Чи спростує справа кримчанина Гриценка вибірковість українського правосуддя?
Чи спростує справа кримчанина Гриценка вибірковість українського правосуддя?

Чи спростує справа кримчанина Гриценка вибірковість українського правосуддя?

00:37, 27.01.2011
7 хв.

Що ж послугувало поштовхом – корупційні дії Гриценка кількарічної давнини, лише зараз помічені, чи особиста помста Василя Джарти?.. Кандидатура на роль «офірного регіонала» не є дуже вдалою...

Що ж послугувало поштовхом для правоохоронців – корупційні дії Гриценка кількарічної давнини, чомусь лише зараз помічені, чи особиста помста Василя Джарти?..

Янукович, Гриценко
Як відомо, шаховий термін «гамбіт» позначає жертву пішака або й фігури задля здобуття переваг. Але далеко на завжди гравцям удається досягти успіху в результаті такої операції.

Позавчорашнє затримання правоохоронцями екс-спікера Верховної Ради Криму, депутата кримського парламенту Анатолія Гриценка (не плутати з лідером «Громадянської позиції»!) влада силкується виставити як підтвердження того, що за ґрати в Україні потрапляють сьогодні не лише представники опозиції. Адже Гриценко – член правлячої Партії регіонів. І то – не рядовий, а лідер Ленінської районної організації ПР у Криму.

Відео дня

У провину Гриценкові ставлять давні гріхи – «дії, спрямовані на протиправне вилучення» майже 5 тисяч гектарів земель військового радгоспу "Азовський" при перебуванні його на посаді голови Ленінської райдержадміністрації АРК (у 2001 – 2005 роках). Гриценко підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК (перевищення влади або службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків). Прокуратура Криму вимагає арешту екс-спікера і вказує, що за такий злочин він може сісти на 7 – 10 років.

Процитую одне з провладних видань, яке пише у редакційному врізі цілком у дусі пріснопам’ятних «темників»: «Твердження опозиції про політичний підтекст у кримінальних справах проти колишніх чиновників втратили сенс. Ряди високопосадовців, які потрапили під слідство, поповнив член Партії регіонів і екс-спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко». Можна навести багато подібних цитат з інших ЗМІ.

Чи справді після такого «гамбіту» влада зможе пред’явити вартісний аргумент у відповідь на докори опозиції та міжнародної спільноти у вибірковості (а отже – політичному характері) кримінальних переслідувань опозиції? Адже вони звучать щодня і неабияк псують імідж режиму й особисто Віктора Януковича. А днями до заяв уряду США, Єврокомісії, Європейської народної партії до зниження позиції України в міжнародних рейтингах демократії додалося надання екс-міністру Данилишину політичного притулку в Чехії.

Якщо опонентів усередині країни ПР навчилася повністю ігнорувати, то із Заходом важче. Зрештою, там гроші лежать. На рахунках.

Звичайно, влада намагалася якось «перебити» цю неприємну тенденцію. Ще 14 січня, виступаючи перед парламентом, міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов переконував нардепів (і незримо присутніх іноземців) у тому, що кримінальному переслідуванню підлягають всі без винятку партії: «Доповідаю, що в поточному році у справах проходять посадові особи місцевих органів та інших органів: від БЮТ – 73, від Партії регіонів – 115, від НУ–НС – 38. Є і від комуністів».

Але то все такий «пузатий дріб’язок», що нічого й показати тому клятому Заходу. Інша річ – Анатолій Гриценко. Постать помітна, екс-спікер парламенту АРК, депутат від ПР, колишній «господар» півострова.

До того ж, якщо вірити нардепу фракції НУ–НС Геннадію Москалю (а не вірити колишньому начальнику главку МВС у Криму підстав немає), Гриценка «пов`язали абсолютно заслужено». «Скажу вам відкрито – жоден шматочок землі в Криму без його дозволу не виділявся. Хоч і з запізненням, але справедливість восторжествувала».

Але тут виникає закономірне питання – чи справді пожертвували щось вартісне, чи діяли за принципом «на тобі, небоже, що мені негоже»? Експерти і оглядачі зазначають, що кандидатура Гриценка на роль «офірного регіонала» насправді не є дуже вдалою. Непереконливою.

Так, свого часу справді тандем Анатолій Гриценко – Олександр Мельник (кажуть, відомий у певних колах як «авторитет» Меля) був практично всевладним у Криму. Їх позицій не зміг похитнути навіть бунт голови Кримського осередку ПР, народного депутата Василя Кисельова. Той навіть тимчасово вийшов з партії.

Василь Джарти і Віктор Янукович під час наради з стратегічного розвитку автономії. Сімферополь, 3 серпня
Але часи на півострові кардинально змінилися. Після президентських виборів Крим віддали «на кормління» важковаговику Партії регіонів Василю Джарти (посада міністра внутрішніх справ для його креатури Анатолія Могильова була слабкою компенсацією за самовіддану працю в кампанії Януковича).

У нового прем’єра уряду АРК стосунки зі спікером ВР Криму одразу не склалися. Він «продавив» на місце Гриценка свою людину – президента корпорації «Укрросбуд» Володимира Константинова, про якого кажуть, що він добряче допоміг ПР матеріально.

Анатолій Гриценко був призначений губернатором Херсонської області, але протримався в чужому регіоні менш як три місяці. І повернувся в Крим, але вже не фігурою, а практично пішаком, діячем районного масштабу. Нова влада не відмовляла собі в задоволенні «потріпати» колишнього владоможця. Кримська пресаповідомляла, що на ряді підприємств, заснованих дружиною Гриценка, тоді були проведені обшуки з виїмкою документів. Утім, пішак явно мріяв знову стати фігурою.

Як стверджує колишній лідер кримських комуністів Леонід Грач, Гриценко дозволяв собі «незалежну поведінку» і «хитання» під час хвороби Василя Джарти, випадаючи з його команди. За словами Грача, у Гриценка була можливість знайти незадоволених політикою Джарти серед тих, хто «побачив, яким чином певні правоохоронні генерали й полковники, що називається, приструнювали тих людей, які собі дозволяли якось по-іншому мислити, не так, як хоче Джарти».

Що ж послугувало поштовхом для правоохоронців – корупційні дії Гриценка кількарічної давнини, чомусь лише зараз помічені, чи особиста помста Василя Джарти, помножена на прагнення влади продемонструвати Заходу «не вибірковий» характер боротьби з корупцією.

Якби справді не було вибірковості, то «терпилою», мабуть, не йшов би лише Гриценко. Хіба він один займався сумнівними оборудками з кримською землею? Як каже добре обізнаний у кримських справах генерал Москаль, «там на кого з колишніх посадових осіб не ткни пальцем – не промахнешся. Можна садити».

Анатолій Могильов виступає з трибуни Верховної Ради. Київ, 14 січня
«Вони там наколобродили такого, що на 10 справ буде... Ось зараз краще всього запитати в Могильова (міністра внутрішніх справ) про схеми розкрадання землі. А ще в кримінального авторитета Мельника. Вони утрьох робили всі ці справи в Криму».

«На того ж Могильова ми подавали масу матеріалів, але прокуратура нічого не знаходила чомусь, сліпа Феміда до них була. Але Гриценко, Мельник і Могильов ходили обнявшись, душі одне в іншому не чаяли».

Але Могильова не затримують, обвинувачень не висувають. Лише тому що він – діючий міністр, а не відставний спікер?

Навряд чи такий зовні ефектний гамбіт «біло-голубих» дасть їм змогу виграти інформаційну гру й продемонструвати опозиції та міжнародним спостерігачам, що «перед законом у нас усі рівні».

Явно є рівніші за інших.

Микола Писарчук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся