Ющенко програв партію?

У Президента залишився ще один союзник – Партія регіонів, лідер якої ображений у своїх найкращих почуттях і декларує готовність стати вождем народних виступів...

Віктор Ющенко

Ухвалення фракцією НУ–НС рішення про входження в Коаліцію національного розвитку, стабільності і порядку і відставка керівництва фракції стали зримим підтвердженням поразки Віктора Ющенка у боротьбі за контроль над колись пропрезидентською фракцією.

У своєму недавньому інтерв`ю ВВС World News Президент зазначив, що останні чотири роки пройшли в перманентній боротьбі між БЮТ і «Нашою Україною». Щоправда, не став уточнювати, що цю війну він програв.

Серйозна помилка Ющенка полягає в тому, що він прийняв рішення особисто очолити «Нашу Україну». Прагнення глави держави стати вождем партії зустріло скептичні відгуки в експертному середовищі і, як показала практика, не знайшло виправдання в конкретних діях. Буде перебільшенням говорити, ніби «Ющенко кинувся на коаліційну амбразуру» – подібні дії не в характері Президента. Але вже зрозуміло, що Віктор Андрійович серйозно розраховував, що його поява на капітанському містку «нашоукраїнського» вутлого суденця може враз перетворити його на океанський лайнер. На жаль, цього не сталося. Вчорашні президентські друзі зробили все, щоб торпедувати зусилля Ющенка щодо недопущення створення коаліції.

Зварич, Кириленко

Неприємним ударом по позиціях Ющенка стала відставка В’ячеслава Кириленка і Романа Зварича. Обидва – чи не останні з нечисленної когорти публічних політиків -«нашоукраїнців», адже лава запасних Президента нагадує роз`їдену термітами дощечку, на яку просто небезпечно сідати. Кириленко, до недавніх пір лідер «Нашої України», за півтора роки пройшов шлях від «хвостика» Тимошенко до політика, який заявив, що угода з БЮТ коштує дешевше за папір, на якому вона надрукована. Чесно кажучи, подібна еволюція навряд чи є свідоцтвом політичної зрілості. Для Ющенка куди відчутнішим, ніж розжалування Кириленка, є демарш Зварича – той зарекомендував себе непоступливим і напористим політичним бійцем.

Очевидно, можна говорити, що фракція НУ–НС розвалилася на дві приблизно рівні частини. В одній опинилися соратники Президента і ті, кому нікуди сьогодні бігти, в іншій – політики, що вирішили пов`язати своє політичне майбутнє з Юлією Тимошенко. Об`єктивно і одні, й інші не зацікавлені в дострокових парламентських виборах, оскільки для більшості з них вони можуть стати заходом політичної кар`єри. Певно, новим формальним лідером фракції НУ–НС має шанси стати людина, яка викликає у Банкової неприкрите роздратування. Адже недаремно Борис Тарасюк підкреслив, що рішення про входження НУ–НС в коаліцію стало свідоцтвом перемоги над зовнішнім тиском на фракцію. Втім, малоймовірно, щоб Борис Іванович очолив «Нашу Україну – Народну самооборону» – його дипломатичних талантів для цього недостатньо.

Фракція НУ–НС остаточно перестала існувати як єдиний політичний організм. Саме час згадати, що у момент формування цього політичного проекту звучали застереження про невисоку живучість дев`яти суб`єктів політичного життя.

У ситуації, що склалася, не виключено, що в президентській команді вирішать боротися зі зрадниками і в коаліційних боях місцевого значення полонених не брати. У руках глави держави залишається дієвий інструмент вето на парламентські рішення, а якість документів, що під коаліційно-комуністичним соусом їх приймає парламент, залишається вкрай низьким і відкриває для Ющенка якийсь простір для маневру. Судячи з останніх заяв зі стін президентського Секретаріату, він перетворився на польовий штаб боротьби з Тимошенко і коаліцією, на яку вона спирається. До речі, на цьому фоні чутки про можливу відставку Віктора Балоги можна вважати неактуальними – цей крок буде сприйнятий як добровільна капітуляція Ющенка.

Янукович, Ющенко

У Президента залишився ще один союзник – Партія регіонів, лідер якої ображений у своїх найкращих почуттях і декларує готовність стати вождем народних виступів навесні 2009 року. Поки важко прогнозувати ступінь узгодженості дій Віктора Андрійовича і Віктора Федоровича, але спільний перевірений супротивник – Юлія Тимошенко – може бути сильним цементуючим чинником. Правда, Ющенку нічого запропонувати «регіоналам» в парламенті, окрім його розпуску, але у такому разі і сам Президент навряд чи буде корисний «біло-блакитним».

Рішення фракції НУ–НС і криза в її лавах довели, що партійність для глави держави не може бути панацеєю. Напевно, напередодні Нового року всім хочеться вірити в диво, але навіть чарівникові не під силу відновити те, що методично руйнувалося впродовж чотирьох років. А Віктор Ющенко, як відомо, не чарівник.

Євген Магда