Філатов: Лазаренко просить депортувати його куди завгодно, тільки не в Україну

18 листопада відбудеться суд, який визначить його долю... Половина найбагатших громадян України прокинулися б у холодному поту, якби він повернувся. Наші політики довічно пристебнуті до нього...

18 листопада у США відбудеться суд, який визначить його долю... Половина найбагатших громадян України прокинулися б у холодному поту, якби він повернувся... Наші політики довічно пристебнуті до нього...

18 листопада у США відбудеться суд, який визначить подальшу долю найвідомішого українського в`язня – Павла Лазаренка. У зв`язку з цим низка ЗМІ в Україні повідомили, що Павло Іванович відразу ж після цього повернеться до України. За їх словами, він найняв нечувано дорогого адвоката і не сумнівається у сприятливому для себе вердикті суду. Чи дійсно Лазаренко може вже невдовзі повернутися у країну?

Пропонуємо вашій увазі продовження інтерв`ю УНІАН юриста і журналіста Бориса Філатова, який уже кілька років пильно вивчає життя і діяльність Лазаренка. Першу частину інтерв`ю читайте тут.

Найчастіше Ви говорите про адвокатів, колишніх охоронців як про людей, найбільш наближених до Лазаренка. Це всі, хто з ним залишився? Впливові соратники з посадами розбіглися?

Так, багато з них уже далеко від Павла Івановича. Скажімо, особистий водій Лазаренка, Леонід Гадяцький, якого той зробив народним депутатом від «Громади», після арешту шефа, як колобок, покотився від нього так далеко, що став у Верховній Раді чемпіоном з перебігань, змінивши за кілька років декілька фракцій.

Але це помилка думати, що Лазаренко всіх втратив.

У тому самому Дніпропетровську його люди, а значить, і він сам, міцно тримаються при владі. Брат – Іван Лазаренко – заступник голови облради. Син – Олександр Лазаренко – депутат міськради. Сам Павло Іванович, як уже говорилося, провів фракцію в облраду і, відбуваючи термін (напевно, унікальний випадок у світовій політиці!), продовжує її очолювати. Олег Стеблянко, на якого, до речі, Павло Іванович оформив частину підвідомчих бізнесів, входить до цієї самої фракції у міськраді.

На що здатні люди Лазаренка в тому самому Дніпропетровську, яскраво нагадує один з недавніх гучних скандалів. Серед білого дня його люди заблокували керівників одного з районів міста у власних кабінетах, в одному ж із кабінетів, опломбувавши його, узялися перереєструвати власність на потрібних людей. Коли втрутилася преса, той самий депутат Стеблянко розібрався з нею в стилі депутата Калашникова.

Це так, штришок до сьогоднішнього дня. Можна собі уявити, якби ще й Павло Іванович повернувся.

Разом з тим, «закриття» усіх питань у кримінальних справах – це, так би мовити, лише один напрямок «роботи» Павла Івановича з американського «далека».

Є й інші?

Погодьтеся, Павлові Івановичу слід потурбуватися і про матеріальну сторону свого існування. Причому існування комфортного, до чого він давно звик. Тому Павлові Івановичу щодня доводиться займатися збереженням і посиленням своєї бізнес-імперії.

НА ЧОМУ ТРИМАЄТЬСЯ БІЗНЕС-ІМПЕРІЯ ЛАЗАРЕНКА

...Зрозуміло, це вже не імперія тих часів, коли ПІ спочатку «кермував» Дніпропетровщиною, а потім як прем`єр практично й усією країною. Але ті, хто думає, що Павло Іванович перетворився на дрібного торговця і володіє двома-трьома кіосками з шаурмою, глибоко помиляються.

Під його контролем – десятки об`єктів нерухомості, підприємства, фірми, земля. В одному Дніпропетровську, на одному центральному проспектs  – Карла Маркса – можна показати пальцем на найфешенебельніші будівлі і не помилитися, що вони, як кажуть у місті – «Пашині». «Пашині» тут готелі, гастрономи, офісні будівлі і навіть храм, який католики ось уже декілька років відсуджують у підставних зіц-голів, які представляють того самого «Пашу». За межами ж вулиці Карла Маркса у різних містах і селах його підприємства і фірми випускають мінеральну воду, торгують сільгосппродукцією, займаються кредитами, видають газети і багато іншого.

Офісне приміщення (Дніпропетровськ, центр міста)

Готель “Україна”, п`ять зірок (Дніпропетровськ, центр міста)

За костел на проспекті Карла Маркса структури Лазаренка судяться з католицькою громадою

Магазини на центральному проспекті Дніпропетровська – Карла Маркса

Певна річ, сам ЛПІ не значиться у прямих власниках цих фірм, у справі фігурують численні «офшорки», елтедешки на родичів, водіїв, охоронців, знайомих. Але в підсумку, зрозуміло, ниточки ведуть до тієї самої жіночої в`язниці, до нього. Відповідно, до нього електронною поштою регулярно надходить звітність у вигляді «інформації щодо оренди» (є цілий масив таких файлів в електронному листуванні). У ній навпроти кожного об`єкту, зданого в оренду, проставлені суми в гривнях і підтверджено, чи одержано вказану суму. І Павло Іванович як дбайливий господар сидить, звіряє цифри, контролює.

Те саме – і у відносинах з людьми. Для ЛПІ тут немає дрібниць, людей треба берегти, але розсудливо, без зайвих понтів. «У Троф-ко Л.С. день народження. Прошу привітати (букет квітів)», – пише Павло Іванович. Або – в іншому посланні: «Шановний Костю! Прошу тебе купити подарунок і вручити його від мого імені доньці ЄВ (в межах 1 тис. грн.). Що-небудь для дому, для родини». Одне слово – Хазяїн.

Якщо слідувати Вашій думці, виникає ще одне питання. За часів своєї могутності в Україні Павло Іванович, як відомо, одержував свою частку в кожному бізнесі, який йому сподобався. Чи вдалося зберегти йому все це багатство? З ким йому доводиться воювати за нього? І чи багато хто зрадіє, у зв`язку з цим, його поверненню?

Треба дивитися правді в очі, небагато.

ДЛЯ КОГО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЛАЗАРЕНКО В УКРАЇНІ

...В Україні просто не розуміють, чим це обернеться, і найфатальнішим чином недооцінюють Лазаренка. Реально він небезпечний досить багатьом людям, чий вплив сьогодні в країні є величезним. Можу вас запевнити, це майже половина тих, хто входить у першу десятку найбагатших громадян України. У бізнесі кожного з них у той момент, коли його «взяли», частка Лазаренка складала від 15 до 30 відсотків. І тепер, якщо судити “по поняттям” (а багато відносин тоді було оформлено саме так, і, на жаль, у країні не зовсім відішли від цього принципу й сьогодні), частку треба буде віддавати. Отже ці люди сьогодні просто легковажно недооцінюють наслідки можливого повернення Павла Івановича.

А це страшна людина. Якби свого часу він став Президентом, Білорусь з Лукашенком здалася би нам оплотом демократії. Отже якби Лазаренко повернувся, багато хто в Україні прокинувся би наступного ж ранку в холодному поту.

Але сьогодні, так би мовити, бренд «Лазаренко» більше використовується не як бізнес-загроза, а як політична страшилка. У кожній виборчій кампанії ним лякають екс-соратників і екс-соратниць.

Про бізнес-загрози я вже сказав, і, повторюся, легковажно було б їх недооцінити у разі повернення Лазаренка. Аналогічно – в політиці. Я би навіть сказав так: Лазаренко – це тепер вічна проблема для багатьох наших політиків.

Причому реально Лазаренко небезпечний для них не стільки в короткостроковій перспективі, тобто на цих виборах, скільки в довгостроковій. Багато хто з них вірить, що варто, наприклад, виграти президентські вибори, і проблема Лазаренка «розсмокчеться». Не «розсмокчеться»...

Скажімо, якісь ЗМІ розтиражували сміливу версію про те, що ось журналіста Бориса Філатова якась олігархічна група відряджала в Штати, щоб актуалізувати справу Лазаренка. Так би мовити, розіграти «карту Лазаренка» проти Тимошенко на користь, певна річ, іншого кандидата. Маячня. Не можна приїхати у Штати, пояснити, мовляв, у нас тут такі політичні розклади, ми Тимошенко шантажуватимемо, тому дайте нам Лазаренка на тиждень, а потім повернемо. Це в Україні будь-які фокуси можливі, з американськими законами вони не проходять.

Але в перспективі тінь Павла Івановича довго нависатиме як дамоклів меч над нашими політиками. Або, якщо хочете, він завжди буде для них тим скелетом у шафі, який може з`явитися у найбільш невідповідний момент і зіпсувати найрайдужніші плани. При цьому, що особливо неприємно, шафа знаходиться на чужій території. У Росії, де в кримінальних справах є багато цікавих епізодів, які стосуються українських політиків і де ситуація контролюється відомо ким. Відповідно, захочуть – заховають справи подалі, знадобиться – дістануть. У США, навпаки, проблема в тому, що ситуація не контрольована ніким – ні Обамою, ні тамтешніми суддями-прокурорами. А значить, наші політики довічно пристебнуті до ЛПІ.

Є й іще одне «але» для повернення Лазаренка до України. Велике «але».

ЛАЗАРЕНКО ВИНЕН НАВІТЬ ПУЕРТОРИКАНЦЯМ

...Проблема в тому, що йому ще треба буде «закрити питання» щодо Америки і, так би мовити, прилеглих територій.

Які саме питання?

Цікаві...

На мільйони доларів, вкрадені, як встановив суд, Павлом Лазаренком, претендує, м`яко кажучи, не одна людина, не одна фірма і навіть не одна держава. Лазаренко винен мільйони доларів тепер уже канадському громадянинові Петру Кириченку (колишній співучасник, якого, як встановив суд, Лазаренко «розвів» на ті самі мільйони). Винен якійсь массачусетській фірмі, яка заявляє, що представляє інтереси України. Винен навіть якимось пуерториканським громадянам, що вклали суми від тисячі до десятків тисяч доларів у заснований Лазаренком і раптово збанкрутілий EvroFed Bank. Словом, щоб благополучно відбути на рідну Україну, Лазаренку є що «закривати» в Америці.

При цьому, зазначте, ми навіть трохи забігли вперед. Для успішного «камбеку» Павла Івановича в Україну суд має винести той самий сприятливий для нього вердикт. Тобто підтвердити, що сидіти йому не більше дев`яти років і зарахувати йому перебування під домашнім арештом у цей термін. Але я дуже сумніваюся в такому рішенні суду. Більш того, цілком реально, що американський суд не тільки не «скостить» термін Лазаренку, а додасть.

На підставі чого?

На підставі того, що, перебуваючи в американській в`язниці і зображаючи з себе грішника, який розкаявся, він цинічно обдурює американський суд.

Лазаренко стверджує, що він нічим не займається у в`язниці. При цьому через того самого Юрія Любліна видає розпорядження своєму братові Іван-Іваничу Лазаренку, своїй тещі Тамарі Дмитрівні Циковій, своїй дружині Оксані Циковій. Він також має цілу низку компаній, зареєстрованих у США, які декларують, що у них немає майна. Але при цьому, у них є майно на території України, вони за це майно не лише судяться, але й у тому числі витягують з нього доходи, які у США, певна річ, також не декларують.

Візьмемо, наприклад, компанію Dugsbery Incorporated, зареєстровану в Каліфорнії в 1994 році. В американських базах даних її статус визначений як suspended, тобто «діяльність припинено» (це сталося після того, як Павло Іванович потрапив під пильну увагу американської Феміди). Окей, вдає Павло Іванович, suspended то suspended. Але насправді компанія усі ці роки виявляється дуже навіть не suspended. В активах в Україні значаться такі «жирні» об`єкти, як Building at Karl Marx 55 і Building at Karl Marx 91, тобто будівлі на тому самому престижному проспекті Карла Маркса. І впродовж чималого часу Dugsbery Inc вела досить таки активну діяльність, пов`язану з ними, – брала участь у корпоративних конфліктах, реєструвала-перереєстровувала, судилася і таке інше.

Якось не дуже все це схоже на дії законопокірного громадянина.

Не дуже «стикується» і з тим фактом, що, виторговуючи собі в суді перебування під домашнім арештом під вражаючу суму застави в 86 мільйонів доларів, Павло Іванович запевняє американський суд у тому, що йому і його родині (синові Олександру, донькам Катерині та Лесі) в банках, розкиданих по всьому світу (Литва, Антігуа, Швейцарія) належать суми, що значно перевищують ці «скромні» 86 мільйонів. В Україні ж, як відомо, таких сум він ніколи не декларував, запевняючи всіх і вся, що був скромним, чесним чиновником. 

Можна пригадати і компанію «Дніпронафта», чийого директора Брагінського недавно вбили і яка згадується у вироку апеляційного суду як об`єкт рекету з боку Лазаренка. Прямого зв`язку між цим убивством і рекетом немає, але американське правосуддя тим і відрізняється від українського, що може досліджувати й інші, непрямі зв`язки, і вийти на певні висновки. За моєю інформацією, федерального прокурора також, наприклад, дуже зацікавила автобіографія Лазаренка, яку він власноручно подавав на виборах до Дніпропетровської облради.

При чому тут наші вибори і наша облрада? Балотуючись у депутати, Лазаренко пише, що живе в Києві, на вулиці Десятинній, не судимий, не притягувався до відповідальності. А в цей час він, як відомо, сидить у в`язниці в Каліфорнії. У нас в Україні це, зрозуміло, так, дрібні витівки. У Штатах – інша справа, тут ПІ рішуче прорахувався, недооцінивши ці «дрібниці».

Також у США на судовому процесі він декларує, що заробив 300 мільйонів доларів, займаючись бізнесом. В Україні ж подає у виборчу комісію декларацію, стверджуючи, що має дохід 24 тисячі гривень. За нашими мірками, знову дрібниця. За американськими – вельми серйозно.

Чому це цікавить американську Феміду і не цікавить нашу Генеральну прокуратуру? Чому цих «дрібниць» не помічають у територіальній виборчій комісії? Що, там не знають, де реально перебуває Павло Іванович – в Києві, на Десятинній, чи в американському Дубліні, у жіночій в`язниці? Не знаю, як відповісти.

Американці ж, упевнений, крізь пальці не дивитимуться на «поведінку» Павла Івановича під час відбування терміну. Адже одержуючи згоду суду на перебування під домашнім арештом, Павло Іванович підписав доволі суворий документ, що регламентує умови його перебування під цим арештом. За цими умовами, його життя було суворо обмежене, розписано все, починаючи від «апартаментів з одно- або двоспальним ліжком в Сан-Франциско», права займатися «вправами на задньому дворі з 16-00 до 17-00» і закінчуючи суворо обмеженим колом осіб, які мають право приносити йому їжу і ще суворішим колом тих, кому він має право телефонувати (так званий Telephone list). Якщо проглянути цей Telephone list, в ньому можна виявити близьких родичів, перекладачів, добрий десяток адвокатів, але, із зрозумілих причин, не можна виявити тих, через кого він намагався «закривати питання» в Україні у кримінальних справах, «виходив» на депутатів і «домовлявся» з прокуратурою. Не сумніваюся, дасть оцінку цьому.

А чому не можна було позбавити Лазаренка депутатства на підставі тих самих аргументів у наших судах?

А ви спробуйте. Я пробував. Як журналіст, як виборець я вже три роки намагаюся відсудити у Лазаренка депутатство в адміністративних судах, і три роки це все тягнеться безуспішно. Я доводжу суду: людина дев`ять років знаходиться за межами України, сидить у в`язниці, як він може бути представником в органах влади? Хіба не маячня, при таких «розкладах» керувати фракцією в облраді? А мені кожного разу кажуть: даруйте, до побачення, ваші права не порушено. Не порушено? Виграю по другому колу суд, мені другий суд відміняють. Вищий адміністративний суд відміняє, відправляє на новий розгляд, по другому колу обласний суд знову відміняє. Дійшла справа до Вищого адмінсуду, і знову відклали.

Підводячи підсумок, все-таки, на Вашу думку, чи повернеться Лазаренко найближчим часом до України? Чи просто лякає?

Павло Лазаренко

Більш того, буквально вчора його захист подав до суду цікавий документ. У ньому йде мова про те, що Лазаренко домовлявся зі звинуваченням, що в обмін на визнання провини йому скоротять термін тюремного ув`язнення. Знаєте, що завадило? Позиція Держдепу США. Справа в тому, що у разі виходу Лазаренка на свободу, його зобов`язані депортувати зі Штатів у триденний термін. І він прохав відправити його у третю країну. У ТРЕТЮ! Але ніяк не в Україну. Тобто, Павло Іванович блефує, шантажує наших політиків і своїх прихильників з-за грат за океаном, а вони вірять йому. Сам же при цьому, як ми бачимо, зовсім не горить бажанням повертатися на рідну землю.

Адже він, як вже йшлося, чудово знає, що в Україні його чекають далеко не з хлібом-сіллю, а зі звинуваченнями у вбивствах та інших злочинах. Наприклад, днями міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що якщо Павло Іванович ступить на українську землю, на нього тут таки вдягнуть наручники. Підставдля цього, стверджує Луценко, достатньо. Виходить, є надія, що влада, правоохоронні органи прокинуться і зможуть не тільки адекватно оцінювати ситуацію, але й діяти. А, значить, «подвиги» Павла Івановича будуть гідно оцінені не тільки в далекій Америці, але і в рідній Україні.

Розмовляв Олександр Харченко

Першу частину інтерв`ю дивіться тут 

УНІАН в Google News