До чого приведе гібридна демократія в Україні

Чи є у людей готовність виходити на вулиці? З якого приводу? Що може стати останньою краплею в чаші їхнього терпіння?  Думки лідерів громадських організацій і соціологів

Вчора представників ПАРЄ з моніторингового комітету не пустили в колонію до Тимошенко. Це ще один епізод, який вибудовує думку про нашу країну в західних демократичних інститутів та й усього європейського співтовариства.

Європейці стан свободи в Україні виводять у спеціальні терміни, як то - «гібридна демократія» (передостання «зупинка» перед оцінкою «авторитарний режим»). Ще його оцінюють резолюціями ПАРЄ (в останній з них, нагадаємо, з вісімнадцяти пунктів вісім стосувалися політичних репресій). Рівень свобод міряють індексами - останні "виміри" робив у 20-х числах березня фонд Бертельсмана,  зафіксувавши у нас «ерозію демократії».

Як говорив один із українських президентів: «Свобода - як повітря». Продовжуючи цю думку, скажу, що її брак не можна не відчути. Бізнес людей, неугодних владі, зазнає утисків, телебачення деградує, проти опозиції відкриваються кримінальні справи. Українці масово емігрують. Можна не вірити в нібито таємну інформацію з МВС, яка тим не менше розійшлася в ЗМІ, про те, що за півроку з країни виїхало більше людей, ніж до цього за чотири роки. Але вона знаходить і непряме підтвердження: мільйон українців подали заявки на отримання «зеленої карти» США. Хто виїде з України і з ким ми залишимося?

Минула весна, яка обіцяла громадянам згортання пільг, принесла громадські протести.  Якою буде ця весна? Чи є у людей готовність виходити на вулиці? З якого приводу? Що може стати останньою краплею в чаші їхнього терпіння?

Ми вирішили опитати лідерів громадських рухів і соціологів, що вони думають про можливість громадських протестів.

Віктор Сердюк, глава організації інвалідів Чорнобиля (Полтава):

У ВЛАДИ ЛІТНІХ КАНІКУЛ НЕ БУДЕ — МИ ЇМ ЗНОВУ ВЛАШТУЄМО 20 ВЕРЕСНЯ

Віктор Сердюк

Звичайно, в Україні є люди, здатні на протест. А причини для протесту влада плодить постійно. По телевізору вони говорять, що не забрали жодної пільги, але Кабмін недавно видав постанову, якою нам тепер повертають лише 320 гривень за путівки в санаторій. Нагадаю, що раніше ми мали право на повну вартість путівки, а це шість тисяч гривень. Пам'ятаєте організацію чорнобильців Донецька, коли при ліквідації наметового містечка там на смерть затоптали чорнобильця Геннадія Конопльова? (Геннадій Конопльов — помер під час демонтажу наметового містечка в Донецьку - Ред.). Невже хтось думає, що ми забудемо, як вони ліквідовували наметове містечко і що при цьому загинув Конопльов? Так от, у Донецьку чорнобильці, з якими я зідзвонювався, розповідають, що зараз відбувається перегляд статусу чорнобильців, який приведе до того, що ми втратимо півтори тисячі гривень. А  мені після лютневої акції (я приєднався до акцій «афганців» у Києві) дзвонили з обласного управління міліції і говорять: «Вікторе, зникни з міста на тиждень. Тебе хочуть притягнути за статтею  «організація масових безпорядків». Я тоді на десять днів виїхав. Все-таки, чудові хлопці в МВС працюють. Причому, в усіх областях. Вони не хочуть садити лідерів громадських організацій. В усіх регіонах громадські лідери відчували, що в міліції багато людей, які ототожнюють себе з народом. Скажу чесно, в одному з міст Донбасу кілька днів тому зібралася координаційна рада лідерів громадських організацій. І в нас багато планів. У влади не буде спокійних літніх канікул, ми знову влаштуємо їм 20 вересня (20 вересня минулого року пройшов штурм парламенту проти ліквідації пільг, який визнаний однією з найрезонансніших подій року — УНІАН).      

Сергій Шубников, Товариство інвалідів праці і сімей працівників, що постраждали або загинули на виробництві (Дніпропетровськ):

ШАХТАР - ЦЕ ТОЙ САМИЙ СОЛДАТ. МИ ЗДАТНІ НА БОРОТЬБУ

Сергій Шубников

У нашій організації багато шахтарів. А шахтар - це той самий солдат. Ви, напевно, пам'ятаєте, як ми вривалися в будівлю Міністерства соціальної політики в Києві, вимагаючи зустрічі з Тігіпком? Він і так із нами зустрічався, але ми хотіли не поверхневої розмови, а серйозного звіту. Тоді серед нас були шахтарі, герої праці, яким було по 82-83 роки.  Адже ми не просто слухачі соціальних ініціатив влади, ми повинні контролювати владу, і в нас виходить. З нами вчора зустрічалися співробітники Дніпропетровської обладміністрації. Ми вимагали згорнути медичну реформу, яка нічого доброго області не несе і проводиться без урахування думки громадськості. Ми змогли добитися відставки головного лікаря області, виступаємо в судах, боремося з Антимонопольним комітетом, точніше боремося із завищеними цінами на проїзд і на воду. Коли ми дізнаємося про кроки чиновників у медицині, ми виступаємо з вимогою до влади спочатку обговорити це в пресі. "Ви говорите, що коросту і сифіліс можна лікувати в одному медичному відділенні, вчора запитав я чиновника, - тоді скажіть про це по телебаченню, щоб люди були в курсі".  Тігіпко обіцяє осучаснити нам страхові виплати. Стежимо за цим. В Україні є громадянське суспільство. І його активність не залежить від віку тих, хто протестує. Воно залежить від багатьох інших речей. Від того, чи зможу я одержати достовірну інформацію про кроки влади, і як мобільно я зможу її передати своїм колегам. Громадянське суспільство залежить від того, наскільки чесними виявляться його лідери. Адже довіра - це основа всього. У мене немає страху. У мене є відповідальність перед Богом і людьми. Громадянське суспільство залежить від того, якою буде координація між різними лідерами. Я контактую з лідерами з Донецька, Кіровограда, Луганська. Хтось із них у разі чергового окозамилювання влади миттєво готовий їхати на Київ, а хтось готовий чекати. Але головне, що потрібно, це довіра. У мене в організації вже є тридцять чоловік, тридцять лідерів, які готові на будь-які поневіряння і жертви, потрібні суспільству. 

Олександр Ковальов, лідер організації «Ніхто Крім Нас»:

ВОНИ ВБИВАЮТЬ ЧИ ВБИЛИ НАШ БІЗНЕС, АЛЕ ЦИМ ТІЛЬКИ РОБЛЯТЬ НАС ВІЛЬНИМИ.

Олександр Ковальов

Чи є в Україні люди, здатні на протест? Наша організація багато разів відповідала на це запитання. Завдяки нам, в ужиток  повернулося слово «ветерани», і сьогодні воно означає зовсім не людей, які вимагають захисту , а солдатів, здатних захистити слабших. А слово «афганці», смію сподіватися, викликає найтеплріші почуття у громадян. Три роки тому я почав створення організації «Ніхто, крім нас». Я купив приміщення в регіонах, і ми створили унікальне військове братство. Ми будували дитячі майданчики, допомагали вдовам і матерям загиблих в Афганістані людей, організовували дитячі секції з хокею, і ми не збиралися займатися політикою. Але діяльність влади привела нас у політику. Корупція, строки зростання добробуту членів уряду,  що супроводжувалися урізанням пільг, привели нас під парламент. Але замість чоловічої розмови влада взялася за репресії. Проти НКН - весь репресивний апарат. Минулого тижня "профілактували" керівників НКН із Херсона і Полтави, особливо жорстко спілкувалися з людьми з Донецька і Луганська, викликали на бесіду главу НКН Чернігівської області, це всі офіцери-десантники. Зазвичай після бесід у міліції на автомийки, СТО, на всі дрібні бізнеси членів НКН нападають перевірки. Невже ви думаєте, що комусь вдасться нас залякати? Вони вбивають чи убили наш бізнес, але цим тільки роблять нас вільними. Репресії можуть згуртувати так само сильно, як пережита війна. Ми не знаємо, чи готовий народ виходити на вулиці. Але точно знаю, що ми не боїмося.

Людмила Гуцол, лідер доброчинного фонду «Доброта» (Харків):

МИ ПРОТИ АКТИВНИХ ПРОТЕСТІВ

Людмила Гуцол

Наша громадська організація проти революції, проти руйнування і, якщо хочете, на сьогоднішній день - проти активних протестів. Ми за те, щоб міняти етичне середовище і свідомість суспільства. В Україні збудована політична система, при якій будь-який політик стає тим, чим він кінець кінцем стає. І суспільство теж несе відповідальність за те, що воно прийняло подібну систему. Цю систему не можна латати, заміна одних лідерів іншими нічого не дасть, поки ми не усвідомимо: суспільство повинне міняти цінності. Ми одного разу погодилися, що «влада і гроші» - це та ціннісна база, на якій  розвивається українське суспільство. І ми пожинаємо плоди цієї згоди. Зараз легко людей вивести на барикади. А хто прийде? Я вважаю, що спочатку потрібно створити середовище, в якому з'являться нові лідери і нові еліти, яким довіряє суспільство. А потім можна і на барикади. Якщо вони, звичайно, знадобляться.

Євген Головаха, заступник директора Інституту Соціології

Я МАЛО ВІРЮ В АКТИВНІСТЬ ЛЮДЕЙ

Євген Головаха

Люди не вийдуть на протести. Коли я бачу, як поводяться з ученими, я мало вірю в активність людей. Подивіться на останні «новини науки». Академія педнаук бере хабарі в 11 мільйонів (кілька днів тому був арештований директор академії педнаук за підозру в хабарі — Ред.). Патон розливає горілку (Мається на увазі новина, що в спортклубі інституту імені Патона виявили цех із розливу горілки — авт.). Інститут соціології "розкрадає" гроші (новина, як усю Вчену раду запросили в СБУ облетіла всі ЗМІ). А хіміки "крадуть" секрети. (Мається на увазі підозра в шпигунстві, під яку потрапили директор Інституту сорбції і ендоекології, — Ред.) І лише СБУ — один-єдиний орган, який за всіма стежить і всіх посадить на місце. Боюся, що все вже давно зроблено. Думаю, що і журналістів можуть пов'язати. А вченим вказали на їхнє місце.

Ірина Бекешкина, директор центру «Демократичні ініціативи»:

НЕ ТРЕБА НЕДООЦІНЮВАТИ ГРОМАДЯН

Ірина Бекешкіна

Люди виходять на вулицю, коли гостро зачіпають їх інтереси. В Україні був Податковий Майдан. Були чорнобильці, афганці. У Миколаєві вийшли люди, що вимагають справедливого суду над злочинцями. Коли влада наступає на больові точки, то громадяни мобілізуються. Їх багато тисяч. Тому не треба недооцінювати громадян. Репресії є, але поки стосуються опозиції і ймовірних супротивників влади на виборах. Громадські організації у виборах участі не беруть. Але я не виключаю, що ближче до виборів тиск можуть відчути організації, так або інакше задіяні в моніторингу виборів. Але поки цього немає.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News