Боротьбу з вірусом перебрав на себе Нацбанк?

Походження 500 млн. грн., про виділення яких відрапортував уряд 30 жовтня, оповите таємницею... Чому не виділяються кошти зі Стабілізаційного фонду... Де візьметься ще 1 млрд.?..

Походження 500 млн. грн., про виділення яких відрапортував уряд 30 жовтня, оповите таємницею... Чому не виділяються кошти зі Стабілізаційного фонду... Де візьметься ще 1 млрд.?..

Українцям притаманно відкладати щось на «чорний день». З лихом легше боротися, коли йому є що протиставити. Минулорічного липня Україна, яка вперто не хотіла помічати на видноколі кризові хмарини, не мала особливих проблем змобілізувати додатковий ресурс на ліквідацію наслідків повені на Західній Україні.

Так, і тоді це теж була Західна Україна.

Бюджет купався в грошах, і парламентарі, не напружуючись, винайшли 31 липня 2008 року додаткових 2,3 млрд. гривень, збільшивши, передусім, ПДВ на імпорт.

Мости, поспіхом зведені за ті екстремальні кошти, розпалися, дороги покрилися тріщинами й вибоями, а чимало осель так і залишилися недобудованими. Однак то вже тема іншої розмови, яка, втім, не втратить актуальності й цього разу, адже для когось лихо знову бряжчатиме дзвінкою монетою.

Коли ж країна знову опинилася на межі випробувань (принаймні в цьому нас намагається переконати влада, яка згодом запише собі в актив їх подолання), ситуація з державною скарбницею вже діаметрально протилежна.

Себто вона порожня. Ще треба перерахуватиГазпромові 4 мільярди гривень за спожитий та закачаний у жовтні газ, а по державних засіках уже котиться луна. Не кажучи вже про листопадові зарплати й пенсії, а про таку «дрібничку», як повернення 800 млн. гривень застави за участь у лихо-а-не-конкурсі з приватизації Одеського припортового годі й згадувати.

А тут ще пандемія. Із урахуванням сьогоднішніх змін до бюджету на боротьбу з грипом виділено1 млрд. 550 млн. гривень. 50 млн. гривень – ще навесні; 500 млн. – минулої п’ятниці (30 жовтня, коли, власне, і розпочалася паніка та інформаційна навала), і ось ще 1 мільярд гривень – 3 листопада.

Тендер на освоєння перших 50 млн. гривень, виділених квітневою постановою уряду щодо придбання тест-систем на визначення «свинячого грипу», виграла компанія, що не є їх виробником.

Природа 500 млн. гривень, про виділення яких відрапортував уряд 30 жовтня, теж оповита таємницею. У банківських колах говорять про те, що насправді це не «живі» кошти з казначейського рахунку, як це мало б бути, а позика НБУ одному з державних банків під заставу казначейських облігацій. Утім, в постанові №1147 від 30 жовтня цього не прочитаєш.

Швидше за все, це погано замаскована емісія НБУ.

Сьогоднішнє рішення Верховної Ради – з тієї ж безгрошової опери. Оскільки поточних податкових надходжень – катма, і їх заледве вистачатиме в листопаді на зарплати й пенсії, то іншого виходу, аніж просити гроші в Нацбанку, не залишається. Тим паче що за таких обставин НБУ не відмовить.

Тож бюджетна оборудка не обтяжена хитромудрими схемами – 1 мільярд гривень з тих міфічних 9,8 млрд., які НБУ мав би перерахувати на милі серцю нардепів об’єкти Євро-2012 і які він затято відмовлявся «малювати» з причин відсутності таких прибутків, таки має бути переказаний у загальний фонд держбюджету – і до резервного фонду.

Це знову гроші, надруковані (точніше, створені) Нацбанком. Пандемія чи ні, епідемія чи штучно роздмухана паніка, однак фактом залишається те, що Україна опинилася віч-на-віч з вірусом-катаклізмом без гривні за пазухою. По світу не пообираєшся, гуманітарки трохи дадуть, однак це не розв’яже проблеми. Треба друкувати гроші й спустошувати резерви, адже за «Таміфлю» доводиться розплачуватися валютою.

Пандемічний закон від 3 листопада остаточно розвіює кілька міфів українського бюджету, передусім – віртуальність Стабілізаційного фонду. Якби СФ був таким міцним утворенням, про який невтомно розповідає уряд, то що заважало б негайно виділити з нього кошти на боротьбу з грипом? Адже жодного засідання уряду не минає, аби не ухвалювалися все нові й нові постанови про буцімто виділення коштів із цього резервуару місткістю в 19 млрд. грн.? І на ремонт вулиці Олімпійської у Броварах, і на зв’язки з закордонними українцями, і навіть на проведення «розрахунків за телевізійне технологічне обладнання» (постанова №1139 від 21.10.09).

Першопричина – чому не виділяються кошти зі Стабілізаційного фонду на «фінансування невідкладних заходів, спрямованих на запобігання поширенню інфекційних захворювань серед населення», – у тому, що він давно вже порожній. Більшість постанов про виділення коштів, ухвалених восени, коли брак бюджетних ресурсів почав даватися взнаки, – навіть не боргові розписки, а просто обіцянки.

Обіцянками ліквідацію збудника не профінансуєш, як і не задовольниш борговими розписками платіжні вимоги фармацевтичних компаній та постачальників медичного обладнання. Тим паче що вони обізнані щодо кредитних рейтингів України.

На боротьбу з вірусом потрібні реальні кошти. Не звертатися ж до МВФ за антипандемічним кредитом. Хоча хто знає…

Тож поки уряд на селекторних нарадах приміряє на себе білий халат рятівника, сподіваючись на лавровий вінок переможця, боротьбу з вірусом насправді перебрав на себе Нацбанк – її фінансування.

От уже, без перебільшення, – кредитор останньої надії.

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News