Людина Лукашенка розповіла про активність Росії на виборах президента Білорусі

Влітку РФ влаштувала конфлікт, щоб відвернути увагу від своїх пожеж. Нам би слід було заплатити НТВ за чорнушку про Лукашенка. Москва хоче розколоти білоруський держапарат. Інтерв`ю з Юрієм Цариком

Юрій Царик – один з найбільш затребуваних білоруських політологів, керівник Білоруської групи розвитку. З 2007 року займається аналітичною роботою в органах державного управління Білорусі.

Експерти, які оточують політичних лідерів, потрібні їм, щоб без будь-якого дипломатичного лушпиння прямо говорити те, що думає їх начальник, а також для того, щоб пояснювати суспільству ті або інші його кроки. Олександр Лукашенко в період конфлікту з Росією на радість журналістам не дотримується словесного дрес-коду. І експерти з його оточення не стільки загострюють слова лідера, скільки поглиблюють, розшифровують, іноді навіть пом`якшують його висловлювання.

Юрій Царик відповів на наші запитання.

ВЛІТКУ РОСІЯ ВЛАШТУВАЛА КОНФЛІКТ, ЩОБ ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ВІД СВОЇХ ПОЖЕЖ

Пане Юрію, президент РФ Дмитро Медведєв звинуватив вашого лідера Олександра Лукашенка в недотриманні "елементарної людської пристойності". У чому причина нинішнього обміну люб`язностями? Як ви це прокоментуєте?

Загострення білорусько-російських відносин, особливо в останні тридцять-сорок днів, ніякої раціональної, об`єктивної основи під собою не має. Все ніби почалося з цілком зрозумілих розбіжностей з енергетичного питання. Олександр Лукашенко, як і належить главі держави, захищаючи інтереси країни, намагався схилити російських партнерів піти на поступки з цінового і тарифного питань. За цим послідувала незрозуміла чергова «газова війна», що почалася 22 червня. І потім вже пішло поїхало.

У результаті те, що відбувалося в серпні – вересні, вже ніякого відношення до економіки не мало. Був саме політичний і ідеологічний конфлікт. Спочатку хотіли відвернути увагу російських громадян від пожеж. Потім, мабуть, якісь особисті образи почали діяти. Був, мабуть, ще страх зміцнення електоральних позицій Лукашенка на російському полі напередодні дуже важкої зими і в цілому очікувано важкого 2011 року в Росії.

Проте явна непослідовність, необачність, явна відірваність від громадської думки в діях кремлівських піарників – все це не дозволило реалізувати задумане. Радники російського президента прорахувалися, поставивши на ескалацію конфлікту. Після того, як Дмитро Медведєв зробив заяву в своєму офіційному блозі,  Білорусь фактично була висунута Росією на позицію лідера пострадянського простору. До речі, як у 1991 році ми майже не хотіли незалежності, так і зараз, в 2010 році ми самі не особливо прагнули до цієї лідерської позиції. Але іншого вибору нам просто не залишили – доведеться нести цю ношу.

Тим часом, наш президент уже заявив, що в інформаційну війну – конфлікт заради конфлікту – він вплутуватися не буде. І більш того, що білорусько-російські відносини обов`язково налагодяться в майбутньому. Це мудра позиція. Вона показує, що Олександр Лукашенко захищає інтереси своєї країни, а не свій персональний імідж чи щось іще.

ЩОБ ВИТРИМАТИ ТИСК З БОКУ СХІДНИХ КАПІТАЛІВ, МИ ПОВИННІ РОЗВИВАТИ НАЦІОНАЛЬНИЙ БІЗНЕС

Чи вірить білоруське суспільство в інтеграційний потенціал усіляких регіональних пострадянських проектів? Що чутно з Митним союзом? Чи не виключаєте ви, що у суспільства сформується бажання вийти з нього в односторонньому порядку?

Митний союз надзвичайно важливий для Білорусі. Це серйозний геополітичний проект для нас, а не просто економічний, як для інших учасників. Залишатися на економічному просторі Росії і Казахстану – це наш безумовний пріоритет, що випливає зі структури промисловості, географічного положення республіки і цілого ряду інших чинників.

Процес будівництва цього союзу начебто йде нормально. Ратифікуються угоди, частково уніфікується законодавство. До речі, Економічний суд СНД підтримав клопотання Білорусі про припинення стягування Росією експортного мита на нафту, що йде до Білорусі. Правда, відклав остаточне рішення цього питання на три місяці.

Безумовно, для нас Митний союз – це й цілий ряд викликів. Ми змушені відкривати свою економіку для російського і казахського капіталів. У таких умовах важливо не допустити зростання корупції та інших деструктивних тенденцій. Але є в цьому й позитив – щоб витримати такий тиск з боку «східних» капіталів, ми повинні звернутися до розвитку національного бізнесу, причому форсованими темпами. Крім того, з цієї ж причини ми вимушені форсовано залучати західні, арабські, китайські та інші капітали, щоб урівноважити стан справ.

Кажуть, західні країни і міжнародні організації дали зрозуміти, що готові прийняти Білорусь у свій клуб у разі лібералізації економіки країни, зокрема приватизації і роздержавлення. Відомо, що серед радників вашого керівництва з питань приватизації є Група Ротшильдів. Але легко уявити ситуацію, коли поради Групи Ротшильдів не співпадають зі сподіваннями, наприклад, путінської команди. Чи зуміє ваш лідер обійти подібні зіткнення «менталітетів»?

І західним країнам, і російським партнерам слід розуміти одне: Білорусь – суверенна держава, яка волею долі стала суб`єктом регіональної і глобальної геополітики. І всі домовленості, що укладаються зокрема у сфері бізнесу, пов`язані з геополітичним інтересами країни, з інтересами її розвитку. У цьому сенсі ми відкриті взагалі для всіх – про це неодноразово говорив Олександр Лукашенко. Ми відкриті, ми запрошуємо інвесторів, але ставимо перед ними 25 умов, пов`язаних із недопущенням деградації виробництва, яке вони купують, зобов`язання щодо збільшення кількості робочих місць і підвищення зарплати, підтримки соціальної інфраструктури і т.д. Якщо інвестори готові дотримуватися цих умов, ми чекаємо їх у Білорусі, не важливо, звідки вони.

Послуги Групи Ротшильдів пов`язані, перш за все, з оцінкою майна, яке може бути виставлене на продаж. Тут найважливіше – авторитетність оцінки, щоб її ніхто не оспорював (як це було з Белтрансгазом, який росіяни намагалися купити за балансовою вартістю). Думаю, Ротшильди в цьому плані – хороший варіант. Хоча, до речі, до цієї діяльності були допущені й російські компанії – Сбербанк, «Ренесанс Капітал». Отже тут ніякої упередженості немає. Все прагнуть зробити відкрито й прозоро.

БІЛОРУСЬ ВІДХОДИТЬ ВІД БАГАТОВЕКТОРНОЇ ПОЛІТИКИ

Білорусь – член Митного союзу, але вона ж і учасниця Східного партнерства з ЄС. Але рано чи пізно вам доведеться вибирати між двох інтеграцій. Неможливо нескінченно довго поглиблювати одночасно два вектори. Чи усвідомлює це білоруське суспільство?

Справа в тому, що Східне партнерство – не така приваблива ініціатива, як було прийнято вважати свого часу. У ній дуже серйозну роль відіграє політична складова. Хоча Білорусь якраз зацікавлена більше в економіці.

Інші учасники програми залучені також у формат відносин по лінії ЄС – Чорноморський регіон, яка орієнтована саме на інфраструктурні, економічні проекти. А в Білорусі такого формату немає – від неї Європа вимагає, перш за все, політичних і деколи навіть геополітичних кроків. Але це не зовсім відповідає інтересам нашої країни, нашого народу, враховуючи те, як болісно Росія, наш найважливіший економічний партнер, може поставитися до таких кроків.

Одним словом, думаю, європейці ще не зовсім розуміють, що таке Білорусь, які її пріоритети й інтереси. Це не повинно викликати здивування – адже раніше на місці нашої країни була лише підконтрольна іншим державам територія, а не самостійна суверенна держава.

Ну і ще один аспект... Це європейська інтеграція Росії. Це дуже потужнй процес, який неминуче зачіпає і наші з вами країни – Білорусь і Україну. Думається, що в осяжному майбутньому ступінь суперечностей для Білорусі між проектами європейської інтеграції і пострадянської реінтеграції знижуватиметься.

Ну а якщо Росія все-таки вирішить відокремитися і будувати регіональну економічну систему, ми готові брати участь і в такому русі. Коли серйозно постане питання, тоді і вирішуватимемо.

Одним словом, ми сьогодні можемо сказати, що Білорусь відходить від багатовекторної політики як якогось метання між Заходом і Росією і приходить до суверенної, самостійної геополітики. Тобто, інтереси розвитку Білорусі визначають вектор і характер наших зовнішньополітичних зусиль, а не зовнішні впливи самі по собі.

Геополітика, звичайно, річ дорога і складна. Проте керівництво Білорусі від неї відмовитися не може. Тому що воно спирається на підтримку населення і змушене діяти в інтересах більшості білорусів. Ось і вся формула.

Відомо, що, вже фактично передавши Газпрому половину Белтрансгазу, Білорусь доволі успішно відстоювала свої інтереси. Розкажіть, які потрібні якості, щоб, практично віддавши половину труби, тримати Газпром у молодших партнерах? До речі, у Білорусі є досвід спільного з РФ управління газопроводами. Уряд України розглядає можливість створення СП Газпрому і Нафтогазу. Чи доцільно ділити з Росією такі активи?

Ну, для Білорусі газотранспортна інфраструктура не має того стратегічного значення, яке вона має для України. Тому порівнювати буде трохи некоректно. Але, напевно, можна говорити про головний принцип: чиновники певної країни повинні працювати на цю країну, а не на інші країни або комерційні структури. Добитися такого стану справ, звичайно, буває непросто. Але робити це якось треба, інакше нормального життя людям не бачити.

Белтрансгаз на цей час поділено між Білоруссю і Росією на паритетних началах. Отже заблокувати будь-яке рішення ми можемо. Думаю, це достатньо надійна гарантія. Особливо – в умовах, коли білоруський пакет не розкиданий по декількох власниках, а надійно зберігається в руках державних людей.

НАМ БИ СЛІД БУЛО ЗАПЛАТИТИ ТЕЛЕКАНАЛУ НТВ ЗА ЧОРНУШКУ ПРО ЛУКАШЕНКА

Важливим елементом інформаційної війни проти Білорусі був фільм «Хресний батька». Звинувачення там, правда, іноді просто смішні. Автори фільму дорікають вашому лідерові, що він використовує західні лекала для пошиття одягу. Або за те, що в нього троє дітей...

Ви знаєте, були б у нас зайві гроші, нам слід було б заплатити телеканалу НТВ за ці фільми. Ці хлопці просто безкоштовно піарять Олександра Лукашенка для російської аудиторії! Небувала річ!

Причому дуже смішно відбувається – не чорнушка знищує імідж президента, а навпаки, він змінює ставлення до символів, якими його намагаються затаврувати. Наприклад,  сама назва «Хресний батька» для більшості росіян вже має позитивну конотацію.

Зрозуміло, на чому це все грунтується – на відсутності в Росії моральної позиції для критики Білорусі. До речі, в цьому й помилка Дмитра Медведєва з його відео-блогом: він там спробував стати на позицію морального засудження Білорусі. Але білоруський лідер жодного разу не образив росіян. Він жорстко висловлювався на адресу російського керівництва і «придворних» політтехнологів. Причому, як показують результати інформаційної війни, на адресу останніх – абсолютно обгрунтовано.

Реальна ж позиція для серйозної критики Олександра Лукашенка російською елітою навіть вироблена бути не може. Оскільки головне, що цікавить людей – і в Білорусі, і в Росії, і в Україні, – це соціальна справедливість, гідне життя для всіх або хоч би для переважної більшості людей. Цього хочуть люди. Вони ненавидять розкоші декількох сотень за рахунок зубожіння мільйонів. І ось із цією константою пострадянського простору російські колеги нічого не можуть вдіяти. Піар тут не пройде. Тут потрібен розвиток, служіння інтересам народу, інтересам розвитку країни. Потрібне те, що робить Олександр Лукашенко. Звідси – і страх перед ним як можливим чинником у внутрішній російській політиці.

МОСКВА ХОЧЕ ВНЕСТИ РОЗКОЛ ДО БІЛОРУСЬКОГО ДЕРЖАПАРАТУ

У Білорусі скоро вибори президента. Як проходить передвиборна кампанія? Чи сильний чинник Росії?

Виборча кампанія проходить дуже активно. Ми явно вступаємо в певний новий етап розвитку Білорусі – аналогічний стан суспільства можна пригадати тільки в 1994 році.

Росія, безумовно, намагається впливати на передвиборний розклад. Як мінімум, це виявляється в усіх інформаційних вкидах, про які ми вже говорили. Вони здійснюються  магістральними каналами, тобто на телебаченні, але це більше на російську аудиторію розраховано і до неї доходить. І, крім того, є низка Інтернет-сайтів, які вже більше на білоруську аудиторію орієнтуються, перш за все, на держапарат. Взагалі дії російських політтехнологів і окремих корпоративні структур в рамках нашої президентської кампанії дуже серйозно зав`язані саме на білоруський держапарат. Головна думка, ймовірно, полягає в тому, що тиском і фінансовими посиланнями для окремих груп і фігур можна внести розкол у держапарат і розхитати ситуацію в країні в цілому.

Це, загалом, цілком логічно. Адже всім спочатку зрозуміло, що при будь-якому розкладі все одно перемагає Олександр Лукашенко. Ніякої реальної альтернативи йому не немає, і ніхто іншій перемогти не може. Це добре розуміють і в Москві, і в Білорусі.

Проте є все-таки спокуса пограти з питанням визнання результатів виборів. Сам Лукашенко в цей час найбільше зацікавлений у прозорості, відвертості і коректності виборчого процесу, в максимально широкому визнанні результатів волевиявлення народу. Проте опозиційні кандидати, які не мають шансів на перемогу, але вже серйозно вплуталися в боротьбу, можуть бути використані для делегітимації імовірної перемоги діючого президента. Наприклад, буквально днями знявся з передвиборчих перегонів кандидат Сергій Гайдукевич, який позиціонувався як такий, що має підтримку Москви – керівник найчисленнішої в Білорусі ліберально-демократичної партії. Експерти не виключають, що відсутність цього угодоздатного політика може істотно звузити простір для політичного маневру глави держави. Хоча, за великим рахунком, якщо все піде правильно, то жодні маневри і не знадобляться.

Як основний опозиційний кандидат – за об`ємом фінансових вливань так точно – виступає зараз Володимир Некляєв, колишній керівник офіційного союзу письменників, начальник передвиборчого штабу іншого «проросійського» кандидата Козуліна на виборах у 2006 році. Експерти його асоціюють із Росією і навіть з деякими колами в Білорусі. Принаймні, сам він стверджує, що одержує фінансування з обох джерел. На його підтримку включилася значна частина опозиційних інформаційних ресурсів – частина просто скуповується, частина приєднується з «ідейних» міркувань. Проте навряд чи навіть із таким хорошим банком Некляєв зможе стати єдиним опозиційним кандидатом, не кажучи вже про те, щоб отримати серйозний відсоток голосів виборців.

Свого часу російські ЗМІ розкручували тему зникнення і вбивства журналіста в Білорусі. Деякі експерти припускали, що зникнення журналіста – це сценарій України. Коли до вбивства доклали рук російські спецслужби, а звинуватили в цьому білоруського лідера...

Дійсно, в обставинах смерті Олега Бебеніна є деякі дивні факти. І звичайно, тут не можна не згадати поширені думки експертів про те, що і вбивство Гонгадзе свого часу було інспіроване зі сходу для того, щоб Леонід Кучма не зміг налагодити відносин із Заходом.

Проте треба все-таки дочекатися результатів розслідування. Адже ми навіть запросили експертів ОБСЄ для участі у відповідних заходах, що є прикладом абсолютної відвертості.

Думаю, все-таки це була особиста трагедія людини.

До вас на вибори їдуть російські спостерігачі. Глава білоруської ЦВК висловив сподівання, що спостерігачі з РФ будуть об`єктивні, а не будуть виконувати чиєсь замовлення. Вам не здається, що групу спостерігачів з РФ треба б кимось урівноважити?

Білорусь уже запросила до себе попередню місію ОБСЄ, яка незабаром прийме рішення про направлення спостерігачів на вибори. Безумовно, будуть спостерігачі і з інших країн. Як правило, це вирішується ближче до виборів.

Але важливо також відзначити, що «російські спостерігачі» - від країн Співдружності незалежних держав. Тут все-таки є істотна різниця – міжнародний склад місії дозволяє сподіватися на велику об`єктивність її оцінок. Незалежно від кон`юнктурних міркувань і політичного контексту.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News