Борги ростуть – бо вона працює?

Куди ж пішли десятки мільярдів гривень, залучені урядом Тимошенко?.. Нарощування державного боргу, які «нам необхідно збільшувати», – цинічна політика...

Куди ж пішли десятки мільярдів гривень, залучені урядом Тимошенко?.. Нарощування державного боргу, які «нам необхідно збільшувати», – цинічна політика...

Юлія Тимошенко

Так, лише днів десять минуло після категоричної заяви прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко про те, що неправдивим є твердження, згідно з яким перерахування в держбюджет прибутку НБУ є емісією. У пані Тимошенко гроші, які Нацбанк зараховує на рахунки уряду, не будуть емісією. І хоч трісни.

І ось знову Юлія Володимирівна порадувала громадян України новим економічним відкриттям.

Виявляється, “нам не просто можна, нам необхідно збільшувати борги”, – наголосила вона. Поки що їй не вдалось разом з Партією регіонів поділити «по-чесному» нацбанківські 10 мільярдів гривень, тому є бажання ще десь позичити гроші, щоб їх точно так само «чесно» розподілити, наприклад, між будівельниками, що пов’язані з БЮТ, або земельною мафією – при роздачі земельних актів. Куди ще гроші пристроїти, пані Тимошенко завжди знайде, аби в борг дали.

УСПІХИ БОРОТЬБИ З КРИЗОЮ?

І нічого, що вся країна з жахом змушена спостерігати за відверто непрофесійністю економічної політики уряду та неадекватністю заяв прем’єр-міністра. Це лише з вуст наших урядовців можна почути про успіхи в боротьбі з економічною кризою, тоді як в реальності економічна ситуація в країні продовжує погіршуватися. Зменшуються доходи юридичних та фізичних осіб, зростає кількість реально збиткових підприємств, уже некерованими темпами підвищуються обсяги простроченої заборгованості підприємств як перед банками, так і одне перед одним. В таких умовах банки відмовляються кредитувати підприємства, які дедалі більше потерпають від браку оборотних коштів.

Унаслідок відверто непрофесійної та популістської політики карколомними темпами зростає дефіцит державного бюджету, внутрішній та зовнішній державній борг. Так, за період з жовтня 2008 по серпень 2009 року обсяг облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), випущених урядом, зріс із 8 мільярдів до майже 70 мільярдів гривень. За період з листопада 2008-го по серпень 2009 року обсяги ОВДП, що знаходяться в портфелі Національного банку, зросли більше як у тисячу сто разів – з 30 млн. грн. до 33 мільярдів 872 млн. Тобто йдеться про пряму емісію Національного банку, який друкує гроші для закриття дірок державного бюджету. А це, у свою чергу, неминуче веде до зростання цін та процентних ставок за кредитами, знецінення гривні щодо іноземних валют, падіння доходів мільйонів українських громадян.

І КУДИ Ж ПІШЛИ ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ ?

Цікаво, а куди ж пішли ті десятки мільярдів гривень, залучені всередині країни та за її межами кошти урядом Тимошенко?

Може, хтось чув про реалізацію урядом інноваційних проектів? А може, комусь довелось побачити інформацію про фінансування проектів з енергозбереження? Ні, усі набрані запозичення спрямовані виключно на поточне проїдання та закриття фінансових дірок НАК “Нафтогаз”, що виникли внаслідок укладання в січні поточного року під прямим тиском пані Тимошенко вкрай збиткових та кабальних газових угод.

ХТО ДАЄ УРЯДУ В БОРГ?

Єдиними кредиторами, які ще готові давати українському уряду в борг, є Національний банк та міжнародні фінансові організації. Кожний бажаючий може зайти на сайт НБУ й побачити, що на відкритому ринку уряду вдається залучати гривневі кошти лише на короткий строк і під захмарні 25–28% річних, що характеризує фінансовий статус позичальника як банкрута.

При цьому навіть за таких відсотків уряду вдається залучати на кожному аукціоні в кращому випадку по декілька десятків мільйонів гривень. Ще слід зауважити, що рівень процентних ставок, за якими залучає кошти уряд є найкращим для українських позичальників. Вважається, що в будь-якій країні уряд є найбільш платоспроможним та надійним позичальником. Тобто підприємства за такої бюджетної та економічної політики уряду можуть отримати кредит не менше як під 30% річних. І якщо це так, то можна уявляти собі фінансовий стан підприємств, які не можуть залучити кредити не на таких убивчих умовах.

У такій ситуації заяви прем’єр-міністра про бажаність та необхідність нарощення зовнішніх позик вражають своєю неадекватністю. Посилання на приклади низки розвинутих країн, що мають обсяг державного боргу на рівні 70–100% від річного ВВП, є вкрай демагогічними та непрофесійними.

ЯКИЙ РОЗМІР ДЕРЖАВНОГО БОРГУ Є ПРИЙНЯТНИМ

Давайте розберемось, які ж фактори визначають те, наскільки рівень державного боргу країни є прийнятним.

У якій валюті борг

Отже почати потрібно з того, що значення має не тільки обсяг державного боргу, а й те, у національній чи іноземній валюті номіновано ці фінансові зобов’язання. Майже в усіх випадках у розвинутих країнах боргові зобов’язання виражені в національних валютах позичальників. Тобто уряди країн-позичальників залучають кошти в національній валюті своє країни: США – у доларах, Японії – у єнах, Великої Британії – в англійських фунтах стерлінгів, країн Євросоюзу – у євро. Таким чином, уряди цих країн не зіштовхуються з курсовим ризиком. Більш того, якщо вже ситуація припікає, то завжди є свій центральний банк, який може вдатися до рефінансування якоїсь частини цього боргу.

З українськими ж державними запозиченнями ситуація зовсім інша. Нерезидентам зараз належать ОВДП на загальну суму «аж» 508 млн. грн. Відчуйте, як то кажуть, різницю.

У нас уряду готові давати в борг фактично лише міжнародні фінансові інституції в іноземній валюті або власний Нацбанк, який закриває зростаючі дірки бюджету. Але в цьому випадку не потрібно питати, а чого це в нас курс гривні до іноземних валют падає. Просто уряд має припинити використовувати друкарський верстат Нацбанку як власний бездонний гаманець.

Хто вони, ті кредитори

Також важливим є те, хто головні кредитори – внутрішні чи зовнішні. У більшості розвинутих країн головними кредиторами є внутрішні приватні інвестори, тобто переважна частина доходів залишається в цих країнах. Натомість головними кредиторами України є іноземні фінансові інституції.

Наскільки великі щорічні витрати

Ще одним важливим чинником є те, наскільки значними є щорічні витрати державного бюджету на обслуговування державного боргу.

Практично в усіх розвинутих країнах державні боргові зобов’язання мають довгостроковий характер (у США, скажімо, аж до тридцяти років) і процентні ставки за цими борговими зобов’язаннями коливаються в межах від двох до чотирьох відсотків річних, тобто навантаження на державний бюджет не є значним. Більш того, якщо взяти, як приклад США, то в цьому фінансовому році навіть за суттєвого зростання державного боргу в результаті зниження процентних ставок витрати уряду на обслуговування основної суми боргу та відсотків були меншими, ніж торік.

Питання, чи падатимуть в українського уряду витрати на обслуговуванні основного державного боргу та процентів за ним, я вважав би риторичним. Особливо якщо згадати оті ОВДП під 28% річних.

На що витрачаємо залучені кошти

І останнє. Усі роки незалежності залучені урядами в борг кошти спрямовуються не на підвищення ефективності української економіки, а на поточне проїдання, популістську роздачу різних соціальних пільг та банально розкрадаються. І діяльність цього уряду – найяскравіше тому підтвердження.

Прикладів безліч, але наведу лише один. Так, уряд у цьому році вже збільшив статутний фонд Нафтогазу на 18 млрд. грн., внісши замість живих грошей ОВДП. Зрозуміло, що всі ці ОВДП вже протягом цього року перекочують у портфель НБУ, і Нафтогаз отримує гривню. Але враховуючи збитковий характер діяльності газового монополіста, зрозуміло, що вже протягом цього й у кращому разі частково наступного року він ці гроші потратить на покриття збитків від «унікальних» газових угод та популізму пані Тимошенко, яка дуже не хоче підвищувати ціни на газ для населення напередодні президентських виборів. Інша справа, більшість громадян країни не усвідомлює, що заплатять вони за це насправді за потрійним тарифом, бо ті борги уряду Тимошенко доведеться покривати не особисто Юлії Володимирівні, а з власної кишені всім громадянам країни багато років поспіль.

Прямий і гарантований державний борг України, який зараз становить майже 270 мільярдів гривень, або близько 35 мільярдів у доларовому еквіваленті, – це ще не кінець наполегливої праці дами, яка працює. Вона, як би ми їй не заважали, забезпечить, аби це борг став значно більшим, а клани, наближені до уряду, ще більше розбагатіли. Мільйони ж пересічних громадян натомість будуть змушені ще багато років із власної кишені покривати наслідки того, як вона працює.

Отже, нарощування обсягів державного боргу, які «нам не просто можна, нам необхідно збільшувати», – це цинічна політика вкрай непрофесійного та аморального уряду, який діє за принципом «після президентських виборів - хоч потоп».

Борис Кушнірук