Ціна дострокових парламентських виборів – дострокові президентські

Ціна дострокових парламентських виборів – дострокові президентські

За німців у Києві було більше українського, ніж у діях київської влади... Моя найбільша помилка та, що я не переконав Президента розпустити парламент... Приємно, що Ющенку з Путіним є про що поговорити – про ювілей Гоголя... Інтерв`ю

Директор Інституту політики, народний депутат, заступник керівника парламентської фракції БЮТ Микола Томенко відповів на запитання УНІАН.

Я ПОДАРУВАВ ЛУЦЕНКУ МАКАРОВА, БО ПІСТОЛЕТ ВІДІГРАВ У ЙОГО КАР’ЄРІ ВАЖЛИВУ РОЛЬ

Миколо Володимировичу, прокоментуйте, будь ласка, оцю «дорожню карту» з виконання Універсалу національної єдності, новий круглий стіл, про які говорили Президент, спікер та голова уряду після їхньої нещодавньої  зустрічі...

Насамперед порадив би Президентові та його команді знайти інше визначення своїх ініціатив, оскільки, на мою думку, американська «дорожня карта» з урегулювання арабо-ізраїльського конфлікту не може бути універсальною формулою для розв’язання всіх проблем в Україні.

Якщо говорити по суті, то будь-яка спроба порозумітися й забезпечити спільне виконання системою державної влади своїх зобов’язань є позитивом. Інша справа, що проблема взаємин Президента, прем’єра та Голови Верховної Ради полягає в тому, що вони будуються здебільшого на особистісній основі. А мають базуватися на єдиній, чітко вибудуваній системі інституцій влади, де всі знають свої повноваження та відповідальність за них. Систему влади треба будувати шляхом прийняття законів про опозицію, про Кабінет міністрів (інтерв’ю взято до подолання вето Президента на закон про Кабінет міністрів. – Ред.), про місцеве самоврядування тощо, а не універсалами чи деклараціями про співпрацю. Тому для мене більш важливо, аби в Україні остаточно була вибудувана модель відповідальної системи влади за допомогою законодавчо закріплених стримувань і противаг, аніж щоб раз на три місяці Президент, прем’єр і спікер між собою домовлялися і «знімали конфліктність».      

Нещодавно Вас нібито бачили чи то в товаристві, чи то в штабі Юрія Луценка...

Я радію, якщо в Юрія Луценка є штаб. Бо я думав, що в нього штаба немає. Останній раз ми спілкувалися з ним на його дні народження (14 грудня. – Авт.). Я його підтримував морально та політично: подарував йому оригінальний подарунок – модель пістолета Макарова... Я вважав, що пістолет відіграв важливу роль у його політичний кар’єрі. Але мій пістолет – російського виробництва, і я побажав, щоб він із цим камуфляжним виробом зустрічав українських політичних вигнанців, які з Росії можуть повернутися в Україну.

Зараз ми спілкуємося з Луценком щодо того, як не допустити тотального розчарування українського суспільства в демократичних цінностях. І наші розмови не стосуються нових чи дуже нових політичних проектів.

Мені зараз важко сказати, на якій стадії перебуває його політичний проект. Але після того, як він презентує свою програму та десять визначних людей свого руху, я зможу належним чином оцінити, чи може такий проект бути успішним (Луценко обіцяв невдовзі назвати імена політиків, котрі ввійдуть у його рух Народної самооборони. – Авт.). Знаю, що дуже багато людей з “Нашої України”, включно з Президентом, хотіли б, аби Юрій Луценко увійшов зі своєю «самообороною» в оновлений блок “Нашої України”, і був першим у списку.

Я провів з колегами серйозне дослідження. Частина була зроблена для публікації, частина – для роздумів. Та частина, що для роздумів, свідчить про те, що сьогодні в середовищі “Нашої України” можливе серйозне підвищення рейтингу тільки за умови входження до неї Юрія Луценка, – оскільки більшість представників НУ нездатні додати їй бодай десятої частки відсотка, бо всі вони асоціюються з минулою, непростою історією “Нашої України”, яка зупинила свій рейтинг на шести-семи відсотках.

2007 РІК – ЦЕ “ЧАС Ч” У СТВОРЕННІ РИНКУ ЗЕМЛІ

Ваша політична сила активно виступила проти мораторію на продаж землі, мотивуючи це необхідністю запустити регулювальні механізму ринку землі. Але чи не вийде так, що через рік, коли мораторій буде знято, уже все буде скуплено?

В українській історії завжди наступає «час Ч», коли всі розуміють, що певну проблему необхідно розв’язувати. Я абсолютно переконаний, що 2007 рік є «часом Ч» задля вирішення земельного питання, бо якщо його не вирішувати, то це може закінчитися дуже погано для держави і кожного громадянина зокрема. Сьогодні в деяких селах використовують сокиру як інструмент вирішення земельного питання…

Змінився ринок швидких грошей. Раніше люди, яких ми називаємо великими й малими олігархами, заробляли здебільшого за допомогою бюджетних коштів, тендерів, зв’язків із владою. Сьогодні вони розуміють, що там можна заробити пристойні, але не надвеликі гроші. Прагнення отримати надвеликі гроші зберігається в цій олігархічній структурі, і сьогодні ці люди та їхні юристи дійшли до розуміння того, що з точки зору заробітку найбільший український наркотик – це земля. І вони почали шукати механізми купівлі землі в умовах, коли її продаж заборонено.

Які є схеми? Для того, щоб узяти землю, вам потрібні юристи, трохи грошей, нормальний контакт із сільською та обласною радою або ж з районною чи обласною адміністрацією. Наприклад: ви знаходите сільську раду, яка погоджується приймати рішення про зміну меж свого села за рахунок сільськогосподарських земель начебто через збільшення населення. До речі, є цікава статистика: у деяких селах Київської області відбувається демографічний сплеск, бо села швидко змінюють свої межі у зв’язку з “підвищенням народжуваності”. Обласна рада може дати дозвіл на зміну меж села до 50 гектарів. Ви як голова сільради берете ці 50 гектарів і пояснюєте чиновникам облради, що вам це потрібно для забудови. Експерти кажуть, що для цього слід заплатити в обласну раду від 200 до 500 тисяч доларів (залежно від площі землі). Таким чином обласна рада приймає потрібне рішення, а потім сільська рада ухвалює, що забудовником буде певна фірма. А згодом можна взяти газету про нерухомість і прочитати оголошення, що біля села такого-то будується котеджне містечко. Ціна метра – відповідна. Експерти кажуть, що на “сотці” такі достойники заробляють від сотень до тисяч разів – залежно від успішності операції…

Мене як вихідця з села цікавить також історія із земельними сертифікатами. З майновими сертифікатами, як відомо, селян обманули. Зараз черга обману – за земельними. Представники осіб, котрі хочуть купити землю, їздять по селах та переконують селян, що слід вийти з колективного господарства і створювати фермерське господарство. А з фермерського господарства легко перевести земельний масив із земель сільськогосподарського в землі несільськогосподарського призначення. Юристи команд таких осіб зараз їздять і шукають, як у районах, що межують з обласними центрами, виводити паї єдиним масивом. Селяни продають земельні сертифікати за символічну ціну.

Тому наш підхід полягає в тому, щоб навести лад зі статусністю паю. Є різні шляхи зробити його вагомим інститутом власності для селянина. Але для цього потрібна політична воля парламенту якомога швидше прийняти відповідні законодавчі акти. Тому сьогодні наша фракція закликає селян не продавати свої земельні сертифікати, поки вітчизняний ринок землі не буде врегульовано. А в парламенту є рік для такого законодавчого врегулювання.

Мене Арсеній Яценюк (заступник голови Секретаріату Президенту. – Ред.) здивував, коли казав, що є тисячі законів щодо обігу ринку землі. Але наскільки ці закони врегульовують конфліктну ситуацію?

Вони не врегульовують жодної конфліктної ситуації, інакше б такого безладу на ринку землі не було. Ми створили спеціальну експертну групу, яка напрацьовує матеріали з цього питання, і проти нас у наших опонентів є лише один аргумент: закони щодо обігу та регулювання ринку не будуть проголосовані парламентською більшістю.

Але ми повинні знайти механізм – як законно продавати землю.

Я також за те, щоб наша фракція ініціювала переобрання голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Михайла Гладія, який очолив комітет за нашою квотою, а потім перейшов до “антикризової” коаліції. Нам потрібно думати над створенням демократичного аграрного парламентського лобі, знаходити тих людей, які б захищали інтереси селян та фермерів, а не посередників, котрі на них наживаються.

Нагадаю, що за часів держави Скоропадського цукор та земля були в основі створення двох головних банків країни. Бо іншої цінності в держави немає. Я переконаний, що проголосувавши за подолання президентського вето на мораторій продажу землі, ми зробили правильно. Нагадаю при цьому, що тричі фракція “Регіонів” не голосувала, закон не проходив. Голосували тільки ми. Більше того: ми домовилися в “антикризовій” коаліції із соціалістами, щоб заборонити зміну цільового призначення землі.

«Наша Україна» закидає нам те, що ми голосували разом з «антикризовиками». Так що, нам треба було взагалі про ринок землі забути й залишити цей цинічний розпродаж надалі? Ми зараз переконуємо депутатів з різних фракцій та експертів поза парламентом, щоб усе-таки оголосити 2007 рік роком формування цивілізованого демократичного ринку землі в Україні.

У ПЕРШІ МІСЯЦІ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ В КИЄВІ БУЛО БІЛЬШЕ УКРАЇНСЬКОГО, НІЖ У ДІЯХ КИЇВСЬКОЇ ВЛАДИ

Давайте трохи поговоримо про землю в місті. А саме – у Києві...

Наша фракція розписала, як слід проводити земельні аукціони, але законопроект завжди ставлять у хвості порядку денного, тож до нього черга не доходить...

Примітно, що в Києві найкраще проходить відведення землі для шкіл та дитячих садків. Міська рада закріплює за школою шматок землі, яка передається на баланс райадміністрації. А потім до директора школи приходять і кажуть: у тебе є зайва територія, і тобі ця земля не потрібна. Рішенням районної ради ця земля відчужується, але вже без рішення міськради.

Так відчужуються паркові зони, спортивні майданчики. А потім там відбувається будівництво. Така схема вже перекочовує в регіони. Команда київської влади показала, як можна, поділившись із більшістю міських рад, заробляти на землі достатньо великі кошти. Бажано було б проаналізувати міські бюджети обласних центрів – які там заплановано доходи від продажу землі. Я гіпотетично можу сказати, що в більшості не передбачено жодного реального аукціону.

Відомо, що Ви звернулися до Генпрокуратури про те, що центральні книжкові магазини в Києві виселяють з їхніх приміщень? Ця історія має якесь продовження?

У мене як у народного депутата немає іншого інструмента, як звертати увагу прокуратури на те, що в нас українські книгарні зникають. І часом вони зникають разом із директорами книгарень.

Ви маєте на увазі раптову смерть директора “Сяйва” Марини Довгої?

Її шантажували, був жорсткий тиск. До речі, такий самий тиск відбувається зараз із книгарнею “Знання”. Я зустрічався з колективом книгарні. Були відповідні рішення суду, але деякі впливові депутати Київради кажуть, що суди – це умовність, і вони все одно заберуть магазин. Для мене зараз надзвичайно важливо в умовах, коли все українське зникає з міської ради та міської адміністрації, не допустити, щоб зникли українські книгарні. Навіть у перші місяці німецької окупації в Києві було більше українського, ніж у багатьох діях нинішньої команди київської влади. Для мене знищення українських книжкових магазинів – це надзвичайно важливий симптом, і різниці немає, яка фракція це робить.

ЦІНА ДОСТРОКОВИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ – ДОСТРОКОВІ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ  

У політиків прийнято якісь підсумкові дати відзначати своїми статтями. На другу річницю Майдану, на Новий рік усі політики в чомусь потрохи каялися. Крім вас і лідери вашої команди... Скажіть, БЮТ бере на себе  частину відповідальності за розчарування в суспільстві? 

Мені слово «каяття» не дуже подобається. У нас є два ідеологи християнізації України: Віктор Янукович та Віктор Ющенко. Віктор Янукович почав свій виступ на Різдво як священик, як людина, що переймається християнськими цінностями. Я критично ставлюся до релігійних формулювань у політиці, бо вважаю, що політики повинні визнавати або не визнавати помилки, а не каятися. І гадаю, що я перший, хто визнав достатньо багато помилок, які наша команда і я, зокрема, допустили.

Найбільшою помилкою я вважаю те, що погодився працювати в уряді (віце-прем’єр-міністром з гуманітарної політики. – Авт.). Очевидно, що при тому підході Президента, коли уряд повинен був працювати, а він та команда на Банковій – приймати всі рішення, робота не могла бути безконфліктною. Я вважаю, що це спільна помилка нашої команди. А те, що багато відомих політиків перейшли у виконавчу владу й залишили територію парламенту, було нашою найбільшою помилкою. Ще одна помилка – це те, що я не переконав Президента йти на дострокові парламентські вибори відразу після президентських. Новий президент із високим ступенем легітимності й наша команда, яка мала велику довіру, могли б це зробити. І це був би єдиний конфлікт за останні кілька років.

Чи пробуде нинішній парламент весь свій термін? Яким буде рішення Конституційного Суду щодо прийнятих змін у Конституцію?

Думаю, що парламент не пробуде весь свій термін повноважень, але найближчим часом, весною чи взагалі у 2007 році, виборів, скоріше за все, не буде. Більше того, на мою думку, дострокові вибори парламенту можливі разом з достроковими виборами Президента. Коли приймалося єдине в історії сучасної України рішення про дострокові парламентські вибори, то це сталося тому, що Президент Леонід Кравчук погодився на дострокові президентські вибори в 1994 році. Тому я абсолютно переконаний, що ціна дострокових парламентських виборів – це дострокові президентські.

Щодо рішення Конституційного Суду... Я вважаю, що радикальне рішення на користь тієї чи іншої сторони є нереальним. Скажімо, не буде прийнято рішення про те, що зміни до Конституції відбувалися виключно правовим шляхом, без жодних порушень та зловживань. Так само я вважаю, що не буде прийнято рішення, що зміни до Конституції ухвалювалися виключно неправовим шляхом, а отже, чинна редакція Конституції є незаконною. Думаю, що суд прийме рішення про певні порушення процедури прийняття рішень, але залишить остаточне слово за парламентом, щоб він пояснив ті речі, які Конституційний Суд поставить під сумнів. Тобто остаточну крапку буде передано депутатам ВР, як це передбачено в Конституції.

ПРИЄМНО, ЩО ЮЩЕНКУ З ПУТІНИМ Є ПРО ЩО ПОГОВОРИТИ – ПРО ЮВІЛЕЙ ГОГОЛЯ

29 грудня ЦВК ухвалила протокол, чим визнала дійсними підписи щодо вимоги про проведення референдуму з НАТО та ЄЕП. Наскільки актуальною буде ця тема?

Це проблема Віктора Ющенка та “антикризової” коаліції, бо ми розуміли, що та біда, яка називається “універсалом”, ніякого добра для України не несе. Це елемент гри, така собі завіса для народу.

Якщо Україна піде на референдум, то це означатиме, що європейський та євроатлантичний вектор України буде поховано років на десять. Це всі чудово розуміють. І в даному випадку, якщо Президент має інструмент впливу на прем’єра та “антикризову” коаліцію через систему превентивних вето, то Янукович і “антикризова” коаліція за допомогою Віктора Медведчука і СДПУ(о) завдяки цій вимозі щодо референдуму отримала фантастичний інструмент тиску в переговорному процесі. Якщо Янукович донедавна не мав інструментів, як себе захищати, і змушений був іти на компроміси, то тепер він має якщо не рівноцінний, то суттєвий інструмент тиску на Президента: запускати маховик референдуму чи не запускати. Ясно, що для Віктора Ющенка з його євроатлантичними та європейськими акцентами це фактично зміна стратегії розвитку України, тому що не треба бути визначним ученим, щоб спрогнозувати, який відсоток громадян сьогодні підтримає вступ до НАТО…

Як можуть вплинути на розвиток української ситуації майбутні вибори в Росії?

Команди Президента та прем’єра, як мені здається, вирішили: на рівні політичних заяв казати або добре, або нічого. Якась зрозуміла доктрина публічної політичної риторики між Україною та Росією не сформульована жодною політичною командою. Тому підхід такий: краще щось не сформулювати, ніж сказати зайве. Мабуть, тому Януковичу вигідніше непублічно спілкуватися з Президентом Росії. А коли наш Президент спілкувався з російським колегою, то виявилося, що провідною темою розмови було відзначення ювілею Миколи Гоголя.

Для мене приємно, що я, по суті, зблизив двох Президентів, бо це була моя ідея. Я вже два роки займаюся тим, щоб на державному рівні у 2009 році відзначити двохсотріччя від дня народження Гоголя. Він для української історії зробив більше, ніж деякі українські письменники разом узяті.

Звичайно, мене тішить те, що ключова тема для розмов двох Президентів – спадщина Гоголя. Але якщо серйозно, то інших змістовних тем я від них не почув. Тому підтверджується теза, що змістовної доктрини публічного спілкування між Україною та Росією ні команда Віктора Ющенка, ні команда Віктора Януковича досі не виробили. Думаю, що стан очікування триватиме й надалі, поки російська еліта не скаже, що Володимир Путін не балотуватиметься, а його намісником буде, наприклад, Петров. Тоді наша політична еліта активно когось підтримає, а поки що будемо говорити про Гоголя.

Записала Лана Самохвалова

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter