Командувач ВВ: щоб футбольних фанатів привести до порядку, потрібна сила

“Я зовсім не бачу необхідності щось міняти чи реформувати... Мають бути причини для таких дій. Якщо міняють начальника УМВС, значить, там не все гаразд...” Інтерв’ю з Кіхтенком

“Я зовсім не бачу необхідності щось міняти чи реформувати, тож цього й не передбачаю. Мають бути причини для таких дій. Якщо міняють начальника УМВС, значить, там не все гаразд...”

26 березня внутрішнім військам МВС України сповнюється 18 років. На наші запитання відповідає їхній командувач генерал армії Олександр Кіхтенко.

Олександре Тимофійовичу, як правило, внутрішні війська пов’язуються з функціями міліції... Даруйте, з гумовими кийками, сльозогінним газом... Чим ви, власне, займаєтеся?

Ми надаємо допомогу органам внутрішніх справ в охороні громадського порядку. Практично 30 відсотків особового складу ВВ несе службу з охороні громадського порядку – як самостійно на маршрутах патрулювання (це 1500 маршрутів), так і спільно з підрозділами міліції. Наші люди виконують державні завдання, пов’язані з охороною атомних станцій, перевезенням ядерного палива, охорону особливо важливих державних об’єктів, дипломатичних представництв та посольських установ... Узагалі внутрішні війська працюють на чотирнадцять міністерств. Тому внесок ВВ у підтримання порядку в державі, збереження майна є вагомим.

Крім того, спільно з міліцією забезпечуємо охорону порядку під час масових заходів. Це стосується як спортивних, так і культурно-видовищних, політичних акцій. І те, що на сьогодні немає серйозних проблем під час таких заходів, – це теж значною мірою заслуга внутрішніх військ.

Уже шість років поспіль ми охороняємо правопорядок на курортах Криму та на півдні країни. Більше того, коли є необхідність “відпрацювання” криміногенної ситуації в регіонах, завдяки патрулюванню бійців внутрішніх військ вулична злочинність зменшується десь на третину.

Олександре Тимофійовичу, на всілякі свята, річниці прийнято говорити про досягнення та проблеми. Що зроблено і не зроблено у вашій сфері за 18 років?

Зроблено дуже багато... Створено справді ефективне військове формування, яке в повному обсязі виконує покладені на нього завдання. Майже десять років тому ми провели серйозну реформу, віддавши функції охорони виправних установ департаментові виконання покарань, що дало можливість скоротити ВВ майже на 20 тисяч осіб.

А скільки зараз у ВВ чоловік?

33400 осіб. Мало це чи багато для держави? На мою думку, чисельність можна би було збільшити.

На скільки й навіщо?

На 5–7 тисяч... Це дало б змогу зменшити навантаження на особовий склад, бо зараз воно перевищує норми в півтора-два рази.

Якщо порівнювати функції, структуру, забезпечення українських підрозділів внутрішніх військ з їхніми закордонними аналогами, наскільки ми відстаємо чи, можливо, ідемо на рівних з ними?

Порівняно з європейськими підрозділами, які виконують такі самі завдання, як і ми, то однозначно можна запевнити, що рівень матеріально-технічного забезпечення в цих країнах набагато вищий. Думаю, коли стан справ у державі покращиться, то буде достойне фінансування і внутрішніх військ України. Що ж до країн СНД, зокрема Росії, то ми приблизно на такому ж рівні здійснюємо матеріально-технічне, грошове забезпечення... Десь краще, десь – гірше... Але при явно недостатньому фінансуванні внутрішніх військ ми підтримуємо високий рівень бойової готовності. Ми здатні виконувати завдання в будь-якій точці нашої країни.

А скільки з бюджету виділяється коштів і скільки їх, за вашими оцінками, потрібно для життєдіяльності та розвитку ВВ?

На сьогодні 90 відсотків фінансування з державного бюджету – це лише бюджет “проїдання”. Тобто кошти йдуть на грошове забезпечення особового складу й утримання військ. І тільки 10 відсотків – це видатки на розвиток. Але ВВ знаходять додаткові джерела фінансування завдяки власній господарській діяльності, яка приносить нам майже 30 мільйонів гривень на рік, і ці гроші йдуть саме на розвиток. Результат – коефіцієнт технічної готовності нашої техніки – 98%, тобто зі 100 транспортних засобів 98 у постійному стані бойової готовності.

На вашу думку, наскільки сьогодні збройні формування України, і внутрішні війська зокрема, готові до комплектації не військовослужбовцями строкової служби, а контрактниками?

Перехід на контрактні умови служби – це ж не тільки відмова від строкової служби. Ніхто не каже, мовляв, давайте відмовимося від строкової служби, й автоматично відбудеться перехід на контрактну. Це має бути комплекс заходів, серйозна державна програма. У тому числі й поступовість такого переходу, підготовка мобілізаційних ресурсів, фінансове забезпечення, формування соціального пакету і ще низка інших заходів...

Якщо сьогодні держава збільшить бюджет Збройних Сил та військових формувань десь у 3–3,5 раза, тоді ми можемо вести розмову про перехід на контрактну армію. Контрактна армія – це недешева армія! І щоб контрактник пішов на службу, йому необхідно платити заробітну платню вищу, ніж середня зарплата по Україні. А сьогодні йому пропонується 900 – 1000 гривень. За ці кошти в Києві, Одесі чи Дніпропетровську – у будь-якому великому місті – молода людина не піде служити! А якщо й піде, то це або фанат, або особа, яка, м’яко кажучи, не може знайти застосування своїм силам у інших сферах. Якщо це фанат справи, це – добре, і служить у нас таких людей багато. Але якщо це будуть люди, котрі просто ніде не можуть знайти собі місце, то, мабуть, така й армія буде – нікому не потрібна.

Що ж до строкової служби у ВВ, то можу запевнити, що молоді люди, які приходять до нас, отримують усе, щоб за цей рік стати справді свідомим громадянином, дістають психологічний і фізичну гарт. Потім їм легше адаптуватись у цивільному житті.

Тим паче що це є резерв для інших правоохоронних структур.

А звідки ще брати підготовлені кадри для служби в міліції, СБУ? Доволі часто наші військовослужбовці виявляють бажання продовжити службу й навчання в цих структурах.

Чи потрібно, з вашої точки зору, збільшити пенсійний вік для працівників силових структур?

Якщо брати до уваги досвід наших колег, наприклад, з Італії, то там карабінери мають граничний вік служби 60 років. І якщо в нас сьогодні офіцер має вислугу 20 років і звільняється в 45, то це не є нормальним. Адже його готувала держава, навчала, щоб він професійно виконувати свої обов’язки. А він має право на пенсію – і звільняється. На його місце треба готувати нового...

На мою думку, все-таки є сенс у підвищенні вікового цензу для військовослужбовців. Як правило, люди, котрі серйозно ставляться до військової справи й присвятили їй усе своє життя, служать і до 50, і до 55, і до 60 років.

І скільки, по-вашому, повинен служити український офіцер?

Гадаю, треба відійти від вислуги років й за основний показник взяти вік людини. Тобто прапорщик чи контрактник має звільнятися в 50–55 років, для старших офіцерів (полковників, генералів) термін служби може бути до 60–65 років, залежно від звання. Така світова практика.

Звісно, якщо стан здоров’я не дозволяє військовослужбовцю виконувати свої обов’язки, то він має право звільнитися.

Після зміни керівництва в державі, зокрема в системі МВС, по країні прокотилися масові кадрові перестановки. Яке ваше відчуття, чи будуть якісь зміни в керівництві ВВ?

Не знаю, але, на мою думку, військове формування не повинне підлягати таким серйозним ревізіям, тому що ми політикою не займаємося, ми займаємося державною службою. На сьогодні у внутрішніх військах добре підготовлений командний склад, у повному обсязі виконуються всі державні завдання. Я зовсім не бачу необхідності щось міняти чи реформувати, тож цього й не передбачаю. Розумієте, мають бути причини для таких дій. Якщо міняють начальника УМВС, значить, там не все гаразд із показниками, наприклад щодо підтримання громадської безпеки, чи з виконанням службових обов’язків. Якщо ж у ВВ усі завдання виконуються, якщо в нас висока бойова готовність, з якою метою міняти керівника?

Для військової структури такий стан речей не є прийнятним. Це моє переконання.

Місяць тому ваші підлеглі отримали з Німеччини спеціальне спорядження в рамках підготовки до Євро-2012. Як саме діятимуть під час матчів ваші підрозділи?

Ми дуже тісно сьогодні співпрацюємо з поліцією постійної готовності Німеччини, яка надає нам практичну допомогу. Те ж саме робить і Франція. Роль ВВ під час тих матчів буде дуже відповідальна.

За наявною інформацією, очікується прибуття в Україну на фінальну зустріч близько 5–10 тисяч, так би мовити, войовничих фанатів. Це не просто вболівальники, які приїдуть дивитися футбол. Ідеться про осіб, для яких футбол – це одне, а розбірки між собою – інше і, напевно, головне. Як відбуваються і чим закінчуються такі дії, нас ознайомили наші німецькі колеги. Для того, щоб цих фанатів “привести до порядку” потрібна сила.

Будьте певні, у нас вистачить сил, розуму, здібностей для того, щоб підтримувати порядок.

І скільки під час таких заходів буде задіяно особового складу внутрішніх військ?

До Києва ми можемо направити 10–12, якщо потрібно, 14 тисяч чоловік. Мова йде про підготовлений особовий склад, про військовослужбовців, які не тільки володіють навичками використання засобів активної оборони й затримання порушників, а й мають певний досвід у веденні перемовин. Насамперед ми говоримо про психологічну підготовку в процесі спілкування з різними категоріями громадян.

Чи братимуть участь внутрішні війська в парадах з нагоди 65-ї річниці Перемоги?

Так. Внутрішні війська братимуть участь у параді в Києві – від нас буде парадний розрахунок у кількості 135 чоловік для проходження маршем по Хрещатику. 55 чоловік будуть залучені до параду в Одесі – там, де дислокуються наші частини. Ну а в Севастополі є два військово-морських флоти, думаю, вони з урочистостями справляться без внутрішніх військ. Але якщо в тому виникне проблема, ми завжди готові домогти.

Записав Євген Дем’янов

УНІАН в Google News