Своїм збереженням вірменська культура завдячує монахам з Венеції та Відня, – Кеворк Бардакчян

Професор Кеворк Бардакчян розповів про вірменський католицький орден мехітаристів, який відіграв чи не найважливішу роль в збереженні вірменської культури.

Професор Мічіґанського університету Кеворк Бардакчян розповів в Українському католицькому університеті про вірменський католицький орден мехітаристів, якому судилося відіграти чи не найважливішу роль в історії і збереженні вірменської культури.

Професор Мічіґанського університету Кеворк Бардакчян

28 лютого Кеворк Бардакчян прочитав в університеті першу щорічну лекцію з вірменських студій «Побожність і патріотизм: візія і місія мехітаристів».

1701 році у Константинополі був заснований Вірменський католицький орден, який носить ім’я ченця Мехітара. Після смерті свого засновника це братство на його честь стали називати мехітарійським, а самих ченців – мехітаристами. «Візія мeхiтaристів полягала у відродженні побожності серед вірмен. Для досягнення цієї мети вони проводили наукові дослідження, щоб відродити давні традиції, мову, історію і літературу своїх предків», – розповів професор.

На його думку, мехітаристи відіграли важливу роль у збереженні вірменської культури. «Адже у XVIII ст. вірмен уже втратили усі свої політичні структури і були суб’єктами двох мусульманських держав – Ocманської та Перської імперій. До того ж, їхня Церква впала в гнітючий стан роздробленості. Тому приймаючи католицтво, Мехітар став першим діячем модерної епохи, хто кинув виклик одному з головних стовпів вірменської ідентичності: прихильності до Вірменської Апостольської Церкви», – зазначив Кеворк Бардакчян.

Важливо втім, що Мехітар обрав примирення, а не конфронтацію з прибічниками Вірменської Апостольської Церкви. «Насильницьке навернення в католицтво вірмен в Україні загалом, і у Львові зокрема, було ще свіже в пам’яті. Мехітар тактовно і мудро уникав всього цього і намагався будувати мирні стосунки з вірменами. Він відкрито відкинув латинізацію».

Програма мехітаристів стала їхньою місією. Відкриття шкіл, місіонерська діяльність, переклад і друк книг, періодичних видань, збирання рукописів і глибоке дослідження вірменської мови, літератури та історії – все були ті інструменти, які мехітаристи використовували для того, щоб відродитиити релігійний запал серед вірмен. «Окрім пробудження почуття гордості та єдності, все це неминуче породило інші прагнення, політичні за своїм характером, – важливий елемент, якого бракувало власному самоусвідомленню мехітаристів як вірмен», – підсумував професор.

Лекція професора К.Бардакчяна, організована кафедрою класичних, візантійських і середньовічних студій УКУ, викликала тривалу і жваву дискусію, в якій піднімалися питання зв’язків отців-мехітаристів з діячами вірменської та української католицької Церков у Львові. У дискусії, зокрема, взяли участь професор Франк Сисин, професор Ярослав Грицак та парох вірменської церкви Успення Пресвятої Богородиці у Львові о. Тадеос Ґеворґян.

Другу щорічну лекцію з вірменських студій в УКУ планують провести у жовтні 2012 року.

Мехітар народився в Сeвaстії Каппадокійській (нині Сівас в Туреччині) у 1676 році. В ранньому дитинстві він заприсягнув присвятити життя служінню Богові і своєму народові. Мехітар перейшов у католицтво в Алеппо 1695 року і приступив до активного проповідування у Вірменській Апостольській Церкві у Константинополі. Його католицька орієнтація незабаром стала явною, і в 1703 році він змушений був утікати від переслідувань у Константинополі. Після короткого перебування в Мореї він разом з групою своїх послідовників дістався Венеції, де отримав від тамтешнього уряду в постійне користування острівець Сан-Ладзаро з церквою і кількома прилеглими будівлями.

Візія Мехітара полягала в тому, щоб наслідувати розквіт вірменської вченості і духовне відродження V століття. Коли Мехітар помер 1749 року, він залишив після себе добре організоване, міцно утверджене згромадження, що продовжувало його працю відповідно до запрограмованої ним моделі. Розділившись на дві гілки – у Венеції та Відні – мехітаристи успішно виконували роль будителів нації до кінця ХІХ століття.

Українській католицький університет

УНІАН в Google News