Геннадій Бурбуліс: Нинішній режим в Росії не здатний до діалогу

Біловезький консенсус має стати прикладом... У Росії відтворюється стилістика імперської влади... Необхідно усвідомлювати загрозу розпаду російської державності... 

Біловезький консенсус має стати прикладом... У Росії відтворюється стилістика імперської влади... Необхідно усвідомлювати загрозу розпаду російської державності...

20 років тому, 8 грудня 1991 року лідери Росії, України та Білорусі оголосили про припинення існування Радянського Союзу. Геннадій Бурбуліс був учасником Біловезьких угод, найближчим радником Єльцина, першим і єдиним державним секретарем РРФСР.

Гайдар, Єльцин, Бурбуліс

У київському бюро РІА «Новости» відбувся відеоміст з Москвою, присвячений темі втрачених інтеграційних можливостей на пострадянському просторі. Головним учасником цього заходу став Геннадій Бурбуліс. «Чому інтеграційні процеси на пострадянському просторі проходили мляво? Чому СНД так і не запрацювало у повному обсязі?» - такі запитання ставив модератор учасникам дискусії. Нам здалося цікавим, що сказав Бурбуліс, оскільки його думка багато в чому співзвучна з думкою українських істориків, та й учасників Біловезької зустрічі, і дуже відрізняється від трактувань інших російських політиків про «розпад в Біловезькій пущі великої держави». Ми наводимо текст виступу пана Бурбуліса та відповіді на ті запитання, які нам вдалося поставити.

- Ми за двадцять років так і не осмислили і не зрозуміли, що тоді з нами було, сказав пан Бурбуліс. - Я переживаю й усвідомлюю свою особисту відповідальність за те, що інтеграційний потенціал СНД не був реалізований. Але треба давати чіткий звіт, що весь 1991 рік був роком болісного і трагічного розпаду радянської тоталітарної імперії. Розпаду, переповненого не тільки економічною розрухою і втратою будь-яких важелів влади і управління, не тільки кризою комуністичної ідеократії і добровільної відмови Горбачова і ЦК від своїх повноважень. Не тільки найглибшою національною кризою, яка іноді переходила у криваві зіткнення в різних регіонах СРСР. Але в першу чергу, це була криза духовна, моральна і культурна. І вона повною мірою вимагала від нас своєчасного і правильного виходу.

Нагадаю, що ми намагалися проводити процес мирної трансформації імперії в союз незалежних утворень. Але 19 серпня пройшов путч ГКЧП, через що 20 серпня нам не вдалося підписати підготовлений проект договору СНД. Автори та організатори путчу відстоювали свої переконання, але вони і позбавили нас логіки мирної і регульованої трансформації радянської імперії. Нам не вдалося зробити і другу спробу такої мирної трансформації з вересня по листопад, коли теж був підготовлений повноцінний проект нового Союзу як чистої конфедерації демократичних і незалежних держав. І в цій ситуації некерованого розпаду Радянського Союзу (а я нагадаю, що в грудні жоден інститут державної влади не функціонував) відповідальність за це лягала на керівників республік, і не можна було продовжувати цю невизначеність.

У кінцевому рахунку, ми зуміли 8 грудня прийняти це рішення. І я вважаю, що це було логічним і вимушеним завершенням Новоогарьовського процесу. Біловезький консенсус (слово «консенсус» точно позначає сутність цієї події світової історії) був необхідним, мужнім і вимушеним. Але ресурс підписаного документа містив реальну стратегію солідарного становлення нових держав.

А не вийшло реалізувати цю стратегію, оскільки ми отримали важкий спадок. Принаймні, про Російську Федерацію я говорю з точним знанням справи і повною відповідальністю. У нас була зруйнована економіка, загроза голоду, брак хлібопродуктів, борошняних запасів, незрозуміло було, як зберігати життєзабезпечення країни, елементарні господарські зв`язки. І така само ситуація була у всіх республік в цьому просторі зруйнованої імперії, начиненої ядерною зброєю, переповненої проблемами, які не вирішувалися десятиліттями, коли ентузіазм перебудови Горбачова був повністю втрачений. Потрібна була консолідована вдумлива робота по суті. А вона була зірвана.

Чому 20 років минуло, а ми сумуємо за втраченими можливостями? Можна було дбайливо, прагматично й ефективно поставитися до цих угод. Якби ми всі мали сили і бажання мати співдружність, то у нас би вийшло її зберегти. Я можу вибачитися, що ми цього не зробили, але я пам`ятаю, що ми по двадцять чотири години на добу думали, як вирішувати проблеми наші, внутрішні російські. Те саме робили в Україні і Казахстані.

8 грудня було прийнято рішення про створення СНД, яке підписали глави трьох держав і співзасновниками якого пізніше стали ще вісім республік колишнього СРСР.

Чому у вашому виступі відчувається ностальгія? Може, на вас вплинуло російське телебачення, яке пропагує думку, що в Біловезькій пущі «розвалили велику країну»?

Що стосується моєї ностальгії за радянською системою ... Вона більшою мірою пізнавальна та світоглядна. З точки зору оцінки, це був злочинний режим і ніякими благами цивілізації, які важливо розвинути, це пояснити і пробачити не можна. Радянська тоталітарна імперія була унікальна у світовій історії за ступенем насильства над власними народами і за тими руйнівними наслідками, до яких цей режим призвів.

Крім того, важливо реально оцінювати, у якій ми були ситуації. При всіх райдужних показниках радянської економіки, ми виявилися країною банкрутом. СРСР і банки були боржниками за своїми зобов`язаннями. Перекоси, пов`язані з гонкою озброєнь і боротьбою двох систем, створили нестерпні умови для масового і побутового споживання. Це був ключовий момент історії. Але, незважаючи на всі очевидні витрати авторитарних режимів, які є очевидними як у Росії, так і в Білорусі і Казахстані, при тому, що це є колосальною перешкодою і для модернізації, і для інтеграції, у нас склався особливий прошарок людей. Верства «мотивованих» людей, основа середнього класу. У них є моральна гидливість до всього, що стосується обслуговування діючої влади. Вони базують свою життєву стратегію на професіоналізмі, якщо завгодно, на корпоративній солідарності й порядності, і, якщо нам вдасться створити умови, щоб ці люди не покидали наші країни, це буде успіх. Нерозв`язних проблем немає. Є небажання і нездатність правильно і точно поставити проблему, а також організувати роботу. І я хочу, щоб всі зрозуміли: райдужного майбутнього без взаємної співпраці у нас немає.

Ми ніяк не вчимося мислити комплексно, стратегічно і відповідально. Головне, щоб був діалог між владою та демократичними інститутами. Ключ до нашого майбутнього - вільна людина. Час тим, хто уособлює політичні режими, дбати про цей важливий аспект інтеграції.

У Росії після нещодавніх парламентських виборів на вулицях відбуваються страшні речі, насильство над протестувальниками. От якби Росія йшла шляхом демократії, з нею можна було б інтегруватися. А сьогодні громадяни Україні подумки «інтегруються» з тими, кого ваша поліція пакує до автозаків.

Біда в тому, що в Росії 2011 року десь прямо, десь опосередковано відтворюється стилістика імперської влади. Мене дуже турбує, що сучасний політичний режим в Росії не здатний до реального, плідного, життєво необхідного діалогу та консенсусу. Я думаю, що акт Біловезького консенсусу 1991 року з чітким і системним розумінням, що насправді сталося з нашою батьківщиною 20 років тому, може допомогти перейти до конституційного консенсусу в нинішній Росії. І я сподіваюся, що режим зуміє усвідомити піррову перемогу минулих парламентських виборів та уникнути ескалації розправи над тими, хто займає іншу позицію.

Але суть мого болю й у тому, що я проти того, щоб опозиція в своїх часто справедливих вимогах і претензіях не усвідомлювала загрозу розпаду російської державності у ХХІ столітті. Для мене важливо зберегти уроки парламентських виборів і консолідувати людей, для яких норми права і людської гідності є базовими цінностями. Не можна допустити небезпечного розколу в російському суспільстві на одних й інших. Нас має об`єднати нова російська державність, і ми повинні зуміти подолати поки неконструктивну позицію влади і власну нетерпимість. Уроки того, чому не вдалося керованим чином трансформувати Радянський Союз у нові повноцінні й успішні держави, повинні зупинити нас від конфронтації і презирства один до одного.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News