. То­му во­на весь час боїться зро­би­ти що-не­будь не так, заподіяти дитині біль.

Все, що ви­хо­дить від неї самої, уявляється їй потенційно не­без­печ­ним - її емоції, її пропозиції, її до­ти­ки. В результаті во­на тримається від сво­го си­на подалі, як фізично, так і емоційно.

Це зовсім не означає, що во­на йо­го не лю­бить, - на­впа­ки. Але по­ки він не здогадається про те, що під холодністю матері ховається страж­дан­ня, він бу­де відчувати брак любові.

Її вплив: се­ред синів відсторонених матерів час­то мож­на зустріти жінконенависників і навіть мізантропів. Не відчувши теп­ла і по­чут­тя без­пе­ки від материнської любові, во­ни на­си­лу довіряють жінкам і час­то цинічно го­во­рять про лю­бов і сексуальність.

У близь­ких сто­сун­ках во­ни бо­ять­ся по­ка­зу­ва­ти свої по­чут­тя і, праг­ну­чи за­хис­ти­ти­ся, про­яв­ля­ють холодність. Ви­хо­дить, що у своїх відносинах з жінками во­ни відтворюють ма­те­ринсь­ку віддаленість і самі від цьо­го страж­да­ють.

Але як­що во­ни на­ва­жать­ся по­сла­би­ти свій за­хист і зустрінуть впев­не­ну в собі, теп­лу, сер­деч­ну жінку, во­ни вкла­дуть у відносини з нею всю свою ду­шу.

Ма­ти добро­зич­ли­ва

Її поведінка: перш за все, ця ма­ти - щас­ли­ва жінка, за­до­во­ле­на своїм су­пут­ни­ком жит­тя. Во­на не проектує на си­на ні зай­вих очікувань, ні не­до­сяж­них ідеалів.

Во­на уваж­на до по­треб ди­ти­ни, але не три­вож­на і не праг­не підняти свою самооцінку за ра­ху­нок успіхів си­на. Во­на піклується про всю свою сім`ю і відводить батькові ди­ти­ни на­леж­не йо­му місце. Дже­рел радості у неї ба­га­то - ди­ти­на для неї не од­не світло у віконці.

Хо­ча во­на уваж­на до си­на і здат­на вста­но­ви­ти з ним довірчі відносини, во­на ніколи не праг­не втру­ча­ти­ся в йо­го жит­тя і не ве­де се­бе як влас­ни­ця, особ­ли­во ко­ли він досягає підліткового віку. Од­ним сло­вом, во­на лю­бить йо­го, не за­ва­жа­ю­чи йо­му ба­жа­ти і лю­би­ти інших жінок.

Її вплив: та­ка ма­ти рос­тить впев­не­них у собі чоловіків, за­до­во­ле­них со­бою, у яких лег­ко зав`язу­ють­ся сто­сун­ки з жінками. Як­що ма­ти чоловіка бу­ла щас­ли­ва, він в свою чер­гу бу­де хотіти ощас­ли­ви­ти су­пут­ни­цю жит­тя.

Си­ни добро­зич­ли­вих матерів вміють прий­ма­ти і ви­ра­жа­ти свої емоції. Во­ни при­ваб­лю­ють жінок, не вда­ю­чись до бле­фу або демонстрації своєї пе­ре­ва­ги. Такі чоловіки з од­на­ко­вою легкістю гра­ють роль дру­га і ко­хан­ця, з жінкою відчувають се­бе в безпеці і по­чу­ва­ють се­бе впев­не­но при будь-якій розстановці сил.

Але ахіллесова п`ята є і у них: во­ни віддають пе­ре­ва­гу ви­бу­до­ву­ва­ним з жінками відносинам, що засновані на доброзичливості, а не на закоханості. Як ка­зав Арис­то­тель, який, імовірно, на­ле­жав са­ме до цьо­го ти­пу чоловіків, «друж­ба - кра­ща до­ля по­дружньо­го ко­хан­ня»...

Ма­ти, яка пригнічує

Її поведінка: усвідомлює во­на це чи ні, во­на жи­ве у стані війни з чоловіками і праг­не підпо- рядкувати їх собі. У термінах психоаналізу ця жінка бажає, щоб «фа­лос» (сим­вол вла­ди) був ли­ше у неї однієї.

Володіючи влад­ним ха­рак­те­ром, во­на не тер­пить за­пе­ре­чень і обожнює ко­ман­ду­ва­ти. Прямолінійно або ж більш тон­ко, залізною ру­кою в оксамитовій рукавичці во­на при будь-яко­му зруч­но­му ви­пад­ку нагадує синові, хто гос­по­дар у домі.

Її вплив: після досвіду жит­тя з та­кою матір`ю, як не бо­я­ти­ся зустрічі з жінкою наодинці? Си­ни та­ких звер­х­в­ласт­них матерів ве­дуть се­бе па­ра­док­саль­но.

На пер­ший по­гляд во­ни їх уни­ка­ють, але насправді всю­ди шу­ка­ють їх копію, щоб зно­ву по­ча­ти з су­пут­ни­цею жит­тя гру в пані і ра­ба. Че­рез де­я­кий час во­ни на­ма­га­ють­ся ски­ну­ти яр­мо за до­по­мо­гою зра­ди ... але мар­но.

Про­те їх підпорядкування не без­меж­не: ко­ли такі чоловіки відчувають, що жінка загрожує їх мужності, во­ни мо­жуть про­яв­ля­ти на­сильст­во, сло­ва­ми чи фізично. Так во­ни мстять за при­ни­жен­ня, випробувані під вла­дою матері.

dytyna.info

УНІАН в Google News