Податковий кодекс: видно, що старалися, але вище себе не стрибнули

Відмова від відкритої професійної дискусії, обмеженість інтелектуальних сил у цьому уряді не дали йому змоги підготувати справді якісний документ...

Відмова від відкритої професійної дискусії, обмеженість інтелектуальних сил у цьому уряді не дали йому змоги підготувати справді якісний документ...

Обговорення проекту Податкового кодексу триває, але його супроводжує відчуття якоїсь безнадійності. Представники слухняної пропрезидентської більшості ще спробують лобіювати інтереси власного бізнесу, але загалом проголосують за спущений згори документ.

Безперечно, у другому явленні урядовий проект ПК виглядає привабливішим за свого попередника, але все рівно залишається типовим продуктом бюрократичної впевненості, що вони там нагорі краще розуміють, що й чому потрібно бізнесу та громадянам. Недарма відповідальний за розвиток підприємництва пан Бродський заявив, що, мовляв, з бізнесом обговорювати Податковий кодекс – все одно що з криміналом – кримінальний.

Слід визнати, фахівці очолювані віце-прем’єром Борисом Колесніковим, котрі готували другу версію проект ПК, справді намагалися зробити цей документ більш привабливим для бізнесу та залишити якомога менше можливостей для корупційного підходу податківців до платників податків та ухилянь від сплати податків.

Водночас брак публічного обговорення загальної філософії та концепції цього документа задля визначення пріоритетів податкової політики уряду, співвідношення фіскальної, стимулюючої та регулюючої функції податків, ставок оподаткування, породжує несприйняття ПК в його сьогоднішньому вигляді.

До позитивів нової версії проекту можна віднести деяке пом’якшення системи адміністрування податків, відсутність спеціального режиму оподаткування технологічних парків, спробу застосовувати податкові пільги не для окремо взятих підприємств, а галузей.

Податку на нерухомість – бути!

Не можна не підтримати появу в проекті ПК податку на нерухомість, причому в доволі м’якій версії, коли оподатковуються житлові помешкання, що перевищують 100 квадратних метрів у містах, і 200 – у сільській місцевості. Береться по 10 грн. за кожний метр площі, яка перевищує «неоподатковуваний мінімум». До того ж, якщо в міській квартири мешкає більш як 2 особи, то не оподатковуються площа в 40 кв.м, помножена на кількість осіб у такій квартирі, тобто 120 кв. м, якщо проживає 3 особи, 160 – 4 і так далі. Що стосується сільської місцевості, то якщо в будинку проживає понад 5 осіб, то знову ж таки оподатковується лише площа, яка перевищує 40 кв.м на одну особу. Тобто понад 240 кв. м для 6 осіб, 280 – для 7 і так далі.

Такий підхід на цьому етапі впровадження плати за нерухомість видається найбільш соціально коректним. Можливо, доречно було б установити вищі ставки податку для помешкань, що перевищують, скажімо 400 квадратів. У цьому разі під більш високий рівень оподаткування потрапили великі маєтки олігархів, корупціонерів та тих, хто використовує житлові будинки для ведення готельного бізнесу.

Хотів ба навіть захистити авторів проекту від некоректної критики, що, мовляв, необхідно було передбачати оподатковування житлових помешкань за їхньою реальною вартістю та з урахуванням земельної ділянки, на якій вони знаходяться.

Щодо реальної вартості, то для її встановлення необхідне обстеження та оцінка всіх житлових помешкань по країні. Така колосальна робота унеможливить упровадження податку на нерухомості протягом багатьох років. Крім того, це породжувало б корупцію оцінників, котрі мали б можливість занижувати реальну вартість житлової нерухомості в інтересах платників податків. Тут боком вилізе ще й проблема значних коливань цін на нерухомість. Що, у свою чергу, робить власників житлової нерухомості як платників податків заручниками спекуляцій на ринку. Щодо земельних ділянок, на яких об’єкти нерухомості розташовані, то проектом ПК передбачено ставки податку на землю, який певною мірою вирішує це питання. Проте враховуючи, що плата за землю має надходити до місцевих бюджетів, слід було б передбачати диференціювання ставок, залежно від місцезнаходження цих ділянок – навіть у межах одного району.

Більше платить той, хто більше їздить

Добре також, що урядовці дослухалися до аргументів щодо необхідності зміни системи оподаткування транспортних засобів. Так, передбачається оподаткування лише операцій з купівлі транспортних засобів, тоді як зараз ми сплачуємо ще й транспортний збір при кожному техогляді. незалежно від того, як багато платник податків користується транспортним засобом. Перенесення податкового навантаження на акциз на пальне дає змогу використовувати загальноприйняту у світі схему – хто більше їздить, той більше й платить.

Оце, на жаль, і весь позитив проекту ПК, який можна було б відзначити.

Неузгодженість та бюрократична дурість

У проекті ПК насправді дуже багато внутрішніх неузгоджень, регламентація некоректних механізмів регулювання тих чи інших процесів.

Таке відчуття, що різні групи, які відповідали за різні розділи проекту, не проводили спільних погоджувальних нарад та мозкових штурмів. Часто намагаючись урегулювати ті чи інші проблеми, автори використовували, на подив, складний і неефективний шлях розв’язання тих чи інших проблем. Так, щиро бажаючи уникнути поширеної практики неприйняття податківцями звітності платників податків, автори проекту передбачають «грім та блискавки начальницького гніву» для них, хоча існує простий та банальний спосіб вирішення цього питання. Слід просто заборонити здачу звітності безпосередньо податківцям. Вона може здійснюватися або звичайною поштою (замовними листами), або за наявності відповідних криптографічних ключів електронною поштою. Усе. Немає в цьому процесі податківця – немає проблеми.

Ще одним прикладом бюрократичного збочення можна назвати спробу запровадження податку на дохід від банківських депозитів зі ставкою 5 відсотків з одночасним виключенням з оподаткування доходів від депозитів, менших від двох мінімальних заробітних плат. Для такого «благодійництва» з боку держави пропонується абсурдно складна система контролю податківцями всіх депозитів фізичних осіб в усіх банках і повна ліквідація такого поняття, як банківська таємниця. Враховуючи рівень корумпованості в Україні, можемо передбачити, що інформація про депозити продаватиметься ледь не оптом та в роздріб.

Якщо вже уряд вважає конче необхідним упровадження такого податку, то потрібно оподатковувати всі доходи, незалежно від їх розміру. У цьому разі банки зможуть при нарахуванні відсотків відразу перераховувати 5 процентів від доходу до держбюджету.

Уряд - малому бізнесу: добре, якби вас не було

Окремо хочеться прокоментувати систему оподаткування представників малого бізнесу. Мені вже доводилося писати, що країна стає заручником відверто хибного підходу урядовців, котрі вийшли з великого бізнесу. Їхнє щире неусвідомлення суспільної необхідності системи пільгового та спрощеного оподаткування малого бізнесу може призвести в майбутньому до соціального вибуху.

Загалом складається враження, що урядовці діють у атмосфері виборчої кампанійщини. Так, пропонується звільнити до 2016 року від сплати податків на прибуток юридичні особи з оборотом менш як 3 млн. грн. Виникає запитання, а чому обмежується якимсь там роком? Що, після цього життя припиняється й жодна людина в країні не бажатиме започаткувати свою справу? Невже урядовці щиро вважають, що, починаючи справу з нуля, будь-який підприємець перебуває в рівних умовах з тими, хто свою справу вже давно має?

Передбачивши певні тимчасові пільги для юридичних осіб, автори проекту ПК нічого такого не кажуть про фізичних осіб – підприємців, котрі перебувають на загальній чи спрощеній системі оподаткування. Більш того,читається намагання максимально обмежити сфери їхньої діяльності. Схоже, уряд прагне запровадити таку собі бізнесову сегрегацію. Фізичних осіб – підприємців розглядає лише як на спосіб ухиляння від оподаткування. При цьому авторів проекту ПК не турбує суперечність їхньої власної позиції. З одного боку, вони пропонують не оподатковувати податком на прибуток оборот менш як 3 мільйони гривень для юридичних осіб і водночас фактично забороняють будь-яким підприємствам отримувати товари та послуги від підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, бо в цьому разі не зможуть їх віднести на видатки.

Очевидно, що представники малого бізнесу та самозайняті особи мають платити податки. Але, по-перше, потрібно відмовитися від кампанійщини та запровадити постійно діючу спрощену систему пільгового оподаткування певних доходів представників малого бізнесу – хоч юридичних, хоч фізичних осіб. У малий бізнес постійно входитимуть нові й нові особи, котрі бажатимуть розпочати свою справу. Це буде і через 5, і через 10, і через 50 років. І вони потребуватимуть сприятливих умов для започаткування бізнесу.

По-друге, застосування спрощеної системи не повинне означати ухиляння від сплати податків, з чим ми зіштовхувалися досі. Система оподаткування має бути побудована таким чином, аби, забезпечивши більш сприятливі податкові умови для малих підприємців, вона не «спокушала» середній та великий бізнес використовувати їх як інструмент для ухиляння від сплати податків.

По-третє, необхідно визначити певну суму обороту товарів та послуг суб’єктів підприємницької діяльності (хоч фізичних, хоч юридичних осіб), для якої використовується спрощена система оподаткування. Наприклад, це може бути 2 мільйони гривень, з підвищенням на п’ятсот тисяч гривень кожні три роки – аж до обороту, еквівалентного 500 тисяч доларів США. Це має стосуватись не тільки податку на прибуток, а й податку на додану вартість.

У цьому разі доцільно встановити оподаткування прибутків в розмірі половини від стандартної ставки податку прибуток і ПДВ не справляти. Це, з одного боку, суттєво спростить систему оподаткування для малого бізнесу, з другого – обмежить загальну кількість структур, котрі мають право на відшкодування ПДВ і яких мають контролювати податківці.

Що стосується використання єдиного податку замість системи оподаткування податку на прибуток, то доречно передбачити певний обсяг доходу, який не оподатковуватиметься взагалі, наприклад сто тисяч гривень, як, до речі, і для тих, хто перебуває на загальній системі оподаткування. При цьому від 100 до 300 тисяч може використовуватись фіксована ставка єдиного податку, а далі – система сплати певного відсотка від обороту. Наприклад, до одного мільйона гривень – 5 відсотків, а від мільйона до 2 мільйонів – 7 відсотків. Така схема дає змогу спростити податковий облік, та аж ніяк не дає можливості платити кардинально нижчі податки.

Хоч яку систему оподаткування обрано платником податків (спрощену чи загальну), він має обов’язково сплачувати єдиний соціальний внесок. Зрозуміло, що чинна система соціального страхування вкрай неефективна і її потрібно кардинально змінювати. Водночас ухиляння від сплати соціальних внесків позбавляє права на більш-менш пристойне життя сьогоднішніх пенсіонерів, бо немає за рахунок чого збільшувати їм пенсії, а тих, хто є власником малого бізнесу чи найманим працівником, - права на пенсію в майбутньому.

Куди кличе ПДВ

Що стосується податку на додану вартість, то в проекті ПК зроблено спробу вибудувати систему, яка б кардинально обмежила можливості для ухиляння від його сплати. Для цього впроваджується електронна система податкових накладних, не дозволяється новоствореним суб’єктам підприємництва користуватися правом на податковий кредит протягом першого року діяльності, покриття податкового кредиту відбуватиметься в основному за рахунок податкових зобов’язань майбутніх періодів.

Водночас викликає серйозні заперечення звільнення від ПДВ операцій з увезення в України газу, обладнання, комплектувальних та матеріалів для відновлюваних джерел енергії, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, енергозберігаючого обладнання і матеріалів.

Наміри начебто благі, але ж очевидно, що коли газ і все інше не оподатковуватиметься при ввезенні в Україну, то це означає, що воно відразу на цю суму стає дешевшим порівняно з будь-яким українським аналогом. Зрозуміло, що тоді виробляти все це в Україні буде невигідно. Насправді беззаперечним має бути принцип, згідно з яким операції з увезення на митну територію будь-яких товарів обов’язково обкладаються податком на додану вартість. Звільнення від оподаткування може застосуватися виключно до виробництва в Україні дуже обмеженого переліку видів продукції.

Особливості національного податку на прибуток

Окремого обговорення потребує система пільг, пов’язаних зі сплатою податку на прибуток. В урядовому проекті ПК передбачається доволі широкий перелік видів виробництва, які тимчасово – на 5-10 років – звільняються від податку на прибуток. Передбачається доволі громіздкий бюрократичний механізм контролю за використанням коштів, що звільняються від оподаткування, для оновлення основних фондів підприємств.

Мало того, що це може породжувати зловживання та корупції, це ще й доволі неефективний механізм. Значно привабливішим механізмом стимулювання інвестицій та оновлення матеріальної бази тих чи інших галузей є надання права відповідним підприємствам застосовувати прискорену амортизацію будівель та споруд, коли йдеться про готелі для підготовки Евро-2012, та дозвіл відносити зразу на витрати операції, пов’язані з придбанням активної частини основних фондів. При застосуванні такого механізму ці підприємства, по-перше, уже формально показуватимуть збитки, а тому їм не треба буде платити податок на прибуток. По-друге, зникне потреба в складній системі контролю з боку податківців та уряду за цільовим використанням прибутку на оновлення виробництва. І, по-третє, через певний час, у зв’язку з тим, що не буде потреби робити амортизаційні відрахування щодо придбаного чи виготовленого обладнання, у них суттєво зросте обсяг прибутку, який підлягає оподаткування. Те саме стосується й згадуваних готелів. Прискорена амортизація будівель дасть змогу суттєво збільшити формальні витрати в перші 7-10 років діяльності, і на законних підставах можна не платити податок на прибуток.

Усе це не потребує додаткового контролю з боку податківців.

Урядовці не запропонували пільг для тих, хто лише входить в бізнес чи робить інвестиції в Україні, хоча це поширена практика в багатьох країнах. Очевидно, що більш широке використання правила віднесення новоствореними підприємствами зразу на витрати придбаного в перші один-три роки діяльності обладнання та більш широке застосування практики прискореної амортизації були б кроками, що сприяють інвестиціям в Україну.

А як же енергозбереження?

Сумно бачити повне небажання уряду впроваджувати систему податкових пільг для населення щодо заходів енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії. Уряд не хоче помічати, що це загальна практика в більшості країн світу. Підвищуючи тарифи для на електрику, тепло, гаряче та холодне водопостачання, уряд натомість не створює жодних податкових та кредитних стимулів для активного впровадження заходів енергозбереження.

У який набат ще потрібно ще бити, аби урядовці зрозуміли гостру необхідність у наданні таких пільг?

…Мабуть, некоректно було б говорити, що уряд взагалі не намагався покращити свій проект ПК. Але відмова від справді відкритої професійної дискусії щодо основних принципів побудови податкової системи, обмеженість інтелектуальних сил у цьому уряді не дали йому змоги підготувати дійсно якісний документ.

Якщо президент та його уряд готові слухати думки та пропозиції бізнесу й експертів, то є ще час і можливості значно поліпшити документ.

Проте, на жаль, ми бачили, як проштовхувалися через парламент закони про Кабінет міністрів України, про судоустрій та статус суддів, Бюджетний кодекс, і це не дає підстав сподіватися, що урядовці готові дослухатися до аргументів опонентів.

Борис Кушнірук 

УНІАН в Google News