Примушування до парламентаризму від партії влади

Народ побачив публічне побиття тих, хто не згоден із владою... У ВР треба обирати тільки великих, накачаних чоловіків, головним достоїнством яких були б м`язи на тілі, а не мізки в голові...

Народ побачив публічне побиття тих, хто не згоден із владою... У ВР треба обирати тільки великих, накочених чоловіків, головним достоїнством яких були б м`язи на тілі, а не мізки в голові...

Учора у Верховній Раді, пізно ввечері, якщо користуватися політичною лексикою лідерів ракетно-ядерного, північного сусіда, відбулася акція під кодовою назвою: «примушування до парламентаризму». Український народ побачив публічне побиття тих, хто не згоден з генеральною лінією партії влади. Ще Верховну Раду, за словами її спікера, «перетворили на стійло» для худоби.

Хто ж ці «політичні тварини»? Психологи кажуть, що в кожної людини в голові сидить маленький фашист. У більшості він захований глибоко, під товстим шаром виховання. Але є й ті (їх у Верховній Раді, природно, меншість), хто вважає, що безжалісність і мордобій означає продовження законотворчості, і розглядають бійки як рядову форму політичної боротьби, соціальну хірургію в досягненні етичної мети в ім`я народного блага.

Що ж таке політична бійка? Образно кажучи, це каральна демонстративність, «боязка спроба» замінити в парламенті дискусію на кулачний бій. Нинішня бійка в українському парламенті – це український ексклюзив, невід`ємна частина нашого політичного етикету.

Пам`ятайте, як чудово сказав голова Державної думи РФ Борис Гризлов: «Парламент – це вам не місце для дискусій». Удар по голові або по морді стільцем або столом набагато переконливіший, ніж парламентська дискусія, суперечка, консенсус.

Треба взагалі поміняти всю стилістику законотворчої роботи. Ефективніше замість трибуни в сесійному залі поставити огорожу, яка називається «рингом». Тоді б Володимир Литвин голосно, як знаменитий американський ринг-анонсер Майкл Баффер, кричав, розтягуючи приголосні в мікрофон, імена тих, хто виступає із законодавчою ініціативою.

На ринг у трусах і майках з партійною символікою вибігали б депутати й доводили кулаками переваги виходу на пенсію громадян України у віці 90 років або заборону на рибалку в районі проживання президента країни.

 Бійка – це зооприродная реальність. Тому до парламенту треба обирати тільки великих, накачаних чоловіків у віці 27-40 років, таке «вузьке коло обмежених осіб», головним достоїнством яких були б м`язи на тілі, а не мізки в голові. Право сили, як відомо, ефективніше за силу права.

Психологи (вони свої імена приховують, зі зрозумілих причин) ще стверджують, що український парламентарій-забіяка після того, як займе (відповідно до партійного списку й розміру гаманця) законодавче крісло, у своєму розвитку повторює всі етапи еволюції людства.

 Іноді, правда, він зупиняється у своєму розвитку й з нього пруть назовні атавізми. Кажуть, можуть з`явитися ікла, кігті й зяброві щілини. Можна напнути піджак від Кардена, краватку за тисячу баксів, годинник з діамантами, але так і залишитися тваринам.

А що ми, глядачі? Нам подобається. Тому що в бійці брали участь наші рідні українські архетипи. Ми самі такі самі, - злі, мстиві, агресивні. І нічого прикидатися, що ми не кровожерні. Ми не відчужені спостерігачі, неупереджені й справедливі. Хоча є політичні симпатії. Погані депутати Верховної Ради – це худоба, тіла, трупи, хороші законодавці – жертви, герої, втрати.

БЮТ не склав іспит на бійку. А Партія регіонів на другий день вустами своїх лідерів заявила, що «бійка пішла на благо». Правда, колеги кардинально розійшлися в думках, що вважати злом, а що добром. Парламентські бійці-регіональники «блокували парламентське зло, знищивши його носіїв», а їхні інтелектуали нагадали, що наука етика допускає ситуації етично виправданого насильства. До речі, і комуністи пригадали, що Ленін говорив про опір злу.

Між іншим, «бійка» може означати й конструктивний початок. У монографії про нашу радянську новомову прочитав: «Комсомольці гуртувалися на підприємствах, щоб дружно битися за відновлення фабрик і заводів». Ще можна було битися «за підвищення врожайності» (пам’ятаєте “битви за врожай”?).

А в словнику нарахував десятки синонімів слова «битися». Від “лупцювати”, “періщити”, “дубасити”, “товкти”, “гамселити” до матюка “пиздити”. А ще є слово «побиття», “мордобій”, “валка”, “колотнеча”, «мамаєве побоїще»...

Не дай Боже, в українському парламенті ще почнеться канібалізм. Варто попросити, аби політики з БЮТ не планували кривавого реваншу. Конфуцій казав, коли мстиш – треба вирити дві могили. Але, схоже, нас, виборців, чекають випробування. Випущена стріла повернеться убивчим бумерангом. Війна – є продовження політики насильницькими засобами, писав німецький генерал.

Віктор Тимошенко

УНІАН в Google News