Бюджет-2011: «покращення життя вже сьогодні» у виконанні уряду Азарова

На тлі запланованого падіння реальних доходів громадян витрати на утримання можновладців зростають... Чи відкриє уряд дані про “освоєння” бюджетних грошей?..

На тлі запланованого падіння реальних доходів громадян витрати на утримання можновладців зростають... Чи відкриє уряд дані про “освоєння” бюджетних грошей?..

Напевне, вам відоме відчуття, коли, прочитавши якийсь паперовий документ і не отримавши відповіді на свої запитання, ви інстинктивно заглядаєте, чи не написано ще щось на зворотному боці...

Таке саме відчуття відвідало автора цих рядків після прочитання проекту закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік». Він виявився незвичайно коротким і не дав відповіді на запитання, яку ж бюджетну політику збирається проводити уряд наступного року. З проекту прибрано перелік статей доходів і витрат, що формуватимуть доходну й витратну частину загального фонду держбюджету, а тих, хто цікавиться цим, відсилають до Бюджетного кодексу.

Автори документа взагалі виявилися на рідкість небагатослівними. За них про все промовляють, я б навіть сказав, волають, показники доходів та напрямки здійснення витрат, відображені в додатках до проекту. Вони краще за будь-які слова свідчать, яку все ж таки політику намагатиметься вести уряд Азарова та в чиїх інтересах.

Чим дефіцит Азарова відрізняється від дефіциту Тимошенко

Почнемо з формальних показників обсягів загальних доходів, витрат та дефіциту державного бюджету. У проекті визначено, що доходи Державного бюджету України на 2011 рік сягатимуть 281.464.879,4 тис. гривень. Видатки передбачені в сумі 321.948.850,3 тис. гривень. (Див. таблицю)

З урахуванням повернення (9.185.368,9 тис.) та надання (7.544.398 тис.) кредитів з бюджету граничний розмір дефіциту передбачено в сумі 38.843.000 тис. гривень.

Як повелося з часів урядування Тимошенко (і як це доблесно продовжує уряд Азарова), остання цифра дуже умовна. Не потрібно сприймати показники дефіциту буквально чи вірити власним очам. І взагалі на розмір дефіциту, вказаний у статті 1, не варто звертати увагу. Бо до нього потрібно додати витрати, пов’язані з планами з випуску облігацій на 5 млрд. грн. для підтримки Аграрного фонду. У показнику дефіциту також не враховано витрати щодо чергового збільшенням статутного фонду НАК “Нафтогаз” та комерційних банків. При цьому невідомі навіть обсяги цього збільшення. Усе це робить розмір дефіциту держбюджету взагалі непрогнозованим. А сам показник, виписаний урядом, виглядає не чим іншим як фікцією.

До речі, щодо збільшення статутного капіталу Нафтогазу пан Азаров повторює кроки Тимошенко у 2009 році, за які він її нищівно критикував. Уряд третій рік поспіль планує покривати збитки Нафтогазу шляхом збільшення статутного капіталу за рахунок державних облігацій. Нагадаю, що ці збитки виникли внаслідок газових угод, підписаних у січні 2009 року керівництвом Нафтогазу під тиском пані Тимошенко. Хтось і досить, мабуть, отримує вершки від тих угод, ну а корінці, тобто покриття збитків, перекладено на всіх українських громадян.

Державний борг: щось, Герасиме, ти не договорюєш

Що стосується державного боргу, то відповідно до статті 8 проекту держбюджету на 31 грудня 2011 року граничний його обсяг установлено в сумі 375,6 млрд. гривень. Уряд планує збільшити запозичення на 38,4 млрд. (див. таблицю)

Але так само, як і з дефіцитом держбюджету, не варто особливо покладатися на власні очі. По-перше, уряд хоче залишити за собою право наростити запозичення, якщо йому бракуватиме коштів. Крім того, він ще й гарантії під кредити хоче додатково видавати – на 15 млрд. грн. Враховуючи, що більшість цих коштів планують витратити на інфраструктурні проекти, повертати кредити доведеться за рахунок того ж таки держбюджету в наступні роки.

Уряд заспокоює розмовами, мовляв, обсяг держборгу ще не є критичним, і він поки що суттєво менший від критичного розміру – 60% ВВП, який вважається межею стабільності для країни. Але це дуже нагадує слова з анекдота: «Щось, Герасиме, ти недоговорюєш».

Уряд Азарова справді недоговорює. Так, держборг у нас перебуває на рівні близько 41% від ВВП, але ситуація з його обслуговуванням уже давно вийшла за межі стабільності. Річ у тім, що важливим є не тільки розмір боргу, а і обсяги витрат з його обслуговування. Вони ж у нас значно вищі, ніж у багатьох країнах, бо відсотки, які доводиться платити Україні за цими боргами, істотно перевищують ті, що їх сплачують розвинуті держави.

У нас має місце карколомне зростання державного боргу: якщо у 2010 році витрати на його обслуговування були заплановані на рівні 14,2 млрд. грн. (10,16 млрд. за внутрішніми боргам і 4,04 млрд. - за зовнішнім), то у 2011-му планується 23 млрд. грн., з яких 14,93 млрд. – “внутрішні” та 8,07 млрд. – “зовнішні”.

Щоб оцінити розмір цієї цифри, достатньо порівняти її з витратами на армію (13,6 млрд. грн.) та охорону здоров’я (7,7 млрд.).

При цьому уряд планує збільшити державний борг ще принаймні на 53 млрд. грн. (38,4 млрд. – запозичення та 15 млрд. – державні гарантії під них).

Доходи падають, але не можновладців

Загальні доходи держбюджету на 2011 рік порівняно з 2010-м зростають у планах на 28,7 млрд. грн. – з 252,8 млрд. грн. до 281,5 млрд. При цьому податкові надходження мають зрости на 46,4 млрд. грн. – з 188,2 млрд. до 234,6 млрд. Проте таке значне зростання за рахунок податків породжує небезпідставні сумніви щодо реалістичності урядових планів.

Те саме стосується й прогнозів щодо скорочення дефіциту Пенсійного фонду майже на 8,8 млрд. грн. – з 26,6 млрд. до 17,8. Це планується досягти за рахунок страхових внесків, які начебто мають зрости на 16 млрд. При цьому видатки Пенсійного фонду підскочать лише на 6,8 млрд. (з 192,3 млрд. до 199,1). Тобто це означає, що реальне зростання пенсій буде суттєво нижчим від рівня інфляції.

До речі, щодо соціальної політики. Уряд планує у 2011 році установити прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня – 894 грн., з 1 квітня – 911, з 1 жовтня – 934, з 1 грудня – 953 грн. Мінімальну заробітну плату: з 1 січня – 941 гривня, з 1 квітня – 960, з 1 жовтня – 985, з 1 грудня – 1004 грн.; у погодинному розмірі – з 1 січня – 5,66 грн., з 1 квітня – 5,77, з 1 жовтня – 5,92, з 1 грудня – 6,04 грн.

Отже, номінальний рівень зростання мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму буде фактично нижчий від прогнозованого рівня інфляції, яка очікується на рівні до 10% річних. Таким чином, реальні доходи більшості найманих працівників у 2011 році та соціально незахищених верств населення, що отримують соціальну допомогу та пенсії, впадуть. При цьому навіть номінально розміри мінімальної стипендії для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів, учнів і студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, збільшувати не планується. Їх залишають на рівні грудня 2010 року.

Реальне падіння доходів значної частини громадян буде навіть більшим, ніж це випливає з урядових прогнозів. Річ у тім, що розмір інфляції визначається з показника так званого індексу споживчих цін. А сам цей індекс розраховано виходячи з кошика споживчих цін. Так ось реалістичність цього індексу залежить від коректності формування кошика. У розвинутих країнах продукти харчування становлять у ньому максимум 25%. В українському кошику продукти харчування займають 55%. А в реальності для дуже значної частини населення продукти харчування сягають до 85 й навіть 90% всіх споживчих витрат. Отже, при значному зростанні цін на продукти харчування показник інфляції для переважної значної частини громадян є значно вищим, ніж це декларується урядовцями.

При такому некоректному формуванні споживчого кошика зростання індексу споживчих цін, який розраховується Держкомстатом, виявляється суттєво меншим від реального.

Ситуація з держбюджетом справді складна, і тому непопулярні кроки уряду Азарова можна було б, якщо не вітати, то принаймні зрозуміти. Це якби уряд намагався запровадити істотне обмеження передусім витрат на утримання можновладців. А так проект бюджету виглядає просто цинічним щодо громадян, яких уряд робить жебраками.

Адже на тлі запланованого падіння реальних доходів громадян витрати на утримання можновладців.. зростають (див. таблицю) Так, витрати у відомстві Державного управління справами зростуть з 946,7 млн. до 1343,9 млн. грн. Нагадаю, що ДУС опікується забезпеченням діяльності Президента та його апарату, урядовців і народних депутатів.

Показовим є також карколомне зростання витрат на утримання прокурорів – з 1,22 млрд. до 2,2 млрд. грн. При цьому витрати на оплату праці підскочать з 820,3 млн. до майже 1,4 млрд. грн.

Збільшаться й витрати на утримання найбільшої у Європі армади міліціонерів – з 11,8 млрд. до 13,6 млрд. грн.

Не забув уряд і про Службу безпеки. На її утримання витрати зростуть на півмільярда гривень – з 2,4 млрд. до 2,9 млрд. грн.

Як бачимо, уряд нарощує витрати на ті структури, котрі мають забезпечити комфортність правління можновладців і готовність придушити в силовий спосіб протести громадян.

Джерела для розкрадання

Ну а що ж розвиватиме уряд за рахунок бюджетних, тобто наших з вами коштів?

Аналіз показників держбюджету свідчить, що основна сума витрат з розвитку пов’язана з підготовкою Євро-2012. Тільки на будівництво доріг планується витрати більш як 13,5 млрд. грн. А ще майже 7 млрд. піде на реалізацію інфраструктурних проектів, що мають стосунок до підготовки та проведення в Україні фінальної частини футбольного Чемпіонату Європи 2012 року. Хоча враховуючи, як зростав загальний обсяг витрат на “Євро” у 2009-му та 2010 роках, не факт, що й ці цифри витрат є остаточними.

Для більшості ж інших напрямків розвитку державне фінансування або взагалі відсутнє, або передбачено на мізерному рівні, яке сприймати серйозно дуже важко.

Бюджетної підтримки національних товаровиробників теж не очікується. При цьому жодним чином не обмежено закупівлю за бюджетні кошти іноземних автомобілів та інших імпортних товарів.

Чи відкриє уряд дані про “освоєння” бюджетних грошей?

Уряд в умовах справді складної фінансової ситуації, на жаль, зробив ставку на скорочення реальних витрат на пенсіонерів та на соціально незахищені верстви населення, натомість жодним чином не збирається обмежити споживання можновладців.

Можемо зрозуміти наміри, що випливають із зобов’язань уряду перед МВФ щодо скорочення дефіциту державного бюджету. Але в цьому разі актуальним стає питання, якою мірою за все мають платити громадяни України і чи збирається уряд бути чесним перед суспільством. Якою мірою Азаров готовий відкрити суспільству дані щодо всіх витрат за бюджетний кошт? Чи готовий Кабмін діяти за прикладом консервативного уряду Великобританії, який теж пішов на суттєве скорочення дефіциту бюджету, але при цьому передбачив, що інформація щодо всіх витрат, що перевищують 500 фунтів, є відкритою для громадськості?

А як буде в Україні? Чи отримає суспільство відповіді на питання: хто і з якою метою здійснив витрати бюджетних коштів, хто отримав замовлення – юридична адреса цих компаній, їхні засновники, чи проводилися відкриті конкурси, які були інші учасники і яку ціну пропонували?

Ще одне питання: чи збирається уряд обмежувати чи взагалі заборонити закупівлю товарів і послуг з використанням так званих конкурсів “з одним учасником”? Саме такі конкурси набули цього року масового характеру. Внаслідок цього, скажімо, будівельні об’єкти до Євро-2012 чомусь виявляються значно дорожчими, ніж ті, що споруджуються в інших країнах.

В умовах обмежених можливостей державних фінансів уряду доцільно скористатися поширеною у світі практикою підтримки малого бізнесу, коли в державному бюджеті та бюджетах місцевих громад передбачається певний відсоток витрат, наприклад 10 відсотків, на придбання у малих підприємств та підприємців товарів і послуг.

Отже, тільки в разі, якщо уряд діятиме чесно і прозоро, він матиме моральне право звертатися до людей із закликом затягувати паски. Урядовці зобов’язані почати реформи з себе і, обмеживши витрати на утримання можновладців, показати приклад прозорої та чесної політики.

На жаль, поки що немає жодних ознак того, що уряд збирається йти саме таким шляхом.

Борис Кушнірук

УНІАН в Google News