Хто хоче відставки Рибачука?

Нещодавно звільнений співробітник Секретаріату Президента розповів УНІАН про деякі особливості роботи президентського офісу. Подаємо його розповідь майже дослівно, хоча деякі речі він трактує, можливо, дещо однобоко...

Нещодавно звільнений співробітник Секретаріату Президента розповів УНІАН про деякі особливості роботи президентського офісу. Подаємо його розповідь майже дослівно, хоча деякі речі він трактує, можливо, дещо однобоко...

Васюник, гуцули та односельці

Чутки про відставку Рибачука з’являються давно і генеруються в кількох центрах впливу Секретаріату Президента України. У цій відставці в Секретаріаті зацікавлені майже всі впливові гравці, враховуючи показову аполітичність Рибачука та відстороненість від внутрішніх інтриг. Опоненти голови Секретаріату неоднорідні, але їх об’єднує неприйняття Рибачука. Тож вони роблять усе від них залежне, аби його усунути.

Перший табір Секретаріату очолює його глава Олег Рибачук. Його систему організації роботи співрозмовник УНІАН характеризує або як широке делегування повноважень іншим клеркам, або як мовчазне спихування власної роботи на інших, передовсім на його першого заступника Івана Васюника.

Утім, навіть опоненти глави Секретаріату не заперечують у приватних розмовах, що принципова різниця між Рибачуком та іншими центрами впливу світоглядна. Він бачить Секретаріат виключно органом, який обслуговує діяльність Президента і здатний в умовах політреформи забезпечити йому гідне місце в політичній системі країни. Натомість інші вбачають в Секретаріаті потужний інструмент для лобіювання інтересів: від працевлаштування родичів, до збору десятини з “благодійних” олігархічних проектів.

Умовний табір №2 в Секретаріаті очолює вже згаданий Васюник, який має своїх людей практично в усіх важливих службах. У доборі кадрів Іван Васильович з етнографічною точністю підходить до місця народження претендента. Еталоном надійності для нього начебто є вихідці з Галичини (у Секретаріаті їх називають “гуцулами”), з яких він і формує власний кадровий резерв. Його креатурою є, скажімо, Маркіян Лубківський, колишній речник МЗС, нині керівник головної гуманітарної служби, а також менш відомі чиновники, які контролюють рух усіх документів у Секретаріаті й мають можливість при потребі коригувати їхній зміст.

Васюник тримає під контролем усі інформаційні потоки Президента. І ті, що через нього заходять, і ті, що від Президента виходять. Він намагається координувати й контролювати підготовку всіх внутрішніх та зовнішніх документів.

Інформація з практично усіх служб концентрується у службі моніторингу та зведення, яку контролює Васюник. Там же проводиться моніторинг ЗМІ, який отримує Президент, і який співрозмовник УНІАН вважає непрофесійним та необ’єктивним. На останній нараді Президента з керівниками служб Ющенко публічно його розкритикував. Мовляв, навіщо мені інформація про те, що еритрейські повстанці підірвали ефіопський бронепоїзд? Президентові мовляв потрібна аналітика, опис тенденцій і т. ін.

Серед інших впливових осіб – прес-секретар Ірина Геращенко  та позаштатні радники Президента – Віра Ульянченко та Михайло Дорошенко.

Ще зберігає свою приймальню позаштатний радник Третьяков, але його вплив зведено до нуля. Перші двоє переважно узгоджують свої дії, а Дорошенко, маючи “статус односельчанина Президента”, діє самостійно. Однак у кризових моментах усі вони більш прихильні до Васюника.

Тарасюк, Америка і Швеція

Інформаційні закиди щодо чергової відставки глави робляться для формування сприятливої громадської думки. Адже політично активний народ уже обговорює, як зрадіє Кондоліза Райс, якщо її давній приятель Рибачук стане послом у США. Доброзичливці Рибачука “відправляють” його також послом до Швеції.

Утім, дипломатична кар’єра навряд чи пасує Рибачуку. По-перше, статус посла набагато нижчий, ніж його теперішній. До того ж, йому було б некомфортно працювати під керівництвом Бориса Тарасюка, з яким він має тертя ще з часів урядування. По-друге, просто внаслідок інформаційного тиску він іти не збирається, оскільки міг вчинити так уже неодноразово. Загалом Рибачук міг би активніше блокувати випади проти себе, і навіть вплинути на рішення Президента щодо звільнення своїх “любих друзів”. Але йому нецікаво відбивати ці випади щодня. Тому він може піти виключно сам, попередньо домовившись про це з Президентом.

Єхануров, Безсмертний і навіть Литвин

Його наступником у такому випадку теоретично може стати хто завгодно. Але Президент не гірше за політологів орієнтується в таємницях власного двору. І, скажімо, якщо цю посаду буде віддано комусь зсередини Секретаріату, тим же Васюнику чи Ульянченко, то це означатиме повну монополізацію доступу до Президента та його ще більше послаблення. Ющенко знає, хто є хто в Секретаріаті, і, можливо, не дуже довіряє Васюнику та його команді.

Імовірнішим виглядає варіант запрошення варяга. У стінах Секретаріату вже говорять про кандидатури Єханурова, Безсмертного, навіть про Литвина. Хоча найбільше з усіх них цю посаду хоче отримати все той же Васюник.

Фактично в Секретаріаті проходить щоденне змагання за вплив на Президента. Сам вплив визначається можливістю мати доступ до гаранта. Такого розкошу, скажімо, не мають більшість штатних радників, які радять своєму шефу здебільшого в телевізійному режимі.

Особи, що мають “доступ до тіла”, намагаються підлаштувати систему під себе, аби звузити коло реальних радників, і самим вирішувати серйозні питання. Для себе та на замовлення.

Для вирішення певної проблеми до Президента можуть ходити представники обох таборів. Але, якщо той же Рибачук може переконувати Президента виключно аргументами, то його опоненти часто беруть кількістю. Часто Президент телефонує главі Секретаріату, щоб з’ясувати ситуацію з конкретного питання. Після його фактичного вирішення може бути ще одна “ходка” на четвертий поверх (до Президента. - УНІАН ) як Васюника, так і інших. Зрештою приймається протилежне рішення.

Для прикладу. Як може ставитися перед Президентом питання про створення коаліції? Одні кажуть йому про необхідність дотримання помаранчевих ідеалів, інші – про об’єднання держави шляхом створення “широкої” коаліції (з Партією регіонів. - УНІАН ). Тобто як це піднесуть Ющенку, чия сторона матиме більший вплив, так і буде вирішено.

Кадри, ходоки і радники

Кадрова політика – одне з найболючіших питань у Секретаріаті.

Показовим прикладом можна вважати кар’єрне зростання брата Васюника, який став першим заступником голови Нафтогазу України. Чоловік Віри Ульянченко отримав міністерську посаду голови Державного агентства з інвестицій та інновацій.

Колишній прес-секретар Леоніда Кучми Михайло Дорошенко вирішує призначення на регіональному рівні.

Впливовим “олігархам” не має сенсу йти напряму до Президента. Їм достатньо поспілкуватися з тою ж Вірою Іванівною, щоб задіяти запроваджену ще за Кучми  практику лобіювання своїх інтересів. Тільки тоді “глитаї” допомагали фонду Людмили Кучми, а нині - дають гроші на президентські культурологічні проекти й одночасно вирішуюсь наболілі власні питання.

Практично до всіх названих діячів ідуть “ходоки” зі своїми проблемами. Звісно, хто пролобіював чиєсь призначення або звільнення, знають тільки вони самі – ті, хто переконав Президента у правильності такого кроку.

Записав Дмитро Стаховський

УНІАН в Google News