Українські партії зазіхнули на народні гаманці

Після ухвалення закону про фінансування політичних партій з бюджету, журналісти провели невеличке бліц-опитування депутатів. Питання було в тому, який відсоток підтримки має бути у партії на виборах, щоб отримати кошти на своє існування з державного гаманця. Відповіді вражали «точністю»: «Я голосував за 2%, а скільки точно прийнято - не знаю».

У цьому - вся краса українського парламенту.

Загалом, під час обговорення називалися цифри і 2%, і 3%, але остаточно і чітко перед голосуванням нічого сформульовано не було. Тому, проголосувавши, депутати і почали розповідати не що конкретно було ухвалено Верховною Радою, а що кожен з парламентарів собі «уявляв».

До речі, ситуація дуже схожа з прийняттям нового закону про місцеві вибори. Коли багато хто з представників депутатського корпусу вважали, що проголосували за скорочення чисельності місцевих рад. А, коли закон був опублікований, виявилось, що нічого не скорочується…

Один з авторів законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції (№2123а), котрий і передбачає фінансування партій з бюджету, Сергій Лещенко сказав, що таке фінансування поширюватиметься і на цей склад Верховної Ради. Але кошти отримуватимуть партії, котрі подолали 5% бар’єр на виборах 2014 року. А норма в 2 і більше відсотків застосовуватиметься вже на наступних виборах.

Це питання спочатку викликало дискусію у сесійній залі. Мовляв, чи доцільно фінансувати партії, що увійшли до складу парламенту восьмого скликання. Однак було вирішено вводити цю норму з 1 липня 2016 року. Бо, на думку депутатів, якщо чекати наступних виборів Верховної Ради (чергові повинні відбутися у жовтні 2019 року), то фінансування партій можна буде запровадити лише у 2021-му. Аргумент досить цікавий з огляду на те, що сподівання парламентарів досидіти до закінчення цієї каденції вельми оптимістичні. Про можливість позачергового переобрання Верховної Ради у 2016 році не говорить тільки лінивий.

У будь-якому випадку, голосування за законопроект, що дозволяє фінансування партій з держбюджету, було непростим. З одного боку на парламент тиснуть європейці, адже цей закон - одна із цеглинок у фундамент виконання Україною зобов’язань перед Європейським Союзом для отримання безвізового режиму. Європейці зі свого досвіду переконані, що, таким чином, українські партії перестануть «підгодовуватися» олігархами й стануть досить самостійними. Однак це лише свідчить, що в ЄС Україну дуже мало знають, бо не розуміють, що, у разі необхідності, знайдуться інші важелі впливу і тиску на партії, котрі фінансуватимуться через бюджет.

З іншого боку, непопулярність такого рішення серед українців призводить до ще більшого обурення роботою депутатів. Так, згідно результатів опитування Центру Разумкова, проведеного у вересні 2015 року, лише близько 25% українців підтримують ідею фінансування партій з державного бюджету. І така підтримка, в основному, серед людей, котрі мають високий рівень освіти та гарне матеріальне становище. Натомість, 61% опитаних вважають, що партії мають фінансуватися коштом членських внесків, 38% відповіли, що фінансову підтримку партіям повинні надавати їх прихильники, а ще 30% переконані, що партії мають отримувати кошти від бізнесу.

REUTERS

Втім, після чотирьох невдалих, так званих сигнальних голосувань, законопроект все ж був підтриманий із запасом в один голос -227 «за». Питання підтримали лише фракції коаліції.

Скільки ж коштів піде з бюджету на партії в разі підписання президентом закону, оприлюднення його і не перенесення дати його впровадження, так і залишилося таємницею для загалу. Але слід нагадати деякі цифри. Заступник міністра фінансів України Роман Качур ще у вересні назвав цифру в один мільярд гривень. Але, розуміючи, що це може налякати українців, було і уточнення – мовляв, то не коректні підрахунки.

Далі, вже під час обговорення законопроекту в другому читанні, народний депутат Сергій Лещенко розповів інше: «випереджаючи невдоволення, скажу, що в середньому виходить 80 копійок на місяць український громадянин буде виділяти на всі політичні партії в Україні».

Втім, через кілька хвилин після цього міністр юстиції України Павло Петренко остаточно всіх заплутав своєю математичною підкованістю. За його словами, «український виборець знає, що він фінансує 50 гривень з бюджету на цю партію, але ця партія є підзвітна і підконтрольна тільки йому». Трохи дивні підрахунки, бо, якщо 80 копійок помножити на 12 місяців, то до 50 гривень якось не дотягує…

В самому законі зазначено, що щорічний обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій, які, відповідно до цього закону, мають право на таке фінансування, становить дві сотих розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів держбюджету, помноженого на загальну кількість виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на останніх чергових або позачергових виборах народних депутатів. Складається враження, що документ виписано так, що без міністра фінансів Наталії Яресько і не розберешся.

Відповідно до закону, коштом державного бюджету України фінансується статутна діяльність політичних партій, не пов'язана з їхньою участю у виборах народних депутатів, виборах президента України й місцевих виборах, а також відшкодовуються витрати політичних партій, пов'язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України.

Можливість фінансування партій фізичними та юридичними особами має обмеження. Після довгих дискусій депутати вирішили, що максимальний розмір добровільного внеску для фізичних осіб складає 400 мінімальних заробітних плат, а для юридичних осіб - 800 мінімальних зарплат. З 1 вересня 2015 року мінімальна зарплата становить 1378 гривень.

Людям треба пояснити, чому вони мають фінансувати партії / УНИАН

До речі, не забули депутати і про гендерну рівність. Передбачається, що ті партії, які матимуть право на фінансування, отримуватимуть ще й бонус в 10%, якщо до фракції в парламент прийде не менше 30% жінок. Звісно, в самому законі йдеться про «осіб іншої статі», але на українському політичному горизонті немає жодної прохідної до Верховної Ради партій, котра привела б для «бонуса» 30% чоловіків. Правда, як продемонстрували «гендерні норми» закону про місцеві вибори, для можновладців і закон не вказівка. Особливо, якщо ухвалюється абияк. Бо тепер, з легкої руки Центрвиборчкому, з’ясовується, що у зазначеному законі нібито визначені не обов’язкові для виконання норми, а хороші наміри, і можна списки складати як і раніше, без гендерних нововведень.

У цілому, якщо проаналізувати результати минулорічних парламентських виборів, і зауважити, що для отримання фінансування з бюджету країни застосовувалась норма не про 5% прохідного бар’єру, а 2%, як передбачено для майбутніх виборів, то гроші платників податків потрапили би в кишені 11 партій. Крім 6, котрі подолали 5% і пройшли до парламенту - «Народного фронту» (22, 14%), партії «БПП» (21,82%), «Самопомочі» (10,97%), «Опозиційного блоку» (9,43%), Радикальної партії (7,44%), «Батьківщини» (5,68%), фінансування з державної скарбниці могли би отримати: «Свобода» (4,71%), КПУ (3,88%), Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна» (3,11%), партія «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка (3,10%) та… партія «Заступ»(2,65%).

Зважаючи на це, наразі прихильникам ухвалення вищезазначеного закону потрібно буде знайти аргументи, щоб пояснити людям, котрі отримують мінімальні пенсії та зарплати, чому вони мають фінансувати партії, яким не вельми довіряють. Тим паче, коли ці партії жодного разу у повному обсязі не виконували свої передвиборчі обіцянки.

Надія Пришляк

УНІАН в Google News