Через кризу в Газпромі Росія не має жодної потреби в Північному потоці

Рік тому Газпром був третьою компанією у світі, зараз скотився на 40-е місце... Найбільша проблема – саме Газпром з репутацією ненадійного постачальника, а не газовий транзит...

Рік тому Газпром був третьою компанією у світі, зараз скотився на 40-е місце... Найбільша проблема – саме Газпром з репутацією ненадійного постачальника, а не газовий транзит... Вибухи газу в Росії нікого не дивують...

Газпром перетворюється з великої комерційної надії на хворого велета. Власники Газпрому повинні зустріти виклики антикризових та інституційних реформ.

Рік тому Газпром був третьою за вартістю компанією у світі з капіталізацією ринку більш як у $350 мільярдів. Зараз вона скоротилася на дві третини – приблизно до $120 мільярдів, а Газпром став лише 40-ою за величиною компанією в світі. Це навіть при тому, що він усе ще забезпечує приблизно 20% капіталізації ринку Росії і приблизно 10% її ВВП.

У першому кварталі цього року газовий експорт країни становив 56% від аналогічного торішнього показника, що змушує Газпром безпрецедентно скорочувати виробництво. Протягом перших десяти днів травня воно різко впало – на 34%. Навіть у четвертому кварталі минулого року – коли виробництво, експорт і ціни все ще займали сильні позиції, – прибуток Газпрому впав до $1,4 мільярда. Компанія, як очікують, зазнає цього року багатомільярдних втрат.

Газпром завжди погано управлявся, але проблеми його менеджменту досягли піку, коли в січні він на два тижні перекрив газ для 20 європейських країн. Газпром неодноразово відключав постачання до колишніх радянських республік, а у 2006 році дещо постраждали вісім європейських країн, але цього разу Газпром здобув репутацію ненадійного постачальника. Його європейські клієнти навряд чи повернуться в найближчий час. За нинішньої рецесії, в умовах якої постачання енергії є цілком достатніми, інші варіанти виглядають привабливішими, ніж Газпром.

На жаль, Газпром – державна корпорація з небагатьма комерційними перевагами. Незалежні газові виробники, особливо Novatek, виробляють набагато дешевший газ, і вони здатні продати більші обсяги на внутрішньому ринку на відміну від Газпрому. Зі своєю громіздкою бюрократією Газпром може виробляти газ лише на гігантських родовищах, залишаючи більшість вторинних та третинних родовищ нерозробленими, оскільки він забороняє моторнішим незалежним компаніям це робити.

І при тому Газпром не має відносних переваг у транспортуванні газу. Жодна інша компанія не зазнає так багато вибухів на головних трубопроводах. Крім того, Газпром сумно відомий включенням тіньових посередників, які потім спонукають компанію припиняти постачання газу.

Небагато компаній виставляють ще надмірніші ціни. Коли Газпром будував „Блакитний потік”, Hermitage Capital Management (відомий британський інвестиційний фонд. – Прим. перекладача) показав, що вартість кілометра трубопроводу, яку виставив Газпром, була втричі вища, ніж із турецького боку. Це, здається, стандартні надмірні видатки для Газпрому.

Єдина відносна перевага Газпрому – його контроль над чвертю всесвітніх запасів газу, але ці запаси фактично не належать компанії. Вони – лише ліцензії, надані урядом. Насправді, урядова протекція – її єдина справжня сила.

У своїй чудовій книжці "Путін і Газпром" колишній віце-прем`єр Росії Нємцов і колишній заступник міністра енергетики Володимир Мілов роз`яснюють реальну мету Газпрому: передавати активи від компанії до урядовців.

Поточний спад рельєфно виставляє слабкість Газпрому і пропонує чудову можливість реформувати його. У раціональній ринковій економіці така компанія не існувала б. Міністерство природних ресурсів і довкілля позбавило б її ліцензій, від яких вона відмовилася або ж не використала їх. Незалежні газові виробники швидко довели б конкурентні переваги над Газпромом і перевершили б його у виробництві. Частка газової продукції Газпрому в Росії вже впала до 75% у травні 2009 року з 83% – у травні 2008-го. Система газопроводів має бути відокремлена від виробництва і відкрита на рівних цінових умовах для незалежних виробників.

Аргументи за глибоку реформу газового сектора країни ніколи не були сильнішими. Як довго Кремль готовий терпіти масивні витрати ресурсів Газпромом?

Менеджмент Газпрому – а це, маю сказати, російський уряд – здається, не усвідомлює серйозність кризи. Замість того, щоб принести вибачення своїм європейським клієнтам за скорочення постачань і спробувати повернути їх назад, Газпром проводить агресивну, самогубну політику, яка й надалі відчужує клієнтів.

З різким скороченням експорту газу до Європи Росія не має жодної потреби в додаткових трубопроводах на кшталт „Північного потоку” через Балтійське море до Німеччини вартістю приблизно $15 мільярдів і „Південного потоку” через Чорне море до Італії вартістю до $20 мільярдів. Газпром, який і без того є великим боржником, не може дозволити собі такі дорогі трубопроводи. Крім того, газовий конфлікт у січні демонстрував, що найбільша проблема – це саме Газпром, а не газовий транзит. Існуючі транзитні трубопроводи, які йдуть через Україну і Білорусію, мають цілком достатню запасну місткість і набагато дешевші. Це усуває потребу в альтернативних трубопроводах.

І все одно Кремль намагається прискорити будівництво Північного та Південного потоків. Він також різко розкритикував укладену 23 березня декларацію України та ЄС щодо системи транзиту газу через Україну, яка розв’яже проблеми з транзитом російського газу за рахунок інвестицій у розмірі $3,5 мільярда. Такі протести проти покращення управління – явно не в національних інтересах Росії.

Відтоді, як Газпром був змушений скоротити виробництво, він не має ні потреби, ані коштів для дорогого розвитку своїх нових гігантських родовищ – Штокманівського в Баренцевому морі та Ямальського на самій півночі Сибіру. Але й тепер він продовжує просувати контракти для розробки Штокманівського родовища початковою вартістю $15 мільярдів. Його партнери, французька Total  і норвезька Statoilhydro, мають змусити Газпром розкрити карти.

При поточному перенасиченні газового ринку Газпром більше не потребує середньоазіатського газу, який він законтрактував за цінами, вищими за поточні ринкові ціни. Туркмени не були здивовані, коли трубопровід, який качав їхній газ через Росію, вибухнув на російській території. Врешті-решт, Москва накладала ембарго на весь експорт Туркменії протягом 18 місяців у 1997 та 1998 роках, поки Ашгабат не побудував трубопровід до Ірану.

Для Євросоюзу нова слабкість Газпрому пропонує можливість, "яка буває раз у житті", для оптимізації газової торгівлі з Росією, і акціонери Газпрому мають очевидний інтерес погодитися з європейськими газовими реформами, щоб повернути ринки, які компанія втратила. Ці двоє повинні об`єднатися й реформувати як європейський, так і російський газові сектори. Головним пунктом має бути всеєвропейська газова реформа з розділенням цін на виробництво і транспортування газу.

Тому європейці повинні обговорити недавню пропозицію президента Дмитра Медведєва про нові правові рамки енергетичного співробітництва. Медведєв хоче замінити Енергетичну хартію 1991 року, яку ратифікували  майже всі європейські країни. І Росія, і Європа потребують узгоджених правових рамок для глобальної енергетичної співпраці.

Гостра криза Газпрому пропонує щонайкращу можливість для російської та європейської енергетичної реформи. В умовах поточної рецесії Росія більше не може дозволити собі кричущі витрати менеджменту Газпрому.

Андерс Ослунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки імені Петерсена, співавтор нової книжки „Російський баланс”, The Moscow Times

З англійської переклав Микола Писарчук

УНІАН в Google News