"Чому я живий": рецензія на воєнну драму Віллена Новака

В український кінопрокат нарешті вийшла довгоочікувана драма режисера Віллена Новака "Чому я живий". Стрічка знята на Одеській кіностудії та заснована на реальних подіях середини 20 століття. Після перегляду фільму плакав майже весь зал, картина вражає своєю простотою та водночас драматизмом.

Події фільму розгортаються в Маріуполі. Чому було обрано саме це українське місто? Тому що драму знято за мотивами автобіографічного оповідання Євгена Митька, який пережив німецьку окупацію в Маріуполі. Глядач стане свідком страшних життєвих трагедій у часи Другої світової війни.

Сюжет фільму "Чому я живий"

У центрі картини - історія кохання Фросі та Льончика. Останній - єврей, а це неабияка перепона, за переконаннями батька Фросі Олекси, на шляху до їхнього кохання й, тим паче, одруження. Та юнацька пристрасть й перше кохання бере гору - пара зіграє весілля, адже дівчина вже при надії. Але починається Друга світова війна, переслідування й розстріли євреїв. Й тут ворогуванню двох родин настає кінець: ба більше, Олекса переховує свого свата Євсія у себе вдома. Чи вдасться родині вижити в жорнах війни й не втратити людяність?

Герої фільму "Чому я живий" Віллена Новака

У стрічці знялися як відомі українському глядачеві актори, так і новачки. Серед останніх - Анастасія Марків, зірка українського TikTok з 1,3 млн підписників. Вона показала складну трансформацію Фросі з невпевненого закоханого дівчиська в людину, яка пройшла табори, й коханку нациста (останнє - заради доньки, аби її не розстріляли за єврейське походження).  Хоча її акторська гра помітно програє іншим зіркам фільму.

Батька Фросі Олексу зіграв відомий насамперед за серіалом "Спіймати Кайдаша" та фільмом "Кіборги" Віктор Жданов. Його герой - часом смішний, інколи нестерпний і, здавалось би, цинічний. Але ні: він у фільмі проявляє людяність у ситуації, якою ставить під загрозу власне життя й навіть цілої своєї родини. З антисеміта він перетворюється на великодушну людину. Він - чесний і невідступний у своїй вірі в Бога. 

Віктор Жданов та Максим Горай чудово впорались зі своїми ролями / фото planetakino.ua

Батько Льоньки - єврей Євсій (Артем Вильбик). Його роль, здавалось би, другорядна, та найбільш жахливі сцени у кінокартині пов’язані саме з ним. Крізь призму родини інтелігента Євсія показано весь біль і трагізм єврейського народу під час Другої світової війни. Також цьому герою належать страшні слова, які й стали назвою фільму: "Чому я живий? Хто мені сьогодні скаже, хто мені завтра скаже? Чому я живий?".

Єврей Євсій та його дружина / фото planetakino.ua

Дружинам Олекси та Євсія віддано доволі епізодичні ролі, як і коханому Фросі Льоньці. Останній вразив у фінальній сцені фільму: він, потріпаний життям, не втратив віри у кохання та у свою дружину.

Окремо зупинімося на ролі маленького хлопчика Женьки (Максим Горай), який став наратором у фільмі, від його імені ведеться розповідь у "Чому я живий". Ця дитина - допитлива й кмітлива, Жені вдається врятувати Лору - чадо Фросі й Льоньки - від смерті. Озвучені у драмі спостереження маленького хлопчика подекуди викликають сміх, інколи - здивування, а загалом його гра – прекрасна, він зачаровує своєю зовсім не дитячою харизмою.

Варто згадати й сусідів родини - Гончарових. Це мерзенні пристосуванці, яким спочатку не подобається віра Олекси в Бога, а потім - те, що він переховує свого свата-єврея. Вони живуть доносами й капостями. Як казав Олекса про них: "Є така паскудна людська порода". Й у фільмі в цьому переконуєшся не раз.

Сусіди-стукачі Олекси / фото planetakino.ua

Ще один безмовний персонаж стрічки - Азовське море, воно показане спокійним, саме в ньому зароджується кохання Фросі й Льоньки, саме тут вони зачнуть свою доньку. 

Візуал фільму "Чому я живий"

Віллену Новаку вдалося передати дух того часу, за винятком хіба що подекуди надто вилизаної української мови. Плакати зі Сталіним, доноси на сусідів й колег, переслідування євреїв та вірян, обстріли й бомбування - все це зобразив режисер дуже правдиво. 

Переглядаючи стрічку, ніби потрапляєш до бабусі в село, де ось вона на вулиці смажить рибу на засмальцьованій пательні, а дідусь ховає свій самогон у погребі. Обідній стіл на вулиці до перших заморозків, яблука, які гучно падають на землю, пильні очі сусідів - все це створює особливу атмосферу фільму.

Звичайно, очікувати яскравих кадрів від "Чому я живий" не варто, тут все сіро й буденно, просто й правдиво. Окремо зупинимося на музиці, використаній у драмі. Тут і єврейські народні пісні на весіллі, від яких одразу хочеться пуститися в танок. Й журлива українська народна "При долині кущ калини" у фіналі фільму в поєднанні зі щемливою картинкою на екрані, й тут вже важко стримувати сльози.

Чи варто дивитися фільм "Чому я живий"?

Картина Віллена Новака зачіпає теми побуту довоєнного Маріуполя, співжиття різних національностей, подій Другої світової війни, колабораціонізму (цю тему не дуже люблять висвітлювати в українському кіно) й Голокосту. Фільм не претендує на звання історичного, та все ж передати трагедію єврейського народу на прикладі однієї родини режисеру вдалося. А ще – в стрічці знайшлося місце й простому народному гумору, що, безумовно, теж підкуповує.

Наша оцінка драмі - 8 з 10. Якщо ви йдете до кінотеатру на перегляд цього фільму, радимо взяти із собою серветки, деякі моменти пробирають до сліз.

Ольга Робейко

УНІАН в Google News