Посол України в Польщі: Наша мрія, аби безвізовий режим запровадити ще до Євро-2012

Гадаю, після перемоги Донецьк зрозумів, що він представляє не тільки Донбас, а й всю Україну… Звісно, Польщі легше готуватися до Євро, бо їй допомагає ЄС… Інтерв`ю

За останні роки Польща та Україна зблизилися  як ніколи. Кажуть, що Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща Олександр Моцик цьому посприяв чи не найбільше. Саме завдяки його ініціативності за останні три роки двостороння торгівля з Польщею виросла з 2,5 млрд. дол. США (за 2005 р.) до 7 млрд. дол. США (за 2008 р.). При цьому, Польща вийшла з п’ятого на третє місце серед торговельно-економічних партнерів України (після Росії і Німеччини). За цей час більше, ніж у 3,5 рази зросли обсяги польських інвестицій в українську економіку і зараз вони становлять близько 700 млн. дол. США.

З паном послом ми зустрілися в посольстві України в Варшаві. А після зустрічі з нами в посла була запланована чергова зустріч із представниками польського бізнесу…

Пане посол, у що саме польські бізнесмени найбільше інвестують у Україні?

По-перше, у банківську систему. Наприклад, банк «ПКО». Це державний польський банк, що дуже міцно стоїть на ногах.

До речі, щодо кризи, то в Польщі вона має найнижчий рівень, ніж загалом по Європі.

Чому так?

Банківська система нормально працювала, не давала кредитів під сумнівні проекти. Й загалом ріст ВВП у Польщі 5-6%. Це один з найвищих показників у Європі.

У Польщі все працює: банкам гроші повертають, кредити банки видають. Звісно, банки не досить охоче видають довгострокові кредити й кредитна ставка зросла, але загалом у Польщі банківська система функціонує нормально.

Тут майже не говорять про кризу.

В Україні наша прем’єр теж намагається менше говорити про кризу…

В Україні трохи складніша ситуація, але якщо постійно повторювати: криза, криза, то легше не стане. Потрібно працювати. Потрібно мати програму виходу з кризи. Влада повинна бути в цьому єдина.

Польщі більш-менш це вдається.

Але повертаючись до інвестицій… Також є такі потужні інвестори як «Барлінек» – виробництво паркету, Cersanit — виробництво кераміки, які разом уже вклали в Україні 200 мільйонів доларів. Головний штаб «Барлінека» знаходиться у Вінниці, а Cersanit - у Житомирській області. У Харкові виготовляє меблі фірма «Новий стиль», а на Закарпатті деталі для інтер’єру салонів автомобілів виробляє фірма «Інтер-Ґроклін».

Загалом польський бізнес на сьогодні інвестував у Україні 700 мільйонів доларів, у нашій країні працює понад 1440 фірм з польським або з українсько-польським капіталом чи плюс капіталом третіх країн.

В основному, бізнесмени задоволені ситуацією в Україні. Звичайно, є й проблеми. Одна з найскладніших проблем – повернення ПДВ, але тут ситуація однакова для всього бізнесу в Україні. Бізнес розуміє, що повністю безхмарним життя не буває.

Але чи ж вони зовсім не зважають на ризики, маю на увазі, політичну ситуацію в Україні?

А де ризиків немає? А яка політична ситуація в Україні?! В Україні відбувається усе в рамках демократії.

Чи хотілося б, аби в нас було менше політичних змагань? Звичайно, хотілося б. Але загалом – це більш-менш нормальна ситуація для демократичної країни, особливо для молодої демократичної країни.

Хочу перейти до теми, однаково близької для України і Польщі, - футбольної. Для початку не відмовлю собі в задоволенні згадати  про перемогу українського «Шахтаря»  в Кубку УЄФА. Як сприйняли цю перемогу в Польщі?

Ой… Більшість поляків уболівали за «Шахтар». Це пояснюється тим, по-перше, що у футбол грала Україна, а симпатії в Польщі до України сьогодні досить сильні. По-друге, Маріуш Левандовскі, який дуже успішно зіграв у цьому поєдинку, є поляком.

Більше того, по всіх каналах показали, як Левандовскі після матчу взяв свого синочка на руки, обв’язавшись польським прапором, отримував нагороду з рук президента УЄФА Мішеля Платіні.

Тож Польща мала підстави гордитися разом з нами.

Перемога, на мій погляд, була блискуча. Я дивися весь матч, але кілька разів доводилося виходити подихати свіжим повітрям, так хвилювався.

Гадаю, є символічним, що виграв донецький клуб. Думаю, після цієї перемоги Донецьк зрозумів, що він представляє не тільки Донбас, а й всю Україну. Що вся Україна від Львова до Луганська, від білоруського кордону до найпівденнішого мису України, вболівала за «Шахтар».

Думаю, що всі громадяни України, незалежно від їхньої національності, відчули, що вони представники великої європейської спортивної країни.

Та й самі турки, на мій погляд, вболівали за Україну.

Мабуть, тому що наших у них відпочиває більше, ніж німців…

Так, наших багато там відпочиває, кілька сотень тисяч щорічно. Нещодавно мав розмову з послом Туреччини в Польщі, то він казав, що за минулий рік українців відпочило близько 400 тисяч.

Як би Ви оцінили загальний стан підготовки Польщі до Євро-2012?

Загальний стан добрий. Те, що УЄФА вже визначило міста: Варшава, Гданськ, Познань, Вроцлав, говорить про те, що Федерація теж задоволена підготовкою.

Звісно, Польщі багато в чому допомагає її членство в ЄС.

Європейський Союз спеціально не видає гроші на підготовку до Євро, але в контексті реалізації загальних інфраструктурних проектів іде підготовка й до Євро. Тобто якщо будується дорога, реконструюється аеропорт чи ще щось за кошти ЄС, то це, звісно, позначається позитивно загалом на ситуації, у тому числі й на ситуації в контексті підготовки до Євро-2012.

Виходить, полякам  набагато легше готуватися…

Виходить, легше. Ну а що зробити?! Якщо б ми були членом ЄС, то й нам було б легше. Тож треба просто працювати над тим, аби ми швидше свої мрії реалізували.

Я не хочу сказати, що в нас будуть якісь труднощі. Будьте певні, що ми гідно підготуємося, бо всі розуміють ціну відповідальності. Тобто, ми повинні всім показати, що Україна набагато краща, ніж те уявлення, яке має про нашу країну пересічний іноземець.

Як сприйняли відмову міста, яким відмовили, – Краків і Хожув?

Мені важко відповідати на це запитання, бо це питання внутрішнє. Ну звісно, що без особливої радості.

Але, мабуть, не так, як у нас, де відразу почали говорити про чиєсь там лобіювання?

Скажу так, наскільки я зрозумів ситуацію, основне слово сказало УЄФА, яке визначало міста-кандидати за об’єктивними критеріями. Так завжди буває, коли щось не складається, - шукають винних.

Не думаю, що національні органи мали якесь право голосу. Треба враховувати той фактор, що Мішель Платіні – людина досить вольова.

Чи плануються якісь прес-тури українських та польських журналістів по наших країнах?

Ідея хороша. Гадаю, ми такі тури організуємо. Кажуть, преса – четверта влада і, мабуть, це так. Вона своїм постійним моніторингом і контролем допомагає. Це, власне, є характеристика демократії…

З якими найчастіше питаннями звертається до Вас Григорій Суркіс?

Це питання стратегічного плану, тобто, аби Україна з Польщею працювали як одна команда. Аби в обох країнах було об’єктивне висвітлення стану підготовки до Євро-2012.

Чи пропонує Польща в рамках Східного партнерства якісь проекти Україні?

СП спрямоване на розвиток країн-сусідів Європейського Союзу, зміцнення у них демократії, ринкової економіки, тобто наближення стандартів у країнах-сусідах до європейських. Для цього виділена певна сума коштів.

Ми дуже вдячні полякам і шведам за таку ініціативу, проте щодо політичного моменту, ми одразу заявили, що не вважаємо СП альтернативою членства в ЄС. І якщо б це було так, то ми б цю ініціативу не прийняли. Сприймаємо СП тільки як додатковий інструмент на зближення з Європою, що допоможе нам підняти наші стандарти.

Перш за все, нас цікавить управління кордонами й візова ситуація загалом, аби були високі стандарти на українсько-польському, українсько-єесівському кордонах. Тобто, аби там була достатня кількість пунктів пропуску, як це було раніше, наприклад, на кордоні Польщі й Німеччини.

Ми зараз уже за крок від того, що організуємо з Польщею спільний контроль.

Хочемо йти по шляху подальшої лібералізації візового режиму з перспективою отримати безвізовий режим. Наша мрія, аби це зробити ще до Євро-2012. У будь-якому випадку ситуація має змінитися, не може завжди бути так, що громадяни ЄС можуть їздити в Україну без віз, а наші громадяни змушені ще й за ті візи платити.

600 мільйонів для всіх шести країн у рамках СП – хіба не замало?

Однозначно, хотілося б більше. Завдання зараз полягає в тому, аби ефективно витратити хоча б ці гроші. А нас цікавить енергетична безпека, проекти з екології, управління кордонами, приведення законодавства України до європейських стандартів.

У Празі було домовлено, що Україна протягом місяця надасть свої пропозиції щодо проектів, які б ми хотіли реалізувати в першочерговому порядку.

Що саме в енергетичній безпеці?

Аби Україна була частиною загальноєвропейської системи енергобезпеки. Конкретно мова йде про проект євроазійського нафтотранспортного коридору, модернізацію ГТС України.

Віктор Ющенко часто відвідує Польщу, набагато частіше, ніж Качинський - Україну…

Я б так не сказав. Ми тут маємо приблизно паритет. Буває, однак, що в один рік один Президент більше приїжджає, в інший – другий. Загалом це приблизно шість, а то й більше візитів на рік разом до України і Польщі.

Чи вважаєте Ви нормальним, що наш Президент часто відвідує свого одного сусіда і не відвідує іншого?

Я як посол України в Польщі дуже радий, що Президент, прем’єр-міністр, міністри часто відвідують Польщу.

Це значить, що в наших двосторонніх відносинах справді є багато роботи. Щоразу є певна кількість питань стратегічного плану, які потім переростають у конкретні проекти, над якими працюють обидві країни.

Багато росіян сприймають зближення Польщі та України мовби спробу ізолювати Росію…

По-перше, ніякої спроби ізолювати Росію не робиться, це неможливо… Це взагалі було б контрпродуктивно як для України, так і для Польщі. Росія – дуже потужний гравець на світовій арені. Україна однозначно хоче мати якнайкращі відносини з Росією і, наскільки я розумію, ми над цим постійно працюємо.

Між Туском і Качинським є теж багато непорозумінь, часом ці непорозуміння доходять аж до смішного, наприклад, Качинський не поїхав на саміт Східного партнерства, бо їхав Туск. Проте, це їм не заважає вибудовувати єдину політику Польщі. А розбіжності наших Президента й прем’єра чомусь заважають…

Покажіть мені будь-яку європейську країну, де все гладко між усіма гілками влади, особливо, коли вони належать до різних політичних сил.

Після інциденту з Юрієм Луценком у Німеччині наше МЗС звинуватили, що недостатньо його захищало. Чи правильно себе повело МЗС, на Вашу думку?

Ніяких деталей про цю ситуацію не знаю, проте скажу в загальному. Міністерство закордонних справ - центральний апарат і закордонні установи – працює таким чином, аби всі громадяни України, незалежно від їх статусу, посад, політичних уподобань, отримували в повному обсязі той захист, який українська держава вимагає від дипломатичної системи. І, повірте мені, у цьому контексті працюють усі.

То Ви хочете сказати, що Луценко не отримав відповідного захисту?

Я хочу сказати, що залізне правило консула – захищати якомога ґрунтовніше права всіх українських громадян. Було б некоректно, якщо б посол України в Польщі почав коментувати ситуацію, яка склалася в іншій країні.

Ви завжди утримуєтеся від політичних оцінок?

(Сміється) Я можу коментувати тільки ті речі, які у моїй компетенції.

Бувало багато різних нестандартних випадків з нашими громадянами в Польщі. Хто б не був цей громадянин, у чому б він не звинувачувався, завдання посла, консула – захистити його права, опираючись на міжнародне право і відповідні двосторонні документи.

Звісно, якщо громадянин учинив злочин, то він повинен відповідати за нього на основі польського законодавства, але дуже важливо, аби всі його процесуальні права при цьому були захищені.

Згідно підписаної угоди між Польщею та Україною в березні 2008 року 1,5 млн. українців могли отримати дозвіл безвізово їздити до Польщі в рамках Малого прикордонного руху. Скільки тепер українців матимуть право отримати такий дозвіл, зважаючи на те, що раніше домовлена 50 км зона була зменшена до 30+?

Ми зараз підходимо до дуже важливого моменту, коли угода набуде чинності. Плануємо, що це відбудеться десь на початку червня. Тобто, ми вже поінформували польську сторону про завершення усіх процедур, необхідних для набуття угодою чинності. Польська сторона зі свого боку їх теж завершує. Згідно з положеннями самої угоди, вона набуде чинності на десятий день після отримання ноти-відповіді від Польської сторони.

Громадяни України матимуть право подавати заявки на отримання відповідних карток на перетин кордону в порядку малого прикордонного руху. Уся процедура видачі цих карток займає близько місяця. Тож маємо надію, що у липні поїздки в рамках МПР стануть реальністю.

Можливістю поїздок з боку України скористається близько мільйона громадян України. Одразу хочу сказати, що ми з Польщею домовилися, що прикордонна смуга, яка мала працювати в контексті малого прикордонного руху, мала бути 50 кілометрів, але, як відомо, ЄС не погодив відповідну формулу, наполігши на варіанті 30+.

Але ми працюємо й над тим, аби розширити зону до 50 кілометрів.

Чи вдалося вже досягти згоди про проведення спільного контролю у пунктах пропуску на кордоні України та Польщі, який би дозволив пришвидшити пропуск автомобілів і людей? Коли і на яких пунктах він буде запроваджений?

Ми дуже близькі до завершення переговорного процесу, він був доволі насиченим і серйозним. Ми погодили зміни до статті п’ятої двосторонньої Угоди про співпрацю під час здійснення контролю усіх товарів і транспортних засобів, які перетинають українсько-польський кордон, від 25 червня 2001 року. Це відкриває можливість найближчим часом запровадити спільний митний і прикордонний контроль.

Хочу підкреслити, що його раніше не було. Зараз ідеться про спільний контроль. Але для цього українська сторона повинна виконати кілька умов, зокрема, ратифікувати конвенцію №108 Ради Європи «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних» від 1981 року з додатковим протоколом від 8-го листопада 2001 року щодо створення органів нагляду в сфері захисту персональних даних. Тобто, ми маємо стати частиною порядку, який існує в Європі.

Україна та Польща найближчим часом планують підписати Дорожню карту співпраці на найближчі роки. Які основні завдання планується реалізувати в рамках цього документу?

Це вже буде друга Дорожня карта. Першу – на 2007-08 роки сторони успішно виконали.

Основними розділами на ці роки – 2009-10 – буде наступне посилення діалогу в різних форматах європейської інтеграції. Тут важливою буде підтримка Польщею України в діалозі з ЄС щодо, зокрема, укладення угоди про Асоціацію, про зону вільної торгівлі.

Співпраця в економічній сфері. Зі вступом України до СОТ торгівля та інвестиції між двома країнами почали зростати швидкими темпами. За минулий рік ми мали рекордний обсяг торгівлі на рівні семи мільярдів доларів, що на 45% більше, ніж попереднього року. Звісно, зараз криза вносить корективи, але вона не вічна. Отож, важливим пріоритетом буде подальший розвиток економічної співпраці.

Дорожня карта також включатиме питання енергетичної безпеки, зокрема, спільної роботи над проектом Євроазійського нафтотранспортного коридору.

Звісно, і спільна робота щодо Євро-2012.

Прикордонна й міжрегіональна співпраця. Співпраця у сфері культури.

Планується, що Дорожню карту підпишуть Президенти України та Польщі.

Як посол може розважатися? Нещодавно Сергій Терьохін, коли я його запитала, чи він грає в казино, сказав, що останній раз грав у 1993 році в Женеві з нашим послом, тоді виграв тисячу доларів…

Отак взяв і здав бідного посла (сміється). А якщо серйозно, то для розваг не зовсім вистачає часу – роботи в посольстві  вистачає на всі сім днів тижня.

Наприклад, я вам розкажу, що я робив останні дні… У п’ятницю в Жешуві відкривав пам’ятну дошку Симону Петлюрі, до 130-річчя з Дня його народження, союзнику Польщі в боротьбі з більшовиками. Ранком – на авто з Варшави до Жешува, у той же день – повернення до Варшави. Разом – це 540 км. У суботу на авто поїхав на український фестиваль «Українська весна в Познані» (від Варшави до Познані – 360 км), у неділю повернувся. Там було дужо багато заходів: співали сучасні рок-гурти, виступали театри, зіграли футбольний матч, присвячений Євро-2012. Разом з Єжи Гофманом та Богданом Ступкою проводили прес-конференцію…

Але якщо приїжджають мої діти, то ми стараємося виїхати десь за Варшаву, наприклад, у Краків, Ґданськ, ходимо на якісь імпрези у Варшаві.

А так, більшість субот та неділь зайняті суто службовими справами.

А де живуть Ваші діти?

Старша дочка закінчує маґістратуру в Києві на факультеті інформаційних технологій Київського національного університету ім. Т.Шевченка. А молодша дочка закінчила фізичний факультет за спеціальністю астрофізика цього ж університету, а зараз вчиться на факультеті космічних технологій в університеті Делфта у Нідерландах. Захотіла стати інженером космічних технологій. У неї з дитинства було бажання будувати космічні кораблі.

Кажуть, що діти дипломатів мають багато переваг… Можливо, й так, але і проблем дуже багато, бо дітям потрібно постійно переїжджати з країни в країну, а потім постає навіть питання знань рідної мови, здобуття освіти в своїй країні. Але мої діти, я пишаюся цим, прекрасно володіють рідною мовою. Перфектно знають англійську і російську, розмовляють також французькою.

Розмовляла Оксана Климончук