Литвин стає незамінним? Дуже корисним - це точно

Схоже, спікер, досі переконаний у тому, що він все ще потрібен Україні, цього разу, добряче втрапив. І судячи з усього, наступний пленарний тиждень у ВР пройде під знаком його інтриг...

«Перенесення» президентських виборів на січень дуже хочуть в СП, але воно може зіграти на руку і регіоналам. Тимошенко поманять «ширкою» і «кинуть» в останню мить?.. Януковича спробують переконати, що він може одержати майже все, що хотів. Литвин сам може стати «золотим», якщо примудриться, допомагаючи всім, допомогти передусім собі...

Володимир Литвин

Судячи з усього, наступний пленарний тиждень у ВР пройде під знаком інтриг Литвина. По-перше: спікер парламенту ще до травневих свят заявив, що антикризову програму уряду Рада розглядати не буде, тут же заспокоївши Тимошенко, що неприйняття програми відставку Кабміну спричинити не повинне. Правда, він тут змовчав про те, що регіонали не забудуть ще зіпсувати рейтинг прем`єра, спираючись саме на відсутність  антикризової програми. По-друге: Володимир Михайлович «бісики пускає» все тим же Регіонам, мовляв, якщо Юлія Володимирівна не врахує у програмі їх пропозиції, які сам спікер взагалі-то вважає абсолютно нереальними, жодних шансів на проходження програми не буде. Ну, а по-третє: у Литвина (до винесення ухвали КС з питання про дату президентських виборів) ще залишається можливість «пококетувати» з Банковою. Спікер не втомлюється повторювати, що вважає 25 жовтня політично мотивованим терміном, хоча сам же і поставив на голосування законопроект.

Схоже, Володимир Михайлович, досі переконаний в тому, що він все ще потрібен Україні, цього разу, добряче втрапив. І, що має бути вдвічі образливо, потрапив у зовсім неграціозну комбінацію на кшталт «жорна». Та ще і в результаті того, що сидить сьогодні в кріслі, у яке так довго прагнув повернутися. Але якщо на повну котушку задіювати властиву спікерові верткість і здібності до політичного лавірування, з ситуації можна вийти навіть не з «золотою акцією» - одвічною мрією всіх міні-фракцій у ВР, а практично самому стати «золотим».

Власне Литвина просто зачепило «відкатом» від вердикту Конституційного суду  на подання Ющенка - справа про нову коаліцію і її обов`язок/право вносити кандидатуру нового прем`єра. КС викрутився, ухитрившись написати таке рішення, що кожна політична сила сьогодні трактує його на свій смак. З одного боку, в резолютивній частині: «внесення пропозицій відповідно до Конституції України Президентові України щодо кандидатури Прем`єр-міністра України і щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України належить виключно до повноважень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України», тобто є правом, а не обов`язком. Але з іншого - в мотиваційній частині рішення: участь «коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, у формуванні Кабінету Міністрів України, яка здійснюється шляхом реалізації нею...  повноважень щодо внесення відповідно до Конституції України пропозицій Президентові України щодо кандидатури Прем`єр-міністра України» трактується Конституційним судом як єдино можливий спосіб «втілення основної мети створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України». Тобто, все-таки  не право, але основна мета існування?

Фактично Банкова програла цей раунд, оскільки в рішенні КС немає чітких вказівок на те, що невнесення новоствореною коаліцією кандидатури прем`єр-міністра може стати підставою для розпуску Верховної Ради. А раз так, то БЮТ з Партією регіонів можуть продовжити гру в створення широкої коаліції. І, відповідно, Литвин все ще залишається потрібною людиною як особа, здатна впливати на процес проходження законопроектів через парламент.

Строго кажучи, Секретаріат Президента в цьому ключі хвилює всього один передбачуваний законопроект - а саме внесення змін до Конституції, які можуть припускати по-перше: істотний перерозподіл повноважень у владному трикутнику на користь прем`єр-міністра. А по-друге: може бути введена процедура виборів президента в парламенті. Подібні зміни в основному законі автоматом означали б перерозподіл всієї влади в Україні між ПР і БЮТ, практичне введення двопартійної системи, а також консервацію нинішньої політичної еліти з деякими виключеннями. Причому в питанні попадання або прольоту повз владу будь-якого політика останнє слово залишалося б за верхівками все тих же двох політичних мастодонтів, і очевидно, питання вирішувалося б з міркувань відданості «кандидата» лідерам якихось угрупувань у цих двох партіях.

Проте, час для істерики в стилі «все пропало, шеф!» поки що не прийшов. Чималу надію потенційним аутсайдерам дає... «ширка». Вірніше затяжний процес переговорів про її створення.

Очевидно, що ні ПР, ні БЮТ, особливо з урахуванням прийдешніх виборів не гріє думку, що виборець може не зрозуміти і не пробачити «неприродний союз». Мабуть, саме цим і пояснюється чергування періодів оптимістичних оцінок можливості створення широкої коаліції з чорним песимізмом аж до заперечення самого факту ведення переговорів.  Додамо, що в «неприродному союзі» щохвилини існує можливість «кидалова» будь-якої зі сторін, що знову-таки переговори прискорити не може. І тут Володимир Михайлович з його здібностями до підкилимових інтриг може виявитися дуже корисним як для будь-якої з високих договірних сторін, так і для Банкової, кровно зацікавленої у знищенні можливості договору у зародку.

Але гру Литвину може знову зіпсувати Конституційний суд. У нього на розгляді все ще залишається справа про дату президентських виборів. На перший погляд позиції СП тут виглядають соліднішими. Адже і в новій редакції основного закону, яка, нібито не поширюється на Ющенка, вибраного ще за старою Конституцією, і в старій редакції, на яку, ніби-то спиралися нардепи, призначаючи вибори на 25 жовтня, чітко прописано, що президент України одержує свої повноваження «строком на п`ять років». Правда, у прихильників ідеї «раптових» президентських виборів залишається невелика лазівка: вибори Президента проводяться в останню неділю останнього місяця повноважень глави держави.

А у Володимира Михайловича, відповідно, з`являється додатковий шанс. Спікер вже не раз натякав Банковій, мовляв, треба б відкрутити назад явно не юридичну, а політичну постанову про дату президентських виборів. Тим паче, що сам він - за січень, а документ поставив на голосування тільки тому, що не міг піти на порушення процедури.

Залишилося тільки остаточно переконати фракцію регіоналів, що затягування з президентськими виборами грає їм на руку, з кожним днем знижуючи рейтинг Тимошенко. А необхідність для діючого прем`єра звітувати про виконання програми уряду за підсумками року під час президентської кампанії (якщо вибори таки відбудуться в січні), буде більш значущим виграшем, ніж можливі рейтингові втрати Януковича, зацикленого сьогодні на вимогах вжити антикризових заходів, за які ті ж самі регіонали голосувати не збираються. Навіть якщо Юлію Володимирівну раптом «переклинить», і вона врахує всі до єдиної пропозиції ПР.  Це при тому, що між двома політсилами існують і інші суперечності.

І Янукович, і Тимошенко розуміють, що без ще однієї серії змін до Конституції фактичне введення двопартійної системи у владі неможливе. Проте, Віктор Федорович, який бачить себе майбутнім Президентом, за даними українських ЗМІкатегорично не згоден з декоративними функціями глави держави в Конституції Тимошенко-Медведчука. Але якщо це питання ще якось передбачає можливість пошуку компромісу, то убезпечити Юлію Володимирівну від того, що регіонали провалять проект під час другого голосування (а зробити все доведеться з першого разу - цейтнот-с) не може ніхто.

І тут може знову стати в пригоді досвід Володимира Михайловича, який не так давно демонстративно допоміг ПР і побив горщики з БЮТ через слідчу комісію ВР у справі про папери «Інтеру».

Олена Перегуда