Візит Путіна до України: влада нічого не здала РФ, бо не встигла, не хоче чи торгується?

Без України проект нової Росії валиться... Якщо вірити Москві, ціна на газ для України має бути 116 доларів... Ну приїхав Путін. Він вам чимось не подобається?.. Думки експертів

Вчора у столиці України побував прем’єр-міністр РФ Володимир Путін.

Слід зазначити, що інформаційною підготовкою до візиту російського прем’єра українські можновладці створили в ЗМІ не надто м’який тон щодо уряду північного сусіда. Заявка про приватизацію пакету НАК Нафтогаз за правилами, через IPO не дуже втішила російську сторону. Публічне оголошення про порушення кримінальної справи проти Тимошенко за “погані газові контракти”, яке пролунало саме напередодні приїзду Путіна, за офіційною версією є випадковістю, хоча збіг виглядає більш ніж символічним. 

А вже на самій зустрічі прем’єр-міністр України Микола Азаров у присутності Путіна заявив, що газові контракти не відповідають ринковим реаліям країн ЄС. На фоні звичної запопадливості наших очільників це прозвучало контрреволюційно. Та зрештою, питання газу обговорюватимуть за тиждень, коли віце-прем’єр Ігор Сєчін приїде до Києва.

В принципі візит був закритим для громадськості. Зустріч перших віце-прем’єрів Андрія Клюєва та Ігоря Шувалова відбувалась за кілька годин до прильоту Путіна за зачиненими від преси дверима та завершилась брифінгом, на котрому сказали, що про подальшу співпрацю в газовому секторі домовитися не вдалося. Під час свого виступу російський віце-прем`єр вперто називав приймаючу сторону "Республіка Україна".  Скидалося на те, що Володимир Путін їхав до Києва, заздалегідь знаючи про настрій української влади.

Звісно на публіку демонстрували традиції теплих російсько-українських взаємин. Сторони обговорили безліч периферійних питань, заявили про неухильне зростання товарообігу, пов’язавши це із досягненнями нової влади та дружніми почуттями РФ, домовилися гармонізувати статистику, та завершувати створення авіаційного СП.    

Але від головного сторони не відволікалися. Щоправда, кожна від свого. Першою фразою Путіна на українській землі була: “Не слід боятися Митного Союзу”. Потім він розширив цю тезу, всіляко намагаючись показати товар лицем. “Виграш України від вступу до Митного союзу складе 6,5-9 млрд. дол. на рік, – переконував майбутній кандидат в президенти РФ Миколу Азарова.

У відповідь той заявляв про бажання «вийти на економічно обгрунтоване і справедливе визначення формули ціни на газ для України». Бо ціна російського газу, визначена в контрактах 2009 року, “не відображає ринкової вартості, яка сформувалася в країнах Європейського Союзу, і істотно перевищує ціну на альтернативні види палива”, - гнув своє український прем’єр.

Власне на цих двох цитатах – про захмарну газову ціну, та про ймовірну блискучу кар’єру України в Митному союзі і були побудовані сюжети телевізійників. Цікавий аспект: російське телебачення показало цю новину чи не останньою в блоці, вже після новин про святкування Медвєдєвим Дня космонавтики.

До журналістів російський прем’єр не підійшов, нібито не вистачило часу через те, що відбулася зустріч із Януковичем. Хоча “спізнитися на літак” перша особа російської делегації за визначенням не могла.

Продовження переговорів про газ - через тиждень... Але остання зустріч, проведена, за словами спікерів влади, з позиції національного прагматизму, залишила багато запитань. Українська влада взяла паузу чи вже має рішення щодо Митного союзу? Якщо має, то як вона думає його озвучити? У випадку відмови – РФ, у випадку згоди – власному народу. Чи може Харківські угоди чогось навчили президента та уряд? Чи надовго зависла тема ініційованого Росією злиття активів НАКу та Газпрому?

Прокоментувати ці запитання та хід переговорів ми попросили експертів.  

АТАКА З МАРШУ ПУТІНА НЕ БУЛА ВДАЛОЮ

Григорій Перепелиця, експерт

Вчора українська влада нічого не здала Росії. Атака з маршу, як це називають військові, Путіна не була вдалою. Інформаційна кампанія за виключенням виступу у ЗМІ представника Мінекономіки пана Мунтіяна, який сипав перевагами Митного союзу, не була надто потужною. Гадаю, що в уряду не було чітко сформульованої позиції. Їм дуже хочеться дешевого газу, але вони не знають, що буде далі й чи гарантуватиме Росія, що дешевий газ - це надовго. Звичайно, якщо Росія дасть гарантії, що чергова знижка буде тривалою, то уряд піде на Митний союз (навіть, усвідомлюючи, що РФ гарантії, як дала, так і забере).  Цю паузу можна розглядати, як певний торг. 

В принципі, головне зараз для України модернізація. А для модернізації необхідні – інвестиції. 70% іноземних інвестицій - інвестиції ЄС, Росія лише використовує тіньові схеми для скуповування активів. При такій неоколоніальній моделі Росія зацікавлена створити замкнуті цикли виробництва за рахунок перебирання українських підприємств і виробництва продукції на території Росії. Після того, як заводи, подібні «Антонову» та «Мотор Січі», будуть побудовані на території Росії, в Україні ці заводи просто закриють

Україна в товарообігу Росії займає мізерний відсоток, але Україна має для неї колосальне значення в геополітичному сенсі. Без України проект нової Росії валиться.  Якщо ми йдемо в Митний союз, то програємо. Газ за тої ж ціною, що Україна має по знижці, країни ЄС отримують без всякої пролонгації іноземної присутності на своїй території. Митний союз потрібний, щоб  застопорити рух до Європи. Аби спрацювала формула «3+1», потрібно, щоб не тільки Україна на це погодилася, а й Росія сприйняла цю формулу. А навіщо Росії така формула, їй Україна цікава як член Митного союзу, тому що для Росії це геополітичний проект, а не економічний. Тому Росія в такій пакетній угоді буде просто не зацікавлена, вона не дає втягнути Україну в російський інтеграційний проект.

НЕ ПОЛІТИЗУЙТЕ ПИТАННЯ. МИ ШУКАЄМО ПОТРІБНУ УКРАЇНІ КОНФІГУРАЦІЮ

Ярослав Сухий, народний депутат України (ПР)

Я гадаю, що відбулась нормальна робоча зустріч. Зараз нема підстав шукати помилки чи висловлювати невдоволення зустрічами. Ну приїхав Путін. Він вам чимось не подобається? Ну не дав вчора російський прем’єр прес-конференцію. Ну і що? Не вважав за потрібне. Не політизуйте питання. Ми шукаємо потрібну Україні конфігурацію. Це складно. Але це можливо. Чого прагне влада було чітко зазначено у посланні президента. Це і ЗВТ, і Митний союз в форматі “3+1”. Над цим і працюють.  

ЯКЩО ВІРИТИ ОБІЦЯНКАМ РФ, ТО ЦІНА НА ГАЗ ДЛЯ УКРАЇНИ ПОВИННА БУТИ 116 ДОЛЛАРІВ

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”:

Цей раунд переговорів був проміжним. Він готує підґрунтя до подальших рішень для зустрічі, яка відбудеться в червні в рамках міждержавної комісії Росії та України. Газ на цих переговорах виступав у вигляді своєрідної наживки, щоб схилити Україну до прийняття рішення щодо Митного союзу. На зустрічі прозвучали цифри про те, що Україна матиме від 6,5 до 9 мільярдів доларів від вступу до МС. Раніше заступник голови Газпрому Валерій Голубєв уточнював, що Україна зможе зекономити на російському газі 8 мільярдів, якщо приєднається до Митного союзу.

Ми в нашому центрі змоделювали один з можливих варіантів. І така цифра вийшла: 116 доларів за тисячу кубічних метрів. Такою б мала бути ціна, якщо вірити обіцянкам РФ. Зараз ми отримуємо газ по ціні 293 долари за тисячу кубів, сусідня Білорусь, яка входить у всі можливі форми інтеграції на пострадянському просторі, отримує газ по ціні 244,7 долара. Тобто нема внутрішньо російської чи рівнодохідної, як вони ще пропонують, ціни навіть для Білорусі, яка повинна слугувати для нас “взірцем” інтеграції.

До того ж, об’єктивно спрацьовує такий чинник. 2010 року відбулося зростання енергозатрат на одиницю ВВП. Україна практично відвертається від енергоефективної моделі розвитку економіки. Якщо такими темпами все буде відбуватися й далі, то ми можемо вийти на імпорт газу 2007 року - 73-74 мільярди кубічних метрів. Ми через імпорт енергоресурсів по завищеній ціні фактично субсидуємо економіку Росії.

А чим більше в Росію надходитиме грошей від експорту нафти та газу, тим менше наш виграш від приєднання до Митного союзу. Тому що високі доходи росіян дозволять їм купувати високотехнологічну продукцію ЄС, ігноруючи українського постачальника. Так короткострокові переваги від вступу до МС є, але через пару років вони випаруються.

Газові ціни - це приманки для української влади, природу якої чудово розуміє російська сторона. Фінансово-економічний базис владної команди становить газово-олігархічне угруповання, яке зав’язане на інтересі із нафтохімічним сектором, де ціна на газ має визначальну роль.

Гадаю, українська сторона буде займати обережну позицію. Бо, окрім бажання сидіти на двох стільцях, є побоювання, що стільці можуть одночасно роз’їхатися. З боку ЄС були позначені позиції. Посол Німеччини сказав, що українська сторона  у раз приєднання до Митного союзу втратить перспективи створення ЗВТ та ЄС. Тобто можна придумувати формули 3+1, але сідаючи в автомобіль можна їхати або вперед або назад. Влада намагається віднайти якійсь унікальний варіант вирішення проблеми, але його не існує. Економічні цифри, які лунають з обох боків мають декларативний характер. Основні пропагандистські бої попереду, буде багато цифр, багато маніпуляцій. Проблема у тому, щоб українська влада подолала інстинкти жадібності та зайняти принципову позицію. Тим більше, вікно можливостей із ЄС не буде безкінечно довгим.

КОЛОСАЛЬНЕ ПРИРІСТ РОСІЙСЬКОГО ІМПОРТУ - ЦЕ ЛИШЕ ЦІНИ НА ЕНЕРГОНОСІЇ

Олег Устенко, виконавчий директор фундації Блейзера:

Ці переговори були пробним каменем української та російської влади у вступі до Митного Союзу. Українська сторона була дуже обережна. При розмовах про Митний союз та наші двосторонні відносини наводяться цифри, без уточнень та пояснень. Зауважу, що імпорт з Росії росте колосальними темпами, за 2010 рік приріст становив 67%, це колосальна величина. Але таке зростання - не більша кількість продукції чи кращі економічні зв’язки, це збільшення цін на енергоносії.

Прихильники вступу до МС часто вживають аргумент, що Україна реалізує в Європу товар із низькою доданою вартістю, метал, сировину та кажуть, що продукція, яку Україна продає в РФ має значно більше додану вартість. У РФ ми продаємо труби великого діаметру, продукти машинобудування. Але наша машинобудівна продукція конкурентноздатна лише в РФ. Але чи хтось відповів на запитання, як довго вона буде там залишатися конкурентноздатною?  Якійсь  час пройде, російський бізнес зрозуміє, що можна переорієнтуватися на Європу та Азію та купувати продукцію там.

Тому вигоди від вступу до Митного союзу будуть, хоча їх важко оцінити. Але однозначно, що ці вигоди будуть короткостроковими. Середньо- та довгостроковими вигоди точно не будуть. 

Крім того Україна має зобов’язання перед СОТ. Просто увійти у МС вкрай важко. МС це відсутність мит та бар’єрів. Митну політику тут формує єдиний орган. Україна у випадку вступу не зможе серйозно впливати на митну політику.

У нас вже як членів СОТ є пов’язані тарифи. Україна вела переговори по вступу до СОТ, вони були важкими, тривали роками. Тобто з усіма країнами, з якими ми говорили роками, сварилися, сходилися слід знову почати перемовини. Деякі товарні позиції відстоювали катастрофічно важко. У випадку вступу до МС, слід чесно сказати нинішнім партнерам, що ми або виходимо з СОТу, або починаємо новий нескінченний процес переговорів. Я вважаю, що запустити новий переговорний процес Україні практично нереально. Це буде броунівський рух туди-сюди, але руху вперед не буде. Крім того, Україна веде переговори щодо ЗВТ. Кожні 8 тижнів або в Брюсселі або в Києві працює робоча група, яка робить серйозний прогрес у своїх переговорах, Брюссель щодо цього зробив позитивні заяви. Після позитивних заяв ЄС була реакція Москви у тому, що слід просувати ідею із МС. В принципі важко про це говорити, бо тут не лише економіка, тут дуже багато політики та геополітики. 

Записала Олена Мігачова