Олександр Мороз: Демагог не може керувати урядом, навіть, якщо він носить Луї Віттон

Саме входження у переговорний процес із Тимошенко, котра керує  економікою України, так як вона колись керувала ЄЕСУ, було скандалом, скандалом ці переговори й завершились...

Олександр Мороз, лідер Соцпартії, вважається батьком не лише нашої багатостраждальної Конституції, але й батьком основ парламентаризму. Загальновідомо, що Олександр Мороз відстоює ідею переходу до парламентаризму вже більше десяти років. Сьогодні, коли, хоч і підкилимний, перехід до парламентської моделі мало не став реальністю,  УНІАН вирішило задати екс-спікеру кілька запитань.

«УЯВІТЬ ТИМОШЕНКО І ЯНУКОВИЧА НА ШЛЮБНІЙ ФОТОГРАФІЇ»

Олександре Олександровичу, БЮТ та Регіони, у різний час ваші соратники по опозиції та ваші партнери по коаліції, намагалися створити широку коаліцію та втілити вашу ж мрію – перехід до парламентської республіки. Як Ви оцінювали перспективи такого союзу? Як Вам сподобався їхній проект Конституції?

Олександр Мороз

Мої, як ви назвали, колишні соратники в опозиції, не поділяли моїх поглядів.  Процес змін до Конституції, які вносилися у 2004 році, у тому числі і за моєї ініціативи,  за згодою Ющенка, Симоненка та інших учасників опозиції режиму Кучми, ніяк не влаштовував Юлію Тимошенко. Вона не хотіла вносити ніяких змін, вона хотіла зберегти попередній порядок здійснення влади в Україні. З Януковичем, колишнім партнером по коаліції, ми також не обговорювали цю тему. Оскільки  вважали, що Конституції треба дотримуватися, але, центр влади слід перемістити вниз, де живуть люди, щоб запровадити в Україні підконтрольне  народу правління. Це були вихідні позиції, які б дозволили у 2006 році прийняти зміни до Конституції, і це вже сьогодні дало би відповідний ефект.

Щодо вражень від нібито проекту Конституції... Офіційно ніхто його як проект не представляв, не виключено, що документ вкинули навмисне, як тест на суспільну думку. Якщо це дійсно проект, розроблений спільно двома політичними силами, то там є кілька речей, з якими не можна не погодитися. Маю на увазі, зокрема, переміщення центру влади до низу, ліквідацію районних адміністрацій.  Такий проект давно пройшов експертизу КС. Але двотурові парламентські вибори - це те, що виходить за межі  Конституції. Вибори, їх зміст, не прописуються Основним законом. Два тури парламентських виборів - це одна з найбільш реакційних норм, які можна придумати, це повне руйнування основ демократії.

Що стосується  обрання Президента у парламенті,  то все залежить від функції Президента. Слід визначити повноваження, а потім розглядати процедуру його обрання. Але якщо політикум дійде згоди обирати Президента у парламенті, то  виборець повинен знати, що він обирає парламентарів,  котрі обиратимуть президента. Які б зміни не були запропоновані, неприпустимо, щоб нинішній склад парламенту вдавався до їх реалізації, бо це мало би вигляд звичайної змови. І тому я виступав проти цих змін, оскільки вони були реакційними, деякі - за змістом, деякі - за формою їх впровадження.

Широка коаліція не відбулася, але проблема не зникла.  Що буде після президентських виборів? Знову процес домовляння про парламентську республіку? І тоді є запитання, чи прийняв народ ідею парламентаризму, про яку ми стільки говоримо? Чи буде зберігатися статус-кво із перетягуванням каната?

У народу зберігаються певні стереотипи, сприйняття централізованої влади, яке зараз підсилюється очікуванням “сильної руки”. Люди забувають, чим все закінчується. Тому, чим швидше буде знайдено баланс влад (а завершення політичної реформи здається мені невідворотнім), то тим краще буде для суспільства. Якщо центр влади буде переміщений на місця, і люди побачать наслідки свого  голосування у тому, наскільки поліпшуються території, де вони проживають, наскільки більше порядку у школах, лікарнях, судах, то вони приймуть ідею. Якщо люди зможуть міняти неефективних  висуванців, якщо відчують свою причетність до формування влади, то вони швидше стануть громадянами, а не населенням.  В країнах європейських демократій  люди мають самоповагу (і достойний рівень життя) саме тому, що вони впливають на владу, на її персональний склад та функції. Дайте людям можливість пожити у  парламентській демократії, а потім можна буде аналізувати, чи стали вони її прибічниками чи не стали.

До останнього часу все вирішувалося поза волею виборця, і апофеозом такого відсторонення людей від політичного життя стала би реалізація  “ширки”  з  умовами, які там передбачалися.  При тому хочу зауважити, що створення такої коаліції - цілком реальне та логічне, бо за своїм політичним статусом і БЮТ , і Партія Регіонів, і Наша Україна, і блок Литвина -- це ліберальні сили, які політично оформлюють певні фінансово-промислові групи. Але мета такого об’єднання - спроба змінити Конституцію - реакційна..

Мене нещодавно журналісти запитали, чи природно, що «одруження» Януковича та Тимошенко не відбулося.  Відповів жартома:  вони ж не до пари. Уявіть їх на шлюбній фотографії - це ж діаграма  падіння ВВП за час керівництва  уряду Тимошенко.

«СПРАВА НЕ В МЕДВЕДЧУКУ...»

У 2004 році, працюючи над змінами до Конституції разом із Медведчуком, Ви змогли переконати його не обирати Президента у парламенті. А Тимошенко і Янукович, працюючи з тим самим Медведчуком, не змогли чи не захотіли уникнути цієї норми...  

Медведчук, Мороз

Кожна зі змін можлива і доцільна, якщо вона не  виходить за логіку загальної моделі. І якщо якась деталь  не на місці, то  не набереться потрібна кількість голосів. Я від самого початку був проти обрання Президента у парламенті. Але врешті-решт, якщо йдеться про право  ВР наступних скликань, то можна це обговорювати.

В Україні поки що демократії немає. Люди голосують за гроші, чиновники не караються за фальсифікації. Мільйон сімсот мертвих душ у 2007 році, які нібито голосували, не дали пройти соціалістам. Наш процент підтримки мав би бути таким, як у Нашої України. Це для прикладу. Вважаю, що в Україні  треба розвивати традиції демократії та поважати  волю людей при розгляді таких  питань

Я б все-таки хотіла запитати про роль Віктора Медведчука. Він мав дві великі поразки. Перемога Ющенка та його президентство стали можливими тому, що Медведчук знехтував даними серйозних соціологів про те, наскільки Віктор Федорович був у 2004 році непрохідний, як кандидат. А другий раз - зараз, бо знехтував тим, наскільки люди не готові розлучитися із своїм правом обирати Президента. Як Ви гадаєте, чи дійшло цього разу до отця-теоретика вітчизняної соціал-демократії, що Україна - не Росія, тут слід зважати на думку суспільства?..

Справа не в Медведчуку. А в тім, що, дійсно, не можна нехтувати волею людей. Відомо, що більше 80 відсотків українців виступають за прямі президентські вибори.  Гадаю, думка людей, їхня готовність захищати свої конституційні права і забезпечила поразку двох сторін, які “домовлялися”. І головна поразка у тому, що Юлія Володимирівна думала та думає, що народ - це біомаса. Так вона колись висловилася. Виявилося, що – ні.

Але про участь Медведчука мені особисто розповідали депутати - регіонали, у тому числі спікери фракції...

Зв’язка «Медведчук – вплив Москви» - не більше, ніж спроба демонізувати фігуру. До ідеї широкої коаліції під певні умови дійшла перш за все Юлія Тимошенко. Бо вона побачила, що валиться її конструкція,  і вона захотіла залишитися при владі хоч би прем’єром.  Тут немає ніяких інтересів держави. Ще у 2007 році, коли розпочалася відома колотнеча, я їй через Турчинова пропонував:  йдіть у коаліцію, я поступлюсь посадою спікера, керуйте. Мені  передали: ні, вона хоче бути прем’єр-міністром. І сьогодні Тимошенко тримається за крісло, вона хоче залишитися при  реальній владі, тому їй потрібна тепер посада голови уряду.

«ТИМОШЕНКО ПРИБЕРУТЬ САМІ УКРАЇНЦІ»

Ви бачили у неділю виступи Януковича та Тимошенко? Якщо бачили, хто по-вашому був переконливіший?

Тимошенко, Мороз

Я дивився ці виступи пізно ввечері, коли повернувся з Херсона, де мав зустрічі із виборцями. Моя оцінка? Саме входження у переговорний процес із Тимошенко, котра керує  економікою України, так як вона колись керувала ЄЕСУ, було скандалом, скандалом ці переговори й завершились.   Тимошенко зробила спробу у неділю запропонувати країні нову формулу: «Юля  = Україна». Тобто, той, хто не робить так, як вона вважає, так як вона хоче, той – зрадник Батьківщини. Висока самооцінка. Чи поділяють її люди, -  покажуть вибори.  Думаю, що Тимошенко приберуть самі українці на демократичних виборах – після того, коли переконаються остаточно на своєму гаманці та добробуті, що професійний демагог не повинен керувати урядом європейської держави. Навіть, якщо він носить вбрання від «Луї Віттон», закручує косу й красиво читає написані на суфлері заяви….  Адже її слова - суцільне лицемірство. Я не знаю, як прем’єр може робити рекламу вітчизняному виробництву літаків, обіцяючи грандіозні обсяги?  Це ж неправда! Нас блокує ЄС, щоб ми літаків не робили, з Азії була пропозиція на виготовлення кількох літаків, ми займалися цим у 2006-2007 році. І кілька замовлень є…А вона каже про сотні та сотні... Душа болить, коли чуєш брехню... Але ще раз повторю: люди самі «винесуть» її з КМ, висловивши недовіру на виборах.

Повернусь до теми парламентських виборів. У 2002 році під час існування змішаної виборчої системи ми після виборів рахували, скільки у новобраній Верховній Раді доларових мільйонерів, і як “креативно” вони тратили заощадження на мажоритарних виборчих округах, виборюючи мандат. А у 2006 році, коли “мажоритарку” скасували, ми вже обговорювали, скільки мільйонів депутати заплатили лідеру партії за місце у списку. Деякі аналітики вважають абсолютною помилкою повне скасування мажоритарної системи виборів. Вони стверджують, що пропорціоналку у 1998 році запропонували політики,  які хотіли спростити собі життя, і забезпечити собі багаторазове переобрання без ризику.  Що Ви про це думаєте?

Хотів нагадати, що ідею пропорційних виборів вперше підняв в українському парламенті В’ячеслав Чорновіл. І було це не у 1998 році, а у 1992 році.  Справа не у поганій пропорційній моделі, а у способі її реалізації. Хочу нагадати, що у 2002 році після проведення виборів на змішаній основі,  половина парламенту обиралася на партійній основі за списками, демонструючи демократичні підходи та забезпечення прав виборців хоча би під час голосування. А друга частина мажоритарників обиралася фактично адміністрацією Президента. Наші пропозиції щодо пропорційної системи були спробою  нейтралізації адмінресурсу, який здійснювався Президентом. Тому перехід до пропорційної системи -  це не забаганка тих, хто хотів гарантувати собі легше життя і одноосібно формувати список. До речі, я, хоч і пропонував пропорційну систему,  сам тричі обирався по мажоритарному округу. І міг би ще йти на такі вибори. Думаю, мав би успіх і в такому варіанті. Але хочу нагадати, що у 2002 році я пропонував пропорційну систему із відкритими партійними списками, але жодна політична сила не підтримала пропозицію соціалістів.

Чому?

Бо закон, який ми вносили, передбачав ротацію партійних еліт та зміну персонального складу парламенту.  Не було гарантії, що ті, хто перебував на той час у ВР, знову потраплять у парламент. Бо йшлося про те, що перевагу матимуть ті представники партійного списку, за яких у конкретному окрузі (і за партію яких ) проголосує більше виборців.  Це означало, що зникає пріоритет п’ятірки, зникає пріоритет тих, хто є на чолі партії. Стає депутатом той, кому більше довіряють  виборці. Я пропоную повернутися до нашої концепції. Бо зараз в ВР лежить шість законопроектів щодо виборчої системи, навколо яких крутяться телешоу,  які нічого нового не несуть. А розмови, схоже, означають, що ніхто нічого не збирається змінювати Якщо, наприклад, з боку керівництва парламенту є бажання дійсно прийняти закон, треба зобов’язати комісію протягом двох тижнів внести проект на розгляд парламенту, визначитися щодо основи та прийняти закон. Це все можна зробити, якщо дійсно того хотіти.  І що, до речі, було б вдалою спробою розмежувати владу та бізнес.  Треба йти двома шляхами: відриті списки та завершення конституційної реформи, я маю на увазі передачу влади на місця  під контроль громадян. Коли зменшується централізація влади, зменшується кількість умов для корупції.

Якими є перспективи об’єднання лівих сил в Україні? Чи підтримуєте ви діалог із СДПУ(О)? З КПУ?

Лівий  виборчий блок  конче необхідний Україні. Це зняло би тягар для виборця, коли він йде до урни. Він готовий голосувати  за лівих, не розуміючи різниці між КПУ та СПУ, чи СДПУ(о). Ми, до речі, у минулому скликанні парламенту із КПУ однаково проголосували більше 95 процентів законів. 

Сьогодні перед СПУ стоїть інше завдання – захистити виборця від непрофесійної влади, допомогти людям об’єднатися на захист своїх інтересів. 

Розмовляла Лана Самохвалова