Закон про трубу: і реформу імітуємо, і Росію подратуємо

Газпрому показали: його «хотілки» в автоматичному порядку ніхто не збирається приймати до виконання... Думки експертів

Днями Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Закону України «Про трубопровідний транспорт», що стосується реформування нафтогазового комплексу».

Змінами передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) державних підприємств, дочірніх підприємств Нафтогазу здійснюється за рішенням Кабміну виключно з метою і у виконання зобов'язань, узятих Україною при приєднанні до «Договору про  Енергетичну Співдружність».

Виглядає так, що закон заборонив будь-яке відчуження, і виставив запобіжники на будь-які види «відкусування» газових активів. І все-таки при ухваленні законопроекту опозиція кричала: «Ганьба».

Ми вже якось звикли, що будь-яке втручання в законопроект про трубопровідний транспорт викликало різко негативну реакцію і ставало предметом тільки чорно-білих оцінок. Наскільки Україні необхідно було приймати цей закон, щоб виконати узяті на себе зобов'язання в рамках Енергетичного співтовариства? Про це ми запитали експертів.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»:

ВИКОНУВАТИ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПЕРЕД ЄС МОЖНА БУЛО І БЕЗ ЦЬОГО ЗАКОНУ

Михайло Гончар

Цей закон у принципі направлений на збереження існуючого статус-кво.

З формальної точки зору об'єкти магістрального трубопровідного транспорту знаходяться сьогодні в руках держави, а фактично вони працюють  як приватні структури на користь декількох фінансово-промислових груп. Збереження ж мораторію на приватизацію, на відчуження,  в принципі,  нічого не міняє, такий мораторій існував і раніше. Тому маємо приклад реформи без реформи.

Реформувати нафтогазовий сектор можна було і без цього закону. Тут визначальне значення має прийнятий у лютому 2010 року закон про основи функціонування ринку газу в Україні, який відображає другу газову директиву ЄС. Закон прийняли, а підзаконні акти не видали, тому він  не працює.  Але з погляду формальних показників наближення до європейських принципів функціонування ринку газу в нас із цим законом з'явився плюс. Це ще одна спроба показати, що ми маємо намір виконувати свої обов'язки в рамках Енергетичного співтовариства в частині, що стосується реформи енергетичного сектора. Але це все одно продовження намірів про наміри.

Реально прогресом було б ухвалення низки підзаконних актів. А саме, постанови Нацкомісії регулювання енергетики щодо порядку доступу до потужностей газотранспортної системи України. Відповідний проект розроблений більше року тому, він двічі виставлявся на громадське обговорення, але так і не був прийнятий.

Єдиним позитивом прийнятого закону є те, що Газпрому показали: його «хотілки» в автоматичному порядку ніхто не збирається приймати до виконання. Тобто, Газпрому дали зрозуміти, що мораторій на об'єкти магістрального транспорту зберігається, а, значить, наміри російської сторони встановити ту або іншу форму контролю над ГТС України нездійсненні. Законодавчі обмеження існували, але поповнилися ще однією поправкою до чинного законодавства.

Сергій Дяченко, провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова:

ЗАКОН - ІМІТАЦІЯ РЕФОРМ

Сергій Дьяченко

Цей закон — імітація реформ. Мораторій на відчуження «труби» існував і без нього,  вводити його ще раз сенсу не було. Інструментарій для проведення реформ в уряду теж є. Ну, ставиться галочка, що ми імплементуємо європейське законодавство. Але воно й так імплементоване законом про основи функціонування ринку газу.

Що необхідне реально? Дві речі: ввести закон у дію, видавши підзаконні акти,  і диверсифікувати джерела. Поки ми 70% газу беремо з одного джерела, як об'єкти не тасуй і кому їх не віддавай, ринку не буде. Можна реформувати, щось покращувати, але основа конкуренції - газ із різних джерел.  

Отже поки, доводиться констатувати, ключові речі не вирішені.

Валентин Землянський, експерт:

ЗАКОН — УМОВА ДЛЯ ВИКОНАННЯ ДРУГОГО ЕНЕРГОПАКЕТУ

Валентін Землянський

Оскільки текст законопроекту не зазнав істотних змін після першого читання, і там залишилася заборона на відчуження акцій Нафтогазу на користь третіх компаній, ухвалення закону можна пояснити: це умова для виконання вимог другого енергопакету ЄС. Нагадаю, що 7 стаття закону про трубопровідний транспорт узагалі забороняла проводити будь-які юридичні дії і міняти організаційно-правову структуру компанії. До неї внесені зміни. Але ключовий момент дотриманий. Ми не можемо відчужувати, не можемо передавати частку Укртрансгазу, не можемо приватизовувати. В існуючому вигляді закон блокує створення трибічного консорціуму. Тому нічого небезпечного в законі я не бачу.

Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень:

У ТРАВНІ ВСЕ ПРОЯСНИТЬСЯ...

Юрій Корольчук

Прийнятий закон ані хороший, ані поганий. Він допоможе прискорити процес реформи НАК Нафтогазу і розділити компанію на три частини. Це те, чого від нас вимагає Євросоюз. Закон створює механізм швидкої роздачі Кабміном акцій і власності (Укртрансгазу, Укрнафти). Якщо раніше на все потрібна була згода Верховної Ради, то тепер своїми рішеннями Кабмін зможе створювати нові компанії і «розкидати» по них підприємства або ж виводити їх в окремі компанії: Укрнафту — в одне місце, Укртрансгаз — в інше, Укргазвидобування — в третє. Таким чином, НАК Нафтогаз можуть ліквідувати взагалі, або залишити йому функцію продавця газу. Все це позитивна сторона.

Закон допоможе вирішити і таку проблему: при  НАК Нафтогазі існує величезна кількість непрофільних активів (від свиноферм до виноградників). І якщо колись активи виводитимуть на IPO, то будь-який інвестор туди не піде. Це суперечить бізнес-логіці. Отже, хай пройде реформа НАК Нафтогазу. Нічого страшного в цьому не немає. Правда, після такої реформи, прийнятий закон відкриває шлях для того, щоб та частина реформованого НАКу, в компетенції якої буде магістральний провід і сховища газу,  була об'єднана в акціонерне товариство, спільне підприємство або консорціум, і тоді виникає небезпека відчуження.

Словом, поки я не бачу нічого драматичного, але те, як швидко парламент прийняв цей закон,  дещо насторожує. Після того, як Янукович з'їздить на інавгурацію до Путіна і повернеться,  я не виключаю й інші рішення в енергетиці...

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News