Тимошенко залишає Януковичу пляшки з горючою сумішшю

Прем’єрка переходить в опозицію, так з неї і не вийшовши… Рішення міністрів, які вже вивезли з кабінетів особисті речі, є квінтенсенцією популізму та політичної безвідповідальності…

Прем’єрка переходить в опозицію, так з неї і не вийшовши… Рішення міністрів, які вже вивезли з кабінетів особисті речі, є квінтенсенцією популізму та політичної безвідповідальності…

Карикатура з Financial Times

Одноголосне рішення уряду Тимошенко про збереження тарифів на газ у 2010 році на рівні 2009-го – це повернення прем’єра у свою рідну стихію. Вона повертається в опозицію, так з неї і не вийшовши. Замороження тарифів на рівні 2009 року стосується всіх категорій споживачів – як заявив після позачергового засідання уряду 1 березня міністр палива та енергетики Юрій Продан, що «ціна на газ для населення, для промислових установ та організацій, для теплокомуненерго не буде підвищуватися».

Тарифний фарс

Рішення міністрів, які вже вивезли зі своїх кабінетів особисті речі, є квінтенсенцією популізму, політичної безвідповідальності й наругою над економікою.

Авторові цих рядків не приносить задоволення щомісяця викладати добрячу суму за газ, спожитий для індивідуального опалення за ціною 73,2 гривні за сто кубів. Тож перспектива платити ще більше, м’яко кажучи, не радує, та й покажіть мені такого українця, який вітатиме підвищення цін на газ.

Однак є реалії і є той факт, що ціна на імпортований газ зростає, у тому числі й завдячуючи «вигідному» для України контрактові з Газпромом від січня 2009 року. Якщо минулорічного грудня ціна російського газу становила 208 доларів за тисячу кубів (середньорічна – 260 доларів), то нині в першому кварталі Нафтогаз уже оплачує поставки за ціною 305 доларів за тисячу кубів.

Така ціна означає, що навіть торішній тариф для промисловості (2020 грн. за тисячу кубів без ПДВ та надбавок), який був прибутковим для Нафтогазу, стає для нього збитковим - уже не кажу про пільговий тариф для підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексів (1899 грн. за 1 тис. куб. м). Але уряд, скільки би там йому днів не лишилося, заприсягнувся тарифи, у т.ч. для промисловості, не чіпати – і заповідав те своїм наступникам. Решта тарифів, зокрема для населення, були хронічно збитковими.

Донедавна відносно прибуткові для Нафтогазу тарифи на газ для промисловості ще якось утримували ситуацію у внутрішньому газовому господарстві в рамках здорового глузду. Тепер же, коли в уряді не знайшлося жодного чиновника, який би вказав на абсурдність рішення про навмисну збитковість навіть промислових тарифів, розумієш безмежність популізму та показушність цієї турботи про народ. На тлі цього фарсу ніхто навіть уваги не звертає на те, що не урядові вирішувати - піднімати чи не піднімати тарифи, - це має вирішувати так званий незалежний регулятор – Національна комісія з питань регулювання електроенергетики. Однак усім відомого, що незалежності в НКРЕ не більше, ніж крабового м’яса в крабових паличках.

Зрозуміло, для чого це рішення. Тимошенко готується до відставки й закладає фундамент своєї пасіонарної опозиційності. Наступний уряд не зможе не переглянути тарифи на газ – оскільки і Нафтогаз прямує на дно, і міжнародні кредитори цього разу не дадуть ані цента, якщо Україна не почне наводити лад у своєму занедбаному газовому господарстві. І тоді Юлія Володимирівна нагадає, як вона боронила інтереси народу.

Після нас – хоч потоп

Ще є час зафіксувати кілька десятків рішень, скасування яких наступниками підніме рейвах і додасть балів професійній опозиціонерці.

Кабмін уже розширив перелік осіб, котрі мають право на пільгові пенсії (т.з. «Список №1»), тож цей перелік потрібно розширити й далі – аби щомісячні видатки Пенсійного фонду становили не 14 млрд. грн., як нині, а всі 16 млрд. Хай потім Янукович пояснює, що він не спроможний платити пенсії.

Ураховуючи, що Верховна Рада відхилила законопроект про віднесення освітян та медиків до категорії держслужбовців, саме час виправити цю «несправедливість» постановою Кабміну. Хай потім Янукович пояснює, чому країна під його керівництвом не в змозі оплатити всі пільги й преференційні пенсії, на які мають право державні службовці.

Щодо пільг – «потрібно» скористатися правовим вакуумом, що утворився після рішення Конституційного суду про визнання неконституційними низки положень про Державний бюджет України на 2008 рік. Парадоксально, але це рішення, визначивши неконституційними положення того закону щодо скасування на 2008 рік багатьох пільг, водночас визнало нечинними статті відповідних законів. Уряд Тимошенко відновив ці пільги своєю постановою №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», але то вже підзабулося. «Потрібно» оновити цю постанову, збільшивши перелік категорій громадян, котрі мають право на пільги, та сам розмір пільгових виплат. Хай потім Янукович спробує пояснити, чому очолювана ним держава не здатна підтримати громадян.

Виділивши на папері 500 млн. неіснуючих гривеньКиєву на «ремонт каналізації та колекторів», саме час виділити цільові субвенції іншим містам і селам, аби Янукович та його уряд потім шукали аргументи, пояснюючи, чому вони вимушені скасовувати ці постанови і не в змозі знайти гроші на ці щедроти.

…Коли 2000 року команда Клінтона звільняла наступникам кабінети Білого Дому, то вони залишили свій прощальний привіт Джорджу Бушу (George W.Bush) на комп’ютерних клавіатурах, прибравши звідти клавішу «W».

Тимошенко залишає своєму необтяженому рейтингами конкуренту пляшки з горючою сумішшю популізму, які потрібно буде гасити ціною його і без того невеликої популярності.

Станіслав Голубенко