Черновецький тішитиме бабусь скачками
Черновецький тішитиме бабусь скачками

Черновецький тішитиме бабусь скачками

09:17, 09.02.2009
9 хв.

«Я найефективніша, найбільш віруюча людина… Грайте, Бог вам пробачить…» «Ми не любимо мера, - сказали бабусі. - Одною рукою він дає, другою забирає»… Репортаж з іподрому

«Я найефективніша, найбільш віруюча людина… Грайте, Бог вам пробачить…» «Ми не любимо мера, - сказали бабусі. - Одною рукою він дає, другою забирає»… Репортаж з іподрому

Мер Києва Леонід Черновецький не дає відпочити киянам від своїх ініціатив навіть на вихідні. Учора він із «дівчиною своєї мрії», як він її називає, тобто з дружиною Аліною, відкрив іподром, який багато років простоював.

Відео дня

Відкриття готувалося недовго. Аліна Степанівна сказала, що від вечора середи - і все за її власний рахунок.

Перед початком свята Черновецький заявився до журналістів, як завжди, з «хорошими новинами», які «виклав» у звичній популістській манері:

– Київський іподром був гордістю Києва і України… Я патріот Києва, країни, хочу сказати, що Київ – одне з найголовніших міст не тільки Європи, а й світу. Дуже гарне місто, і я роблю все можливе, аби його прикрасити. Але нині річ не про це. Сьогодні – свято. Ми відновлюємо іподром, але головне, ми вирішимо багато соціальних питань для людей похилого віку, для всіх соціально незахищених киян. Пишаюся тим, що я перший в Україні запропонував реальну програму виходу з кризи. Сьогодні ви тут побачите не менш як 10 тисяч людей. Я всіх попередив, що грають вони виключно для похилих людей, інвалідів. Усі гроші вже сьогодні почнуть надходити на благонадійні програми. Крім того, усі бабусі й дідусі - кияни, які можуть розраховувати на моє палке серце, знають про те, що на днях вони отримають пайки. Я прийняв рішення щомісячно їх видавати.

Кілька днів перед іподромом Черновецький заінтригував усіх тим, що на відкритті їздитиме верхи, але…

– Я й сам хотів показати, що я ще в майже 60 років у силі. Але цілу ніч не спав, хвилювався, бо криза, мораль… Хочу, аби вже сьогодні хороша новина облетіла всіх киян, абсолютно всіх, бо всіх люблю, – що не все безнадійно, ми обов’язково поборемо кризу, і в Києві все буде добре: пенсії, робочі місця, великі соціальні допомоги. Уже в понеділок ви побачите гроші на рахунках пенсіонерів та інших соціально незахищених.

Мер обіцяв, що буде багато депутатів ВР, міністрів і просто відомих людей, проте я не побачила жодного з них.

– Мені важлива повага лише тих людей, які знають, що можуть на мене надіятися як на людину, яка вірить у Бога. Хочу, аби вони знали, що я найефективніша, найбільш віруюча людина, що в мене є совість. Хочу, аби мої онуки, діти, моя дружина Аліночка…

- Я тут, – звідкись вигулькнула дружина. Прикрашена хутряною накидкою та діамантами. Мабуть, щоб справити більший ефект, Аліна Степанівна красувалася в сукні з коротким рукавом. Усі її запитували, чи їй не холодно, бо ж зима все-таки. А вона відповідала: «А ви хіба не знаєте, як може гріти Бог!»

– Підійди, постій зі мною! – запросив чоловік дружину.

Вона стає біля нього, і він затягує давню «пісню» про бездонне почуття до перестарілих, про Бога і про гроші. Ви скажете: «Фу, як цинічно змішувати любов і гроші, гроші і Бога, Бога і свій егоїзм». А я вам скажу, що на словах, це не так цинічно виглядає, як на ділі…

– Хочу, аби не тільки моя сім’я жила добре… У нас усе є, але я живу дуже скромно. Це чиста правда. Сьогодні я встав о шостій годині ранку, помолився. Хоча гра в тоталізатори не богоугодна справа, але нехай... У нас є всі дозволи, гадаю, на небі мене зрозуміють, що це все не для мене і не для моєї слави. Хто читав Біблію, розуміє, про що я кажу. Ну що ще сказати, тільки можна перехреститися. Беріть участь у святі! Грайте, Бог вам пробачить усе, тому що все піде вашим бабусям і дідусям.

Аліна Степанівна теж усе робить «з Богом»:

– Мені теж допомагав Бог, і більше ніхто мені не міг допомогти в цьому заході.

– Чи робили ви ставки? – цікавляться в неї журналісти.

– Це не мої питання. Усе, що ви тут бачите, зроблено моїми руками, ось про це я можу говорити. Кілька днів тому приїжджали деякі журналісти і бачили, що тут було. Я їм сказала: «Уважно огляньте, бо незабаром побачите, що може бог через Аліну Степанівну». Я не робила ставки, тому що віруюча людина, я дуже люблю Бога.

– То чому ви інших закликаєте робити це?

– Я нікого не закликаю. Це питання до мого чоловіка. Слово Боже каже, до речі, читайте його, що кожен повинен відповідати за себе.

Через кілька хвилин чую принизливий крик віруючої Аліни Степанівни, яка зневажливо вичитувала одного з помічників свого чоловіка. Виявляється, той дозволив двом-трьом журналістам подивитися на ложу, де вона сидітиме.

– Ніхто на гору не піде! Це моє розпорядження. Я юрист, я знаю, як усе має бути. Ти будеш покараний. Ти порушив порядок, який я встановила і погодила з Леонідом Михайловичем.

Про нове дихання іподрому від Черновецького реклама нагадувала в усіх ЗМІ: по телебаченню, у газетах, в Інтернеті, навіть розсилалися SMS. Проте обіцяних десяти тисяч Черновецькому не вдалося назбирати. Для перестраховки привели працівників КМДА, комунальних підприємств і навіть медиків.

– Нас сюди примусили прийти, – розповідає чоловік, що відмовився назвати своє ім’я. – Сказали організувати 25-50 чоловік з кожного комунального підприємства. А що було б, якби люди не прийшли? Напевне, я завтра не був би директором. Що тут про нас маленьких говорити, якщо він обід проводить за 100 тисяч доларів!

Зустріла я й кількох бабусь…

– Ми не сподівалися, що тут буде стільки народу, – каже літня жінка, що назвалася Любов Федорівна. – Ми сподівалися поговорити з Черновецьким. Прийшли сказати, що ми вже його не любимо. Це я хотіла йому прямо в очі сказати. Справа в тому, що одною рукою він начебто нам дає, а другою забирає. Він дає нам пайки. Оце почав знову давати, а перед цим давно вже не давав. А ціни як на все підняв!.. Тепер, аби піти навіть на кладовище, і то треба 10 гривень заплатити. Аби ви знали, якщо будуть вибори, жоден з пенсіонерів не піде за нього голосувати. Ми зараз тільки Богу молимося, щоб він пішов.

Присутні на святі страшно лякалися запитання «Де ви працюєте?», казали, що це «великий секрет», а потім на вухо додавали: «У КМДА».

– Сьогодні робочий день – відробляємо за новорічні свята – тож краще бути на іподромі, ніж сидіти на роботі, - довірливо сказав один чоловік.

Проте були й такі, що справді прийшли за власним бажання. По павільйону походжало чимало безпритульних, які весь час крутилися біля накритих столів.

Не знаю, з чого Черновецький хотів зібрати «астрономічну суму», але ставки робилися ріденько і то, на невеликі суми – 100-500 гривень.

Можливо, тому в Черновецького був поганий настрій, він, покурюючи, нервово походжав по павільйону. А можливо, тому що й сам програв…

Коли коні тільки почали змагання, він ще був у азарті, виходив на сцену й закликав усіх витрясати кишені:

– Прошу вас, не жалійте грошей! Господь вам гроші завжди дасть. Грайте, вигравайте, програвайте! Не думайте ні про що! Подивіться, що ще у ваших кишенях залишилося, усе піде! Тоді кожну секунду на рахунках літніх людей ростиме певна сума. Сьогодні я дав обіцянку кожного місяця віддавати 2,5 мільйона доларів на благодійність. Порівняйте цю суму з тою, яку ви хочете сьогодні залишити тут. Це різні речі… Ось одна з моїх улюблених!

На сцену вивели стареньку, беззубу бабцю. Публіка регоче…

– Ой, – важко дихаючи, каже старенька, – я бажаю, аби в нас завжди був такий мер.

– От ви вірите, що гроші ось цих красивих і благородних людей надходитимуть таким моїм улюбленим, як ви?

– Вірю-вірю!

Мер був в ударі…

– Любите ви їх чи не любите? – запитував він у публіки: «Ану, скажіть, любите ви бабусь і дідусів?» Публіка у відповідь реготала.

Врешті Черновецький вийшов на сцену виконувати пісню «Про рушник», але, на щастя, на другому куплеті, його перебила ведуча скачок.

Потім пані Черновецька особисто взялася за приготування «чудо-натюрморту»…

Чудо-натюрморт робився під гаслом: «Усе з Богом, усе для наших бабусь». Це чудо складалося з грошей, коньяку, їдла і корзин з квітами. Гроші, а це є тих сто тисяч, тобто грошовий приз для того, хто виграє «Кубок мера», Аліна Степанівна розклала на великому підносі. Дуже пишно розклала.

Правда, з призом якась загадкова історія вийшла. «Кубок мера» виграв і отримав наїзник №10, а грошовий приз отримав якийсь Юрій Дранюк. Сказали, що він угадав троє перших коней у першому заїзді в тому порядку, у якому вони прийшли.

Пара Черновецьких демонстративно згрібали з підноса гроші в пакетик для Юрка. Потім того семеро охоронців відвели в урядову ложу, де він мав чекати спецескорту.

Насамкінець Черновецький пожалівся, він програв кілька мільйонів гривень.

- Але це нічого, бо від українців безготівковою надійшов мільйон гривень, які не можуть бути передані мені, хоча я й зазнав збитків.

Він пообіцяв, що поки буде мером, на іподромі щонеділі проводитимуться скачки, а потім вони будуть щоденно.

Ксеня Лесів

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся