Хто в тій дачі живе?

Громадянин, який став великим урядовцем, дістає можливість жити в дуже великому будинку за дуже маленькі гроші. Де мешкають Віктор Пинзеник, Юрій Павленко, Валентина Семенюк, Іван Плачков, Ігор Ліховий та інші слуги народу...

Держдача №30, закріплена за «молодіжним» міністром, схожа на іграшковий будиночок: на загальній площі 30 кв.м. розміщені кухня, санвузол, передпокій і спальня. Вигляд у споруди ветхий, хоча фасад свіжопофарбований і територія прибрана. Цим «мінімалізмом», схоже, і пояснюється гостинність пана Павленка.

Він – єдиний з міністрів пішов на зустріч журналістам «Бізнесу». Хоча кореспонденти зверталися з подібним проханням до Юрія Луценка, Віктора Пінзеника, Павла Качура, Олександра Баранівського, Ігоря Ліхового, Станіслава Ніколаєнка і Валентини Семенюк. Всі вони одержали держдачі на території Конча-Заспи і захистилися від всіх триметровою сірою стіною. І буде помилкою вважати, що всі дачі держчиновників виглядають так само, як і будиночок Павленка. Багато хто дачі старої споруди перебудовує в хороми. Причому в цьому випадку виникає пікантна ситуація – начебто будинок знаходиться в приватній власності, та стоїть на землі, що належить ДУСі. А орієнтовна ціна землі в цьому районі становить близько 30 тис. доларів за сотку.  Щомісячна оренда найпростішої дачі в Конча-Заспі обходиться простим смертним  від 600 до 1000 доларів.

Власники ж державних дач, розташованих в живописних околицях Києва, оплачують тільки комунальні послуги (спожиті газ, воду, електроенергію, охорону, прибирання території), причому лише 30%  їх вартості. У міністра Юрія Павленка це від 80 до 110 гривень, у Віктора Пинзеника - 130 гривень. До 1993 року урядовці за користування державним дачами не платили взагалі.

Право на держдачу в Конча-Заспі або Пуща-Водиці має практично кожен член уряду. Прем`єр, віце-прем`єри і міністри мають право на окремий будиночок.  Керівники інших органів виконавчої влади і заступники міністра можуть користуватися двома кімнатами, а директори департаментів і начальники управлінь Секретаріату Президента – однією. Це не значить, що урядовцям видають один будиночок на двох, просто в різних дачах різна кількість кімнат, тому така субординація по кількості кімнат –  формальна.

У Конча-Заспі розташовані дачі Президента України, віце-спікера Верховної Ради, першого віце-прем`єр-міністра, міністрів, керівника ДПАУ, ДМСУ і інших органів виконавчої влади.    У офіційних урядових документах це селище значиться, як «будинок відпочинку Конча-Заспа». Хоча насправді це заповідне дачне селище, розташоване в заповідному змішаному лісі (офіційно держдачі знаходяться на території заповідника з однойменною назвою) в 25 км від Києва. У будинку відпочинку Пуща-Водиця розташовані дачі Глави секретаріату Президента, заступника глави Секретаріату Президента, Генерального прокурора України, заступника Генерального прокурора України, губернаторів, народних депутатів України на правах оренди.

Вартість оренди приватного помешкання площею від 100 до 200 квадратних метрів в Конча-Заспі коливається від 600 до 30 тисяч дол., в Пуща-Водиці від 800 до 12 тисяч, в Пуща-Озерній від 1,5 до 8 тисяч дол., в селі Козин від 2,5 до 10 тисяч дол.

«Видачею» держдач членам уряду займається управління справами міністерств і ДУС при Президенті України. Знаменита ДУСя і зараз розподіляє помешкання міністрам. 

На держдачах проживають не тільки діючі члени уряду. Наприклад, після виходу на пенсію прем`єр-міністру і першому віце-прем`єр-міністру рішенням уряду в Конча Заспі або Пуща-Водиці може бути виділений окремий будинок, який залишиться в його користуванні довічно. Довічно держдачу може одержати спікер після припинення повноважень і Президент України після відходу у відставку.

Екс-віце-прем`єрам і екс-генпрокурорам належать дві кімнати, а міністрам, їх заступникам і заступникам Генпрокурора по одній (читай по одному окремому будиночку).

Але у екс-президентів з дачами не складається. Держдачу Леоніда Кучми відібрав уряд Юлії Тимошенко, видавши відповідне розпорядження. Правда, глава ФДМУ Валентина Семенюк стверджує, що бачить його на території Конча-Заспи, де він живе, ходить на рибалку. Не виключено, що Кабмін переглянув своє рішення і прийняв нову ухвалу.

Дача Леоніда Кравчука перебуває в аварійному стані, тому Леонід Макарович живе у власному будинку, в заміському елітному селищі «Золоті ворота», побудованому по сусідству з Держдачами в Конча-Заспі.

Оскільки держдача належить не кожному відставному урядовцю, високопоставлені держслужбовці шукають спосіб зберегти користування цим привілеєм назавжди. Екс-голова ЦВК Сергій Ківалов і екс-міністр внутрішніх справ Микола Білоконь звели нові будинки на місці стареньких держдач, причому це будівництво ні з ким не погоджували. За твердженням «Бізнесу», серед таких самозабудовників і Віктор Медведчук, і екс-губернатор Черкаської області Вадим Лешенко. Ще один спосіб «закріпити за собою дачу» це узяти її в оренду строком на 40 років. Тоді на ділянках замість старих хатинок з`являються симпатичні котеджі. Недавно з числа таких орендарів був виключений Нестор Шуфрич. Таким же чином продовжують користуватися колишні народні депутати Олександр Волков і Олег Петров.

Видання приводить і власні висловлювання урядовців і депутатів про утримування своїх дач і їх думки про те, чи потрібні урядовцю такі безкоштовні дачі.

Віктор Балога, міністр з надзвичайних ситуацій своєї дачі не має і вважає, що краще, щоб замість дач надавали нормальні квартири. Він вважає, що держдача - це пережиток. Урядовець повинен бути забезпеченою людиною і сам уміти заробити собі на заміський будинок.

Валентина Семенюк говорить, що у неї є «фінський будиночок», на дві кімнати, куди вона приїжджає двічі на місяць.

Іван Плачков, міністр палива і енергетики держдачі не має, але у нього є будинок в Безрадичах.

Ігор Ліховий, міністр культури і туризму користується держдачею з жовтня. За його словами, це старенький будиночок 1960-х років з «антикварними меблями».

Рішення про те чи потрібні державні дачі і хто повинен оплачувати їх утримання видання залишає на відкуп читачам. Але з чим не можна не погодитися, так це те, що надання матеріальних благ урядовцям повинне регламентуватися відповідними законами, а платники податків повинні мати право знати, як витрачаються їх гроші.

Газета ”Бизнес”,  №20, 15 травня 2006 року