Ющенко вибирає між узурпацією Януковича та Мороза

Президент Ющенко прихворів, прем’єр Янукович подався на Донеччину, спікер Мороз узагалі невідомо де... Нинішнім реваншем керують другі й треті особи... Про Тарасюка і Луценка Ющенко домовився з Морозом.

День гучних відставок та призначень у Верховній Раді 1 грудня відбувся з певними символічними ознаками. Ні, йдеться не про чергову річницю референдуму про Незалежність. І навіть не про те, що саме в цей момент прем’єр Янукович, щойно з Москви, заявив у Маріуполі про згоду називатися узурпатором, аби не заважали працювати.

Усе це дуже символічно і годиться для передвиборчих гасел опозиції з приводу реваншу антиукраїнських сил. Але не це наразі головне.

Набагато цікавіше те, що чергове втілення “механізмів” нині чинної Конституції відбулося за відсутності головних носіїв повноважень, через розподіл яких і відбувається вся колотнеча.

Президент Ющенко прихворів. Прем’єр Янукович подався з “не політичним” візитом до рідної Донецької області. Спікер Мороз узагалі невідомо де.

Більше того, у парламенті, де антикризова коаліція урочисто демонструє захоплення всієї влади, керує голосуванням зовсім не чільний представник ради цієї коаліції, перший віце-спікер Мартинюк. Та й позицію уряду представляє виконувач обов’язків прем’єра, але не традиційний у таких випадках перший віце-прем’єр, а віце-прем’єр з питань ПЕК Клюєв...

Реваншем керують другі й треті особи в конституційній ієрархії. Тоді як перші особи демонстративно дистанціюються від швидких, незграбних, юридично брудних та політично незрозумілих дій, які, власне, і є узурпацією влади.

Перші особи не хочуть брати відповідальності.

Дякувати Богові, хоч би в Секретаріаті Президента коментує те, що відбулося, не друга-третя, а перша особа цієї установи – сам пан Балога. Але як коментує!

Виявляється, заміна міністра внутрішніх справ Луценка на соціаліста Цушка його повністю задовольняє, як і сам факт збереження квоти на це міністерство за соціалістами. Це при тому, що напередодні сам Президент Ющенко висловлював хоч і не зовсім зрозумілі, але власні сумніви щодо підконтрольності силового міністерства політичній коаліції.

Та далі ще цікавіше: пан Балога не виключає, що Президент, який лише напередодні в інтерв’ю Бі-Бі-Сі демонстрував повну переконаність у продовженні роботи в уряді міністра закордонних справ Тарасюка, таки може подати до ВР іншу кандидатуру.

І при цьому навіть не йдеться, що Тарасюк виконуватиме після відставки свої обов’язки. Ні, він має просто чекати рішення Конституційного суду. Але при цьому подання до КС з приводу законності його звільнення пан Балога доручає здійснити народним депутатам, а не залишає це повноваження за Президентом...

Тобто це означає, що власне у Президента та його СП жодних сумнівів щодо легітимності звільнення одного з “президентських” міністрів немає.

При цьому СП точно має усвідомлювати, що Конституційний суд, навіть отримавши подання від депутатів щодо відставки міністра, розгляне його – з урахуванням довжелезної черги вже раніше поданих питань та відсутності жодного засідання й жодного вердикту з них – хіба що через рік...

Але таке ставлення Секретаріату до пана Тарасюка й до проблеми Міністерства закордонних справ загалом примушує згадати історію указу про директиви для візиту прем’єра Януковича до США, який став “останньою краплею” в долі міністра.

Виходить, що в цій ситуації Тарасюк став лише заручником-виконавцем. А фінал його кар’єри закладався безпосередньо в Секретаріаті Президента, де, між іншим, абсолютно не переймаються аналогічними директивами для візитів Януковича до Росії, оскільки, мовляв, він їздить туди часто і лише з робочими візитами...

Залишається додати про призначення Президентом глави СБУ Дріжчаного, не звільненого з цієї посади, на іншу посаду – заступника секретаря РНБО, – і картина сприяння конституційному нігілізмові з боку Президента стає довершеною. Не дивно, що коаліція в парламенті має це за приклад.

Хоча, судячи з несподіваності створення віртуальної вакансії на посаду глави СБУ та з огляду на розвиток подій в парламенті, можливо, у Секретаріаті спробували розширити “пакет” кадрових торгів? Адже і відставку Дрижчаного, і нове призначення все одно доведеться погоджувати з фракціями ВР.

От лишень якими? З коаліцією, чи з опозицією? І хто голосуватиме за нового ставленика Ющенка на цій посаді? Партія регіонів, КПУ та СПУ чи, може, “Наша Україна”, БЮТ і знову СПУ?

Роль СПУ та особисто спікера Мороза в цих розкладах стає очевидною (це можна було помітити при голосуванні колишньої “помаранчевої” коаліції за закон про Голодомор). За це голосування спікер Мороз отримав від Ющенка подвійну чи навіть потрійну усну подяку й пошану, але, як тепер здається, не тільки.

І було б надто недоречно вважати, що коли Ющенко на другий день по голосуванні за Голодомор запросив до себе спікера, вони тільки про це й говорили. Навпаки, не буде перебільшенням припустити, що всі наступні події мало не випливають з цієї зустрічі.

До речі, одразу ж треба зазначити, що цинічне використання Морозом питання про Голодомор для відновлення контактів з Ющенком має певне продовження. Зокрема, розлюченим комуністам спікер пообіцяв з трибуни ВР, що вони ще зможуть скасувати дратівливі для них проблеми відповідальності за невизнання геноциду через інші закони, які мають з цього приводу ухвалюватись.

І комуністи, що цікаво, швидко заспокоїлись. І навіть не чинили жодного спротиву соціалістам у отриманні тими, як тепер зрозуміло, за згодою Президента, посади міністра внутрішніх справ у “довічне”, себто за квотою, використання.

А щоб “прочавити” цю міліцейську квоту через спротив Партії регіонів, СПУ, у свою чергу, мала солідарно з усією антикризовою коаліцією проголосувати за звільнення Тарасюка. До якого вони ніколи не висловлювали жодних претензій. І, знов же, як тепер зрозуміло з прихильних висловлювань Балоги, ця “операція” була погоджена на Банковій.

Ну а далі маємо перспективу “узгодження” чергового кадрового “пакету”: усе ще збережена дивна вакансія міністра з надзвичайних ситуацій, дуже імовірна відставка міністра оборони Гриценка й відставка-призначення глави СБУ.

Від голосування соціалістів однозначно залежить доля Гриценка – вони можуть завалити його звільнення навіть усупереч затятому ставленню до нього одного зі своїх членів пана Волги. Депутата молодого, якому, схоже, не дають спокою “лаври” колишнього “улюбленця партії” Луценка...

І вже тим більше від СПУ залежить звільнення-призначення голови СБУ. Для цього Морозу досить повернути начебто втрачені контакти з БЮТ. Хоча, здається, багато в чому вони вже повернені, оскільки, скажімо, в питанні про заміну Луценка на Цушка БЮТ зіграв цікаву гру зі своїми “зрадниками”, але врешті – на користь СПУ і на схвалення Балоги.

Тож і в питанні про нового голову СБУ – такому болісному для тимошенківців – за умов попереднього погодження не надто одіозних фігур можливе чергове “об’єднання” голосів колишніх помаранчевих “одномайданників”.

А вже від цього рішення, можливо, у подальшому залежатиме й доля наступного міністра закордонних справ, чию кандидатуру внесе Президент. Зовсім не обов’язково, щоб за президентську кандидатуру міністра голосувала саме антикризова коаліція...

Але для того, аби соціалісти діяли саме в такий спосіб, підважуючи антикризову коаліцію й спонукаючи її до розвалу, а отже, ризикуючи головним своїм надбанням – посадою спікера – через дострокові вибори,  соціалісти мають отримати від Банкової великий “пакет” поступок.

Починаючи від чергового зречення ревізії конституційної реформи й закінчуючи трансформацією зовнішньополітичного курсу.

Бажано – у вигляді голосування “Нашої України” за морозівський варіант Основ зовнішньої та внутрішньої політики. Ну, і ще такі “дрібниці”, як закон про ФДМ з перевагами для пані Семенюк щодо керування всім без винятку держмайном, тощо...

З прицілом на те, аби люди від СПУ врешті саме через керування держмайном отримали максимальний контроль і над державною “трубою”, тобто славетною газотранспортною системою. Якою нині явно не без згоди Ющенка керує пан Бойко, не отримуючи жодних справжніх претензій від Президента за свою енергетичну політику на російському напрямку...

Якщо зовсім коротко – Ющенко та його команда на Банковій мають досить простий вибір між узурпацією влади з боку Януковича та узурпацією впливу з боку Мороза.

При цьому вже давно очевидно, що “рука Москви” в будь-якому разі тиснутиме на Україну, але з допомогою Мороза – менш публічно і менш брутально. Бо в Мороза, окрім наведених, є для Ющенка додаткові “аргументи” у вигляді пана Мельниченка та його нових “плівок”, що, за його ж визнанням, уже не мають жодного сосунку безпосередньо до справи Гонгадзе.

Ну а яким буде вибір Ющенка – побачимо.

Ірина Погорєлова

УНІАН в Google News