Чи може губернатор роздмухувати інфляцію на зло уряду?

Він може впливати на ціни в дуже вузькому коридорі... Товар, який хоче здешевити губернатор, просто зникне з прилавків... Ну, не вірю я в надбавки в супермаркетах!..

Про це ми запитали колишніх голів обласних державних адміністрації України.

Стосунки Президент–губернатори–прем’єр мають свої новітню історію. На початку травня Секретаріат Президента, зобов’язав губернаторів узгоджувати з ним службові поїздки, навіть на засідання Кабінету міністрів. Тимошенко тоді дотепно відповіла, що готова бачитися з губернаторами на конспіративних квартирах.

А вже 13 травня на короткому брифінгу прем’єр звинуватила голів ОДА, сказавши, що вони саботують рішення уряду, “роздмухуючи інфляцію”. «Сьогодні, за нашими даними, керівники обласних держадміністрацій є складником абсолютно реального саботажу в боротьбі з інфляцією. Не робиться нічого, і саботується те, що робить уряд», – повторила днем пізніше Юлія Володимирівна на засіданні Кабміну, мало не звільнивши трьох губернаторів.

Ми вирішили запитати колишніх губернаторів України, чи справді вони можуть впливати на інфляцію. А також поцікавитися, чи може губернатор в умовах протистояння Президента та прем’єра контролювати ситуацію е своєму регіоні.

Олександр Садиков, екс-губернатор Миколаївської області:

ГУБЕРНАТОР МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА ЦІНИ В ДУЖЕ ВУЗЬКОМУ КОРИДОРІ

Частково ціни губернатор контролювати здатен. Але ця “інфляційна” ситуація не виходить з Миколаєва, Херсона чи Одеси. Інфляція народжується на державному рівні, і боротися з нею слід на державному рівні. А другий рівень боротьби з інфляцією – області.

Насправді, губернатор бореться не з інфляцією, а з цінами, які підвищуються спекулятивно. Регулювати ціни він, звичайно, може. Співпрацюючи з бізнесом, можна тримати ціни на певні види товарів на біль-менше прийнятному рівні. Але це відбувається в дуже вузькому коридорі.

Спекулятивний попит на товари іде від наявності грошової маси. А грошова маса не друкується в регіонах, це відбувається у Києві. І щоб боротися з інфляцією, слід затвердити перелік заходів у столиці, а губернатори мають бути “другим фронтом” такої боротьби.

Я не знаю, у чому саме прем’єр звинуватив голів обласних адміністрацій. Якщо голови обладміністрацій порушують закон, то до них слід вживати заходів як до людей, що порушують закон. У цій війні губернаторів “перебрали” обидві сторони. Одна – із забороною на поїздки до Києва, інша – з загрозою всіх звільнити.

Я вам скажу, що в той час, коли я був губернатором, була та сама війна, тоді прем’єр-міністром був Віктор Янукович... Одна гілка намагається підпорядкувати собі суто президентську вертикаль. Саме підпорядкувати для впливу, а не для співробітництва. Хоча в період прем’єрства Януковича пізніше такі війни вщухли, і всі працювали більш-менш плідно.

Євген Жовтяк, екс-губернатор Київської області:

ТОВАР, ЯКИЙ ХОЧЕ ЗДЕШЕВІТИ ГУБЕРНАТОР, ПРОСТО ЗНИКНЕ З ПРИЛАВКІВ

Згідно з чинним законодавством у губернаторів через цінові інспекції є можливість впливати на ціни обмеженої кількості товарів першої необхідності шляхом граничних надбавок до ціни виробника.

Насправді, намагання дуже знижувати в такий спосіб ціну призводить до того, що товар просто зникне з прилавків. Він піде в тінь, і все рівно продаватиметься за ринковою ціною, а не тією, яку намалювали на Печерських пагорбах.

Чи може губернатор саботувати рішення прем’єра? Зі свого досвіду можу сказати, що значною мірою той прорив, який зробила Київська область за мого губернаторства (а вона піднялася з дев’ятого на перше місце за показниками соціально-економічного розвитку) частково пояснюється тим, що деякі не зовсім ринкові методи, які пропонувалися в той час Кабміном, ми виконували досить стримано. Економіка відчувала. І там, де губернатори дуже поспішали відрапортувати – що вони покомандували економікою, – вона відповідала погіршенням показників.

Безумовно, кожна адміністративна одиниця має свої особливості, і впливати на економічну ситуацію кожен губернатор може, створюючи у своїй області кращі умови для бізнесу. У зв’язку з тим, що центральна влада в особі Президента, прем’єра та парламенту створюють непривабливий імідж України у світі, призводячи до відтоку інвестицій, то кожен губернатор, створюючи у своїй області привабливий інвестиційний клімат, може добиватися на місцях добрих результатів. Але, підкреслю, створюючи клімат, а не диктуючи – що виробляти, де виробляти, за якою ціною і кому продавати.

Президентське розпорядження для губернаторів не їздити в Кабмін є абсолютно неконституційним, але так само неконституційні речі допускає і Кабінет міністрів. Вони підзвітні уряду, тому заборона не бувати у прем’єра – неправове рішення. Так само неправове рішення – показово розправитися з губернатором за інфляцію.

Євген Червоненко, екс-губернатор Запорізької області:

НУ, НЕ ВІРЮ Я В НАДБАВКИ В СУПЕРМАРКЕТАХ!

Губернатор має право діяти в дуже вузьких рамках – щодо групи соціальних продуктів. Решту диктує ринок. Губернатор ніяк не може впливати на макроекономічні процеси.

Губернатор – це єдиний стовбур влади, на якому тримається регіон, але не слід перебільшувати його вплив на ринкові процеси. Він не може впливати на інфляцію та на інші процеси. Його здатність працювати й контролювати ситуацію в умовах протистояння прем’єра і Президента залежить від особистих здібностей.

Коли я був губернатором, завжди казав: попри всі політичні й парламентські кризи, життя в регіонах розвивалося і економічні показники були добрі. Було непогано, поки не почали втручатися у економіку. Коли почали крутити інфляцію, регулювати ціни (ну, не вірю я в надбавки в супермаркетах!) почалися неприємності.

Сергій Гриневецький, екс-губернатор Одеської області:

ЯКЩО Є САБОТАЖ – ЦЕ ТРЕБА ДОВЕСТИ Й ЗАСТОСУВАТИ КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС

Якщо є саботаж, то він має бути доведений, і за нього слід нести кримінальну відповідальність. Ця тема досить серйозна і свідчить про кризу влади і кризу відносин між центром та регіонами.

На сьогодні все таке зацентралізоване, і говорити про якість повноваження губернаторів просто не доводиться. Уряд критикує голів обладміністрацій. Але губернатори можуть задати уряду зустрічне запитання: як ми можемо нести відповідальність у регіоні, якщо не маємо жодного стосунку до призначення керівника обласної інспекції цін. Її призначає Мінекономіки.

116 стаття Конституції каже, що Кабмін забезпечує фінансову, цінову і податкову політику в державі. На місцях губернатори відповідають за законність, правопорядок, виконання планів соціально-економічного та культурного розвитку. Але вони працюють в умовах держави, і слід дивитися проблеми кредитної політики, державної програми приватизації, ефективного виконання бюджету, цін на енергоносії. Усе впливає на ціноутворення. Тож перекладання відповідальності свідчить, що сама система управління дуже хибна. Призначає губернаторів Президент, звільняє також Президент. Й антагонізм прем’єра і Президента не дає змоги приймати жодних кадрових рішень.

А розглядати “перші” й “останні” області за показниками, і на основі цього – звільняти людей – взагалі нікуди не годиться. Бо в будь-якій турнірній таблиці є перше й останнє місце. І це український ідіотизм – виганяти тих, хто займає останні місця.

Головне – міняти систему управління і формування влади.

Кучма звільняв по-іншому... Він реально оцінював ситуацію, реально отримував інформацію і звільняв після того, як губернатор починав “зариватися”. Бо Кучма як директор заводу розумів, що завжди хтось займе останнє місце.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News