Наталя Могилевська: В Україні немає сильного лідера, як при Кучмі

У мене починається депресія, коли черешні відходять... Усі українські жінки – відьми… Для мене Народна артистка – це Зикіна, з шостим розміром грудей і животиком…

У мене починається депресія, коли черешні відходять... Не хочу їхати в Москву: я дуже люблю Київ… Усі українські жінки – відьми… Для мене Народна артистка – це Зикіна, з шостим розміром грудей і животиком…

Народна артистка Україна Наталія Могилевська відповіла на запитання УНІАН.

Пані Наталю, чим найближчим часом збираєтеся потішити своїх шанувальників?

У моєму творчому житті починається період під назвою «Реал О-О-О»… Що тут означає буква «О» – поки секрет. Кліп на цю пісню зніматиметься 27 червня, а сама пісня в ротаціях з’явиться через тиждень-другий.

І це буде заявочною піснею мого нового альбому.

А в суспільному житті я стаю продюсером «Фабрики зірок».

Ось ці дві події будуть основними напрямками найближчих півроку...

До речі, завдяки «Фабриці» я помолодшала на років десять – з точки зору музики, звуку, текстів... Від фабрикантів я нахапалася сленгу... Половина тексту в теперішніх моїх піснях англійською мовою. Сьогоднішня молодь вільна в цьому сенсі, вони всі вільно розмовляють англійською, українською та російською. Так само і я знаю українську, російську, англійську.

На кастингах ми користуємося всіма цими мовами.

Зараз в Україні сезон полуниць. Чи любите Ви полуниці?

У мене на полуниці алергія. А ось черешні я їм кілограмами.

Також люблю вареники з вишнями – це моя улюблена страва, яка залишилася з дитинства. Жодна кухня світу, жоден з найкращих ресторанів чи кухарів не зміг мені запропонувати чогось кращого, ніж вареники з вишнями.

Черешні я можу їсти в будь-якому вигляді. Навіть якщо вони вже зіпсувалися, я все одно їх їстиму чи зварю компот. І в мене, можна сказати, починається депресія, коли вона відходить.

Я зрозуміла, що з Вашими планами цього літа у Вас не буде часу для відпустки…

У принципі, так. Але я викрутилася – винайняла заміський будинок. І кожну вільну годину, якщо вона є, їду туди. Там – басейн, птахи співають… Мене природа лікує, за півдня під соснами я відновлююся так, наче тиждень відпочивала на морі. Чесне слово!

Мабуть, київські сосни мають таку лікувальну силу.

Наталю, Ви двічі брали участь у «Танцях з зірками», але так і не зайняли перше місце. Чи не зародилися у Вас якісь комплекси?

Кутузов не виграв жодної битви, проте він виграв війну!

Назвіть мені хоч одну пару з цього шоу, яка б змогла втілити проект «Танці з зірками» у життя, подарувати його реально всій країні так, як це зробили я та мій чудовий партнер Влад Яма. Я тричі об’їздила всю країну, у мене було чотири сольних концерти в палаці «Україна». Сьогодні діти всієї країни роблять сценічні номери під мої пісні й повторюють костюми. А Яма став реальною зіркою…

І взагалі бальні танці до цього часу були не в моді. Повірте, що ми та інші зіркові пари цього проекту зробили все, аби українці змогли сьогодні відрізнити ча-ча-ча від румби. Люди розуміють, що є що.

Якось Кузьма (лідер гурту “Скрябін” Андрій Кузьменко) мені в інтерв’ю назвав Вас божевільною, але в хорошому розумінні слова – мовляв, Ви з поламаною рукою скачете по сцені. Чи вважаєте себе божевільною?

Вважаю, що в кожної людини є свої таланти.

Найголовніше в житті, особливо в період юності – зрозуміти й виявити дари, якими нагородив тебе Бог.

Хтось народжується зростом півтора метра, хтось – два…

У мене від природи, я вважаю, є два головні таланти – багато сил, енергії бути артистом, організатором. Друге моє покликання, яке ще достеменно не виявлене, але, сподіваюся, скоро я його реалізую, насамперед на своїх дітях, – бути педагогом.

Я вмію лаконічно, чуттєво, аби людина на всіх рівнях – емоційно, розумово й підсвідомо – швидко зрозуміла предмет уроку. Гадаю, що спокійно можу бути педагогом.

Хтось – хороший математик, хтось пише книжки, хтось – хороший кавеенщик, наприклад Зеленський. Я не вмію белькотіти нісенітниці, та щоб вони ще й були смішними. Проте мені зовсім було не важко давати концерти з моєю хворою рукою, я її навіть не помітила… Для мене взагалі непристойно хворіти.

Мені тиждень тому зробили операцію на руці, зараз я ходжу зі швами, і найбільша моя проблема – вмиваючись, не забути, що вони в мене є.

У Вас зараз такий вік, що пора б уже й дитинку народити…

Я завжди в цьому питанні мала європейський погляд.

У Радянському Союзі хотіли, аби ми розмножувалися, як китайці. Бо територія величезна, а населення не так уже й багато. Тому гінекологи цілком серйозно запевняли дівчат, що 24–25 років – це вже старороджениця. У той час, коли вся Європа не виходила заміж до тридцяти років.

Я ще в років 15–16 знала, що передусім я хочу реалізуватися в кар’єрі такою мірою, аби моєму чоловікові було справді комфортно жити зі мною. Аби зі справжнім задоволенням стала мамою, стала дружиною, достатньо приділяла часу сім’ї. Щоб мене не тягнуло сьогодні працювати, а завтра бути з родиною.

За моїми відчуттями, я реалізувалася сьогодні майже на 90 відсотків, тобто мені залишилося знайти вільні гроші для того, аби не заробляти їх творчістю.

Цього мені буде цілком достатньо, а решту часу я приділятиму дітям. А коли вирощу їх, хочу створити школу. Але відразу, бо, як правило, учителі розриваються між своїми дітьми й чужими.

У яких окулярах дивитеся на світ?

На жаль, я в такій мірі адекватна, що нічого не можу зробити з тим, що бачу життя в реальних кольорах. І легше від цього мені не живеться. Я б з радістю наділа хоча б блідо-рожеві.

Кого на українській сцені вважаєте своїми конкурентами?

Здорова конкуренція має завжди існувати… Чий альбом продається краще, той і є моїй конкурентом. Проте зажди вважаю, що головне залишитися цікавою людям і самому собі.

Я з найбільшою повагою ставлюся до артистів-довгожителів… І взагалі в мене майже родинні почуття до таких людей, як Іра Білик, бо це частина мого життя, моя доля. Слава Вакарчук, Тая Повалій, Саша Ягольник, Влад Ряшин – це люди, у чиїх очах, я також зустрічаю теплу усмішку. Ми всі давно не конкуренти, а майже родичі.

Чи привітали Ви Ані Лорак з другим місцем на Євробаченні?

Більше того, я знайшла її на «однокласниках», написала їй лист перед конкурсом. Побажала їй успіху, і сказала, що я переконана в її перемозі. Після конкурсу кажу Ані: «Бачиш, я фартова».

Чи немає в самої амбіцій поїхати на Євробачення?

Чесно кажучи, вважаю, що це конкурс для артистів, які ще хочуть реалізуватися. Я реалізуватися не хочу, хочу просто співати (сміється. – Авт.). Я хочу чогось іншого…

Наприклад, зараз мене кличуть у Москву, мої пісні там дуже популярні. Одна – популярна завдяки серіалу, інша – «Полюби меня такой» – крутиться в кожній аптеці, російські зірки її цитують… Але Росія не розуміє, хто це співає.

Філіп Кіркоров каже мені: «Ти що, божевільна, чому ти не їдеш у Москву? Навіть я, каже, не можу отримати шість ротацій на тиждень на «Русском радио»… Та ти божевільна!»

А я не хочу туди їхати. Правда! Я дуже люблю Київ, у мене тут дуже багато планів щодо свого розвитку: будую свою студію, продюсерський центр. Мені це все так цікаво! Я прекрасно заробляю, мені вистачає.

Звичайно, аби зробити великий проект, грошей поки що бракує, але я вірю, що знайду українські інвестиції.

У мене є амбіції, щоб мій протеже поїхав на Євробачення.

А чи вважаєте Ви себе патріоткою України?

Я ніколи не говорю про патріотизм… Але підсумки моєї роботи свідчать про те, що я люблю свою країну.

Вважаю, що Україну мало і неправильно піарять за кордоном. Тому що не тільки галушки й шаровари є фішкою України. Наприклад, вважаю, що Хеловін більшою мірою українське свято, ніж будь-чиє. Бо саме тут, в Україні, народилися Булгаков, Гоголь, і тільки тут є Лисі гори, естетика шабашу, відьми. Тому, гадаю, у нас має бути парад по Хрещатику на Хеловін. Це язичницьке свято, на яке, вважається, якщо переодягтися в демона, проганяєш справжніх демонів.

Церква забороняє буянити, і це кожного дня тебе мучить, а це той день, коли ти можеш побуянити за цілий рік.

Це наша естетика, наша фішка, але, на жаль, ніхто цього не піарить.

Мені неодноразово доводилося чути, що Вас називають відьмою…

Вважаю, що всі українські жінки – відьми, причому в хорошому розумінні цього слова.

Увесь світ просто фанатіє від українок. Зрозуміло, є красуні і серед росіянок, француженок, але на квадратний метр таких харизматичних, особливих красунь, як в Україні, нема ніде.

Я здатна відрізнити в жінки сексуальність і красу. У нас кожна друга – Моніка Белуччі.

Чи вважаєте себе красивою?

Я не вважаю, що моя краса – головна моя фішка (сміється. – Авт.). Я дуже вільна в цьому, я хіпі. Якби не моя професія, я б ніколи не носила нарядні сукні.

До речі, страшенно радію своєму новому альбомові, бо нарешті зможу дозволити собі джинси, майку, куртку. І не носити ці безглузді каблуки, діаманти...

Тобто ця вся краса і гламур ніколи не були моїми, моєю головною фішкою.

Вихідці з проекту «Шанс» зазвичай співають російською мовою. Чому?

Про це я скажу так: якою мовою в трагічній, екстремальній ситуації людина кликатиме на допомогу, тією мовою і має співати. Людина кричить: «Мама, помоги!», а не «Мамо, допоможи!»

Щось мені важко уявити українця, який кричить: “Мама, помогі!..”

...Як на мене, співвідношення російськомовних та англомовних пісень завжди було однакове, а українських завжди було мало...

То український шоу-бізнес, по-Вашому, орієнтується на російську мову?

Я б сказала, що український шоу-бізнес орієнтується на Європу. Тому що сьогодні на кастинагах «Фабрики» всі починають співати англійською, мені інколи доводиться просто просити заспівати щось російською або українською.

Чи цікавитеся Ви політикою?

Майже ні, тому що не бачу, як я можу на неї вплинути.

Є завжди кілька рушіїв, котрі роблять кращим життя людей, наприклад доброчинність, медицина. Культура в цілому – це також потужний двигун. Політика, влада – це такі собі окремі рушії. Я сильна у сфері культури й доволі потужно рухаю все навколо цієї сфери. Свою місію для країни, як я гадаю, виконую чудово.

Я не закінчувала якихось спеціальних вузів для того, аби професійно критикувати політику. Проте відчуваю тільки одне – що в Україні немає сильного лідера, який був при Кучмі, і який би зміг усе розрулити.

Чи відчуваєте себе Народною артисткою України?

Головне, аби народ це відчував (сміється. – Авт.).

Для мене Народна артистка – це така Зикіна, з шостим розміром грудей і животиком…

Мені здається, що я до народної ще не доросла в усіх відношеннях.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News