Ющенка і Лукашенка об’єднала Росія

Лукашенко відчув, наскільки небезпечно зближатися з Росією... Він розуміє, що Росія на грані жахливої кризи... Від взаємних звинувачень до дружби...

За чотири роки президентства Віктора Ющенка білоруський лідер Олександр Лукашенко вчора вперше приїхав до нього на зустріч, яка виявилася надзвичайно теплою. У Чернігові лідери двох країн, замість запланованої години, три години обговорювали подальше співробітництво між державами, зокрема в торговельно-економічній та енергетичній сферах.

Історія потепління

Після приходу до влади помаранчевої команди стосунки Ющенка і Лукашенка складалися доволі напружено. Білоруський лідер свого часу назвав” бандитизмом” “кольорові революції” на пострадянському просторі. А в спільній заяві Президентів Ющенка і Буша (квітень 2005 року), прозвучало таке: “Ми також зобов`язуємося співробітничати в галузі підтримки реформ, демократії, терпимості й пошани до всіх суспільств, а також мирного вирішення конфліктів у Грузії і Молдові й підтримувати просування свободи в таких країнах, як Білорусь і Куба”.

У відповідь Бацька зазначив, що Білорусь сама себе демократизує і “помічник їм тут не потрібен ні з Вашингтона, ні з Києва, ні з інших міст планети”, додавши, що він наполягає на поверненні Білорусі державного боргу України. (Білорусь у процесі переговорів 2001–2003 років пред`являла претензії Україні на 100 млн. дол., а Україна виражала готовність визнати тільки 50 млн. дол. При цьому українська сторона відмовилася додавати заборгованості статус державного боргу).

Потім виникли непорозуміння через затримку п’яти українців у Мінську під час несанкціонованої акції білоруської опозиції, приуроченої до річниці аварії на ЧАЕС. А якось білоруський лідер заявив, що “Польща, Литва і Україна стали інструментами США для дестабілізації ситуації в Білорусі”.

Уже 2006 року відносини між державами почали покращуватися. Бацька наголосив, що між Білоруссю і Україною практично нема невирішених проблем і заявив про своє бажання розширювати співробітництво з Україною, у тому числі й політичне. А Україна, у свою чергу, заявила про пошук таких форм співробітництва, які б стимулювали розвиток демократії в Білорусі.

Чим обумовлена нинішня оптимізація відносин між Україною і Білоруссю і якою буде реакція Кремля, – ми поцікавилися в експертів.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України:

ЛУКАШЕНКО ВІДЧУВ, НАСКІЛЬКИ НЕБЕЗПЕЧНО ЗБЛИЖАТИСЯ З РОСІЄЮ

Тепла зустріч, зокрема, свідчить про зміну міжнародної ситуації. Сьогодні Лукашенка і Ющенка об’єднав російський чинник. Росія в цьому відношенні відіграє “об’єднувальну функцію. Росія наочно продемонструвала минулого року свій “газовий кулак” Білорусі. Цього року вона продемонструвала його Україні. Ці дії Росії зближують Лукашенка і Ющенка.

По-друге, після кавказької війни Лукашенко відчув, наскільки небезпечно зближатися з Росією. Отже, він починає шукати контрбаланс російському тискові в особі Заходу. І тут Україна відіграє роль такого посередника з західними країнами. У зовнішньополітичному контексті Лукашенко відчуває потребу в Україні як посередникові й певному “мості” з Заходом і потребу в певній координації політики з Україною щодо Російської Федерації. Лукашенко також хоче диверсифікувати, джерела енергоресурсів, тому звертається до України щодо постачання електроенергії.

Путін буде від цього не в захваті. Але я думаю, що гострої реакції не буде. Хоча Росія буде зважати на цю ситуацію як на певний негативний для себе фактор.

Віктор Небоженко, політолог:

ЛУКАШЕНКО РОЗУМІЄ, ЩО РОСІЯ НА ГРАНІ ЖАХЛИВОЇ КРИЗИ

Лукашенко хоче, щоб Ющенко поділився з ним досвідом спілкування з Заходом. Лукашенко прекрасно розуміє, що Росія зараз на грані жахливої економічної кризи, і вона може потягнути за собою маленьку Білорусь. А при певному повороті Білорусі в бік Заходу, країна може перепливти цю кризу. Бацька хитрий. Під час кризи він хоче орієнтуватися в бік більш стабільного Заходу, а не невідомої Росії. Він хоче дізнатися, як розмовляти з Заходом так, щоб Захід повірив у нього. І Ющенко тут виступить своєрідним учителем. Не буде ж Лукашенко звертатися до Польщі...

У Ющенка своя проблема – що робити з Путіним? Як відомо, Лукашенко є гарним спеціалістом з психології Путіна. Треба ж додуматися, будучи другом Росії, досі не визнати щойно придбані нею території: Осетію і Абхазію.

Для кожного з них – це своєрідний обмін досвідом. Говорити про якісь геополітичні зв’язки важко. Щось більш серйозне, ніж особисті проблеми двох президентів – навряд чи там є.

Я думаю, що Путін нарощуватиме тиск на Україну. Кращого чекати від нього сьогодні не можна. Нас чекають подальші торговельні війни й наступні психологічні конфлікти з боку Росії.

Вадим Карасьов, політолог:

ПРЕЗИДЕНТА ОБМІНЯЛИСЯ ДОСВІДОМ СПІЛКУВАННЯ З ПУТІНИМ І З ЗАХОДОМ

І Білорусь, і Україна – об’єкти роздратування, невдоволення і постійних непублічних атак з боку Росії – це перше, що їх зближує. Лукашенко і Ющенко викликають роздратування в Москви з різних причин. Але і той, і другий – це предмети головної болі Путіна. Лукашенко через свою незговірливу позицію, через свій постійний супротив Москві, – це головна перешкода на шляху реалізації ідеї союзної держави Росії і Білорусі в російському варіанті. Незважаючи на те, що білоруська економіка дуже інтегрована в російську, Лукашенко створив таку систему персональної влади, де дуже складно знайти якусь альтернативу, яка б справді могла скласти йому конкуренцію.

Ющенко дратує Москву через прозахідний курс. Вступ України до НАТО для путінського режиму катастрофічний, оскільки це наближує зону євроатлантичного простору безпосередньо до кордонів Росії. А Москва хотіла б, щоб Україна була буферною державою в нейтральному статусі. Український нейтралітет для Росії – це васалітет.

Є ще таке поняття як президентська солідарність. Усі розуміють, наскільки важка президентська ноша. Хоча Лукашенко сказав – мовляв, чого вам жалітися, у вас 20 млрд. свого газу, – але в нього нема проблем, пов’язаних з фрагментацією політичного поля, з війною еліт, з відсутністю повноважень, необхідних для того, щоб утримати країну в якихось умовах стабільності. У Лукашенка нема свого газу, а в України нема політичної стабільності, що робить наявність газу не вирішальним чинником економічного розвитку.

У них є спільне розуміння того, що економіки України та Білорусі мають сьогодні дуже великі труднощі. Вони на грані дефолту з різних причин, але і українська, і білоруська економіки – дуже постраждали в цій економічній кризі. Цілком різні економіки, але проблем спільні. Наприклад, де шукати додаткові ринки, коли нема попиту? Потрібно інтенсифікувати якусь двосторонню торговельну взаємодію. Приміром, Україні потрібна сільськогосподарська техніка. Вона виробляється в Білорусі. Можна перейти на форми, які не потребують традиційних розрахунків. Треба шукати економічні виходи з цієї кризи.

І Білорусь, і Україна входять у так звану Балто-Чорноморську систему держав – починаючи від країн Балтії і закінчуючи кавказько-каспійським державами: Грузією, Азербайджаном. А Росія намагається взяти газ під свій контроль. Вона не заспокоїться, доки не контролюватиме весь транзит газу і нафти. Частково з Білоруссю в них це вийшло – узяли 50% “Бєлтрансгазу”. З Україною не вийшло. Транзитні інтереси України і Білорусі якраз можуть збігатися. Треба думати, як консолідувати цей транзитний простір, як його зробити частиною газового ринку. Адже європейський газовий ринок більш цивілізований, на відміну від непрозорого газпромівського тиску на газотранспортні системи.

І ще один момент. Хоч Україна сама має проблеми з репутацією в ЄС, особливо після газового конфлікту, проте вона могла б узяти на себе місію лобіювання інтересів Білорусі серед європейської спільноти. Лукашенко розуміє, що потрібно відкриватися Європі. Але робити це так, щоб не підірвати стабільність і свою персональну владу.

Реакція Путіна – буде роздратування, скепсис. Він вважає, що Ющенко – це “кульгава качка”. А з Лукашенком він і сам впорається.

Володимир Фесенко, політолог:

БІЛОРУСЬ ХОЧЕ ДИСТАНЦІЮВАТИСЯ ВІД РОСІЇ

Є певне зближення геоекономічних інтересів України та Білорусі. Не думаю, що є якісь кардинальні зміни з боку Ющенка. Він діє в даному разі прагматично. Знаю, що і в Президента, і в МЗС уже давно розглядали питання про те, як не втрачаючи ідеологічних позицій, декларованих ще Майданом, позицій демократичних цінностей, одночасно координувати наші геоекономічні інтереси з Білоруссю.

Щодо Лукашенка – то це відображення його нової геополітичної лінії, він хоче трохи дистанціюватися від Росії. Останні місяці він постійно надсилає сигнали ЄС про те, що готовий до змін, готовий поступово виходити з ізоляції, налагоджувати відносини з Європою. Гадаю, і Ющенко отримав відповідні сигнали європейської спільноти про те, що він може виступати одним з таких посередників у відносинах Європою з Лукашенком.

Те, що Лукашенко спілкується з Ющенком, може, звичайно, викликати певне незадоволення російської влади, зокрема Путіна. Але тут є нюанс. У Росії дуалістична модель влади: прем’єри більше спілкуються з прем’єрами, президенти – з президентами. І це задовольняє всіх. Ми знаємо, що в Лукашенка відносини з Путіним складаються непросто. Кремль шукатиме якісь чинники впливу на Лукашенка, передусім економічного порядку.

Анна Ященко

Фоторепортаж з “кінцевої зупинки” на шляху Ющенка та Лукашенка до взаєморозуміння дивіться тут

УНІАН в Google News