На мітинг «за Януковича» – тільки за списками

Металеві огорожі і кордони правоохоронців повстали навколо Європейської площі: на початку Хрещатика, з боку вулиці Грушевського та Володимирського узвозу...

Сьогодні в Українському Домі Віктор Янукович давав прес-конференцію. Вже з самого ранку Європейську площу почали окуповувати люди з прапорами Партії регіонів.

Міліція перекрила прохід центральними вулицями столиці. Металеві огорожі і кордони правоохоронців повстали навколо Європейської площі: на початку Хрещатика, з боку вулиці Грушевського та Володимирського узвозу. Біля цих кордонів зранку було найбільш гаряче. Працівники прилеглих офісів пробивалися на роботу з боєм. 

Підтримати Януковича пропускали не всіх - лише певними групами під проводом “старших”. Цікаво, що тих, хто зайшов, вже не випускали.

– Пустіть нас, будь-ласка, ми по водичку вийдемо, – просилися прихильниці Януковича у міліціонерів.

– Ми нікого не пускаємо.

– Але ж тут спекотно, ми тільки води купимо і швиденько повернемося.

– Якщо я вас випущу – то більше не запущу. Всі питання до вашого старшого.

Буквально за хвилину до цього ж правоохоронця підходять ще дві жіночки. Їх так само не випускають. Вони щось радяться, а потім тихенько йому кажуть, трохи ніяковіючи:

– Нам у туалет треба.

– Туалети не входять у мої обов’язки, – починає дратуватися міліціянт. – У вас є старший? От йому і кажіть. 

Тим часом перед кордонами наростає обурення: хтось намагається потрапити у БТІ (Бюро технічної інвентаризації), яке знаходиться на Трьохсвятительській, 4В, хтось – пройти звичною дорогою на роботу. Але правоохоронці відсилають всіх добиратися до місця призначення обхідними шляхами.

– Чому ви не пускаєте людей? – цікавлюсь у хлопців у формі.

– Ми можемо пускати тільки тих, хто є у списках. Все.

– А якщо я – щирий прихильник Віктора Януковича, але мене нема в списках, ви що мене не пустите підтримати президента?

– Дівчино, ви хто?

– Журналіст.

– Я радий. Усі питання – Володимирська, 15 (адреса Головного управління МВС України – авт.).

– Оце так демократія! У своєму місті я по вулиці пройти не можу! – обурюється поряд літній киянин, якого так і не пустили за огорожу.

Пройшовши кордони, прихильники Януковича починають купками розміщуватися під Українським домом. Дістають флагштоки, розправляють прапори – державні, Партії регіонів і Молодих регіонів.   

– Ой, тут хоч свіже повітря. А то ж в автобусі жах був, – всі спітнілі, дихати нема чим, –розповідає один з заїжджих пікетувальників. 

Люди намагаються сховатися в тінь, але під Українським домом її знайти складно. Деякі відкривають принесені партійцями парасольки Партії регіонів.

– Ой, треба, мабуть, таки цю кепку надягнути. Соромно, проте в голову не пече, – каже друзям лисуватий прихильник Януковича, приречено дістаючи картонний кашкет з символікою Партії регіонів.

Сьогоднішні пікетувальники – публіка різношерста. Це солідні чоловіки у костюмах і краватках поряд з жіночками на високих підборах (скоріш за все, представники партійного керівництва на місцях), студенти (організовані “Молодими регіонами”) і літні люди.  

Підхожу до купки молодих людей, які мляво махають прапорами Партії регіонів.

– А ви звідки приїхали? – цікавлюсь у них.

– Ми студенти, у Києві навчаємось, – розповідають вони. – А ви теж типу “ентузіаст”?

– Ні, я “типу” журналіст.

– А-а, ну тоді – будь-які коментарі за гроші.

– Весь час намагаєтеся продатися?

– Та ні, ми ідейні, – сміється парубок. – Тільки коментарі - все ж таки за гроші. 

Підхожу до інших трьох хлопців з атрибутикою Партії регіонів, що стоять біля готелю “Дніпро”.

– А що ви тут робите?

– Підзаробляємо, – щиро відповідає хлопець.

– І скільки обіцяють заплатити?

– Ну оце пару годин постояти з прапором – 60 грн. До цього 5 днів про 4 години листівки роздавали – заплатили 300 грн.

– А звідки ви дізнаєтесь про такі акції?

– Та є такий хлопець Льоша. Він телефонує, якщо щось таке є. Ми коли хочемо – йдемо, не хочемо – не йдемо. Ми ж не зобов’язані.

“Довіра сьогодні – впевненість завтра”, “Відкритість влади – демократія в країні”, “Адміністративна реформа – ефективність державної влади”, – майоріють плакати поблизу “Дніпра”.

Вирішую поцікавитися, що ж знають самі тримачі цих плакатів про адмінреформу. Підхожу ближче і бачу кілька встановлених наметів, до яких пікетувальники вже поприв’язували і плакати, і прапори. Дійсно – навіщо себе переобтяжувати? 

Спускаюся в підземний перехід на Європейській площі, один з виходів якого – саме біля УНІАН.

– Я вас не пущу, – перекриває мені дорогу якийсь лейтенантик.

Демонструю журналістське посвідчення і кажу, що мені потрібно на роботу.

– Ще раз кажу – я вас не пущу. Йдіть через верх.

– Через який верх? Моя агенція у 10 метрах. Представтеся будь-ласка.

– Не буду я представлятися.

– Покличте своє керівництво.

– Вам треба – ви і кличте, – огризається молодик у погонах.

Десяток правоохоронців, що стоять поряд, мовчки спостерігають.

Через деякий час, мабуть, почувши перепалку, по сходах вниз спускається старлей.

– Що тут відбувається? – питає він, дивиться моє посвідчення і одразу дає вказівку пропустити.

– Вибачитися не хочете? – цікавлюсь у лейтенанта.

Він мовчки відвертається.

Проїжджає кортеж Януковича. Прихильники сунуться ближче до дороги. Дорогі автівки проводжають мовчазним поглядом.

Зі своєю групою підтримки Янукович особливо не церемониться –  хіба що перед входом в Український Дім на мить зупиняється, махає їм рукою і швиденько зникає в будівлі. У відповідь прихильники нагороджують його скупими оплесками.

На Європейський площі вмикається екран і починається трансляція прес-конференції Януковича.

– Ситуація, яка відбувається в країні, була прогнозована ще рік тому, – починає промову Віктор Федорович на моніторі.

 Люди спочатку намагаються слухати, потім поступово розбрідаються у пошуках місця сидіння. Ніяких оплесків, вигуків підтримки.

Вже о першій годині прес-конференція добігає кінця. Прихильники Януковича групками розбрідаються у різні боки, лишаючи по собі порожні пляшки і потоптані агітгазети. На сьогодні вони своє вже відробили.     

Яна Солнцева

ФотоУНІАН

УНІАН в Google News