Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Стокгольмський суд: чому Україна здалася без бою

«Ключові посади в установах, покликаних захищати національні інтереси, обіймають особи, наближені до газового бізнесу»... «Винних можуть не знайти. Може, знайдуть крайніх»… Інтерв’ю з експертом

Людина з найближчого оточення діючого президента – Дмитро Фірташ – виступила в суді проти держави Україна й виграла процес. Як відомо, арбітражний трибунал у Стокгольмі присудив стягнути з НАК «Нафтогаз України» близько 12 млрд. кубометрів газу на користь компанії Фірташа «РосУкрЕнерго». Директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар у зв’язку з рішенням Стокгольмського суду зазначає, що ключові посади в установах, покликаних захищати національні інтереси України, обіймають особи, наближені до газового бізнесу. Експерт відповів на наші запитання.

Пане Гончар, чому, на вашу думку, Україна не боролася в суді з «РосУкрЕнерго», а здалася, так би мовити, без бою?

Михайло Гончар Справою опікувалась не держава Україна, а НАК «Нафтогаз», хоча він і є корпоративним суб’єктом державної власності. Компетентні органи не повинні були випускати цей процес з поля зору. Так, як це робила попередня влада, яка певною мірою тримала під контролем ситуацію. Очевидно, після зміни влади в Україні та керівництва НАК «Нафтогаз», установки змінилися, і через це, схоже, не було вжито належних заходів, аби захистити державні інтереси. Врешті-решт справу було спущено на гальмах. За нормальних обставин було б доречним провести ретельне розслідування, бо практично за рішення Стокгольмського суду доведеться розплачуватись державі, хоча й не напряму.

Зацікавленими у виграші «РосУкрЕнерго» у пресі називають президента та міністра палива й енергетики Юрія Бойка. Першого – тому, що співвласник «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ начебто зробив вагомий фінансовий внесок у його виборчу кампанію. Що до пана Бойка, то в його випадку очевидний конфлікт інтересів, бо він, як відомо, водночас і держслужбовець, і «людина» структур Фірташа.

Нинішній міністр палива та енергетики вперто ігнорує наявність такого конфлікту інтересів. Але документи, які свого часу потрапили до ЗМІ, свідчать, що конфлікт має місце. Так, у протоколі засідання «РосУкрЕнерго» від 29.07.2004 р. Юрій Бойко фігурував як представник компанії «Центрагаз», що належить Дмитрові Фірташу. І в той же день, уже як голова НАК «Нафтогаз», він підписав контракт з «РосУкрЕнерго». Слід згадати, що одночасно він обіймав ще одну посаду – першого заступника міністра палива та енергетики України. Тобто перебував на держслужбі.

Стокгольмський прецедент виник тому, що ключові посади в органах, які за своєю функцією покликані захищати національні інтереси, обіймають люди, наближені до непрозорих оборудок у газовій сфері та відповідного газоолігархічного угруповання.

Загалом щодо позиції Віктора Януковича в протистоянні НАК – РУЕ судити важко. Адже пригадується, коли саме зародилася схема «РосУкрЕнерго» і хто на той час очолював уряд України. Схема виникла і була освячена владою у 2004 році, і прем’єром тоді був нинішній президент України. У будь-якому разі наявність чи відсутність конфлікту інтересів у випадку з високопосадовими особами мало б стати предметом спеціального парламентського розслідування.

Тобто ви поділяєте точку зору опозиції, яка наполягає на створенні спеціальної Тимчасової парламентської комісії з розслідування обставин, за яких Стокгольмський суд ухвалив своє рішення?

Такі розслідування є нормою парламентської діяльності в будь-якій цивілізованій країні. Але за нинішньої коаліції, яка складається, зокрема, із сумно відомих «тушок», результативність такого розслідування викликає в мене великі сумніви. Винних можуть не знайти, і складу злочину також. Натомість знайдуть крайніх – і в колишньому керівництві НАК «Нафтогаз», і в колишньому керівництві уряду. При цьому, вочевидь, «забудуть» про те, що у справі є ще й третій учасник – російський Газпром.

Хочу навести приклад сусідньої Польщі, де парламентська комісія розслідувала сумнівні оборудки в нафтовій сфері протягом двох років – у 2004-2006-му. Особливо вражаючих результатів не досягли й там. Але розслідування велося і всі матеріали цієї комісії були доступні для ознайомлення будь-якому громадянинові Польщі. Польща продемонструвала, що її державні інституті стоять на варті національних інтересів. В Україні, на жаль, не так. І справа РУЕ проти НАКу є чудовим індикатором. У виграші в нас завжди залишаються непрозорі олігархічні бізнес-конгломерати, а в програші – держава та її громадяни, які зрештою і заплатять за «свято українського олігархату» в швейцарському кантоні Цуг.

Я не виключаю, що незабаром буде реанімовано й партнера РУЕ в Україні СП «Укргазенерго», і в цієї компанії теж з’являться претензії до НАКу в обсязі кількох мільярдів кубів газу.

Записав Олександр Тимченко

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку