Казначейство хоче стати Азаровим

Державне казначейство огородилося від навколишнього світу парканом недоступності (на те існує спеціальне розпорядження уряду?), ще й вирішило вибити собі вищий інституційний статус...

Державне казначейство огородилося від навколишнього світу парканом недоступності (на те існує спеціальне розпорядження уряду?), ще й вирішило вибити собі вищий інституційний статус...

Легенда чи ні, але, подейкують, сучасна Державна податкова адміністрація має завдячувати своєму статусові «держави в державі» візиту Кучми в Узбекистан у середині 90-х. Податкова служба за Карімовим мала статус міністерства, відомчу міліцію й доповідала безпосередньо президентові, оминаючи Мінфін. Очолювати узбецьку ДПА було значно престижніше, ніж керувати Міністерством фінансів.

Указ Кучми 1996 року про створення ДПА хоча й не надав вітчизняним фіскалам міністерського статусу де-юре, однак де-факто під керівництвом Азарова податкова відразу позиціонувала себе як спецорган – напівмілітаризований, утаємничений, формально підпорядкований Мінфінові, однак пульт управління яким насправді перебував у руках Президента.

Виборча кампанія Ющенка, серед інших нереалізованих обіцянок, експлуатувала й зобов’язання понизити ранг ДПА й Митниці, остаточно підпорядкувавши їх Мінфінові та переформатувавши їх у технічні органи стягнень платежів до бюджету – не більше.

І хоча обіцянку виконано з точністю до навпаки, при всіх негараздах ДПА й Держмиткому один позитив не можна не відзначити – вони стали менш політизованими й рідше використовуються для атак на опонентів.

Насправді, причина цього в тому, що фінансово-промислові групи, котрі контролюються опонентами нинішньої влади, забезпечують левову частку надходжень до бюджету, і невідомо, хто постраждає більше від оголошення війни. На щоденних нарадах з ручного розподілу коштів держбюджету взагалі нічого буде ділити.

Тим часом ми не зчулися, як за спинами ДПА й митниці, зайнятими тим, як у останній день місяця залучити до бюджету 40 відсотків місячного плану, постав силует іншої установи. На відміну від своїх фіскальних родичів, цю установу пов’язують з Мінфіном тісніші узи підпорядкованості. Ідеться про Держказначейство – образно кажучи, такий собі обчислювально-розрахунковий центр бюджетів усіх рівнів.

Кабмінівська постанова часів Єханурова №1231 від 21.12.2005, якою ухвалено чинне на сьогодні Положення про Державне казначейство України, не залишає сумнівів щодо його місцезнаходження в системі урядової вертикалі:

«Державне казначейство України... є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується».

До його обов’язків, серед іншого, входить облік усіх надходжень; надання дозволу розпорядникам бюджетних коштів проводити асигнування, передбачені бюджетом; реєстрація зобов’язань, узятих цими розпорядниками; реалізація міжбюджетних відносин; проведення боргових розрахунків. Іншими словами – оперативне управління публічними фінансовими ресурсами. У розпорядженні Казначейства – кровоносна артерія державної фінансової системи: єдиний казначейський рахунок (ЄКР), такий собі казан, куди скидаються кошти державного, місцевих бюджетів, а віднедавна – і соціальних фондів та навіть деяких держпідприємств. Хоча всі ці кошти розподілено пунктирами окремих субрахунків, при потребі ківш державного екскаватора може зачерпнути звідти все гуртом, не розбираючись, де чиє.

І звичайно, звітність – Казначейство «веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та в строки, визначені бюджетним законодавством». Саме звітність, а точніше – її відсутність – і привернула увагу громадськості (меншою мірою) і експертного середовища (більшою мірою) до цього раніше малопомітного органу, що затишно розташувався на вулиці Бастіонній напроти свого клієнта, якому він щомісяця через вулицю перекидає рятівний круг чергової позики.

Звуть того клієнта Пенсійний фонд України, який ледве не щодня повідомляє, що з виплатою пенсій в Україні немає жодних проблем, однак при цьому мовчить, яка частина цих пенсій фінансується за рахунок позик з ЄКР. Мовчить і Казначейство: починаючи з завершення провального першого кварталу, коли залишок коштів на ЄКР оголився до непристойності, відомство взагалі припинило оприлюднення будь-якої оперативної інформації про виконання бюджету (даруйте, ті прес-релізи, що їх час від часу випускає Казначейство, інформацією назвати складно). Казначейство огородилося від навколишнього світу парканом недоступності (кажуть, на те існує спеціальне розпорядження уряду), ще й вирішило цьому тимчасовому паркану надати статус постійного, вибивши собі вищий інституційний статус. Про це в коментарі УНІАНповідомила голова Державного казначейства України Тетяна Слюз. «У даний час Державне казначейство має статус урядового органу. Але у зв’язку з тим, що функції Держказначейства за останній рік розширилися – ми стали працювати не тільки з бюджетом, а й із суб’єктами господарювання, а також обслуговувати систему електронних платежів Нацбанку, ми пропонуємо підвищити статус Держказначейства до рівня центрального органу», – сказала пані Слюз. За словами голови Держказначейства, на наступному етапі реорганізації цього органу планується розширити його функції. Водночас вона не уточнила, про які додаткові функції та повноваження йдеться. Зазначила лише, що реорганізацію ініціювало саме Державне казначейство.

У часи, коли офіційна інформація про економічну ситуацію в державі та виконання бюджету отримується здебільшого партизанськими методами, а прем’єр стала чи не єдиним джерелом оприлюднення такої інформації (у вигідному їй світлі), спроби потаємно реорганізувати відомство, що відповідає за надання такої інформації – ї забезпечення її достовірності! – можуть свідчити про подвійну гри. На виході ми можемо отримати фортецю, за наглухо зачиненими дверима якої кояться речі, що про них не варто знати стороннім. Як саме і за рахунок чого виконуються бюджети... Які фінансово-промислові групи погоджуються перераховувати кошти до бюджету в останній день місяця – і, головне, на яких умовах... Чи є в країні невиплачена зарплата бюджетникам... Скільки заявок вже на використання коштів із Стабілізаційного Фонду і які з них задовольняються в першу чергу... Яка роль ЄКР у тому, що Нафтогаз «справно» розраховується з Газпромом... І врешті-решт, як саме був використаний кредит МВФ у 1,4 млрд. доларів, що надійшов на ЄКР у середині травня...

Оскільки ознайомлення громадськості з урядовими актами відбувається, як правило, постфактум, просимо вважати це звернення до голови Держказначейства Т.Слюз офіційним запитом щодо надання проекту урядової постанови, яка має на меті внести корективи до вищезгаданої Постанови КМ №1232 від 21.12.2005 стосовно зміни Положення про Держказначейство.

Той факт, що цей проект було знято з розгляду на урядовому засіданні минулого тижня в останню хвилину, ще не означає, що його остаточно поховано.

Урешті-решт, там можуть виявитися й позитивні речі, що роблять Казначейство прозорішим, підзвітнішим, професійнішим. У такому разі, навіщо їх ховати від громадськості й друкувати в урядовій пресі через місяць після їх ухвалення?

Станіслав Голубенко