Чи допоможуть ПР і Єдина Росія знайти один одного українським і російським промисловцям?

У Газпромі зізнаються, що не можуть розмістити в Україні замовлення на 20 танкерів. Якщо переможе Янукович, все буде по-іншому, обіцяє Клюєв...

Схоже, ціна перебування в опозиції стає надто високою для депутатів-промисловців Партії регіонів. Зіпсовані торговими війнами відносини України з Росією відрізають їх від ринків збуту та роблять наддорогими газ і сировину. Не маючи змоги змінити ситуацію через уряд і Президента, власники великих промпідприємств, схоже, взялися зробити це на партійному рівні. Точніше, міжпартійному. Партія регіонів і партія «Єдина Росія» (котру очолює Володимир Путін і яка має найбільшу фракцію в Держдумі РФ) почали консультації про створення міжнародної організації, для координації спільних бізнес-проектів двох країн. З російського боку її відразу запропонували назвати "Промисловий союз", але українці вирішили з «союзом» не поспішати, і зупинилися на стриманішому варіанті - "Координаційна рада промисловців і підприємців України та Росії".

Втім, суті справи це не міняє, адже проблеми у стосунках двох країн очевидні. У зв‘язку із кризою за перші два місяці поточного року у порівнянні з аналогічним періодом минулого український експорт до Росії зменшився більш ніж удвічі, а імпорт з Росії до України скоротився на 60%

Перший етап консультацій Партії регіонів та «Єдиної Росії» з приводу створення Координаційної ради пройшов 15 квітня. На конференції в Києві один із лідерів єдиноросів, перший віце-спікер Держдуми РФ Олег Морозов чемно уникав згадування нюансу, що є головною проблемою для спільних проектів із регіоналами, - вони у Верховній Раді хоч і контролюють найчисленнішу фракцію, але перебувають в опозиції. «Будь-які організаційні форми, що сприятимуть зміцненню нашої взаємодії в спільних заходах з виходу з кризи, вітатимуться, і ми готові їх обговорювати», - заявив О.Морозов.

Така лояльність росіян напевно пояснюється, передусім, політичними міркуваннями з прицілом на майбутні президентські вибори в Україні. Але депутати-промисловці Партії регіонів, схоже, готові використовувати будь-яку можливість, аби отримати шанс відновити втрачені на російському ринку позиції. Адже тільки за перші два місяці 2009 року збитки українських виробників через падіння експорту до Росії перевищили $1 млрд.

Депутат Георгій Скудар, почесний президент і власник Новокраматорського машинобудівного заводу, також зазнає збитків. Постачання до Росії потужних кранів, котрі виробляє підприємство, катастрофічно зменшується.

- Дійшло до того, що сьогодні крани, які працюватимуть на Магнітогорському меткомбінаті, виготовляються в Китаї. Та невже ми з Росією не здатні це робити? - обурюється промисловець, - Адже ми ж поставляли унікальні крани. А нині машинобудування просто лягло.

Георгій Скудар зазначає, що погіршення політичних відносин між Києвом та Москвою спровокувало низку антидемпінгових розслідувань проти українських виробників у Росії. Зокрема, питання про введення додаткових обмежувальних митних зборів нині розглядається урядом РФ щодо машинобудівної продукції. Скудар розраховує через створювану міжпартійну українсько-російську структуру розв`язати цю проблему. Адже уряд РФ майже на 100% складається з представників «Єдиної Росії».

Самі росіяни в переговорах про можливе переорієнтування великих замовлень на українських виробників, тим часом, досить прямо говорять, що це залежить від політичних відносин двох країн. Заступник голови правління РАТ «Газпром» Валерій Голубєв зізнається, що саме політичні чинники заважають його компанії розмістити в Україні замовлення на будівництво 20 танкерів і ще 40 суден допоміжного флоту. До речі, орієнтовна вартість одного танкера становить Eur 40-50 млн., тобто в цілому йдеться про суму понад $1 млрд. Потенційно ці гроші можуть заробити миколаївський завод «Океан» і керченська «Затока». 

- Сьогодні Росії потрібно або будувати принципово нові суднобудівельні підприємства, або ж розмістити ці замовлення в Україні. Це було б правильно, - вважає Валерій Голубєв, -  Час ще є. Але точка неповернення надто близька. Три-чотири роки. Пізніше за цей термін ми маємо ухвалити остаточне рішення, де будуть розміщені ці замовлення. Десятки суден, які можуть бути збудовані в кооперації з Україною, дуже прикро віддавати Японії і Кореї, повірте нам».

Депутат В’ячеслав Богуслаєв, почесний президент і власник запорізького ВАТ «Мотор-Січ», в це охоче вірить. Але зазначає, що останнім часом Україна для Росії зі стратегічного партнера перетворилася на потенційного супротивника, і це миттєво відбилося на його підприємстві. Адже його замовниками є, головним чином, державні російські підприємства, що виробляють літаки й гвинтокрили. За словами В’ячеслава Богуслаєва, багато спільних проектів двох країн в галузі виробництва авіатехніки нині заморожено. Не виключено, що росіяни шукають варіанти відмови від запорізьких авіадвигунів.

- Сьогодні Україна поставлена Росією навіть не в режим очікування, а в режим недопущення. Сьогодні по спільним проектам з підприємствами Санкт-Петербургу, Москви, Уфи, Пермі, Самари наших фахівців навіть не пускають на територію виробництва. Просто побудували кімнати на прохідних без води, без туалету, і ми там проводимо наради і переговори. Які секрети по спільним проектам від нас хочуть приховати?», - говорить В’ячеслав Богуслаєв.

«Мотор-Січ» в 2009 році планує заробити на постачаннях до Росії $250-300 млн. Але В’ячеслав Богуслаєв не виключає, що зростання напруги у відносинах із Москвою зірве ці плани. Спільний проект з виробництва близькомагістрального пасажирського літака Ту-334, на його погляд, сьогодні не реалізується саме з політичних причин.

Втім, збитки через політичні ризики несуть не тільки українські виробники. Російська корпорація «ТВЕЛ» з ентузіазмом підтримала ідею створеної регіоналами та єдиноросами Координаційної ради промисловців та підприємців, бо відчуває серйозні складнощі на нашому ринку. НАЕК «Енергоатом» наполегливо схиляють до майбутнього (з 20011 року) переведення частини українських АЕС з палива російської компанії «ТВЕЛ» на – американське «Westinghouse». Зокрема, на сьогодні на Південно-Українській АЕС триває експеримент із адаптації американських паливних збірок для наших станцій.

В якості поновлення ефективної співпраці, «ТВЕЛ» запропонував українському уряду будівництво в наший країні заводу з виробництва ядерного палива з російськими технологіями.

- Ми готові будувати завод, причому ці пропозиції вже рік лунають. Але сьогодні Україна різними указами  зупиняє цей проект, - говорить президент ВАТ «ТВЕЛ» Юрій Оленін.

На його погляд, українське керівництво це робить виключно з політичних міркувань, оскільки з погляду технології використання американських паливних касет на українських реакторах створює величезні ризики для безпеки АЕС. Як відомо, Чехія і Фінляндія, де також працюють реактори типу ВВЕР, пробували  перейти на паливо «Westinghouse». Проте спроба виявилися невдалою – через постійні збої ухвалено рішення повернутися до російського палива. У Чехії на станції "Темелін" зафіксовані збої 51 з 61 стрижнів управління.

Активно критикують західну орієнтацію нинішньої влади і в керівництві Партії регіонів. Зокрема, заступник глави ПР Андрій Клюєв дав зрозуміти, що в разі приходу Януковича до влади на президентських виборах Росія зможе розраховувати на зміну ситуації. За словами Клюєва, його партія вестиме відносно Росії цілком «іншу політику, орієнтовану на прагматичні економічні інтереси».

До речі, саме Андрій Клюєв опікується створенням Координаційної ради промисловців і підприємців України та Росії.

- Майже всі галузі української та російської економіки мають загальну технологічну основу, - пояснив він. - У нас досить місткі внутрішні ринки і сьогодні особливо важливо зберегти спільний економічний простір, що дозволить нашим країнам протистояти кризі».

Певна річ, повноцінна реалізація цих ідей можлива лише у разі участі Партії регіонів у владі - з опозиції просувати міждержавні проекти явно не просто.

Очевидно, робота Координаційної ради, створюваної регіоналами та єдиноросами, поки буде сконцентрована на регіональному рівні. Про свою готовність підтримати ініціативи нового органу вже заявили губернатори Курської, Брянської і Білгородської областей, що межують із нашою країною, а також глави обласних рад десятка регіонів України. Але відповідь на питання, чи судилося цьому міжпартійному проекту перерости в щось більше, залежатиме від багатьох чинників - і від бажання обох сторін, і від наполегливості промисловців, і від майбутньої конфігурації влади в Україні (оскільки в Росії навряд чи наблизяться зміни), а значить - від найближчих президентських виборів.

Сергій Сироватка, спеціально для УНІАН

УНІАН в Google News