Хто й навіщо втягує Україну в черговий «збройовий» скандал?

Британські парламентарі претензій до Киева не мають, хочуть розібратися із своїми посередниками... Але на тлі президентської кампанії в Україні, що вже де-факто почалася...

Вчора Британський парламентський комітет з контролю за експортом озброєнь оприлюднив звіт, у якому стверджується, що британські посередники, можливо, перепродавали зброю, придбану в Україні, до країн, на які поширюється міжнародні ембарго. Про це повідомило британське видання Guardian. Тепер парламент Об’єднаного королівства активно займається розслідуванням цієї справи. УНІАН зі свого боку теж вирішив долучитися до встановлення істини.

Британська версія

Guardian повідомляє, що під час візиту до Києва в травні 2009 року британські парламентарі отримали від заступника міністра закордонних справ України Олександра Горіна документ із подробицями операцій з продажу зброї.

«Документ містив список зареєстрованих британських брокерів, яким Державна служба експортного контролю України видала ліцензії на експорт колекційних найменувань (легка зброя) з радянських запасів зброї. Ми занепокоїлися, побачивши, що серед кінцевих споживачів є країни, на які поширюються обмеження міністерства закордонних справ і міністерства у справах Співдружності націй на експорт стратегічних товарів», - йдеться в звіті британських парламентарів. 

Міністр закордонних справ Британії Девід Мілібенд попросив членів парламентського комітету поки не оприлюднювати деталі наявного в них документу, аби не перешкодити слідству, бо там вказані назви британських фірм-посередників, які, нібито отримали від української Державної служби контролю за експортом ліцензію на експорт легкої зброї із радянських запасів.

“Ми надзвичайно стурбовані, що ані посольство Об’єднаного Королівства у Києві, ані Організація з контролю за експортом й Департамент державних податків і зборів Її Величності не знали про існування цього списку британських брокерів, яким були видані експортні ліцензії Державною службою експортного контролю України, тим паче що цей список українці надали нам абсолютно добровільно”, - зазначають парламентарі.

В той же час в комітеті з контролю за експортом озброєнь британського парламенту запевняють, що ні в чому не звинувачують Україну, а скоріше звертають увагу свого уряду на необхідність кращого контролю за обігом зброї.

Продавці та посередники на ринку зброї

- Всім відомо, що ринок зброї працює за допомогою т.зв. посередників, - розповідає УНІАН директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. - Про них дуже часто не кажуть. Але навіть коли йдеться про продаж зброї міністерством оборони якоїсь країни конкретному замовнику, завжди існує інститут посередників, який втручається в цю справу і з яким ведуться переговори.

За словами експертів, посередники дуже часто змінюються, тому й складно переконатися в їхній “добросовісності”. “Прихід” і “відхід” посередників залежить від доступу тієї чи іншої людини до вископосадовців країн, які оголошують тендер на закупівлю озброєнь. Зазвичай країна-продавець шукає посередника – громадянина країни-покупця, який має доступ до високого керівництва військового відомства. Іноді з’являються фірми-посередники з “невизначеної країни”. Вони можуть бути сумнівними і ризикованими. Але буває й так, що продавці йдуть на ризик, бо такі посередники зазвичай мають розуміння кон’юнктури ринку і доступ до керівників багатьох держав.

- Дуже велика кількість держав потрапляють у пастку до недобросовісних посередників, бо перевірити усіх достатньо важко, - констатує Бадрак.

Але існує своєрідний індикатор “добросовісності”. Щоб уникнути ситуацій, коли нібито легально продана зброя потім “спливає” у зоні конфлікту, де діє ембарго, та повязаних із цим звинувачень у порушенні міжнародних норм, існує поняття сертифікат кінцевого користувача. Будь-яка фірма-посередник: чи-то британська, сінгапурська чи австралійська має надати країні-продавцю документи, які засвідчують подальшу передачу зброї країні, щодо якої не введено жодних ембарго.

Контролерів у нас багато

В Україні експортом озброєнь займається державна компанія Укрспецекспорт. Але до функцій компанії не входить відслідковувати долю вже проданої зброї. Укрспецекспорт  зацікавлений в тому, щоб укласти якомога більше контрактів і якомога краще їх виконати. Це – лише один з гвинтиків системи. А от ліцензії на продаж видає Державна служба експортного контролю України - окремий орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

За словами експертів існує ціла багаторівнева система перевірки потенційних покупців зброї, спрямована на те, щоби не зашкодити іміджу держави і не порушити жодних міжнародних домовленостей. Якщо йдеться про контракти, що укладаються вперше, то все контролюється на державному рівні. До розгляду підключається РНБО і міжвідомча комісія при Президентові України з питань військо-технічного співробітництва та експортного контролю, до складу якої входять представники більш ніж 10 українських відомств: розвідка, контррозвідка і т. д. Рішення комісії подаються Президенту, і вже Гарант своїми указами регулює і здійснює керівництво військово-технічними співробітництвом. Якщо контракт укладається не вперше, Державна служба експортного контролю все одно має проводити певні перевірки. В Укрспецекспорті також існує відділ, який забезпечує контроль і перевірку можливості укладання контрактів. Та незважаючи на таку розгалужену систему контролю, досвід показує, що кримінальним структурам інколи вдається обходити не тільки українську систему, а й системи інших країн.

- Система спецслужб однієї країни іноді не може спрацювати фізично. Тут може йтися лише про роботу багатьох спецслужб і спільні дії багатьох країн, - вважає Бадрак. - Але на ринку озброєнь це дуже проблематично. Країни не надають повну інформацію про свої наміри і про свій збройовий експорт, бо ринок озброєнь – це дуже велика конкуренція. Тому не можна сказати, що питання реекспорту може бути легко врегульовано у світі.

Хоча теоретично спецслужби країни, яка продає зброю, можуть відслідкувати недобросовісних посередників. В Україні Контррозвідувальне управління СБУ, Служба зовнішньої розвідки і  Головне управління військової розвідки Міноборони на всіх етапах підготовки і виконання контрактів намагаються відслідковувати і перевіряти всі механізми. Українські спецслужби неодноразово звітували, що виявляли таких посередників. Їх заносили до чорного списку і з ними більше не вели ніяких переговорів.  

Механізми продажу зброї

Існує своєрідний механізм продажу зброї на світовому ринку. Нова продається переважно за прозорими схемами. 

- Якась країна закуповує танки чи вертольоти. Вона оголошує тендер і висуває свої технічні вимоги до озброєння: потужність двигуна, швидкість тощо, - розповідає  Керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук. - Країни-виробники представляють свої зразки. Зараз виробники навчилися пристосовуватися, вони орієнтуються на технічне замовлення тендеру і потім свої існуючі зразки підганяють під технічні вимоги. Наприклад, в Росії був вертоліт “Чорна акула” Ка-50, потім “Алігатор” Ка-52 , потім - “Erdogan” Ка-50-2 - спеціальний варіант “Чорної акули”, зроблений під турецький тендер. Таке озброєння продається безпосередньо фірмі-замовнику. Там посередників немає.

Посередники існують при перепродажі озброєння, яке було у використанні. 

За словами експертів, в арсеналі України ще багато старої радянської зброї, яка може цікавити країни третього світу, що не потребують високих військових технологій, а готові воювати простими у використанні автоматами, кулеметами і гранатометами виробництва 40-50-х років.

- У нас біля трьох тисяч танків. У бойовому складі збройних сил їх більше 700. Решта - на базах збереження, на консервації. Фактично, це озброєння нам не потрібне, - коментує Тимчук. - Армія скоротилася з мільйонної чисельності більше, ніж в 5 разів, а озброєння залишається. Тож ми можемо його продавати. Хоча зброя і б/в, але для конфліктів низької інтенсивності або для конфліктів, які зараз популярні у країнах третього світу, вона цілком придатна...

Кому вигідний “збройовий” скандал?

Голова правління центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко радить не поспішати з висновками.

- Можна висунути два припущення. По-перше, дуже часто на ринку озброєнь використовують чорний піар як засіб конкурентної боротьби. Ми, зокрема, конкуруємо з російськими виробниками озброєння, - розповідає Фесенко. - Коли раніше траплялися скандали з “Кольчугою” і деякі інші, були певні підстави вважати, що це справа рук російських конкурентів. По-друге, в Росії зараз роздмухують тему постачання зброї Грузії. Оскільки проти Грузії немає санкцій, але так чи інакше треба дискредитувати Україну, то мусять використовувати цю тему для опосередкованої дискредитації України як виробника і постачальника зброї.

З Фесенком погоджується і Тимчук.

- Слід враховувати, що інформаційна війна ведеться з Україною не перший рік, майже спочатку Незалежності, - коментує експерт. - Існує конкуренція на ринку озброєнь. Можливо, це черговий чорний піар, спрямований проти нашого виробника озброєнь і його просування на міжнародному ринку.

В цілому фахівці стверджують: якщо факт продажу зброї британським посередникам мав місце, то це - свідчення або недобросовісності або корисних інтересів наших структур, які займаються продажем зброї.

А Фесенко радить провести власне службове розслідування. І якщо тема явно сфальшована - масштабно заявити не лише в Україні, а й за кордоном, щоб це спростування було поширене і в міжнародних ЗМІ.  

Наша “відповідь Чемберлену”

УНІАН звернувся до Державної служби експортного контролю України, щоб з’ясувати, чи дійсно видавалися ліцензії на продаж зброї британським посередникам. На наш запит ми отримали наступну відповідь.

“Україна суворо дотримується правил, встановлених міжнародними режимами в сфері торгівлі озброєннями, а також внутрішнім законодавством у сфері експортного контролю.

Схема роботи системи експортного контролю як України, так і інших держав-учасниць міжнародних режимів контролю передбачає відповідальність суб’єкта, який здійснює експорт відповідних товарів, щодо заявлених умов доставки до кінцевого споживача. Відповідно до закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів – зареєстрований спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю суб’єкт підприємницької діяльності України. Таким чином дозвільні документи на експорт (імпорт) іноземні суб’єкти від Державної служби експортного контролю України не отримують”. 

Отже, Державна служба експортного контролю України апріорі не може видавати ліцензії іноземним фірмам і “відхрещується” від “збройового” скандалу у Британії. Залишилося дочекатися результатів розслідування британського парламенту...

Але будь там як, на тлі президентської кампанії, що де-факто вже почалася в Україні, бажаючі повернути ситуацію за принципом “ложечку-от ми знайшли, а осад все одно залишився...” безсумнівно знайдуться.

Анна Ященко

УНІАН в Google News