Добкін: Бачу не згортання демократії, а наведення порядку

У Франції, наприклад, навели лад за годину. Застосували все, що можна застосувати у такому випадку... Наша сьогоднішня місія зберегти державу в тих межах, в яких вона існує... Інтерв`ю

На запитання кореспондента УНІАН відповів голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін

Михайле Марковичу, аналітики відзначають тенденції до згортання демократії в Україні і погіршення політичної атмосфери в країні. Що ви думаєте із цього приводу?

Я питаю у журналістів: вам хтось заважає писати так, як ви думаєте? Не бачив і не чув ще жодної ствердної відповіді. Ось спостерігаю за акціями «Стоп цензурі», що проходять у Києві. Всі учасники, навіть уже не соромлячись, відкрито говорять, що використовують гроші грантів. Я розумію, гроші потрібно відпрацьовувати, і поважаю серед іншого і таку позицію. Але я не можу зрозуміти, хто насправді заважає журналістам працювати. Їх звільняють з каналів, їм не дають показувати новини в такому ракурсі, в якому вони хочуть? Панові Найему хтось не дозволять писати в «Українській правді»? Панові Лещенку хтось закриває доступ до інформації? Я не хочу переходити на персоналії, але іноді стає вже просто смішно.

Вважаючи себе людиною демократичних поглядів і позицій, я не бачу ніяких ознак згортання демократії в нашій країні. У нас є захищене законом право будь-якої політичної сили або громадської організації провести мітинг, висловити свою позицію, виступити перед журналістами, виступити перед громадськістю. У нас на регіональному рівні відкриті різні майданчики в ЗМІ для того, щоб людина могла висловити свою точку зору. Ми максимально відкрито проводимо всі наради. Тому все, що сьогодні говориться про утиски преси, про згортання свобод – це заангажована думка, спроба тиску опозиції на владу. Думаю, цьому буде дано відповідну оцінку.

В ході зустрічі з більшістю відомих українських політологів і експертів, які зібралися в Харкові напередодні 60-річчя Євгена Петровича Кушнарьова, я висловив свої думки про досить високий рівень загострення політичних пристрастей, що зберігається в Україні з 2004 року, і цим не викликав ніякої дискусії. Для всіх очевидно, що високі рейтинги політичних ток-шоу свідчать про заполітизованість наших людей. Так само заполітизовано багато експертів, аналітиків і оглядачів. Ми чітко бачимо два табори, що симпатизують, з одного боку, опозиції, з іншої – нинішній владі. У суспільстві немає або майже немає неупередженої аналітики, здатної не до безапеляційної констатації і оцінки факту, а до заклику його осмислити. Існує ще й форма подачі вузькоспеціалізованої інформації, необхідної для того, щоб кожна людина самостійно зробила висновок, є у нас згортання демократії чи ні.

А що ж тоді, на ваш погляд, відбувається у відносинах між владою і опозицією?

Я бачу сьогодні не згортання демократії, а наведення порядку. Якщо раніше чиновник більш-менш серйозного рівня дозволяв собі через губу розмовляти з силовиками – з міліцією, прокуратурою, службою безпеки – і обіцяти їм, що звільнить їх, якщо вони заважатимуть йому жити, то сьогодні це неможливо. Силові структури отримали можливість наводити лад, керуючись правами, даними їм законом.

Подивіться, адже сьогодні притягують до відповіді не тільки опозиціонерів. Вирішувати, хто перед законом дійсно не чистий, буде суд. Ось подивився я передачу про горезвісні машини ( «швидкі допомоги»), куплені Юлією Тимошенко. Навіть не беру вартість цієї машини – хай розбираються правоохоронці, я не експерт. У мене інше питання виникає. Ну як можна було купити такі крихкі машини для швидкої допомоги в умовах нашої сільської місцевості? За такі речі, звичайно, потрібно відповідати. Ось хто винен, той хай і відповідає. Суд вирішить.

Чи впливає, на ваш погляд, існуюче протистояння на імідж України в світі?

Я чудово розумію, що сьогоднішня конкуренція в міжнародній співпраці дуже висока. Ті країни, які вже зайняли сильні позиції на міжнародній арені, не збираються ними нікому поступатися. Україна робить тільки перші – хай упевнені, але все таки перші – кроки з повернення на міжнародну політичну арену сильних гравців. І я цілком допускаю, що допомагати нам (не хочу вживати слово заважати) навряд чи буде багато охочих. З розумінням і увагою ставлюся до всіх оцінок, які нам дають іноземні громадські і неурядові організації. З багатьма з них ми співпрацюємо, але я не приймаю категоричного тону висловлювань на адресу України. Думаю, що за великим рахунком сподівання держав, з якими у нас хороші відносини, і бажання самих українців співпадають. Ми хочемо мати сильне громадянське суспільство з самодостатнім народом. І сусіди наші хочуть бачити в Україні стабільного, передбачуваного партнера. Тільки уявлення про шляхи досягнення стабільності в Україні у них і у нас не завжди співпадають.

Ми йдемо реальним шляхом, враховуючи всі складнощі нашого життя, його устрій, що склався, а головне – економічну ситуацію. Опоненти ж наші часто виходять з теоретично можливих, але практично нездійсненних у наших реаліях форм демократії. Звідси виникають їх висновки і оцінки. І потім, давайте пригадаємо, що відбувається в благополучних європейських державах, якщо хтось намагається дестабілізувати ситуацію. У Франції, наприклад, навели лад за годину. Застосували все, що можна застосувати у такому випадку. А якби, не дай Бог, щось подібне відбувалося у нас, був би ще один привід обговорювати згортання демократії. Форми протесту, що супроводжуються загрозою для життя людей і погромами, я би зупиняв дуже жорстко.

Ви пригадали в розмові про конференцію, присвячену 60-річчю Євгена Кушнарьова. Як ви ставитеся до теми федералізації України, що знов прозвучала на ній?

Недавно на Першому національному телевізійному каналі я мав можливість висловити своє ставлення до соборності України і повторю його ще раз. На українській землі стільки крові було пролито, стільки було занапащено душ, які мріяли про незалежну, соборну, єдину державу, що навіть спроба розділити нашу країну на якісь відокремлені один від одного частини приведе до того, що нащадки нас проклянуть. Наша сьогоднішня місія зберегти державу в тих межах, в яких вона існує. Я думаю, Україні вистачить і своєї землі, і своїх природніх ресурсів. Треба тільки навести в країні порядок і передати нашим дітям все це багатство в кращому, ніж одержали ми, стані.

Чи впливають, на ваш погляд, ідеї Євгена Кушнарьова на нинішнє політичне життя України?

Євген Петрович Кушнарьов – один з найяскравіших політиків за всю історію незалежної України. Він мав харківське коріння, в Харкові відбувся як лідер місцевого самоврядування. При цьому він був одним із засновників, а потім і керівників Асоціації міст України, що втратила, на жаль, після загибелі Євгена Петровича свій вплив. Кушнарьов успішно керував областю. Сьогодні ми лише намагаємося досягти тих показників, які він демонстрував свого часу. Він гідно керував адміністрацією Президента. Але повною мірою масштаб особи Євгена Петровича став зрозумілий уже в період його роботи у Верховній Раді. Він, як ніхто, умів вести політичні дискусії – інтелігентно, толерантно і в теж час принципово, твердо і неухильно стоячи на своїй позиції. Недавно була висловлена цікава думка, що Кушнарьов є засновником харківської політичної школи. І це дійсно так. Він учив своїм прикладом бачити на багато кроків уперед, як художник, мав свою техніку, свої можливості, своє розуміння життя. Словом, він був неординарний. Чотири роки, які ми прожили без Євгена Петровича, показали, що він як і раніше затребуваний у політиці. Ми повертаємося до його висловів, думаємо про те, як би він міг вплинути на ті чи інші процеси. Я вважаю його одним із найяскравіших політичних діячів за весь період незалежної України.

Пройшов рік із моменту приходу до влади Віктора Януковича і Партії регіонів. Які, на ваш погляд, позитивні зміни відбулися в житті країни і суспільства за цей час?

Однозначно, рік був присвячений наведенню ладу – починаючи від вибудовування взаємин влади по вертикалі. Зараз така сама робота ведеться в площині горизонтальної взаємодії, тобто безпосередньо в регіоні. Вона скоординована адміністративною реформою, що вже розпочалася. Кожна державна структура протягом минулого року працювала строго відповідно до тих функцій, які на неї покладені. Останні 19 років дозволили усіляким структурам опанувати безліч караючих функцій, що зробило їх зацікавленими не в попередженні порушень громадського порядку, а в корисливій розправі з порушниками. Такі ось взаємини хоч і через силу, але послідовно перебудовуються в ході адміністративної реформи.

Не менш очевидно, що був здійснений серйозний прорив на міжнародній арені. Україна, яка в період правління Леоніда Кучми вважалася державою, яка вміло маневрує між різними світовими політичними течіями, за часів Віктора Ющенка перетворилася на державу, що не має власної послідовної політики і яка постійно підлаштовується під якусь кон`юнктуру. З приходом Віктора Федоровича Януковича ми чітко заявили всьому світу про незмінність наших європейських пріоритетів. При цьому підкреслили, що з Росією наші взаємини будуватимуться на умовах такого ж взаємовигідного партнерства, як і з Брюсселем.

Узагалі, мені важко пригадати ще який-небудь період новітньої історії України, коли влада узялася б системно і масштабно перебудовувати і модернізувати нашу економіку, та й наше життя. Багатьом це не подобається, тому що може викликати потрясіння в суспільстві. Але ми переживемо важкий етап становлення, якщо дійсно хочемо жити краще. Якщо ми хочемо мати стабільно працюючу економіку і щасливих людей, необхідно раз і назавжди позбавиться того, що нас тягне вниз, вдаючись і до жорстких непопулярних дій.

Аналітики до досягнень першого року правління Януковича відносять відсутність конфлікту між вищими інститутами державної влади, створення виконавчої вертикалі. Що це дало суспільству?

Будь-яке протистояння, будь-який конфлікт, будь-яке з`ясування стосунків – це ситуація, що перешкоджає творенню. Чітка взаємодія всіх гілок влади на рівні центру, тісна співпраця місцевих органів влади з місцевим самоврядуванням, конструктивна робота з силовими структурами виключають спроби зайняти те або інше місце в регіональній ієрархії за допомогою ліктів. Пригадайте баталії трирічної давнини між обласною державною адміністрацією і мерією. Скільки можна було б зробити ще хорошого, якби зусилля, ресурси і емоції воюючих сторін були направлені не на з`ясування стосунків, а на посилення нашого регіону, на лобіювання його інтересів у Києві і на творчу роботу усередині нього. Сьогодні ми всі є свідками того, що Харків перестав бути ареною з`ясування стосунків і постачальником гарячих новин, які з задоволенням підхоплювали різні центральні ЗМІ. Сьогодні Харків частіше згадують у зв`язку з нашими успіхами. Правда, хтось ще намагається шукати погане в хорошому. Я з розумінням ставлюся до будь-якої критики на нашу адресу, але вона повинна бути конструктивною, повинна допомагати виправляти існуючі недоліки.

Чим ви пояснюєте заяви підприємців, у тому числі й харківських, про початок безстрокової акції протесту проти Податкового кодексу, і як ви ставитеся до вимог відставки уряду, проведення парламентських виборів цього року?

Відставка уряду буває, як правило, з двох причин – політичної і економічної. Так от, політичну намагаються придумати. Немає сьогодні проблеми у взаєминах підприємців із центральними і регіональними органами влади. Але існує проблема суто економічного характеру. Ринок є ринок. У когось бізнес виходить, у когось справи йдуть гірше, а хтось взагалі розоряється. Та все ж сьогодні за всіма макроекономічними показниками я можу засвідчити несподівано позитивний результат. Ми контролюємо виконання бюджету минулого року, бачимо контрольні цифри бюджету цього року.

Я вважаю, що підприємцями заявлена суто політична акція. Усі пам`ятають їх полеміку один з одним, мітингувати вони йдуть чи пред`являти економічні вимоги. У далекому 1998 році, коли ухвалювалося рішення про створення умов для появи в нашому суспільстві малого і середнього бізнесу, соціально безвідповідально були запропоновані податкові преференції. Минуло 13 років. І що? У нас з`явився клас представників дрібного і середнього бізнесу в європейському розумінні? Ні, не з`явився.

Великій кількості людей саме така схема оподаткування дійсно дозволяє щось заробляти, комусь тільки зводити кінці з кінцями. Але є ще й ті, хто легально ухиляється від сплати дуже великих сум у прибуткову частину бюджету. Щорічно бюджет недоотримує від 40 до 60 млрд. грн. Тому спроби придумати і роздути проблему не мають сенсу. Тим більше, наскільки я розумію, один з ініціаторів безстрокового пікетування центральних органів влади фігурує як свідок у справі, пов`язаній із псуванням майна.

Як ви оцінюєте соціально-політичну обстановку в Харківській області?

Ми працюємо системно, у нас є чіткі пріоритети. Спочатку формували стійкі основи для розвитку області, а зараз розробляємо стратегію. Цілий рік трудився великий колектив - теоретики і практики, і сьогодні на підставі запропонованої ними концепції ми готові презентувати депутатському корпусу програму соціально-економічного розвитку нашого регіону на 2011 рік. Вже за місяць після її ухвалення, думаю, отримаємо основний масив напрацювань для такої ж програми на 2012 рік. Вперше - як у країні, так і у нас у регіоні – бюджет 2012 року верстатиметься не до, а після ухвалення програми соціально-економічного розвитку.

Як безумовний позитив у суспільстві і серед аналітиків сприймається курс на структурні реформи. Проте нерідко критикується їх підготовка і реалізація. Чи не бачите ви тут проблем?

Проблема є і полягає вона, перш за все, у відсутності дієвого, успішного механізму зв`язку між владою, яка провідить реформи і суспільством, що реформується. Потрібен міст, тобто ефективний діалог. Поки відмінного результату в роз`ясненні суспільству необхідності непопулярних дій ми не маємо. Багато країн пройшли через подібну ситуацію. Я вивчав досвід Польщі. Коли там 15 років тому затіяли реформу ЖКГ, дуже складну і болісну, таку саму, як у нас, попередня дискусія в суспільстві тривала досить довго. Максимально авторитетні люди з центру і регіонів висловлювали необхідність таких змін. Вони використовували аргументи, що допомагають менш болісно пережити неминучі труднощі. Нам необхідна така сама тактика. На регіональному рівні вона вже впроваджується. Ми не чекаємо, поки нам дадуть команду до дії з центру. Я доручив усім чиновникам йти в народ і кожному на своєму рівні вести роз`яснювальну роботу, відповідати на жорсткі, не завжди приємні запитання. У нас немає іншого шляху. Я теж маю намір зустрічатися з людьми і робити це у максимально великих аудиторіях. Важливо показати суспільству, що чекає нас у результаті таких реформ, до чого ми всі рухаємося.

Володимир Кравченко

УНІАН в Google News