Загублений місяць, або Не зрадь угоду

Угода від 27 травня, укладена Ющенком, Януковичем та Морозом за участі, але без підпису Тимошенко, - одночасно схожа і не схожа на Універсал національної єдності, підписаний приблизно рік тому...

Угода від 27 травня, укладена президентом Ющенком, прем`єром Януковичем та спікером Морозом за участі, але без підпису лідера опозиції Тимошенко, - одночасно схожа і не схожа на Універсал національної єдності, підписаний приблизно рік тому.

Головна схожість: в разі дотримання угоди вона майже автоматично виводить сторони на досить таки передбачуваний результат за наслідками виборів, які начебто мають відбутися 30 вересня.

Зокрема, закладена в угоду ідеологія оновлення виборчого законодавства, підтвердження частини законів, напрацьованих ВР під час дії указу президента про її нелегітимність, обіцяне переформатування ЦВК, тощо свідчать про те, що очільники коаліції обміняли свій досі проголошуваний принцип “вірності праву” на вигідні умови збереження при владі після дочасних виборів.

Зі свого боку, президент обміняв свою претензію як гаранта карати коаліцію за неконституційний спосіб її формування, на виконання самої лише вимоги щодо проведення дострокових виборів, хоча й зовсім під іншим приводом. Цей привід тепер – не викривлення попереднього народного волевиявлення, а все та ж недієздатність ВР, або й “саморозпуск”, здійснений за відмови опозиції працювати в складі парламенту та відсутності в ньому конституційного кворуму.

В такий спосіб президент фактично відсторонюється від втручання в парламентські справи, а ініціатива й відповідальність лягає виключно на опозицію та її окремих депутатів.

Водночас президент принаймні домігся, аби коаліція не розширила додатково свої та парламенту загалом можливості за рахунок негайного, до виборів, внесення змін до Конституції. В них, окрім “саморозпуску” ВР голосуванням конституційною більшістю,  могли бути протягнуті як аналогічний спосіб призначення дострокових президентських виборів, так і багато інших, додаткових “виправлень” системи влади.

Втім, схоже, ця вимога заздалегідь закладалася коаліцією для розширення свого маневру під час торгів.

Можна довго і докладно оцінювати, наскільки вигідний досягнутий результат для обох лідерів коаліції – прем”єра та спікера, і чому один, себто Мороз, мав-таки піти на поступки, і кому саме. Обмежимося наразі констатацією, що він виграв у Ющенка в питанні про обсяг повноважень гаранта Конституції, а також обстояв примат внутрішньопарламентських процедур для здійснення дострокових виборів.

З прем”єром Януковичем зрозуміліше. Він скористався чи не останнім шансом через вибори, підкріплені спеціально виробленими процедурами, та соціальними досягненнями уряду, вберегти свій рейтинг, а той, не чекаючи його падіння, конвертувати в пролонгацію посади глави уряду після виборів.

Відмінність же угоди від Універсалу полягає в однозначності тлумачень її перших пунктів. Відтак, можливі “різночитання” тексту договору його підписантами чи відповідними політичними силами, а значить недотримання домовленостей буде надто очевидним.

Тож в разі продовження через ці зради політичної кризи винуватця не доведеться довго шукати, а “санкції” з боку опонентів матимуть більше шансів на розуміння суспільства та світових спостерігачів.

Отже, маємо на початку чіткий порядок здійснення всіма учасниками переговорів кроків до дострокових виборів 30 вересня.

Крок перший, від президента. Він має скасувати свій другий указ, завдяки чому парламенту повертається його легітимність, а Конституційний суд змушений припинити відповідне провадження. Скасування указу має відбутися практично негайно, оскільки в іншому разі не зможе засідати з участю опозиції погоджувальна рада ВР.

Якщо президент затримається з цим рішенням, КС визнає указ неконституційним, а коаліція розпочне процедуру імпічменту. І матиме привід для підтримки цієї процедури з боку принаймні частини опозиції.

Крок другий, від спікера та коаліції: після скасування указу вони мають затвердити порядок денний пленарних засідань у відповідності до досягнутих угод і внести на розгляд ВР пакет узгоджених документів.

Вже висловлене незадоволення угодою з боку комуністів не вплине на ситуацію як в парламенті, так і на погоджувальній раді, якщо в роботі візьмуть участь фракції опозиції.

А от в разі, якщо рішенням Мороза не будуть задоволені соціалісти й вони вимагатимуть від нього чергової зміни позиції, в тім числі й організувавши внутрішньопартійний “заколот”, - не можна виключати повторення історії з “канівською четвіркою”, коли саме під тиском партії Мороз спростував спільне рішення про “єдиного кандидата” на президентських виборах 1999 року.

Рішення ж соціалістів залежатиме від перспектив, які пообіцяє їм у виборчому процесі Партія регіонів. А Янукович вже заявив на прес-конференції, що питання про блок з СПУ вирішуватиметься лише після остаточного з”ясування перспектив виборів. Читай – і від того, як проведе Мороз очікувану сесію... Це означає, що саме від Мороза вимагається протягом відведених на це днів вичавити з опозиції згоду на ті проекти, нароблені протягом переговорів в робочій групі, які віднесені до “протоколів розбіжностей”. В будь-якому разі другий крок – випробування  передусім для лідера СПУ.

Але наразі суперечності між виборчими планами ПР та СПУ нівелюються спільним сподіванням, що свою частину угоди провалить опозиція, за якою – крок третій.

Крок третій – складання БЮТом та “Нашою Україною” своїх депутатських мандатів на відповідних з”їздах, які вони відклали, аби взяти участь в парламентській сесії.

Проблема для депутатів опозиційних фракцій щодо дотримання заявленого їхніми лідерами рішення – не лише в персональних сумнівах стосовно участі в списках на наступні вибори, а й в тім, як під час голосувань у ВР вирішиться проблема імперативного мандата. А це вже залежить не лише від голосів опозиції, а й від підтримки цієї ідеї коаліцією, зокрема, в обмін на введення бар”єру явки виборців під час народного волевиявлення. Спікер Мороз не став приховувати, що сподівається на провал імперативного мандату під час голосування, а значить, і на провал всієї угоди про вибори.

Окрім того, коаліціянти наполягають, що фракції опозиції мають пройти процедуру складання депутатських повноважень в парламенті. І дарма, бо це вже тест для самої коаліції.

Якщо ж сторони успішно подолають і цей рубіж, слід зробити крок четвертий:. Верховна Рада п”ятого скликання має бути визнана недієздатною – через нездатність проводити пленарні засідання протягом місяця. Тут ніби все не надто складно, оскільки в тім числі спікер Мороз визнає хоч і застаріле, але чинне тлумачення Конституційного суду, яке стосувалося колись ще ситуації з депутатами-мажоритарниками. Йдеться про повноважність ВР лише за конституційного кворуму в 300 мандатів. При такому підході навряд далі розвиватиметься винахід деяких коаліціянтів щодо розподілу між своїми фракціями втраченої депутатської квоти опозиції.

Тому, нарешті, настає крок п”ятий: на підставі місячної недієздатності парламенту президент видає указ про дострокові вибори.

І от тут починається якась загадка. З датою.

Аби вибори, у відповідності до Конституції, відбулись протягом 60 днів, указ президента має бути виданий 30-31 липня. А якщо після останніх пленарних засідань ВР, призначених на 29-30 травня, БЮТ та “НУ” негайно скасують свої депутатські мандати, - місячна недієздатність ВР завершується 30 червня.

І саме тоді має бути виданий третій президентський указ, оскільки він спрямований на подолання нехай і штучно вчиненої, але реальної парламентської кризи. Тоді дата виборів має припасти на кінець серпня – початок вересня, а не його останній день...

Врешті, як відомо, так спочатку й планувалося.

На що “зарезервовано” цілий місяць до указу президента?

Відповіді з оприлюднених домовленостей не випливає. Зокрема, виключається внесення зміни до Конституції, аби збільшити термін дострокових виборів до 90 днів. Адже протягом двох пленарних днів такі питання не вирішуються.

Хіба що таємниця “загубленого місяця” захована в неопублікованих додатках до угоди. В яких, як можна зрозуміти з публічних її обговорень, приховані й неузгоджені суперечності щодо виборчого бар”єру та інших проблем, вирішення яких на свою користь ще може надати переваг кожній зі сторін.

Чи все набагато простіше, і один місяць високі сторони, що домовилися, відвели всього лише на власні відпустки? Під приводом дати додатковий час ЦВК на створення реєстру виборців?

Коли так, можна переконливо твердити, що й криза як така з самого початку була мистецьки розіграна. Між іншим, і її останній “силовий” сюжет, на тлі якого, за всіма правилами, “свято угоди” отримало додаткових позитивних фарб.

В наслідок цього сюжету професійні керівники середньої начальницької ланки наших силових структур можуть похвалитися, що блискуче витримали “навчання протистоянням”, і вимагати більше за свою участь в миротворчих операціях в будь-якій іншій країні.

А от доля політичних керівників цих силових структур, зокрема, пана Піскуна та пана Цушка, найвірогідніше, покладена в пакет не оприлюднених угод або “додатків”.

Є там такий пункт – про невтручання сторін в діяльність, зокрема, правоохоронних органів “поза межами компетенції”. В межах – можна.

До речі, питання про міністра Цушка, судячи з наміру комуністів всіма силами захищати його, а також з аналогічних промов Мороза, - може бути вже пленарними днями обміняна Партією регіонів на долю генпрокурора Піскуна. Бо як ні, то хто ж тоді забезпечуватиме довіру до “чесних та прозорих” виборів без застосування адмінресурсу?

Стосовно невтручання в діяльність судів. Дуже неконкретно.

Чи це означає, що, зокрема, справу пані Станік має бути залишено без подальшого пошуку СБУ та ГПУ доказів звинувачень, які вже пролунали? А натомість звільнення судді Стецюка, здійснене коаліцією, навпаки, вважатиметься дійсним? Як і призначення парламентом суддів різних рівнів – при забороні президенту призначати їх на адміністративні посади?

На відміну від кількох перших досить зрозумілих умов угоди, - кілька останніх розмивають сенс досягнутих домовленостей, подібно до розмитих пунктів вже порушеного Універсалу.

І в цьому сенсі угода автоматично перетворюється на “універсал-2”. З тими ж наслідками?

Не дарма ж прем”єр Янукович та спікер Мороз одразу по підписанні угоди з президентом Ющенком стали публічно вживати традиційний вираз “якщо вибори відбудуться”... Тому вже зараз цікавішо, який в них план на випадок, якщо ні.

Ірина Погорєлова

УНІАН в Google News