Олександр Мороз: На тлі дій Президента Кучма здається законослухняним демократом

Конституційні наробки Секретаріату – юридичне оформлення авторитаризму... Щоб завершити справу Гонгадзе, треба лиш долучити до неї записи Мельниченка... Перед політиками гріхів не маю... Інтерв’ю

УНІАН поставив кілька запитань Олександру Морозу.

КОНСТИТУЦІЙНІ НАРОБКИ СЕКРЕТАРІАТУ – ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ АВТОРИТАРИЗМУ

Олександре Олександровичу, у парламенті має бути створена парламентська комісія зі внесення змін до Конституції. Вважається, що ця комісія повинна узгодити спільний законопроект конституційних змін, якими фактично буде здійснено перехід до парламентської моделі. Парламентська Україна – це була Ваша особиста мрія. Тож Ви, напевне, вітатимете здійснення цих намірів?

Парламент може створити таку комісію. Це його право. Що буде предметом її уваги – не знаю. Якщо проект, щодо якого вже є висновок КС, то робота комісії логічна.

Можуть бути й інші проекти, але вони передбачають більший термін їх втілення. Він визначений ХIII розділом Конституції. У минулому скликанні Верховної Ради була можливість завершити (свого часу погоджену з Віктором Ющенком та іншими) політичну реформу, прийнявши зміни до Конституції у вересні-жовтні 2007 року. Переговори з депутатами різних фракцій давали змогу сподіватись, що на кінець травня вистачить 300 голосів для результативного рішення (інакше втрачався термін каденції). Противники змін до Конституції, догоджаючи Віктору Ющенку, подали цей факт як підтвердження розширення коаліції неправовим шляхом. Брехня була запущена як інструмент, щоб не допустити демократичних змін.

Усе, що було потім і що маємо в результаті, ви знаєте.

Я ніколи не пропагував ідею парламентської республіки. Україна до такого рівня демократії ще не доросла. Спочатку потрібно відпрацювати модель парламентсько-президентської республіки, набути досвіду впровадження такої моделі, балансу влад, розмежування бізнесу і влади, а потім (за потреби) думати про іншу модель.

Чи Ви бачили наробки конституційних змін Секретаріату Президента? Як Ви оцінюєте їх?

Бачив в Інтернеті (якщо це вони). Це юридичне оформлення авторитаризму, те приблизно, що у 2000 році пропонував Леонід Кучма.

Начебто зараз СПУ та СДПУ(о) перебувають у такому нібито об’єднавчому процесі. Багато політологів ставляться до таких перспектив досить скептично. Немає харизматичних лідерів, є шлейф несимпатичних вчинків керівників цих політсил. Скажіть, особисто Ви відмовилися б від першого номера в уявному об’єднаному виборчому списку? І хто по-Вашому міг би бути “ефективним обличчям” об’єднаних лівих?

Про об’єднавчий процес мова не йде. І я багато разів про це казав. Так, працює координаційна рада, до якої входить понад десять партій лівого напрямку, періодично проводяться спільні акції. Але це лише координація дій – про створення лівої мегасили не йдеться. Мені здається, що ця тема штучно підігрівається, причому тими силами, котрим такий блок дав би «друге дихання» за рахунок найбільш сильних. В СПУ завжди було і буде власне обличчя, власна політична позиція.

Ми проводимо консультації з різними політичними силами щодо конкретних питань політичного життя. З СДПУ(о) в тому числі. Але ні про яке об’єднання жодного разу мова не йшла.

Відомо, що в СПУ мали провести праймеріз – опитування для визначення найпопулярніших партійців. Чи вони прийшли? Якщо так, то з якими результатами?

 На позачерговому з’їзді ми розглянули результати соціологічного заміру щодо довіри активістам партії (окрім голови СПУ). Рейтинг вибудувався приблизно так: Валентина Семенюк, Станіслав Ніколаєнко, Василь Цушко. Таємне голосування на з”їзді підтвердило цей логічний ряд.

Людей, які стояли біля керма влади, ми зазвичай запитуємо про помилки. Аналізуючи свій політичний шлях, чи не жалкуєте про свої кадрові рішення? Наприклад, що спиралися на Рудьковського, що взяли у список Василя Волгу? Що не зуміли вмотивувати й залишити в партії Юрія Луценка?

У політичних процесах і партійній роботі не завжди наміри чи кадрові рішення повністю збігаються з результатами. Це закономірність. Слід мати ще на увазі, що партії за означенням (не бізнес-проекти) формуються з людей за переконаннями. Вони приходять в партію, а не «підбираються». Саме тому маю за правило спиратися на організацію, а не на окремих її членів. Буває, що окремі з них не витримують тягаря відповідальності. Дехто і в партію йде, маскуючи свої наміри, домінування в них якихось кон’юнктурних цілей, як це трапилося, скажімо, з останніми із двох вами згаданих персонажів.

Чи не жалієте про свої політичні вибори? Спочатку – що підтримали Помаранчеву революцію? Потім, що стали спікером і частиною більшості з Партією регіонів?

Стратегічною метою партії (і потребою суспільства) була зміна системи влади та зміна її персонального складу. У 2004 році це можна було забезпечити лише залученням до голосування за зміни до Конституції фракції НУ, керованої Віктором Ющенком. Йому була поставлена умова – голосувати за зміни до Конституції, після цього він може розраховувати на підтримку соціалістів як кандидат у Президенти.

Були і інші умови. Про них Віктор Ющенко «забув», але за реформу проголосував. Тепер бореться з нею.

Так що позиція соціалістів була не кон’юнктурною, а обумовленою потребами України, її перспективою. Подібне спостерігалося і при створенні Антикризової коаліції.

Тяганину з коаліцією демократичних сил потрібно було припинити. На сьогоднішніх взаєминах В.Ю. і Ю.Т. можна побачити причину нестворення тієї коаліції. Адже мотиви поведінки фігурантів процесу не змінилися. Я їх бачив із середини. І «зрад» ніяких там не було. Соціалісти були праві, тим паче – з політичної точки зору. ПР, НУ і БЮТ – однакові для соціалістів. Про це ми й говорили на виборах 2006 року, а не про створення коаліції в якомусь конкретному форматі.

Це, до речі, і відповідь на фразу, що нібито ми були «частиною більшості з Партією регіонів». Ні, ми були просто суб’єктом коаліції.

Я ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ЗАЯВЛЯВ, ЩО КУЧМА “ЗАМОВИВ” ГЕОРГІЯ

Зараз відбувається, скажемо так, реабілітація екс-Президента Кучми... Він стає популярним серед журналістів. По-Вашому – чому так?

Такої тенденції не помічав. Просто на тлі дій сучасного Президента Леонід Кучма здається законослухняним демократом. Але це інша грань характеристики...

Олександре Олександровичу, Ви завжди були прихильником порядку – у партійному житті, у державі. Ситуація з керівництвом Фонду держмайна, напевно, вигідна СПУ. Адже Валентина Семенюк залишається в центрі подій. Що ви думаєте про ситуацію навколо призначення керівника Фонду?

Я думаю, що треба дотримуватись Конституції і захищати інтереси держави. Валентина Семенюк це й робить.

Протилежну позицію займає керівництво уряду. Це створює конфліктну ситуацію. ФДМ – не структура уряду. Це треба знати. Прем’єру – теж.

Чи Ви після парламентських виборів бачилися з Президентом?

По TV...

Нещодавно було оголошено вирок убивцям Гонгадзе. Як Ви оцінюєте цю справу з висоти пройдених років? Правда цієї справи здається більш складною, аніж твердження “Кучма замовив Георгія”. Чи у вас змінився погляд на цю справу?

Ви мали б помітити, що я жодного разу не заявляв: «Кучма замовив Георгія». Він і залежні від нього люди, прикриваючись його впливом, по-дурному дбали про «честь мундира». Тим самим із кримінальної зробили політичну справу міжнародного рівня.

А джерело справи – банальне, примітивне. Воно змогло використати певні риси характеру Леоніда Кучми, створену ним систему безвідповідальної і безкарної влади, проти яких не змогли вистояти правда, закон і мораль. Ціна тому всьому незрівнянно важка – життя порядної, цікавої, талановитої, молодої людини, горе її матері й родини. А ще – смерть кількох посадовців, що так чи інакше причетні були або до справи, або у зв’язку з її побіжними деталями потрапили в поле зору громадськості.

Біда в тому, що дотепер триває маніпулювання високими матеріями, використовуються різноманітні спекуляції, імітація слідства, аби продовжувалася попередня практика турботи про «мундир»...

Потрібно ж то всього-на-всього небагато – долучити до справи (на основі вже проведених експертиз) записи Миколи Мельниченка і поставити всі крапки на «і». Не з приводу того, як удалося йому провести записи, а що саме ним зафіксовано. Без відповіді на питання про юридичну відповідальність замовників, організаторів і виконавців злочину ця справа й далі буде ганебною відзнакою сучасної влади в Україні, ганьбою держави.

ПЕРЕД ПОЛІТИКАМИ ГРІХІВ НЕ МАЮ

Як Ви гадаєте, чи наш моральний Президент перестав бути моральним під тягарем владних повноважень? Чи Юлія Володимирівна здатна бути політиком-творцем? Що ви про них думаєте?

Не люблю моралізаторства, бо воно завжди нещире...

Мораль не можна втратити під впливом владних повноважень. Якщо так трапляється, то це означає, що брак моралі і совісті просто приховувалась.

Подібне можна сказати і про творчі ознаки. Аморальна людина може бути хіба що творцем зла.

Насамкінець з цього приводу... Треба бути дуже обережними при використанні таких тонких категорій, пам’ятаючи грибоєдовське: «А судді хто?» Занадто багато бажаючих приміряти суддівську мантію...

 Чи здатна, по-Вашому, Партія регіонів, якби вона опинилася при владі, уберегти суверенітет України, а не здавати його різними більш чи менш витонченими економічними шляхами відомому сусіді?

При владі були і є різні політичні сили. А суверенітет усе зменшується... Чому так? Бо суверенітет – конкретна річ. І відносити треба його до відчуття свободи конкретною людиною, відчуття кожним власної, гарантованої державою гідності.

Чи є в політиці люди, перед якими Ви хотіли б вибачитися? подякувати?

Перед політиками гріхів не маю. Дякувати можу різним, навіть недругам. Бо всі стосунки в цій, не зовсім порядній сфері – наука, збагачення практичним досвідом, який замінити нічим не можна.

Зараз і окремі соціологи, і журналісти кажуть, що перед Україною стоїть загроза “освіченої” диктатури. Чи поділяєте Ви такі побоювання?

Кожна країна (і Україна теж) має відчувати небезпеку такої загрози. Тим паче, не дуже «освіченої». Диктатура завжди перероджується в зло, у репресії, у поневіряння людей.

Тому ми, соціалісти, і боремося за демократію, за право людини творити владу, контролювати її, захищаючи тим самим право залишатися людиною.

Над інтерв’ю працювала Лана Самохвалова (відповіді О.Мороз підготував письмово)

УНІАН в Google News